Рішення

від 17.05.2024 по справі 496/361/20

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/361/20

Провадження № 2/496/990/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання рішення виконавчого комітету сільської ради та свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами недійсними,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Підопригора Є.М., звернувся до суду із позовною заявою, 21.02.2020 року уточнивши яку, просить визнати недійсними рішення виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 13.04.2006 року № 45 та свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами від 13.04.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору дарування він є власником житлового будинку з надвірними спорудами: гаражем, сараєм, літньою кухнею, погрібом, цистерною за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці земель Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області. В 2016 році він звернувся до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області з питання приватизації земельної ділянки під житловим будинок з надвірними спорудами, але в сільській раді йому запропонували відмовитись від частини земельної ділянки на користь відповідачів, пояснюючи це тим, що відповідачам також потрібно приватизувати земельну ділянку під своїм житловим будинком. Крім того, він дізнався, що на підставі рішення виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 13.04.2006 року № 45 ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, який насправді є літньою кухнею, яка входить до складу належного йому житлового будинку з надвірними спорудами. Після смерті ОСОБА_6 житловий будинок успадкували відповідачі та померла ОСОБА_7 . На даний час власниками житлового будинку є тільки відповідачі по справі. На його письмове звернення до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області він отримав відповідь, що ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , якому будинок належав на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.04.2006 року на підставі рішення виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, згідно запису в погосподарській книзі та технічної інвентаризації. Таким чином, Августівська сільська рада Біляївського району Одеської області, в порушення його прав, змінила статус літньої кухні, яка входить до складу належного йому житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та видала свідоцтво про право власності на житловий будинок померлому ОСОБА_6 , чим порушила чинне законодавство. За таких обставин він змушений звернутись з даним позовом до суду.

В свою чергу від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до суду надійшло заперечення на позовну заяву ОСОБА_4 , в якому вони вказали, що вісім років тому помер їх батько ОСОБА_6 , а два роки тому мати ОСОБА_9 . Вони отримали свідоцтво про право на спадщину за законом і стали власниками житлового будинку під АДРЕСА_1 . У даному будинку вони проживають з народження. Цей будинок був власністю їх бабусі (матері їх батька ОСОБА_6 ) ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Коли бабуся була тяжко хворою (розсіяний склероз, хвороба Паркінсона) її син ОСОБА_11 разом з дружиною ОСОБА_12 насильно привезли її до нотаріуса, де вона підписала договір дарування будинку на їх сина ОСОБА_4 , який безвиїзно проживає по АДРЕСА_2 (з батьками) і жодного дня не проживав у спірному будинку. Батьки ОСОБА_4 здали будинок в оренду. Після смерті їх батька батько позивача систематично їх тероризує, знущається над ними, вимкнув воду, перекрив люк, де їх мати встановила водомірний лічильник, про що у них є вся технічна документація. ОСОБА_11 привіз бетонні плити і ними по периметру спільного двору огородив їх будинок, перекрив плитою водомірний люк. ОСОБА_11 бив їх батька та мати, про що вони заявляли в поліцію. Також ОСОБА_11 «тримає в страху» голову сільської ради, яка його боїться та не розглядає їх десять заяв про поділ присадибної земельної ділянки площею 0,27 га, на якій розташовані їх житлові будинки, та яка належить Августівській сільській раді Біляївського району Одеської області, а не позивачу, як розповідають в сільській раді. Відповідачі вказують, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити. Вважають, що позивач зобов`язаний звільнити їх двір від бетону і відкрити доступ до водомірного вузла, а не блокувати його. На їх думку, цей спір має бути вирішено шляхом зобов`язання Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області негайно зробити розподіл присадибної земельної ділянки площею 0,27 га в рівних частинах між двома власниками, тобто між ними (які фактично проживають в спірному будинку) і позивачем (який фактично не проживає у своєму будинку і якому потрібен догляд зі сторони опікуна його матері ОСОБА_13 )

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, а від його представника ОСОБА_14 до суду надійшла заява, в якій він вказав про те, що на позові наполягає та просить справу розглянути без участі позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні на позовну заяву.

Представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач не надав суду жодних доказів, які підтверджують його позовні вимоги, а також пропустив строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав дізнався ще у 2016 році, про що вказав у позовній заяві, але заяви про поновлення пропущеного строку позовної давності матеріали справи не містять.

Представник виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся про день слухання справи належним чином.

Приймаючи до уваги заяву представника позивача ОСОБА_14 , заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та представника відповідачки ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б. 15.01.2003 року за реєстровим № 57, позивач є власником житлового будинку, загальною площею 100,00 кв.м, з надвірними спорудами: гаражем, сараєм, літньою кухнею, погрібом, цистерною, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з надвірними спорудами розташований на земельній ділянці земель Августівської сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області, розміром 2700 кв.м.

З метою реалізації свого права на приватизацію земельної ділянки, на якій знаходиться належний позивачу житловий будинок з надвірними спорудами, у 2016 році останній звернувся до Августівської сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області, де йому стало відомо, що на підставі рішення виконавчого комітету згаданої сільської ради 13.04.2006 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами: погрібом, сараєм, вбиральнею, душем, огорожею, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 10).

На адвокатський запит представника позивача Підопригори Є.М. Августівська сільська рада Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області листом за вих. № 752/02-13 від 09.08.2018 року повідомила про те, що 1) згідно запису в погосподарській книзі Августівської сільської ради за 2011-2015 р.р. сторінка 22, зазначається житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями за гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 , згідно рішенню Біляївського районного суду про прийняття спадщини по справі № 496/4097/14-ц від 08.10.2014 року; 2) згідно запису в погосподарській книзі Августівської сільської ради за 2005-2010 р.р. зазначається житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями за гр. ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Августівської сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області № 45 від 13.04.2006 року (а.с. 11).

Зі слів позивача, житловий будинок під АДРЕСА_1 13.04.2006 року громадянину ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , фактично являється літньою кухнею, яка входить до складу належного йому житлового будинку з надвірними спорудами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, жодних доказів, які б підтверджували заявлені позивачем позовні вимоги, матеріали справи не містять.

Так, за клопотанням представника позивача ОСОБА_14 ухвалою від 21.09.2020 року з Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області судом було витребувано копії спадкових справи після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Листом № 2717/01-16 від 09.10.2020 року державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області повідомив, зокрема, про те, що згідно з даними спадкового реєстру після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , згаданою нотаріальною конторою спадкова справа не заводилась (а.с. 47).

Разом з тим, із копії спадкової справи № 677/2018, заведеної до майна ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 50).

Після її смерті залишилась спадщина у вигляді, зокрема, 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08.10.2014 року (а.с. 77-78).

Цим же судовим рішенням за відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) в рівних частинах за кожним визнано право власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як встановлено рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08.10.2014 року, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 20.10.2014 року, житловий будинок з надвірними спорудами: погрібом, сараєм, вбиральнею, літнім душем, цистерною та огорожею, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 13.04.2006 року та технічного паспорту.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Право власності ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними спорудами: погрібом, сараєм, вбиральнею, літнім душем, цистерною та огорожею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/3 частці за кожним, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою № 64564045 від 28.07.2016 року (а.с. 52-53).

У встановлений законодавством строк відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як спадкоємці за законом першої черги, звернулись до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 та 25.03.2019 року уклали договір про поділ спадщини, відповідно до якого, зокрема, донька спадкодавця ОСОБА_8 успадкувала 1/3 частку зазначеного вище житлового будинку (а.с. 76).

Цього ж дня відповідачці ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 1-316 (а.с. 116).

Таким чином, на час розгляду справи судом, позивачу ОСОБА_4 належить житловий будинок з надвірними спорудами: гаражем, сараєм, літньою кухнею, погрібом, цистерною, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 15.01.2003 року (а.с. 9), а відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 1/3 та відповідно 2/3 частки житлового будинку з надвірними спорудами: погрібом, сараєм, вбиральнею, літнім душем, цистерною, огорожею, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08.10.2014 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 64564045 від 28.07.2016 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.03.2019 року (а.с.77-78, 52-53, 116).

Правом власностіє правоособи наріч (майно),яке воназдійснює відповіднодо законуза своєюволею,незалежно відволі іншихосіб (ч.1ст.316ЦК України).Власникові належатьправа володіння,користування тарозпорядження своїммайном (ч.1ст.317ЦК України).Право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні (ч.1ст.321ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Як встановлено судом та сторонами не оспорюється, зазначені вище житлові будинки розташовані на земельній ділянці земель Августівської сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області, площею 0,27 га, яку позивач має намір приватизувати, а відповідача поділити, про що останні неодноразово звертались до Августівської сільської ради та Біляївської районної державної адміністрації Одеської області із відповідними заявами.

Листами № К-1417-2 від 03.01.2019 року та № 484/02-13 від 15.06.2020 року як Біляївська районна державна адміністрація Одеської області, так і Августівська сільська рада Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області повідомила відповідачів про можливість звернення до Августівської сільської ради з питання поділу земельної ділянки після прийняття спадщини від померлої ОСОБА_7 (а.с. 125, 126).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист порушеного права особи здійснюється у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Таким чином, необхідною умовою судового захисту цивільного права особи є встановлення беззаперечного факту порушення, невизнання або оспорювання такого цивільного права.

При цьому позивач ОСОБА_4 , пред`являючи позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 45 від 13.04.2006 року «Про узаконення житлових будинків» (а.с. 202) не довів, яким чином цим рішенням порушено, не визнано чи оспорено його права.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ним вирішено узаконити житлові будинки з надвірними спорудами та видати свідоцтва про право власності на будинки після оформлення технічних паспортів в БТІ дев`ятьом громадянам за різними адресами, в тому числі і ОСОБА_6 - в АДРЕСА_1 . Тобто цим рішенням не порушено права власності ОСОБА_4 на його житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_4 , відтак відсутні підстави для визнання рішення виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 45 від 13.04.2006 року недійсним.

Проаналізувавши досліджені в ході судового розгляду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, на які позивач посилається у своїй позовній заяві, як підставу своїх позовних вимог, а саме про те, що житловий будинок під АДРЕСА_1 фактично є літньою кухнею, яка входить до складу належного йому житлового будинку з надвірними спорудами, свого підтвердження не знайшли.

В матеріалах справи немає жодного доказу того, що житловий будинок під АДРЕСА_1 , який належить відповідачам, фактично є літньою кухнею, яка входить до складу житлового будинку з надвірними спорудами, який належить позивачу, отже позовні вимоги є недоведеними.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що видача виконавчим комітетом Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області свідоцтва про право власності на житловий будинок від 13.04.2006 року на ім`я ОСОБА_6 відбулася у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому будь-яких правових підстав для визнання його недійсним суд не вбачає.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_4 до виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання рішення виконавчого комітету сільської ради та свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами недійсними слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Щодо заявленого представником відповідачки усного клопотання про застосування строку позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України, суд зазначає таке.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Як слідує з роз`яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» (п. 11), встановивши, що строк для звернення до суду пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування строку позовної давності заявлено стороною у спорі, і зроблено до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність суд повинен дійти висновку, зокрема, про доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду. Оскільки суд не дійшов такого висновку, то позовна давність застосуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позову ОСОБА_4 судом було відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідачів на його користь судових витрат по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 321, 328, 386 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання рішення виконавчого комітету сільської ради та свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами недійсними.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 22.07.2024 року.

Виготовлення судового рішення поза межами строків, встановлених чинним законодавством на його виготовлення, обумовлено рядом причин, якими є, зокрема, велика завантаженість суддів Біляївського районного суду Одеської області, в тому числі судді Пендюри Л.О., в провадженні якого з початку 2024 року перебуває більш, ніж одна тисяча сто п`ятдесят справ, а також недостатня кількість суддів (з 2016 року кількість суддів у Біляївському районному суді Одеської області зменшилася з 11 до 7 (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення судових рішень у строки, встановлені чинним законодавством. Крім того, на робочий процес суттєво впливають чисельні повітряні тривоги через ракетні обстріли і необхідність перебування у цей момент суддів та працівників суду у безпечному місці, яким не є службовий кабінет, а також тривала відсутність електроенергії.

Суддя Л.О. Пендюра