Рішення

від 19.07.2024 по справі 759/8822/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8822/23

пр. № 2/759/391/24

19 липня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., представника позивача ОСОБА_1 - Лозової Н.В. , представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Мовчан А.В., розглянувши у закритому судовому засі данні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення річної премії, середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук А. С. засобами поштового зв`язку направила до суду позов ОСОБА_1 до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», у якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь річну премію за результатами роботи у 2020 році у розмірі 118,5% від річного посадового окладу Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» згідно з трудовим договором (контрактом) №2 від 21.05.2019, що становить 9 954 000,00 грн., а також середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» є юридичною особою приватного права, створеною у формі товариства з обмеженою відповідальністю за законодавством України, 100% статутного капіталу володіє АТ «Магістральні газопроводи України». Згідно п. 9.1 Статуту Товариства органами управління є - загальні збори учасників - вищий орган Товариства; - Генеральний директор - одноосібний виконавчий орган Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариста.

Згідно рішення учасника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №9 від 16.05.2019 позивача було обрано на посаду Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». 21 травня 2019 року між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір (контракт) №2. 28 вересня 2022 року наказом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №920/к позивача звільнено з посади у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі рішення єдиного учасника Товариства від 16.09.2022 №155/2022.

Позивач вказує, що за умовами Контракту керівнику Товариства може виплачуватись річна премія за досягнення цілей та ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік за рішенням Вищого органу товариства, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу (змінна частина винагороди). Цілі та ключові показники на відповідний ік встановлюються керванику за рішенням вищого органу Товариства.

02.12.2020 року рішенням учасника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №48/2020 позивачу було затверджено цілі та ключові показники генерального директора на 2020 рік, які є додатком до трудового договору. Нарахування та виплата керівнику премії здійснюється за умови прийняття рішення вищим органом Товариства, в якому визначається розмір премії та підстави її виплати. На виконання цілей та ключових показників нагладовій раді АТ «МГУ» позивачем 01.02.2021 року направлено подання про внесення питання на розгляд загальних зборів учасників ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про затвердження звіту генерального директора про виконання цілей та ключових показників за 2020 рік, а також про річну премію генерального директора. 30.04.2021 рішенням учасника № 90/2021 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» враховано успішне виконання генеральним директором цілей та ключових показників за 2020 рік, встановлено річну премію за результатами роботи у 2020 році у розмірі 118,5% від річного посадового окладу генерального директора Товариства згідно з чинним трудовим договором (контрактом) № 2 від 21.05.2019, укладеним з ОСОБА_1 . Вищевказаним рішенням встановлено Товариству забезпечити нарахування та виплату річної премії за 2020 рік генеральному директору Товариства на підставі цього рішення протягом тижня після затвердження загальними зборами Товариства річного фінансового звіту Товариства за 2020 рік. Ані умовами контракту, ані положеннями статуту, ані нормами чинного законодавства Загальні збори не наділені правом змінювати та встановлювати додаткові умови та/або строки для виплати річної премії позивачу, порушуючи при цьому умови контракту № 2 та ч. 2 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю».

13.04.2023 року позивач звернувся до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити йому річну премію за результатами оцінки досягнення цілей та ключових показників за 2020 рік, що передбачена п.п. 3.3 - 3.7 трудового договору з генеральним директором, шляхом перерахування гровоших коштів на розрахунковий рахунок. Однак, станом на день подання позовної заяви, відповідачем не було виплачено позивачу належну йому премію за результатами оцінки досягнення цілей та ключових показників за 2020 рік.

Зважаючи, що обов`язок відповідача з нарахування та виплати премії позивачу врегульовано у його трудовому контракті, то такий обов`язок не може бути дискреційним повноваженням Товариства, оскільки виходить за межі визначених варіантів правомірної поведінки учаника правовідносин, а тому невиплата премії позивачу є протиправною бездіяльністю та призводить до порушення прав позивача на отримання премії як частини заробітку. Оскільки зобов`язання відповідача щодо нарахування та виплати премії позивачу виникло 30.04.2021 (після прийняття рішення загальними зборами), позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню річна премія у розмірі 9 954 000,00 грн (118,5% *(700 000*12)).

Також позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки усіх сум, що належали до виплати позивачу, розмір якої буде визначено позивачем після отримання від відповідача довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяця роботи, обчисленої відповідно до вимог постанови КМУ від 08.02.1995 №100, яку він просить суд витребувати у ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», оскільки така довідка не була надана Товариством на вимогу позивача.

Розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи скдаєа 13 420,00 грн судового збору та 34 500,00 грн витрат на правову допомогу.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання з викликом сторін. Витребувано від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяця роботи, обчислену відповідно до вимог постанови КМУ від 08.02.1995 №100.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук А.С., останній надано можливість брати участь у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.06.2023 року відповідач ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» подав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

У відзиві на позовну заву ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» вказало, що з 05.02.2019 року було зареєстроване як ТОВ, з 24.12.2019 року прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», з 01.01.2020 року є сертифікованим оператором газотранспортної системи України. Оператор є державною монополією, яка має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система. 21 травня 2019 року між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ОСОБА_1 , обраним на посаду генерального директора Товариства, було укладено трудовий договір (контракт) за № 2, за умовами якого керівник зобов`язується виконувати роботу, здійснювати управління (керівництво) поточною діяльністю товариства, а товариство зобов`язується виплачувати керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи. Керівник підзвітний загальним зборам товариства, за рішенням вищого органу товариства керівнику може виплачуватися річна премія за досягнення цілей та ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік. Тобто це є право, а не обов`язок щодо виплати річної премії керівнику. Нарахування керівнику премій здійснюється на підставі наказу товариства, який видається відповідно до рішення вищого органу товариства, що приймається після затвердження ним річного фінансового звіту за відповідний рік. 01.01.2020 року рішенням єдиного учасника АТ «Магістральні газопроводи України» №01/2020 затверджено нову редакцію статуту Товариства. П.п.10.1, 10.2, 10.13, 10.14 Статуту визначено, що загальні збори можуть вирішувати будь - які питання діяльності Товариства. 02.12.2020 року загальними зборами Оператором прийнято рішення №48/2020, яким затверджено цілі та ключові показники для генерального директора Товариства на 2020 рік.

01.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до наглядової ради АТ «Магістаральні газопроводи України» з поданням №ТОВВИХ-КТ-8 про внесення питання на розгляд загальних зборів Оператора щодо затвердження звіту генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» про виконання цілей та ключових показників за 2020 рік, а також про річну премію генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України». 20.04.2021 року АТ «Магістральні газопроводи України», як єдиним учасником ТОВ «Оператор ГТС України», повернуто фінансову звітність Оператора за 2020 рік на доопрацювання у зв`язку з наявністю значних недоліків описаних у пунктах 1-3 листа №107. 30.04.2021 року загальними зборами ТОВ «Оператор ГТС України» прийнято рішення №90/2021, яким затверджено звіт генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» про виконання цілей та ключових показників за 2020 рік, встановлено позивачу премію за результатами роботи у 2020 році у розмірі 118,5% від річного посадового окладу генерального директора згідно з чинним трудовим договором (контрактом) №2 від 21.05.2019, укладеним з ОСОБА_1 . Товариству забезпечено нарахування та виплата річної премії за 2020 рік позивачу на підставі цього рішення після затвердження загальними зборами Товариства річного фінансовго звіту Товариства за 2020 рік. 30.12.2021 загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» прийнято рішення №107/2021, яким ТОВ «Оператор ГТС України» зобов`язано у строк до 10 січня 2022 року забезпечити перевипуск фінансової звітності ТОВ «Оператор ГТС України» за 2020 рік. Станом на 07.06.2023 рішення Вищим органом Товариства рішення про затвердження річного фінансового звіту Товариства за 2020 рік не прийнято, відповідно і річний фінансовий звіт Товариства за 2020 рік не затверджений.

Оскільки ОСОБА_1 під час перебування на посаді Генерального директора Оператора не забезпечено усунення недоліків фінансової звітності Товариства за 2020 рік, перелічених загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» у листі № 107 від 20.04.2021, як наслідок 31.12.2021 загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» було прийнято рішення № 107/2021 про зобов`язання перевипустити фінансову звітність ТОВ «Оператор ГТС України» за 2020 рік, то саме ОСОБА_1 не забезпечено дотримання виконання другої умови, визначеної у п. 3.7. Трудового договору № 2 від 21.05.2019, щодо забезпечення виплати йому річної премії за 2020 рік.

Уважаючи, що рішенням загальних зборів ТОВ «Оператора ГТС України» №82/2021 від 29.04.2021 про розподіл та виплату дивідендів за 2020 рік фактично затверджено фінансову звітність ТОВ «Оператор ГТС України» за 2020 рік, саме ОСОБА_1 зобов`язаний був забезпечити виконання умови, визначеної у п.3.7 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 та видати обов`язковий для виконання працівниками Оператора наказ про виплату йому премії, тим самим забезпечивши .виконання рішення № 90/2021 від 30.04.2021 загальних зборів ТОВ «Оператора ГТС України».

Поряд з цим, ні 30.04.2021, ні 01.05.2021, ні в подальшому ОСОБА_1 , як Генеральним директором, не було видано наказ про забезпечивши виконання рішення загальних зборів ТОВ «Оператора ГТС України» № 90/2021 від 30.04.2021 та виплати Товариством йому річної премії на рівні 118,5 % від річного посадового окладу.

Вказані дії ОСОБА_1 свідчать про те, що перебуваючи на посаді Генерального директора Оператора він не вважав, що рішенням загальних зборів ТОВ «Оператора ГТС України» № 82/2021 від 29.04.2021 про розподіл та виплату дивідендів за 2020 рік фактично затверджено фінансову звітність ТОВ «Оператор ГТС України» за 2020 рік, оскільки до вересня 2022 року не забезпечив виконання рішення загальних зборів Товариства за № 90/2021 від 30.04.2021 та п.3.7 Трудового договору № 2 від 21.05.2019.

Відповідчем зазанчено, що рішення суду щодо задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_1 свідчитиме про втручання суду у господарську діяльність стратегічного для держави Україна Товариства, що є недопустимим з огляду на ст. 6 ГК України і, порушує збалансованість інтересів сторін справи.

Оператором не заперечується чинність рішення загальних зборів Товариства №90/2021 від 30.04.2021 щодо встановлення Генеральному директору ТОВ «Оператора ГТС України» ОСОБА_1 річної премії за результатами роботи у 2020 році у розмірі 118,5% від річного посадового окладу Генерального директора Товариства згідно з чинним трудовим договором (контрактом) № 2 від 21.05.2019. Оператор наполягає на тому, що на даний момент не настала підстава для виплати такої премії ОСОБА_1 , як то передбачено п.3.7 Трудового договору № 2 від 21.05.2019, оскільки рішенням загальних зборів Оператора не прийнято рішення про затвердження річної фінансової звітності Оператора за 2020 рік. Доводи ОСОБА_1 про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтування порушення Оператором п.3.7 Трудового договору № 2 від 21.05.2019, як наслідок його конкретних реальних індивідуально виражених прав, свободи чи інтереси, а лише свідчать про намагання Позивача через судову систему, обійти порядок затвердження річної фінансової звітності стратегічного для держави Україна Товариства, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

16 вересня 2022 року відбулось засідання загальних зборів Товариства, на якому вирішено припинити повноваження Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_1 , звільнивши його із займаної посади на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. 16 вересня 2022 року видано наказ про відрядження ОСОБА_1 до м. Відень на період з 18 вересня 2022 року по 23 вересня 2022 року. 28 вересня 2022 року видано наказ про звільнення позивача із займаної посади. Вказані рішення загальних зборів є чинними та в судовому порядку не оскаржувались. Також у відповідача існують сумніви щодо справжності підпису позивача у Договорі № 31/03/23 та Додатку № 1, оскільки після звільнення ОСОБА_1 перетнув кордон України зі службовим відрядженням, проте доказів повернення позивача та перетину ним кордону України, наразі немає. Вказані сумніви Оператора пов`язані з тим, що за період роботи з 21.05.20219 по 28.09.2022 року на посаді генерального директора Оператора ОСОБА_1 підписувалися організаційно-розпорядчі документи (накази, розпорядження, рішення), претензійні документи до контрагентів тощо, на яких міститься підпис виконаний власноручно ОСОБА_1 . Поряд з цим, всі підписи які міститься у Договорі № 31/03/23 та Додатку № 1 по перше візуально є відмінними між собою, по друге є відмінними від підписів ОСОБА_1 , які містяться на оригіналах документів наявних в Оператора. Крім того, Оператору відомо, що ОСОБА_1 у вересні 2022 року перетнув кордон України зі службовим відрядженням, згідно наказу № 888/к від 16.09.2022. Проте, доказів повернення ОСОБА_1 та перетину ним кордону держави України наразі немає.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвокатат Пилипука В.Є. Витребувано у Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП» оригінал Договору №31/03/23 від 31.03.2023 року та оригінал Додатку №1 від 04.04.2023 року до Договору №31/03/23. Витребувано у Державної прикордонної служби України довідку про те, коли та в яких пунктах перетину кордону громадянин України ОСОБА_1 перетинав державний кордон України за період з 16.09.2022 року до 12.06.2023 року.

На виконання вимог ухвали суду Державна прикордонна служба України листом від 23.06.2023 №759/8822/23 повідомила, що у період з 16.09.2022 по 12.06.2023 року ОСОБА_1 перетнув кордон України 18.09.2022 року о 16:43 у пункті пропуску Малі Селменці. Іншої інформації немає.

На виконання вимог ухвали суду Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП» надіслало до суду отримані по електронній пошті Договір №31/03/23 від 31.03.2023 року та Додаток №1 від 04.04.2023 року до Договору №31/03/23, зазначивши, що такі документи мають силу оригіналу.

24.08.2023 року представник позивача - адвокат Хлорузян Р.Д. подав до суду відповідь на відзив, у якому вказав, що оскільки учасниками справи визнаються обставини про те, що трудовий контракт базується на договірному регулюванні трудових відносин та його умови є обов`язковими для його сторін, такі обставини згідно зі ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Також сторонами не заперечується, що рішенням Відповідача (вищого органу товариства) №90/2021 від 30.04.2021, Позивачу за успішне виконання цілей та ключових показників за 2020 рік встановлено річну премію у розмірі 118,5% від річного посадового окладу Позивача. При цьому неправдивими є твердження Відповідача про те, що Позивач перебуваючи на посаді генерального директора Відповідача не забезпечив усунення недоліків фінансової звітності Відповідача за 2020 рік та, що така фінансова звітність не затверджена. Обставини щодо перевипуску фінансової звітності за 2020 рік не мають жодного значення для правильного вирішення даної справи, оскільки відповідні обставини хронологічно настали значно пізніше настання у Відповідача обов`язку щодо виплати Позивачу річної премії за 2020 рік та пов`язані виключно із затвердженням вищим органом товариства через рік, після закінчення звітного 2020 року нової облікової політики з ретроспективним розповсюдженням її дії на 2 роки назад.

Позивач вважає, що здійснення оцінки спірних правовідносин через призму обставин, які на день виконання усіх умов для виплати річної премії ще не настали буде явно та очевидно несправедливим по відношенню до Позивача та порушуватиме право останнього на справедливий суд. Обов`язок з виплати Позивачу річної премії виник у Відповідача 30.04.2021 року, тобто до прийняття Відповідачем рішення про зміну облікової політики та внесення змін до фінансової звітності за 2020 рік, тому вина Позивача щодо не здійснення перевипуску фінансової звітності відсутня.

Вищий орган товариства встановив нереалістично малий строк для перевипуску фінансової звітності за 2020 рік, так ще й згідно із позицією незалежного аудитора, який був обраний вищим органом товариства, виконання рішень вищого органу товариства №106/2021 та №107/2021 від 30.12.2021 року може призвести до невідповідності перевипущеної фінансової звітності вимогам Міжнародних стандартів фінансової звітності та наявності негативної думки аудиторів тощо.

Не може бути залишено поза увагою і те, що як зазначає сам Відповідач, після звільнення Позивача з посади генерального директора та призначення на посаду нового генерального директора (особи, яка виконувала його обов`язки) рішення вищого органу товариства від 30.12.2021 року так і не були виконані по теперішній час, що додатково підтверджує їх незаконність та неможливість виконання за 5 робочих днів, які були відведені Позивачу та, відповідно, свідчить про очевидну відсутність будь-якої вини саме Позивача у обставинах, що склалися. Позивач у період виконання повноважень одноосібного виконавчого органу не міг видати наказ про виплату премії на свою користь. У той же час, це не означає, що права та законні інтереси Позивача як працівника за трудовим контрактом не були порушені Відповідачем. Саме тому Позивач реалізував своє право на судовий захист лише після припинення його повноважень як виконавчого органу Відповідача. У зв`язку з цим, твердження Відповідача про недобросовісність Позивача та його суперечливу поведінку є безпідставним. Не прийняття Позивачем наказу про виплату собі премії не звільняє Відповідача від обов`язку здійснити повний розрахунок з Позивачем при його звільненні на підставі наказу уже іншого (нового) генерального директора Відповідача або ж особи, на яку було покладено виконання функцій генерального директора до призначення нового.

Після звернення з позовом до суду, 30.05.2023, представником Позивача на адвокатський запит було отримано відповідь №ТОВВИХ-23-6589 від 24.05.2023, з п.6 якої вбачається, що Відповідачем під виплату Позивачеві річної премії за підсумками роботи у 2020 році було створено забезпечення у сумі 12 600 000 грн. У той же час, оскільки Позивачеві винагорода за підсумками 2020 року виплачена не була, зазначена сума на дату надання інформації продовжувала обліковуватись за Позивачем.

Таким чином, Відповідачем були виділені кошти для забезпечення виплати Позивачу премії за 2020 рік, однак виплачена вона так і не була. Зазначені дії Відповідача додатково підтверджують обґрунтованість позивних вимог Позивача. оскільки Позивачем були виконані встановлені йому Відповідачем цілі та ключові показники на 2020 рік, то невиплата Відповідачем премії за їх виконання (а фактично за досягнення виробничих показників), яка є частиною заробітної плати Позивача, порушує його трудові права, передбачені чинним законодавством України та трудовим контрактом.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року надано можливість позивачу ОСОБА_1 брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

08.09.2023 року представник відповідача ОСОБА_3 подала заперечення на відповідь на відзив. Зазначила, що корпоративні права відносно ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» належать виключно АТ «Магістральні газопроводи України», що забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність відповідача. Вищим органом товариства є загальні збори учасника АТ «Магістральні газопроводи України», генеральний директор - одноосібний виконавчий орган товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства. У ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та директора відсутні законні права впливати на єдиного учасника АТ «Магістральні газопроводи України» стосовно прийняття тих чи інших рішень, вирішення питання про розпорядження корпоративними правами відповідача. Ні генеральний директор, ні будь - яка інша особа оператора не має жодних правових підстав для видання наказу та/або розпорядження щодо преміювання генеральнго директора ОСОБА_1 за 2020 рік без прийняття загальними зборами Товариства рішень щодо затврердження річного фінансовго звіту Товариства за відповідний рік. Посилання позивача на ту обставину, що неможливість здійснення незалежного аудиту річної фінансової звітності за 2020 рік була спричинена виключно діями Вищого органу товариства є таким, що не підтверджено належними та допустимими доказами, не містять жодного правового підґрунтя. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом намагається через судову систему втрутитися у господарську діяльність товариства та фактично рішенням суду підмінити загальні збори. Рішенням загальних зборів товариства, яке є чинним, вирішено припинити повноваження позивача як генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Неприйняття вищим органом Товариства та вмежах своєї компетенції рішення щодо виплати річної премії не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, порушення умов трудового договору № 2 від 21.05.2019.

Також ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» подано заяву про залишення позову без розгляду. Мотивовану тим, що вказану позовну заяву підписано представником позивача - адвокатом Матвійчук А.С., яка є неуповновноваженою особою на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 та клопотання про призначення у справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів, оскільки відповідач має сумніви що підписи, які містяться у договорі №31/03/23 від 31.03.2023 та додатку №1 належать ОСОБА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.09.2023 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про залишення позову без розгляду.

Ухвалами Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року та від 06 листопадад 2023 року надано можливість позивачу ОСОБА_1 брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Мовчан А.В. про призначення у справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2023 року витребувано у ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» копію рішення щодо винесення на розгляд учасника питань про затвердження фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» за 2020 рік з додатками до нього.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2023 року задоволено клопотання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та постановлено проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення річної премії, середнього заробітку у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.03.2024 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду у закритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені у позові та відповіді на відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги належним чином обґрунтованими, а тому позов просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважаючи їх безпідставними та необгрунтованими з підстав, викладених у відзиві, запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» зареєстровано 05 грудня 2019 року як юридичну особу, код ЄДРПОУ 42795490.

24 грудня 2019 року НКРЕКП прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України».

ТОВ «Оператор ГТС України» з 01 січня 2020 року є сертифікованим оператором газотранспортної системи України.

Міністерство фінансів України визначено органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами» від 15.11.2019 року №1087-р.

21 листопада 2019 року між Міністерством фінансів України та Оператором було укладено Договір про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, №13010-05/197, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 за № 942.

Відповідно до умов вказаного договору, 01.01.2020 ТОВ «Оператор ГТС України» було передано на праві господарського відання об`єкти газотранспортної системи, які на праві власності належать державі Україна та які не підлягають відчуженню/приватизації в силу прямої заборони положень ст.7 Закону України «Про трубопровідний транспорт».

Постановою Кабінету Міністрів України № 599 від 15.07.2020 ТОВ «Оператор ГТС України» внесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Таким чином, ТОВ «Оператор ГТС України» є державною монополією, яка має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система.

Пунктом 6.1 статуту зазначено, що АТ «Магістральні газопроводи України» володіє часткою в розмірі 100% статутного капіталу товариства.

Засновником та єдиним учасником товариства є АТ «Магістральні газопроводи України» (пункт 7.1 статуту).

Органами товариства є загальні збори учасників - Вищий орган товариства та генеральний директор - одноосібний виконавчий орган товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства та є посадовою особою органу товариства (пункт 9.1 статуту).

До виключної компетенції загальних зборів належить: затвердження фінансового плану (бюджету) та бізнес-плану товариства, а також інвестиційної програми товариства (пункт 10.2.2 статуту); обрання та припинення повноважень генерального директора (пункт 10.2.6 статуту); затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період (пункт 10.2.14 статуту).

Пунктом 11.1 статуту зазначено, що генеральний директор здійснює управління поточною діяльністю товариства. Генеральний директор підзвітний загальним зборам та відповідальний перед ними за правління поточною діяльністю товариства та виконання покладених на нього завдань та функцій (пункт 11.2 статуту).

Рішенням учасника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №9 від 16.05.2019 ОСОБА_1 обрано на посаду Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Судом встановлено, що 21 травня 2019 року між ТОВ «Оператор ГТС України» та ОСОБА_1 (надалі також Керівник), обраним на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» за рішенням учасника Товариства від № 9, було укладено трудовий договір (контракт) за № 2 (надалі також Трудовий договір №2 від 21.05.2019).

Підпунктом 1.1. пункту 1 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 встановлено, що за цим трудовим договором Керівник зобов`язується виконувати роботу, зокрема, але не виключно, здійснювати управління (керівництво) поточною діяльністю Товариства, а Товариство зобов`язується виплачувати Керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи

Умовами п.п. 1.3. пункту 1 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 сторони узгодили, що Керівник підзвітний загальним зборам Товариства і організовує виконання їхніх рішень.

Підпунктом 2.1.2 пункту 2 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 визначено, що Вищий орган товариства зобов`язаний встановлювати керівнику у відповідному додатку до трудового договору цілі та ключові показники виконання на відповідний рік.

Згідно п.п. 2.3 пункту 2 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 Керівник має право, зокрема, але не виключно:

2.3.2. розпоряджатися коштами та майном Товариства в межах повноважень, наданих

статутом Товариства, рішеннями вищого органу Товариства, іншими внутрішніми документами товариства відповідно до законодавства України;

2.3.4. видавати накази, розпорядження, інші документи, надавати вказівки з питань діяльності Товариства, які є обов`язковими для виконання усіма працівниками Товариства;

2.3.5. підписувати від імені Товариства документи, зокрема фінансові, відповідно до Статуту товариства, інших внутрішніх документів Товариства та рішень вищого органу Товариства.

Пунктом 2.4. Трудового договору № 2 від 21.05.2019 сторони обумовили, що Керівник зобов`язаний, зокрема, але не виключно:

2.4.2 виконувати завдання та обов`язки Генерального директора Товариства, визначені законодавством України, Статутом Товариства, рішеннями Загальних зборів Товариства, внутрішніми документами Товариства, своєчасно реалізовувати права, надані йому законодавством України, Статутом Товариства, рішеннями Загальних зборів Товариства, внутрішніми документами Товариства, з метою забезпечення ефективної діяльності Товариства;

2.4.4. забезпечувати виконання завдань товариства, передбачених статутом та відповідними планами товариства, організовувати виконання його виробничих програм, забезпечувати виконання договірних та інших зобов`язань;

2.4.5. забезпечувати виконання Товариством вимог законодавства, рішень загальних зорів Товариства, дотримуватись вимог законодавства України, Статуту Товариства, інших внутрішніх документів Товариства та умов цього трудового договору;

2.4.11. укладати від імені Товариства Колективний договір та зміни і доповнення до нього з трудовим колективом Товариства, забезпечувати та контролювати виконання його умов, а також мов Генеральної та Галузевої угод;

2.4.14. виконувати з урахуванням встановлених обмежень інші обов`язки з організації, правління та забезпечення діяльності Товариства, визначені Статутом Товариства, іншими внутрішніми документами Товариства та законодавством України, рішеннями Загальних зборів Товариства.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 за виконання роботи, передбаченої цим трудовим договором, Керівнику за рахунок коштів Товариства виплачується базова частина винагороди та може виплачуватися змінна частина винагороди.

За умовами п.п.3.3, 3.4 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 за рішенням вищого органу Товариства, прийнятим в установленому порядку, Керівнику Товариства може виплачуватися річна премія за досягнення Цілей та Ключових показників, встановлених Керівнику на відповідний рік, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу (змінна частина винагороди).

Цілі та Ключові показники на відповідний рік встановлюються Керівнику за рішенням вищого органу Товариства.

Оцінка та досягнення керівником поставлених цілей та ключових показників на відповідний рік, визначення розміру премії здійснюється Вищим органом товариства (п.п. 3.5 Трудового договору № 2 від 21.05.2019).

Підпунктом 3.6. пункту Трудового договору № 2 від 21.05.2019 сторони обумовили, що нарахування та виплата керівнику премії за результатами оцінки досягнення цілей та ключових показників у відповідному році здійснюється за умови прийняття рішення Вищим органом товариства, в якому визначається розмір премії та підстави її виплати.

Підпунктом 3.7. пункту 3 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 визначено, що нарахування Керівнику премії за підсумками роботи за рік, передбаченої п.п 3.3. цього трудового договору, здійснюється на підставі наказу Товариства, який видається на підставі рішення вищого органу Товариства, яке приймається після затвердження вищим органом Товариства річного фінансового звіту Товариства за відповідний рік.

Згідно пункту 3.9 Трудового договору № 2 від 21.05.2019 рішення про нарахування та виплату Керівнику премії за відповідний рік не може бути прийняте у разі:

невиконання або неналежного виконання рішень Загальних зборів, доведених до відома керівника в установленому порядку (п.п. 3.9.3); недосягнення встановлених цілей та ключових показників у відповідному році (п.п. 3.9.6).

Рішенням єдиного учасника Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» за № 01/2020 від 01.01.2020, затверджено нову редакцію Статуту ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за № 4.

Згідно з п.3.2 Статуту, предметом діяльності Товариства є, зокрема транспортування природного газу, надання інших послуг суб`єктам ринку природного газу в межах та на умовах, визначених законодавством, що застосовується; експлуатація, підтримання у належному стані, реконструкція і сервісне обслуговування магістральних газопроводів, включно із транскордонними газопроводами, а також об`єктів на них; діагностування, атестування і сертифікація основного та допоміжного обладнання; проектування та будівництво магістральних газопроводів, транскордонних газопроводів, обвідних газопроводів та пов`язаних об`єктів, комунікаційних та електричних мереж тощо.

Відповідно до п.7.1 Статуту засновником та єдиним учасником Товариства є Акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» (ідентифікаційний код юридичної особи 41089111) («Учасник»),

Згідно з пунктами п.9.1, 9.2, 9.3 Статуту органами Товариства є: Загальні збори учасників («загальні збори») - вищий орган Товариства; та Генеральний директор - одноосібний виконавчий орган Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

Посадовими особами органів Товариства є Генеральний директор та інші особи згідно із Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Посадові особи органів Товариства зобов`язані діяти в інтересах Товариства відповідно до вимог законодавства, Статуту, внутрішніх документів Товариства.

У свою чергу п.п.10.1, 10.2, 10.13, 10.14 Статуту визначено, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства.

До виключної компетенції загальних зборів належить: обрання та припинення повноважень Генерального директора; затвердження умов трудового договору (контракту), який укладатиметься з Генеральним директором, встановлення розміру його винагороди; визначення особи, уповноваженої підписати від імені Товариства трудовий договір (контракт) з Генеральним директором; затвердження результатів діяльності Товариства за рік або інший період тощо.

Рішення загальних зборів приймаються відкритим голосуванням.

Рішення учасника з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюються учасником письмово (у формі рішення) та підписується від його імені (з проставленням його печатки). Таке рішення учасника має статус протоколу загальних зборів. Протоколи загальних зборів зберігаються в Товаристві.

Пунктом 11.1 Статуту встановлено, що Генеральний директор здійснює управління поточною шістю Товариства.

Генеральним директором укладається трудовий договір (контракт), умови якого затверджуються загальними зборами. У трудовому договору (контракті) визначаються строк його дії та умови дострокового припинення, права, обов`язки, відповідальність сторін (у тому числі майнова), умови матеріального забезпечення і організації праці. Від імені Товариства трудовий договір (контракт) з Генеральним директором підписує керівник Учасника або інша особа, уповноважена загальними зборами (п.11.4 Статуту).

Відповідно до п. 11.5, 11.6 Статуту встановлено, що до компетенції директора належать всі питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів.

З урахуванням обмежень, встановлених Статутом та законодавством, Генеральний директор, рема, але не виключно: виконує та організовує виконання рішень загальних зборів (підпункт 11.6.2); в межах власної компетенції видає накази та розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Товариства (підпункт 11.6.3); в межах компетенцій, затверджує внутрішні документи, що регулюють питання діяльності товариства, крім тих, які впроваджуються з ініціативи загальних зборів Товариства (п.11.6.7); розпоряджається майном та коштами Товариства з урахуванням обмежень, встановлених законодавством, Статутом та рішеннями загальних зборів (підпункт 11.6.13); підписує документи від імені Товариства, у тому числі розрахункові та банківські, на праві першого підпису (підпункт 11.6.14).

Згідно п.11.8 Статуту Генеральний директор несе відповідальність, зокрема, але не ключно, за організацію виконання рішень загальних зборів (підпункт 11.8.1).

02 грудня 2020 року загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» прийнято рішення за №48/2020, яким затверджено цілі ключові показники для Генерального директора ТОВ «Оператора ГТС України» на 2020 рік.

01 лютого 2021 року Генеральний директор ТОВ «Оператора ГТС України» ОСОБА_1 звернувся до наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» з поданням № ТОВВИХ-КТ-8 про винесення питання на розгляд загальних зборів ТОВ «Оператора ГТС України» щодо затвердження звіту генерального директора ТОВ «Оператора ГТС України» про виконання цілей та ключових показників за 2020 рік, а також про річну премію генерального директора ТОВ «Оператора ГТС України».

АТ «Магістральні газопроводи України», як єдиним учасником ТOB «Оператора ГТС України» 20.04.2021 повернуто фінансову звітність Оператора за 2020 рік на оопрацювання, у зв`язку з наявністю значних недоліків описаних у пунктах 1 - 3 листа № 107.

Загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» від 30.04.2021 року прийнято рішення № 90/2021, яким затверджено звіт Генерального директора ТОВ «Оператора ГТС України» про виконання цілей та ключових показників за 2020 рік. Встановлено Генеральному директору ТОВ «Оператора ГТС України» ОСОБА_1 річну премію за результатами роботи у 2020 році у розмірі 118,5% від річного посадового окладу Генерального директора Товариства згідно з чинним трудовим договором (контрактом) № 2 від 21.05.2019, укладеним з ОСОБА_1 .

Вищевказаним рішенням встановлено Товариству забезпечити нарахування та виплату річної премії за 2020 рік генеральному директору Товариства на підставі цього рішення протягом тижня після затвердження загальними зборами Товариства річного фінансового звіту Товариства за 2020 рік.

30 грудня 2021 року загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» прийнято рішення №107/2021, яким ТОВ «Оператор ГТС України» зобов`язано у строк до 10 січня 2022 року забезпечити перевипуск фінансової звітності ТОВ «Оператор ГТС України» за 2020 рік із урахування наступного:

- відображення у повному обсязі зобов`язань, які обліковуються на регуляторному рахунку відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженою постановою НКРЕКП №2517 від 30.09.2015;

- оцінку справедливої вартості державного майна газотранспортної системи на 01.01.2020, яка використовується для первинного обліку такого майна у фінансовій звітності Товариства, що враховує у повному обсязі зобов`язання по відшкодуванню Оператором газотранспортної системи сум недоотриманого доходу попередньому оператору газотранспортної системи;

- облік отриманого Товариством на праві господарського відання державного майна газотранспортної системи має здійснюватися відповідно до позиції, висловленої у листі Міністерства фінансів України від 24.02.2021 та індивідуальній податковій консультації Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.04.2021.

Генеральному директору Товариства забезпечити до 10.01.2022 року подання на затвердження єдиному учаснику перевипущеної у відповідності до п.1 рішення фінансової звітності за 2020 рік.

16 вересня 2022 року на засідання загальних зборів ТОВ «Оператора ГТС України» оформленому протоколом № 137, вирішено припинити повноваження Генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» ОСОБА_1 , звільнивши його із займаної посади відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з: -наростаючим невиконанням Генеральним директором ТОВ «Оператор ГТС України» рішень єдиного учасника ТОВ «Оператор ГТС України»; - відсутністю достовірного відображення інформації про реальний фінансовий стан ТОВ «Оператор ГТС України» у фінансовій звітності ТОВ «Оператор ГТС України»;створення Генеральним директором ТОВ «Оператор ГТС України» перешкод для можливості сплати АТ «МГУ» дивідендів до державного бюджету України в умовах воєнного стану; - деструктивною політикою Генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» щодо проведення аудиту фінансової звітності групи компаній МГУ «АТ «МГУ» і ТОВ «Оператор ГТС України»; - неодноразовими фактами перевищення Генеральним директором ТОВ «Оператор ГТС України» повноважень, визначених законодавством України та Статутом ТОВ «Оператор ГТС України»; - незадовільним виконанням Генеральним директором ТОВ «Оператор ГТС України» інвестиційної програми на 2020 і 2021 роки; - відсутністю у ТОВ «Оператор ГТС України» стратегії управління ліквідністю; - повним ігноруванням Генеральним директором ТОВ «Оператор ГТС України» рішень диного учасника ТОВ «Оператор ГТС України» від 22.08.2022 № 153/2022 і від 06.08.2022 №154/2022 щодо здійснення ТОВ «Оператор ГТС України» операцій з балансування та щодо фінансового стану ТОВ «Оператор ГТС України», незважаючи на стрімке погіршення фінансового становища ТОВ «Оператор ГТС України».

16 вересня 2022 року загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» прийнято рішення №155/2022, яким припинено повноваження Генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» ОСОБА_1 , звільнивши його із займаної посади відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 СЗпП України.

Генеральним директором ТОВ «Оператор ГТС України» ОСОБА_1 16.09.2022 видано наказ № 888/к про його відрядження до м. Відень, Республіка Австрія, і Братислава, Словацька Республіка, на період з 18.09.2022 по 23.09.2022 року.

28 вересня 2022 року наказом АТ «Магістральні газопроводи України» №920/к звільнено ОСОБА_1 , генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України (а.с. 27, т. 1).

Підставою для прийняття даного наказу стало рішення єдиного учасника АТ «Магістральні газопроводи України» №155/2022 від 16 вересня 2022 року, відповідно до якого дане товариство, яке одноосібно здійснює повноваження загальних зборів учасників товариства до порядку денного внесено питання щодо припинення повноважень генерального директора відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Звертаючись до суду із даним пощовом ОСОБА_1 як на підставу для задоволення викладених у позові обставин справи вказує на те, що у ТОВ «Оператор ГТС України» обов`язок щодо нарахування та виплати премії Позивачу виник 30.04.2021, після прийняття рішення загальними зборами ТОВ «Оператор ГТС України» про встановлення генеральному директору ОСОБА_1 річної премії за результатами роботи у 2020 році у розмірі 118,5% від річного посадового окладу. При цьому, загальні збори Товариства, всупереч умов Трудового договору № 2 від 21.05.2019 перевищили свої повноваження та встановили у рішенні № 90/2021 від 30.04.2021 додаткову умову для виплати річної премії позивачу. Однак рішенням загальних зборів ТОВ «Оператора ГТС України» № 82/2021 від 29.04.2021 про розподіл та виплату дивідендів за 2020 рік фактично затверджено фінансову звітність ТОВ «Оператор ГТС України» за 2020 рік. Незважаючи на зазначене, ТОВ «Оператор ГТС України» не виплачено позивачу річну премію за 2020 рік у розмірі 118,5% від річного посадового окладу.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером є трудовими та регулюються нормами Кодексу законів про працю України, який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

У статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Частини 2 та 3 статті 97 КЗпП України передбачає, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

При цьому додаткова заробітна плата є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду України.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц: «Доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чиним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премії). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівників…».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 810/1735/16: «премія не є безумовною виплатою. Премія виплачується в межах розмірів, що визначені в Колективному договорі та положенні про преміювання на підставі рішення керівника, виходячи з вкладу конкретного працівника в загальні результати роботи. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання рішення з питань преміювання конкретного працівника не є погіршенням його умов оплати праці».

Відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 810/1735/16, від 24.03.2021 у справі № 127/20211/19, від 11.10.2021 у справі № 201/532/20, від 06.03.2023 у справі № 727/8207/21, зазначено, що винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, а тому не є обов`язковою.

Таким чином, виплата премії за своїм змістом є додатковою заробітною платою, яка входить у структуру заробітної плати, однак не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати, адже за змістом Закону України «Про оплату праці» вбачається, що термін «додаткова» не означає «обов`язкова».

Судом встановлено, що 21 травня 2019 року між сторонами було укладено трудовий договір (контракт) №2, зі змісту якого слідує, що Вищий орган товариства (загальні збори товариства) зобов`язаний встановлювати керівнику у відповідному додатку до трудового договору цілі та ключові показники виконання на відповідний рік.

За рішенням Вищого органу товариства, керівнику товариства може виплачуватись річна премія за досягнення цілей та ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу (змінна частина винагороди).

Оцінка та досягнення керівником поставлених цілей та ключових показників на відповідний рік, визначення розміру премії здійснюється Вищим органом товариства.

Нарахування та виплата керівнику премії за результатами оцінки досягнення цілей та ключових показників у відповідному році здійснюється за умови прийняття рішення Вищим органом товариства, в якому визначається розмір премії, підстави та порядок її виплати.

Рішення про нарахування та виплату керівнику премії за відповідний рік не може бути прийняте у разі: невиконання або неналежного виконання рішень загальних зборів, доведених до відома керівника в установленому порядку; недосягнення встановлених цілей та ключових показників у відповідному році.

Таким чином, Вищим органом товариства може виплачуватись річна премія керівнику, розмір, нарахування та виплата якої здійснюється лише в разі прийняття відповідного рішення Вищим органом товариства. Тобто, це є правом, а не обов`язком Вищого органу товариства.

При цьому, виплата премій є додатковою пільгою працівників, що запроваджена з метою заохочення та стимулювання працівників і не є обов`язковою виплатою. Нарахування премій є правом роботодавця, а не його обов`язком.

Вказана правова позиція викладена у наведених вище постановах Верховного Суду та постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20, від 23 грудня 2019 року у справі № 194/919/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 127/14573/18, від 01 жовтня 2018 року у справі № 487/6105/16-ц. Така правова позиція є сталою.

Твердження позивача про те, що загальні збори Товариства, всупереч умов Трудового договору № 2 від 21.05.2019 перевищили свої повноваження та встановили у рішенні № 90/2021 від 30.04.2021 додаткову умову для виплати річної премії ОСОБА_1 є помилковими.

Як зазначалося вище, за умовами Трудового договору № 2 від 21.05.2019 року за рішенням Вищого органу Товариства, прийнятим в установленому порядку, Керівнику Товариства може виплачуватися річна премія за досягнення Цілей та Ключових показників, встановлених Керівнику на відповідний рік, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу (змінна частина винагороди). Нарахування та виплата Керівнику премії за результатами оцінки досягнення Цілей та Ключових показників у відповідному році здійснюється за умови прийняття рішення Вищим органом Товариства, в якому зазначається розмір премії та підстави її виплати.

Нарахування Керівнику премії за підсумками роботи за рік, передбаченої пунктом 3.3. цього трудовогодоговору, здійснюється на підставі наказу Товариства, який видається на підставі рішенняВищого органу Товариства, яке приймається після затвердження Вищим органом Товаристварічного фінансового звіту Товариства за відповідний рік.

Позивач підписав Трудовий договір № 2 від 21.05.2019 року на зазначених вище умовах, без будь-яких застережень та зауважень, а отже погодився з умовами щодо порядку виплати йому річної премії, а саме: прийняття рішення Вищим органом Товариства щодо визначення розміру премії та підстави її виплати (п.3.6); прийняття Вищим органом Товариства рішення про затвердження річного фінансового звіту Товариства за відповідний рік (п.3.7); видача наказу Товариства про виплату Керівнику премії (п.3.7).

Отже, за умовами підписаного сторонами Трудового договору № 2 від 21.05.2019 року чітко визначено, що виплаті річної премії по факту обов`язково передує дотримання черговості перелічених вище умов. Без дотримання черговості перелічених вище умов визначених трудовим договором правові підстави для виплати відсутні.

Судом встановлено, що згідно перелічених вище умов для виплати ОСОБА_1 річної премії, наявна дотримана умова, визначена у п.3.6 Трудового договору № 2 від 21.05.2019, а саме: загальними зборами Товариства прийнято рішення № 90/2021 від 30.04.2021, яким визначено розмір премії на рівні 118,5% від річного посадового окладу та підстави її виплати - затвердження звіту Генерального директора ТОВ «Оператора ГТС України» про виконання цілей та ключових показників за 2020 рік.

Також, у рішенні № 90/2021 від 30.04.2021 загальними зборами Товариства вказано на необхідність дотримання іншої умови, визначеної у п. 3.7. Трудового договору № 2 від 21.05.2019, наявність якої є обов`язковою для виплати річної премії ОСОБА_1 , а саме: прийняття Вищим органом Товариства рішення про затвердження річного фінансового звіту Товариства за 2020 рік.

Однак матерілами справи підтверджено та не спростовано у ході розгляду справи позивачем, що 20 квітня 2021 року АТ «Магістральні газопроводи України», як єдиним учасником ТОВ «Оператора ГТС України», повернуто фінансову звітність ТОВ «Оператора ГТС України» за 2020 рік на доопрацювання, у зв`язку з наявністю значних недоліків описаних у пунктах 1 - 3 листа № 107.

30.12.2021 року загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» прийнято рішення №107/2021, яким ТОВ «Оператор ГТС України» зобов`язано у строк до 10 січня 2022 року забезпечити перевипуск фінансової звітності ТОВ «Оператор ГТС України» за 2020 рік.

Разом з тим, рішення Вищим органом Товариства рішення про затвердження річного фінансового звіту Товариства за 2020 рік наразі не прийнято, відповідно і річний фінансовий звіт Товариства за 2020 рік не затверджений.

Вкані обставини стороною позивача не спростовано. Натомість такі обставини знайшли своє підтвердження у запереченнях представника відповідача.

З огляду на зазанчене слід дійти висновку, що позивач перебуваючи на посаді Генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» не забезпечив усунення недоліків фінансової звітності Товариства за 2020 рік, перелічених загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» у листі № 107 від 20.04.2021, як наслідок 31.12.2021 загальними зборами ТОВ «Оператора ГТС України» було прийнято рішення № 107/2021 про зобов`язання перевипустити фінансову звітність ТОВ «Оператор ГТС України» за 2020 рік.

Таким чином саме через не забезпечення позивачем усунення вказаних недоліків фінансової звітності Товариства за 2020 рік, не було дотримано виконання другої умови, визначеної у п. 3.7. Трудового договору № 2 від 21.05.2019, щодо унеможливило забезпечення виплати позивачу як генеральному директору ТОВ «Оператор ГТС України» річної премії за 2020 рік.

Зокрема, Протоколом №137 засідання наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» від 16 вересня 2022 року вирішено припинити повноваження генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_1 , звільнивши його із займаної посади. Членами наглядової ради серед іншого встановлено наростаюче невиконання генеральним директором ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» рішень єдиного учасника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», незадовільне виконання генеральним директором інвестиційної програми за 2020 рік.

Невиконання або неналежне виконання рішень загальних зборів, доведених до відома керівника в установленому порядку є підставою для неможливості прийняття що рішення про нарахування та виплату керівнику премії за відповідний рік, що повністю узгоджується з умовами Трудового договору №2 від 21 травня 2019 року.

Беручи до уваги викладене вище та ураховуючи, що винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням Вищого органу товариства, чого останнім зроблено не було та яким не є відповідач, суд не знаходить правових підстав для стягнення з відповідача річної премії за виконання цілей та ключових показників за 2020 рік.

При цьому суд звертає увагу, що не може перебирати на себе функцію призначення та нарахування премії замість органу, на якого покладені такі повноваження. Відтак не може підміняти Вищий орган Товариства та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, оскільки це є втручанням в господарську діяльність ТОВ «Оператор ГТС України».

Вказана позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду у справі №910/6322/20 від 21 квітня 2021 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову позивачу у стягненні стягнення річної премії за 2020 рік у розмірі 9 954 000,00 грн.

Ураховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення річної премії за 2020 рік у розмірір 9 954 000,00 грн, похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше як за шість місяців, задоволенню не підлягають.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи та наведених в усних поясненнях, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору суд відносить за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Витрати на правничу допомогу понесені позивачем не підлягають відшокдуванню відповідачем у зв`язку із відмовою у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться івитрати на правничу допомогу, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

19 квітня 2024 року представник відповідача ТОВ «Оператор ГТС України» - авдокат Мовчан А.В. подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 617 271,20 грн, які просила стягнути з позивача на користь Товариства.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції частини 1 статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, зазначені норми закону передбачють такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими відповідачу у цій справі, суд зазначає таке.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача суду надано договір про надання адвокатських послуг №4600008264 від 01 вересня 2023 року, акти приймання-передачі адвокатських послуг №54 та №55 від від 19 грудня 2023 року, звіти про надані послуги за період з 01 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 30 жовтня 2023 року, з 01 по 30 листопада 2023 року, з 01 по 30 грудня 2023 року, акти приймання-передачі адвокатських послуг №2, №3, №5 від 21 березня 2024 року.

Також надано виписку за клієнтським рахунком від 18.01.2024 року, з якої вбачається, що ТОВ «Оператор ГТС України» перераховано на рахунок АО «Адер Хабер» грошові кошти у розмірі 913 027,00 грн, оплату здійснено за адвокатські послуги згідно договору №4600008264 від 01 вересня 2023 року.

Виписку за клієнтським рахунком від 17.04.2024 року, з якої вбачається, що ТОВ «Оператор ГТС України» перераховано на рахунок АО «Адер Хабер» грошові кошти у розмірі 1 215015,00 грн, оплату здійснено за адвокатські послуги згідно договору №4600008264 від 01 вересня 2023 року.

31.05.2024 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Лозовою Н.В. подано заперечення щодо заявлених до відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу. Вказуючи на необгрунтованість та недоведеність понесених відповідачем витрат на правову допомогу під час розгляду саме цієї справи, позивач просить відмовити ТОВ «Оператор ГТС України» у задоволенні заяви про стягнення цих витрат з позивача. У разі якщо суд вважатиме, що відповідач підтвердив понесення ним витрат на правову допомогу, зменшити їх розмір до 5 000,00 грн. у зв`язку із неспівмірністю.

Так, згідно пункту 1.2 договору №4600008264 від 01 вересня 2023 року, послуги мають бути надані у кількості, необхідній для повного і належного виконання умов цього договору. Загальна кількість годин надання послуг за цим договором складе орієнтовно 1 493 год.

У п. 4.3 Договору вказано, що фактична сума гонорару виконавця та його співвиконавців розраховується на основі усередненої погодинної ставки, яка становитиме не більше 11 112,00 грн. за кожну годину надання послуг з ПДВ.

Із наданих Товариством документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу вбачається, що у звітах про надані послуги та актах приймання-передачі адвокатських послуг вказано вартість наданих послуг, яку відповідач просить стягнути з позивача.

При цьому, більшість інформації представником відповідача прихована від суду.

Із поданих суду документів вбачається, що АО «Адер Хабер» надає професійну правничу допомогу ТОВ «Оператор ГТС України» і в інших справах.

З виписок за клієнтським рахунком від 18.01.2024 року та 17.04.2024 року не вбчається можливим встановити, за надання професійної допомоги за вказаним договором у якій саме справі було здійснено оплату за адвокатські послуги.

З урахуванням заперечень позивача, відсутність конкретного розрахунку таких витрат позбавляє суд встановити дійсний розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу саме у цій справі, що є підставою для відмови у відшкодуванні Товариству таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення річної премії, середнього заробітку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко