Рішення

від 02.07.2024 по справі 201/4289/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/4289/24

Провадження № 2 /201/2372/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Собильського А.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради, третя особа - Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради про скасування наказів та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції Позивача.

12 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради, третя особа - Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради про скасування наказів та поновлення на роботі та просить:

1.Скасувати Наказ Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради від 28.02.2024 року №94/01-05;

2.Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради;

3.Скасувати Наказ Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради від 23.02.2024 року №91/01-05 (та похідний від нього Наказ від 26.02.2024 року №93/01-05);

4.Поновити ОСОБА_1 на посаді голови комісії ЛЛК Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради;

5.Стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що Наказом №130 від 06.12.1996 року Комунальним некомерційним підприємством «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради ОСОБА_1 призначено на посаду заступника медичного директора, а Наказом №357/01-05 від 24.12.2021 року - головою Лікарсько-консультативної комісії цього лікувального закладу.

Наказом КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради №94/01-05 від 28.02.2024 року про скорочення штату працівників, посаду заступника медичного директора, яку він обіймав, скоротили.

Наказом №91/01-05 від 23.02.2024 року вирішили: «Врегулювати реальний конфлікт інтересів між головою ЛКК ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 , реєстратором медичним ЛКК - шляхом звільнення від обов`язків голови ЛКК ОСОБА_1 », а Наказом №93/01-05 від 26.02.2024 року вирішено: «В зв`язку з виданням наказу №91/01-05 від 23.02.2024 року «Про урегулювання конфлікту інтересів та про затвердження нового складу ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) та затвердження нового голови комісії ОСОБА_4 », вирішено звільнити позивача з посади голови комісії ЛКК та призначити головою комісії ЛКК ОСОБА_4 .

При цьому, новий штатний розпис для ознайомлення для виявлення аналогічних посад за змістом та обсягом посадових обов`язків і функціонального навантаження тій, з якої його звільнено, йому надано не було. Всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач не запропонував йому вакантні посади на підприємстві, хоча повинен був це зробити. Скорочення посади, яку він обіймав, відбулося безпідставно, ніяких передумов цьому не було, а відповідач не попереджав його про майбутнє скорочення ні в усній, ні в письмовій формі. Наявність у позивача права на переважне залишення на роботі, відповідачем не досліджувалося, а профспілковий комітет Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради своєї згоди на звільнення позивача не надав. Крім того, позивач вважає, що ніякого конфлікту інтересів між ним, як головою ЛКК, та його дружиною ОСОБА_3 , що займала посаду реєстратора медичного ЛКК, не було (а.с.1-13).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі. Стислий виклад позиції Відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 квітня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С. (а.с.36-37).

Ухвалою судді від 15 квітня 2024 року було відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи призначений на 21 травня 2024 року (а.с.38-39).

15 квітня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій він просив до набрання рішення у даній справі законної сили зупинити дію Наказу №94/01-05 від 28.02.2024 року про скорочення штату працівників, в задоволені якої ухвалою суду від 17 квітня 2024 року відмовлено (а.с.42-44, 46-47).

30 квітня 2024 року до суду надійшла заява КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради про заперечення розгляду справи в порядку спрощеного провадження, в задоволенні якої протокольною ухвалою від 21 травня 2024 року, судом відмовлено (а.с.52-53, 101-102)

09 травня 2024 року до суду надійшов відзив від представника відповідача, у якому він не погодився із позовними вимогами та додав копії документів, що спростовують твердження позивача про те, що відповідач не вживав заходів щодо ознайомлення позивача із спірними наказами та не пропонував йому інші посади, а також лист-погодження виконкому Солонянської селищної ради на скорочення посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», обґрунтування доцільності такого скорочення цієї посади і згоду Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України на вивільнення ОСОБА_1 . При цьому представник відповідача звернув увагу на ознаки фальсифікації витягу з протоколу засідання первинної профспілкової організації КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня (головою якої є позивач) від 12.04.2024, на якому начебто розглянуто подання від 26.04.2024 про звільнення позивача, та додав до свого відзиву копію цього документу, копію поштового конверту, у якому він надійшов до відповідача, а також роздруківку трекінгу Укрпошти щодо руху цього документу.

Крім того, представник відповідача додав документи щодо виявлення факту реального конфлікту інтересів між позивачем як головою ЛКК та його дружиною ОСОБА_3 , що працювала у нього в прямому підпорядкуванні - реєстратором медичним ЛКК, та невиконання позивачем вимог Наказу №86/01-05 від 13.02.2024 року про декларування доходів за 2023 рік посадовими особами КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради та про вжиття заходів щодо усунення корупційних ризиків - неподання ним у встановлений строк до відділу кадрів повідомлення про наявність чи відсутність конфлікту інтересів. До свого відзиву на позов, представник відповідача також додав копію Наказу №142 від 30 квітня 2024 року про припинення трудового договору (контракту) про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора, який позивач не оскаржує (а.с.60-65, 66-98).

30 травня 2024 року представник позивача адвокат Федочук К.Ю., що діє на підставі доручення про надання правової допомоги №7д від 23.05.2024, подав до суду відповідь на відзив, у якому із доводами відповідача, викладеними в цьому відзиві не погодився (а.с.106-111).

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, представник відповідача проти їх задоволення заперечував.

Також по справі допитано 2 свідка - нинішній медичний директор КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_5 , та колишній (на період видання спірного наказу №94/01-05 від 28.02.2024 року про скорочення посади заступника медичного директора) медичний директор ОСОБА_6 . Обидва свідка дали пояснення про те, що посаду заступника медичного директора у цій лікарні було введено у 2022 році у зв`язку із реформою системи закладів охорони здоров`я, до того часу її не було взагалі. Як показав час, ця посада виявилася фактично зайвою, оскільки для виконання адміністративних функцій у такій лікарні як КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» цілком достатньо лише посади медичного директора. При цьому свідки зазначили, що КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» фінансується з місцевого бюджету переважно на оплату комунальних платежів, а на заробітну плату та підтримання своєї діяльності лікарня заробляє наданням медичних послуг населенню, які оплачує Національна служба здоров`я України. У зв`язку з цим в інтересах лікарні та її трудового колективу зменшувати адміністративний апарат та збільшувати кількість практикуючих лікарів за спеціальностями, яких потребують пацієнти, що звертаються до лікарні. При звільненні ОСОБА_1 з цієї посади було дотримано усіх необхідних процедур, але він всіляко ухилявся від ознайомлення із відповідними наказами по лікарні, у зв`язку з чим створювалися комісії та ці факти фіксувалися відповідними актами. Крім того, ОСОБА_1 звільнили й з посади голови Лікарсько-консультативної комісії, оскільки було виявлено факт реального конфлікту інтересів між ним, як головою ЛКК та його дружиною ОСОБА_3 , що працювала у нього в прямому підпорядкуванні - реєстратором медичним ЛКК. Це звільнення було зумовлено вимогами Закону України «Про запобігання корупції», але після цього ОСОБА_1 не втратив роботу в лікарні остаточно, оскільки поряд з вказаними посадами він ще обіймає 0,25 ставки посади лікаря-терапевта, на якій він продовжує працювати до теперішнього часу.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Стосовно звільнення позивача з посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня».

Позивач вказує на те, що був призначений на посаду заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» наказом № 130 від 06.12.1996 року, в той час, як такої посади в штатному розписі не було, а КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» створено шляхом реорганізації лише в 2020 році.

Насправді ОСОБА_1 був переведений на посаду заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» 31 березня 2022 року з посади медичного директора з ЕТН (експертизи тимчасової непрацездатності), спочатку строком три місяці - з 01.04.2022 по 30.06.2022 (Наказ №75 від 31.03.2022), а потім залишено на цій посаді безстроково Наказом №158 від 30.06.2022 (а.с.66).

28.02.2024 року в.о. генерального директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» видав Наказ №94/01-05 про те, що посада заступника медичного директора скорочується з 01.05.2024, начальнику відділу кадрів доручено вручити позивачу попередження про наступне звільнення, запропонувати йому роботу на інших вакантних посадах (за наявності), та повідомити про це профспілковий комітет лікарні (а.с.77).

В обґрунтування доцільності скорочення в штатному розписі посади заступника медичного директора, складеному медичним директором КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_5 та в.о. головного економіста цієї лікарні ОСОБА_10, зазначено, що наявність у штатному розписі зазначеної посади не дала очікуваних результатів в покращенні якості обслуговування пацієнтів, ця посада дублює функціональні обов`язки посади «Медичний директор», її скорочення призведе до більш раціонального використання фонду оплати праці, оскільки річна економія буде складати 200100,00 грн. (а.с.83).

Наданими стороною відповідача доказами підтверджується, що скорочення посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», яку обіймав позивач, не є поодиноким фактом, адже в цей період на підприємстві було проведено скорочення низки адміністративних посад, які були економічно затратними для лікарні. Працівникам, які мають відповідну освіту пропонувалось переходити з адміністративних посад на лікарські.

Так, з 1 січня 2024 року Наказом №236/01-05 від 02.11.2023 року були скорочені посади заступника директора з економічних питань, завідувача складу, головного економіста, комірника, та навіть посада завідувача консультативно-діагностичної поліклініки (а.с.94).

З 01 лютого 2024 року демобілізувався з лав Збройних Сил України бойовий офіцер-медик ОСОБА_5 та приступив до виконання своїх обов`язків медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня». Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 не має відповідного досвіду та освіти, спростовується наявністю в останнього відповідного сертифікату лікаря-спеціаліста за спеціальністю організація і управління охороною здоров`я, він має досвід організації роботи медичних підрозділів Збройних Сил України та керівництва ними в бойових умовах, якого не має позивач. Зазначене підтверджується наказом про дозвіл приступити до виконання посадових обов`язків ОСОБА_5 після демобілізації та сертифікатом лікаря-спеціаліста (а.с.95-96).

Перед скороченням посади заступника медичного директора, 27.02.2024 відповідачем за вих. №02-12-401/0/2-24 було отримано погодження від власника підприємства - Солонянської селищної ради на внесення змін до штатного розпису щодо скорочення вказаної посади (а.с.76).

Позивач вказує на те, що він не був повідомлений, та не був попереджений про наступне звільнення, однак це спростовується Актом від 29.02.2024, складеним комісією з 4 осіб - відповідальних працівників КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», серед яких начальник відділу кадрів, про те, що в цей день, в приміщенні кабінету заступника медичного директора цієї установи, ОСОБА_1 було попереджено про те, що згідно із наказом по підприємству №94/01-05 від 28.02.2024 року посада заступника медичного директора скорочується 01.05.2024, а він підлягає звільненню на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. При цьому письмове попередження про скорочення його посади, ОСОБА_1 підписувати відмовився (а.с.79, 81).

Також позивач посилається на те, що йому не було запропоновано наявні в лікарні посади, однак це спростовується Актом від 29.02.2024, складеним комісією з 4 осіб - відповідальних працівників КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», серед яких начальник відділу кадрів, про те, що позивачу були запропоновані 22 вакантні на той час посади (а.с.80).

Водночас, відповідно до Наказу №2 від 01.01.2024, позивач займає за сумісництвом посаду лікаря-терапевта на 0,25 ставки із наданням доплати 50% посадового окладу за складність та напруженість в роботі (а.с.93).

Відповідно ж до згаданого Акту від 29.02.2024, ОСОБА_1 після скорочення запропоновано зайняти, як основну - посаду лікаря-терапевта на повну ставку і повноцінно заробляти кошти для себе та функціонування підприємства, однак своєї згоди він на це не надав.

29.02.2024 в.о. генерального директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», на виконання вимог ст.49-2 КЗпП України, підписав Повідомлення №97/01-05 «Про скорочення штату працівників», адресоване Профспілковому комітету цієї лікарні, у якому зазначено про Наказ 94/01-05 від 28.02.2024 про скорочення з 01.05.2024 посади заступника директора цієї лікарні, запропоновано визначити дати консультацій стосовно заходів щодо пом`якшення несприятливих наслідків звільнення та провести їх протягом десяти днів. Дане повідомлення отримано самим ОСОБА_1 , як головою профспілкового комітету в цей же день, 29.02.2024 (а.с.78).

Доказів реагування на це повідомлення з боку Профспілковому комітету КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», суду не надано.

26.03.2024 в.о. генерального директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» звернувся до профспілкового комітету цієї лікарні із поданням №115/01-05 про надання згоди на скорочення посади заступника медичного директора, та це подання отримано самим ОСОБА_1 , як головою профспілкового комітету в цей же день, 26.03.2024 (а.с.82).

Відповідно до витягу із протоколу засідання профспілкового комітету КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», на якому було відмовлено у наданні згоди на скорочення посади заступника медичного директора цієї лікарні, дане засідання начебто відбулося 12.03.2024, тобто до отримання зазначеного подання, хоча за текстом цього протоколу воно згадується неодноразово (а.с.84).

Водночас, відповідно до листа Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України №01-06/136 від 18.04.2024 року, отриманого відповідачем на його повідомлення №563/01-11 від 11.04.2024 року, проти скорочення посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» та звільнення з цієї посади позивача у зв`язку із її скороченням, який одночасно є головою профспілкового комітету цієї лікарні, заперечення відсутні (а.с.88).

30 квітня 2024 року, на підставі Наказу №94/01-05 «Про скорочення штату» та «Попередження про звільнення з посади заступника медичного директора», видано Наказ №142 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, який позивач не оскаржує (а.с.89).

При цьому комісією з 4 повноважних осіб, серед яких були безпосередній керівник позивача та начальник відділу кадрів лікарні, складено акт про відсутність ОСОБА_1 в цей день протягом всього робочого часу на робочому місці (а.с.90).

1 травня 2024 року в Реєстрі електронних лікарняних з`явився електронний лікарняний лист, який відкритий 29 квітня 2024 року, в той час, як за повідомленням представника відповідача та свідків, в цей день, 29 квітня 2024 року, ОСОБА_1 був на роботі, зокрема, приймав участь в нараді у в.о. генерального директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», запис у електронній системі внесений лише 1 травня 2024 року, що підтверджується відповідним витягом (а.с.91-92).

Стосовно звільнення позивача з посади голови лікарсько-консультативної комісії КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня».

ОСОБА_1 наказом від 24 грудня 2021 року №357/01-05 призначений головою лікарсько-консультативної комісії КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» (а.с.72).

13.02.2024 року, на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», в.о. генерального директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» був виданий наказ №86/01-05 «Про декларування доходів за 2023 рік посадовими особами КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», та про вжиття заходів щодо усунення корупційних ризиків», яким було зобов`язано всіх посадових осіб цього закладу, визначним у ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», а саме в.о. генерального директора, в.о. медичного директора, медичному директору, всім заступникам генерального директора, головному бухгалтеру, головам, членам, секретарям ЛКК та ВЛК КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» подати письмові повідомлення про наявність чи відсутність конфлікту інтересів. Наказ доведено до відома позивача (а.с.73).

20.02.2024 начальник відділу кадрів КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» подала в.о. генерального директора цього медичного закладу доповідну про те, що жодних заяв працівниками про урегулювання конфлікту інтересів подано не було, водночас виявлено, що між членом ВЛК ОСОБА_7 та членом резервного складу ВЛК ОСОБА_8 , а також між головою ЛКК ОСОБА_1 та реєстратором медичним ЛКК ОСОБА_3 , є наявний конфлікт інтересів (а.с.74).

23.02.2024 року в.о. генерального директора на урегулювання конфлікту інтересів було видано наказ №91/01-05 від «Про урегулювання конфлікту інтересів та про затвердження нового складу ЛКК», яким було встановлено, що між членом ВЛК ОСОБА_7 та членом резервного складу ВЛК ОСОБА_8 відсутній конфлікт інтересів, так як вони в розумінні ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» не є близькими родичами - ОСОБА_7 була колишньою дружиною рідного брата ОСОБА_8 . Проте, виявлено реальний конфлікт інтересів між головою ЛКК ОСОБА_1 та його дружиною - реєстратором медичним ЛКК ОСОБА_3 , який вирішено врегулювати шляхом звільнення від виконання обов`язків голови ЛКК ОСОБА_1 та призначено новий склад ЛКК (а.с.75).

За поясненням представника відповідача, конфлікт інтересів був врегульований саме таким чином тому, що звільнення з посади реєстратора медичного ОСОБА_3 нанесло б їй шкоди і позбавило б гарантованої законодавством роботи, а звільнення від обов`язків голови ЛКК не порушило жодних прав позивача, оскільки ця робота виконувалась за його згодою без додаткової оплати, тому, що законодавством не передбачено введення в штатний розпис цієї посади. При цьому до матеріалів справи додано витяг з Наказу №75 від 31.03.2022 про переведення ОСОБА_3 з посади 0,5 ставки бібліотекара та 0,5 ставки реєстратора медичного ЛКК на 1,0 ставку реєстратора ЛКК (а.с.126).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд доходить до висновку про те, що вони врегульовані трудовим законодавством, зокрема Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

Стосовно позовних вимог про скасування наказу №94/01-05 від 28.02.2024 року та поновлення позивача на посаді заступника медичного директора.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Водночас, статтею 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємству, установі, організації надано право самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис. Тобто підприємство може змінювати чисельність або штат працівників шляхом скорочення.

При цьому, процедура скорочення штату та вивільнення у зв`язку з цим працівників складається з декількох етапів, основними з яких в контексті спору у даній справі можна виокремити наступні:

Перший етап - прийняття рішення про скорочення штату працівників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Перший етап завершується виданням роботодавцем економічно обґрунтованого наказу (з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства. У наказі вказується перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису підприємства. При цьому прізвища вивільнюваних працівників не зазначаються.

Верховний Суд неодноразово повторював позицію стосовно того, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (постанови від 31.01.2018 у справі №824/3229/14-а, від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 07.04.2021 у справі №444/2600/19, від 22.07.2021 у справі №161/7272/20, від 22.07.2021 у справі №456/57/20, від 23.07.2021 у справі №766/12805/19, від 27.08.2021 у справі №712/10548/19, від 07.09.2021 у справі №306/2434/18, від 09.12.2021 у справі №646/2661/20, від 16.06.2022 у справі №183/7292/20). Така ж правова позиція заснована на роз`ясненнях, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», і є узвичаєною та сталою у судовій практиці.

В даному випадку зазначених умов відповідачем дотримано, а виданню Наказу Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради від 28.02.2024 року №94/01-05 про скорочення посади заступника медичного директора, який позивач просить скасувати, передувало не тільки обґрунтування необхідності такого скорочення у вигляді спільної доповідної медичного директора та в.о. головного економіста цієї лікарні щодо недоцільності збереження цієї посади у штатному розписі з економічним та сутнісним обґрунтуванням такого висновку, але й погодження такого рішення із засновником лікарні - Солонянською селищною радою, яка дала на це згоду.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про удаване (фіктивне) скорочення посади заступника медичного директора, яку він обіймав, та бере до уваги пояснення відповідача і свідків про те, що КНП « Солонянська багатопрофільна лікарня» фінансується з місцевого бюджету переважно на оплату комунальних платежів, а на заробітну плату та підтримання своєї діяльності за Рахунок коштів Національної Служби здоров`я України, які надходять за надані медичні послуги населенню відповідно до укладеного між КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» та цією Службою договору, через що кошти на утримання та діяльність підприємства заробляють переважно лікарі, а не працівники лікарні на адміністративних посадах.

Як встановлено судом та згадано вище, на підприємстві було проведено кілька етапів скорочень посад, які були економічно затратними. Працівникам, які мають відповідну освіту пропонувалось переходити з адміністративних посад на лікарські. Зокрема, окрім скорочення посади заступника медичного директора, з 1.01.2024 Наказом №236/01-05 від 02.11.2023 року була скорочена ціла низка адміністративних посад: заступника директора з економічних питань, завідувача складу, головного економіста, комірника, та навіть посада завідувача консультативно-діагностичної поліклініки.

Отже, суд доходить до висновку про те, що дії відповідача по скороченню посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», є продовженням його політики оптимізації діяльності лікарні за її основним напрямом, шляхом зменшення кількості адміністративних посад, тобто у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, проведено реорганізацію довільності лікарні.

Доходячи до такого висновку, та відхиляючи доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для скорочення штату працівників, суд вважає необхідним зазначити, що за загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов`язковим для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки це було б втручанням у діяльність такого підприємства, установи, організації (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №580/2623/19).

Суд не може з`ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України (постанова Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №766/12805/19).

Другий етап - визначення працівників, які підлягають скороченню.

Рішення про скорочення чисельності або штату оформлюється, як правило, наказом по підприємству, до штатного розпису вносяться відповідні зміни. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина перша ст. 42 КЗпП України).

При проведенні скорочення працівників для визначення переважного права на залишення на роботі і коректного, відповідно до норм законодавства, їх звільнення на підприємстві може бути створена спеціальна комісія або ці функції можуть бути покладені на постійно діючу комісію з укладення колективного договору.

Рівень кваліфікації вимірюється рівнем освіти працівника та здобутими навичками під час виконання робіт за певною спеціальністю. До уваги беруться дані останньої атестації працівника, обґрунтована і об`єктивна характеристика-відгук безпосереднього керівника про його роботу. Враховується також наявність (відсутність) документально підтверджених фактів притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності (догани) за останній робочий рік.

Продуктивність праці вимірюється певними виробничими показниками. Для працівників з погодинною оплатою праці показником продуктивності праці буде рівень невиробничих витрат робочого часу за останній робочий рік. Це, зокрема, кількість відпусток без збереження заробітної плати, наданих на прохання такого працівника. Враховується також обсяг втрат робочого часу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (крім випадків виробничого травматизму чи професійних захворювань).

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників (Постанова КЦС ВС від 22.09.2020 № 161/7196/19 (61-4375св20)) .

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників перевага в залишенні на роботі надається тим, хто має більше (за своєю посадою чи професією) переваг, визначених частиною другою статті 42 КЗпП України та іншими законодавчими актами (наприклад, особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи, особам з інвалідністю, ветеранам праці, молоді з першим робочим місцем; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку тощо).

В даному ж випадку, посада заступника медичного директора, яку обіймав позивач, та яку було скорочено, існувала в КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» в єдиному безальтернативному варіанті та позивач був єдиним працівником, який займав таку посаду. Така ситуація унеможливлювала виконання відповідачем вимог ч.1 ст. 42 КЗпП України стосовно врахування переважних прав позивача, передбачених законодавством, на залишення на роботі. До того ж йому були заповнювані на вибір усі наявні в штатному розписі лікарні та вільні на той час посади. Доводи позивача щодо відсутності з боку відповідача такої пропозиції, суд відхиляє, оскільки вони спростовані наданими відповідачем актами про відмову від пропозицій та про відмову від ознайомлення з спірним Наказом, що згадуються вище.

Також суд бере до уваги той факт, що позивач не підпадає під категорію працівників, яких заборонено скорочувати: згідно з частиною третьою статті 184 КЗпП України заборонено звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста ст.179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця (у т. ч. за п. 1 ст. 40 КЗпП), крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Третій етап - погодження з первинною профспілковою організацією (якщо діє на підприємстві).

Наказ про скорочення штату має погоджуватися з виборним органом профспілки за три місяці до звільнення працівників. Саме це буде початком проведення спільних консультацій відповідно до статті 49-4 КЗпП України.

Роботодавець протягом 30 днів проводить консультації із профспілкою про заходи щодо запобігання звільненню чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Під час цих консультацій визначається кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, строки проведення звільнень, а також інші спільні заходи.

Працівник може бути звільнений лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Таким чином, роботодавець надає профспілці обґрунтоване подання для отримання згоди на звільнення працівника - члена профспілки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок) (частина третя ст. 252 КЗпП України).

В даному випадку, як встановлено судом та згадано вище, 29.02.2024 в.о. генерального директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», на виконання вимог ст.49-2 КЗпП України, підписав Повідомлення №97/01-05 «Про скорочення штату працівників», адресоване Профспілковому комітету цієї лікарні, у якому зазначено про Наказ 94/01-05 від 28.02.2024 про скорочення з 01.05.2024 посади заступника директора цієї лікарні, запропоновано визначити дати консультацій стосовно заходів щодо пом`якшення несприятливих наслідків звільнення та провести їх протягом десяти днів. Дане повідомлення отримано самим ОСОБА_1 , як головою профспілкового комітету в цей же день, 29.02.2024. Доказів реагування на це повідомлення з боку Профспілковому комітету КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», суду не надано.

26.03.2024 в.о. генерального директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» звернувся до профспілкового комітету цієї лікарні із поданням №115/01-05 про надання згоди на скорочення посади заступника медичного директора, та це подання отримано самим ОСОБА_1 , як головою профспілкового комітету в цей же день, 26.03.2024.

Відповідно до витягу із протоколу засідання цього профспілкового комітету, на якому було відмовлено у наданні згоди на скорочення зазначеної посади, це засідання начебто відбулося 12.03.2024, тобто до отримання зазначеного подання, хоча воно неодноразово згадується за текстом цього протоколу. У зв`язку з цим суд вважає такий доказ недопустимим, та до уваги не приймає.

При цьому суд також звертає увагу на той факт, що протокол засідання профспілкового комітету був направлений на адресу відповідача чомусь поштою і надійшов лише 29 квітня 2024 року. Водночас, згідно ч.2 ст.43 КЗпП України: «У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником».

А згідно ч.5 ст.43 КЗпП України: «Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору».

Водночас, згідно із ч.7 ст.43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Постановах Верховного Суду від 31.05.2021 р. у справі № 338/258/20, від 20 червня 2019 року у справі № 226/1664/18.

В даному ж випадку, левова частка тексту Витягу з протоколу засідання профспілкової організації КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» (яку очолює позивач) від 12.03.2024, містить критику на адресу медичного директора ОСОБА_5 щодо його здібностей та фахового досвіду стосовно можливості обіймати таку посаду.

Одночасно в зазначеному «Витягу з протоколу» наголошується на значному стажі роботи заступника медичного директора ОСОБА_1 та його досвіді, він зазначений членами профспілкового комітету як «блискучий аналітик», «чудовий організатор медичного процесу» та «висококласний спеціаліст, який вправно вирішує питання пов`язані з медициною», через що його й обрано Головою первинної профспілкової організації лікарні. Питанню ж економічного обґрунтування, яке й стало приводом для скорочення посади заступника медичного директора, в зазначеному Витязі з протоколу засідання профспілкової організації від 12.03.2024 приділено лише один абзац, у якому порівняно заробітну плату заступника медичного директора та заробітну плату лікаря терапевта вищої категорії, та зроблено висновок, що економія фонду оплати праці складає 0 грн. При цьому профспілковий комітет не взяв до уваги той факт, що лікар терапевт вищої категорії на відміну від заступника медичного директора, займається не адміністративною роботою, а надає пацієнтам реальні медичні послуги, що є основним видом діяльності лікарні, за які вона й отримує кошти від Національної Служби здоров`я України, відповідно до укладеного між КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» та цією Службою договору, а також той факт, що ОСОБА_1 не виявив бажання обійняти посаду лікаря-терапевта у цілому з 0,25 ставки цієї посади, які він обіймав на той час. Тобто порівняння зарплат на зазначених посадах із висновком про економію у 0 грн. з урахуванням цих обставин, визнати обґрунтованим не можна.

Таким чином суд доходить до висновку, що відповідачем дотримано усіх вимог щодо узгодження з профспілковою організацією, яку очолює позивач, його звільнення з посади заступника медичного директора. Проте відповідь профспілкового комітету на відповідне подання у вигляді витягу з протоколу його засідання від 12.03.2024 не тільки має ознаки фальсифікації, подана із запізненням, але й її не можна визнати обґрунтованою. Зазначене підтверджується копією подання до профспілкового комітету з підписом ОСОБА_1 про його отримання, копією конверта в якому надійшов сфальсифікований протокол та трекінгом Укрпошти про те, що лист з протоколом був відправлений 26.04.2024 року (а.с.82, 84-86).

Водночас, як згадано вище, відповідно до листа Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України №01-06/136 від 18.04.2024 року, отриманого відповідачем на його повідомлення №563/01-11 від 11.04.2024 року, проти скорочення посади заступника медичного директора та звільнення з цієї посади позивача у зв`язку із її скороченням, який одночасно є головою профспілкового комітету КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», заперечення відсутні.

Отже, в даному випадку, погодження відповідачем питання звільнення позивача, який є головою профспілки КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» з посади заступника медичного директора цієї лікарні відбулося не тільки у повній відповідності до загальних вимог законодавства про працю, але й з урахуванням додаткових гарантій, які визначені ст. 252 КЗпП та ст. 41 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» про те, що на звільнення голови профспілки власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, крім додержання загального порядку, одержати попередню згоду профспілки, членом якої є працівник, а також вищого органу цієї профспілки (профспілкового об`єднання).

Четвертий етап - попередження працівника про наступне звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

В даному випадку, відповідач вчинив дії щодо виконання цієї законодавчої вимоги, проте, як встановлено судом, позивач відмовився від підписання відповідного письмового попередження, про що було складено Акт, про який згадується вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу. При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи. Дані висновки, підтверджуються судовою практикою, зокрема, постанови Верховного Суду від 1 квітня 2015 року № 6-40цс15, від 1 липня 2015 року № 6-491цс15, від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17.

В даному випадку суд відхиляє доводи позивача про те, що йому не було запропоновано наявні в лікарні посади, оскільки це спростовується Актом від 29.02.2024, складеним комісією з 4 осіб - відповідальних працівників КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», серед яких начальник відділу кадрів, про те, що позивачу були запропоновані 22 вакантні на той час посади.

Також суд бере до уваги той факт, відповідно до Наказу №2 від 01.01.2024, позивач займає за сумісництвом посаду лікаря-терапевта на 0,25 ставки із наданням доплати 50% посадового окладу за складність та напруженість в роботі. Відповідно ж до згаданого Акту від 29.02.2024, ОСОБА_1 після скорочення запропоновано зайняти, як основну - посаду лікаря-терапевта на повну ставку і повноцінно заробляти кошти для себе та функціонування лікарні, однак своєї згоди він на це не надав.

П`ятий етап - звільнення конкретного працівника.

Як встановлено судом, 30 квітня 2024 року, на підставі Наказу №94/01-05 «Про скорочення штату» та «Попередження про звільнення з посади заступника медичного директора», видано Наказ №142 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Незважаючи на те, що позивач цей Наказ не оскаржує, суд звертає увагу на дотримання порядку його видачі та ознайомлення позивача з ним.

Як зазначено вище, судом встановлено, що комісією з 4 повноважних осіб, серед яких були безпосередній керівник позивача та начальник відділу кадрів лікарні, складено Акт про неможливість вручення зазначеного Наказу ОСОБА_1 в цей день, через його відсутність протягом всього робочого часу на робочому місці.

Натомість, 1 травня 2024 року в Електронному реєстрі листків непрацездатності, з`явився електронний лист непрацездатності позивача, який відкритий 29 квітня 2024 року, в той час, як за повідомленням представника відповідача та свідків, в цей день, 29 квітня 2024 року, ОСОБА_1 був на роботі, зокрема, приймав участь в нараді у в.о. генерального директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», запис у електронній системі внесений лише 1 травня 2024 року, що підтверджується відповідним витягом.

Водночас, відповідно до ч.5 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті.

Надаючи оцінку зазначеному, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.3 Розділу ІІ Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров`я України №1234 від 17 червня 2021 року та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07 липня 2021 р. за № 890/36512, дати відкриття та закриття листка непрацездатності мають відповідати датам початку строку дії та закінчення строку дії медичного висновку, на підставі якого сформований цей листок непрацездатності. Тобто листок непрацездатності не може бути відкрито «заднім числом».

За таких умов, визнавати факт знаходження ОСОБА_1 на лікарняному у день видання Наказу №142 про його звільнення з посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України - 30 квітня 2024 року, з наданих суду доказів, підстави відсутні.

Однак, навіть, якщо взяти до уваги, що зазначений листок непрацездатності ОСОБА_1 не було зареєстровано в Електронному реєстрі листків непрацездатності своєчасно з поважних причин, наприклад через несправність цього Реєстру (доказів чого суду не надано), та його звільнення з посади заступника медичного директора КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» згідно Наказу №142 від 30 квітня 2024 року, дійсно відбулося в період його хвороби та перебування на лікарняному, це не можна вважати порушенням чинного законодавства, адже відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в Умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування Наказу Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради від 28.02.2024 року №94/01-05 та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради.

Стосовно позовних вимог про скасування наказу Наказу Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради від 23.02.2024 року №91/01-05 (та похідного від нього Наказу від 26.02.2024 року №93/01-05) та поновлення позивача на посаді голови комісії ЛЛК Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами в контексті даних позовних вимог, окрім трудового законодавства, регулюються Законом України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII), який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384-IX від 20 вересня 2023 року, Закон України «Про Запобігання корупції», пункт 2 частини першої статті 3, яким визначено категорії осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, доповнено підпунктом "ґ" такого змісту: "ґ) голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті".

У зв`язку з цим, з набранням чинності Законом №3384-IX, позивач, як голова ЛКК КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» потрапив під дію Закону №1700-VII, та, відповідно до його ч.1 ст.28 повинен був:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

При цьому, у ст.1 Закону №1700-VII міститься визначення термінів, наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням; правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Положення статті 1 Закону №1700-VII також надають наступні визначення: близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1700-VII, особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Отже, реальний конфлікт інтересів, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону №1700 - VII, це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VІІ, приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до Методичних рекомендацій НАЗК «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» від 21.10.2022 року № 13 При вирішенні питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв`язки особи, обсяг її службових/представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення. Бажання піклуватися про членів сім`ї, родичів є природним для кожної людини, тому відносини з такими особами є передумовою виникнення приватного інтересу. Тож у випадку спільної роботи з членами сім`ї та родичами слід звертати увагу на наявність, характер та зміст службових чи представницьких повноважень, що можуть бути реалізовані стосовно таких осіб.

Приватний інтерес здатний впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації дискреційних службових чи представницьких повноважень. При цьому позаслужбові стосунки із фізичними чи юридичними особами, що можуть зумовлювати виникнення приватного інтересу можуть бути різноманітними: сімейні стосунки; особисті стосунки; дружні стосунки; стосунки, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях тощо. Закон допускає необмежене коло обставин та ситуацій, що можуть свідчити про наявність приватного інтересу чи зумовлювати його виникнення за певних умов. Невід`ємною складовою конфлікту інтересів є службові/представницькі повноваження та вплив (можливість впливу) приватного інтересу на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій під час реалізації таких повноважень. Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого - особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов`язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.

В даному випадку, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач з 24.12.2021 до 23.02.2024 обіймав посаду голови Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради (ЛКК). Водночас, дружина позивача - ОСОБА_3 до 31.03.2022 обіймала посади 0,5 ставки бібліотекара та 0,5 ставки реєстратора медичного цієї ж ЛКК, а 31.03.2022 її було переведено на 1,0 ставку реєстратора ЛКК, де вона й працює по теперішній час.

Інших відомостей в розпорядження суду не надано, а факт подружніх стосунків між позивачем та ОСОБА_3 сторонами не заперечується.

Отже, подружжя ОСОБА_1 в зазначений час, не тільки працювали разом в Лікарсько-консультативній комісії КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», але й перебували у прямих відношеннях підпорядкування, адже відповідно до п.4 Посадової інструкції Реєстратора медичного ЛКК КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», у своїй роботі ОСОБА_3 мала керуватися розпорядженнями вищих офіційних посадових осіб та відповідно до п.п.2.1., 2.3, на підставі документа, виданого лікарем, оформляти хворому листок тимчасової непрацездатності та підтверджувати відповідними печатками лікарські документи видані хворим (а.с.70-71). Водночас, відповідно до п.п.2.2, 2.3 Наказу №357/01-05 від 24.12.2021 року про призначення ОСОБА_1 головою Лікарсько-консультативної комісії цього лікувального закладу, він мав організовувати роботу ЛКК, та постійний контроль за своєчасністю та обґрунтованістю надання хворим документів, які засвідчують їх тимчасову непрацездатність (а.с.72).

За таких умов, суд погоджується із висновком відповідача про наявність реального конфлікту інтересів між головою ЛКК ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 , реєстратором медичним цієї ж ЛКК, який відповідач зробив у спірному Наказі №91/01-05 від 23.02.2024, та про те, що цей конфлікт інтересів відповідач повинен був врегулювати (а.с.75), адже, відповідно до п.4 ч.1 ст.28 Закону №1700 - VII, безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Надаючи оцінку способу, яким відповідач врегулював конфлікт інтересів, наявний між позивачем ОСОБА_1 , як головою ЛКК, та його дружиною ОСОБА_3 , реєстратором медичним цієї ж ЛКК, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1700-VII, у разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п`ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

З аналізу алгоритму дій осіб, що мають конфлікт інтересів та керівника установи щодо врегулювання такого конфлікту інтересів, передбачених ч.2 ст.27 Закону №1700-VII випливає, що ці дії мають відповідати принципу мінімізації несприятливих наслідків для осіб, у трудові права яких має відбутися втручання задля врегулювання конфлікту інтересів:

1. Спочатку Законом №1700-VII надано право особі, зазначеній у п.1 ч.1 ст.3 цього Закону та близькій їй особі добровільно вжити заходів щодо усунення конфлікту інтересів у п`ятнадцятиденний строк;

2. Потім, якщо особа, зазначена у п.1 ч.1 ст.3 цього Закону та близька їй особа добровільно не вжили заходів щодо усунення конфлікту інтересів, перші, або другі в місячний строк підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. При цьому, за змістом цієї норми, у особи, уповноваженої на прийняття рішення про переведення цих осіб, унормовані дискреційні повноваження щодо вибору суб`єкта переведення: особи, зазначеної у п.1 ч.1 ст.3 цього Закону, чи близької їй особи;

3. Лише як крайній захід, у разі неможливості такого переведення, особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади. При цьому не має значення, чи ця підпорядкована особа є особою, зазначеною у п.1 ч.1 ст.3 цього Закону, або ця особа є близькою їй.

Очевидно, що започаткування законодавцем саме такого підходу до вирішення конфлікту інтересів, мало на меті мінімізацію негативні наслідки для осіб, у трудові та майнові (у вигляді зарплати) права яких має відбутися втручання задля врегулювання конфлікту інтересів, адже підпорядкована особа, яка підлягає звільненню у такому разі, займаючи нижчий щабель в ієрархії системи підпорядкування у порівнянні із її керівником, не тільки має менший обсяг повноважень, що зумовлюється меншими кваліфікаційними вимогами до підпорядкованої посади, інколи віковими обмеженнями, стажем та досвідом роботи в конкретній галузі тощо, але й фінансові втрати від звільнення підпорядкованої особи для осіб, між якими виник конфлікт інтересів, як правило менший, адже підпорядкована особа зазвичай отримує й меншу зарплатню, ніж її керівник. Особливо це правило є актуальним у випадку, коли мова йде про конфлікт інтересів подружжям, яке має спільний сімейний бюджет, а на роботі перебуває у прямому підпорядкуванні, як у випадку із подружжям ОСОБА_1 .

В даному випадку суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що видаючи спірний Наказ №91/01-05 від 23.02.2024 про звільнення позивача з посади голови ЛКК, відповідач обрав найменш обтяжливий для подружжя ОСОБА_1 спосіб врегулювання конфлікту інтересів, який має найменш несприятливі наслідки як для позивача, так і для його дружини, та фактично в даному випадку відповідач застосував до позивача принцип переведення на іншу роботу, адже після видання цього Наказу, позивач ОСОБА_1 не втратив роботу в лікарні остаточно, оскільки поряд з посадою голови ЛКК, він ще обіймає 0,25 ставки посади лікаря-терапевта, та на цій посаді він продовжує працювати до теперішнього часу. Дружина ж ОСОБА_1 - ОСОБА_3 після вжитих заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів, роботу теж не втратила і продовжує працювати реєстратором медичним ЛКК КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня».

Доходячи до такого висновку, суд також враховує, що в зазначеному спірному Наказі №357/01-05 від 24.12.2021 року відсутні відомості про те, що за виконання обов`язків голови ЛКК КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня», позивачу встановлюється заробітна плата, або доплата до існуючої заробітної плати, яку він отримував, перебуваючи в лікарні на інших посадах на той час. Цей факт підтверджує доводи сторони відповідача про те, що позивач виконував обов`язки голови ЛКК на безоплатній основі, та стороною позивача цей факт не спростований.

Отже, звільнення позивача з посади голови ЛКК КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» не потягло для подружжя ОСОБА_1 додаткового фінансового тягаря, який би мав місце у разі звільнення з посади медичного реєстратора ЛКК КНП «Солонянська багатопрофільна лікарня» його дружини ОСОБА_3 , що вказує на об`єктивність дій відповідача, та їх відповідність суті вимог ч.2 ст.27 Закону №1700-VII.

За таких умов, позовні вимоги щодо скасування Наказу №357/01-05 від 24.12.2021 року та похідного від нього Наказу від 26.02.2024 року №93/01-05, а також поновлення ОСОБА_1 на посаді голови комісії ЛЛК Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради - задоволенню не підлягають.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ст. 141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40, 41, 42, 42-1, 43, 49-2, 49-4, 252 КЗпП України КЗпП України, ст.ст.1, 3, 12, 27, 28 Законом України «Про запобігання корупції», ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради, третя особа - Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я Комунального некомерційного підприємства «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради про скасування наказів та поновлення на роботі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 діб до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Солонянська багатопрофільна лікарня» Солонянської селищної ради, код ЄДРПОУ 01345497, Дніпропетровська область смт. Солоне, вул. Усенка, 13а.

Суддя С.С. Федоріщев