Постанова

від 09.07.2024 по справі 914/2549/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа №914/2549/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес" від 22.03.2024 (вх. суду від 22.03.2024 №01-05/839/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024, (повний текст рішення складено 01.03.2024, суддя С.Б. Кітаєва, м. Львів)

у справі № 914/2549/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Кургузова Юліана Вікторовича, м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес", с. Сколе Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдман Сакс", м. Київ

про стягнення 9 400 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Фізична особа-підприємець Кургузов Юліан Вікторович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ОККО-Бізнес» про стягнення коштів в сумі 9400 грн. як попередньої оплати за непоставлений товар.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно (поза підставами набуття цивільних прав та обов`язків між сторонами) набув грошові кошти, але натомість, самостійно у добровільному порядку на вимогу позивача їх не повернув, будь-яких послуг чи товарів на зазначену суму не надав. Відтак, у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно отриманих зазначених коштів в сумі 9400 грн на підставі ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі № 914/2549/23 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ОККО-Бізнес» на користь Фізичної особи-підприємця Кургузова Юліана Вікторовича кошти в сумі 9400 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно із платіжною інструкцією №229 від 04.04.2023 перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 9400,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно договору ТЛБЗ-10764/23 по дебітору 0600101678, ПДВ 614,95 грн.

Однак, надання ФОП Кургузовим Ю.В. доказу перерахування грошових коштів ТзОВ «Компанія «ОККО-Бізнес», підтвердження Товариством поступлення цих коштів від позивача, не може вважатись достатнім доказом укладення і підписання договору купівлі-продажу цими особами, оскільки не підтверджує досягнення ними згоди з усіх істотних умов необхідних для такого виду договору купівлі-продажу.

Оскільки жодних доказів, які б свідчили про укладання між сторонами вказаного договору матеріали справи не містять, то позов про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 9400 грн з відповідача підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі № 914/2549/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На переконання скаржника, враховуючи те, що між ТОВ «Компанія ОККО-Бізнес» та ФОП Кургузовим Ю.В. відсутні будь-які взаємні зобов`язання, платіж на поточний рахунок ТОВ «Компанія ОККО-Бізнес» здійснено ФОП Кургузовим Ю.В. з власної ініціативи, а в призначенні платежу зазначено реквізити договору та самого дебітора, ТОВ «Компанія ОККО-Бізнес», керуючись ч.1 ст. 528 Цивільного кодексу України, було зараховано оплату у розмірі 9 400,00 грн в рахунок виконання зобов`язань боржника по договору, за реквізитами зазначеними в призначенні платежу.

Так, платіж на поточний рахунок ТОВ «Компанія ОККО-Бізнес» здійснено ФОП Кургузовим Ю.В. з власної ініціативи, а в призначенні платежу зазначено реквізити договору та самого дебітора ТОВ «Голдман Сакс», а ТОВ «Компанія ОККО-Бізнес» зараховано оплату у розмірі 9 400,00 грн в рахунок виконання зобов`язань боржника по договору (ТОВ «Голдман Сакс»), за реквізитами зазначеними в призначенні платежу.

Також апелянт вказує, паливний суперталон - це документ, який генерується та друкується самостійно покупцем через особистий кабінет, відповідно ТОВ «Голдман Сакс» міг передати третім особам паливний суперталон або надати доступ до його використання.

Фізична особа-підприємець Кургузов Юліан Вікторович подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОККО-Бізнес» на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі № 914/2549/23 - залишити без задоволення.

Водночас, позивач просить апеляційний суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОККО-Бізнес» на користь Фізичної особи-підприємця Кургузова Юліана Вікторовича понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Позивач зазначає, що мав намір купити паливні талони на нафтопродукти (бензин Pulls 95) та, отримавши рахунок від відповідача з призначенням платежу «оплата згідно Договору ТЛБЗ-10764/23, здійснив оплату на банківський рахунок відповідача за платіжною інструкцією №229 від 04.04.2023 у сумі 9 400,00 грн. (рахунок №20230404 від 04.04.2023, виставлений ТОВ «Компанія ОККО-Бізнес».

Не отримавши жодних товарів чи послуг на сплачену суму, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 17.07.2023 (у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України) надати талони на пальне або повернути сплачені кошти за них, яка залишилася без виконання зі сторони відповідача, що і стало причиною звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач зауважує, що жодного відношення до ТОВ «Голден Сакс» не має, між позивачем та третьою стороною по справі відсутні будь-які зобов`язання.

Крім цього, позивач вказує, що скаржником при поданні апеляційної скарги не було дотримано вимоги ст. 170 ГПК України та п.2 ч. 2 ст. 258 ГПК України, зокрема, щодо зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, що тягне за собою повернення такої апеляційної скарги без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдман Сакс" пояснень щодо поданої апеляційної скарги не подало.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 справу № 914/2549/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес" від 22.03.2024 (вх. суду від 22.03.2024 №01-05/839/24) та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Відповідно до платіжної інструкції № 229 від 04.04.2023, Кургузов Юліан Вікторович здійснив переказ грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес" в розмірі 9 400 грн.

Призначення платежу: оплата згідно договору № ТЛБЗ-10764/23 по дебітору 0600101678.

Відповідач підтверджує випискою по своєму рахунку перерахування позивачем 04.04.2023 р. коштів в сумі 9400,00 грн з призначенням платежу «Оплата згідно договору №ТЛБЗ-10764/23».

17 липня 2023 року позивачем на адресу Відповідача було надіслано вимогу про виконання зобов`язання (в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України), яка була відповідачем відхилена, що вбачається із його листа від 02.08.2023 р. за вих. № 19.

В даному листі відповідач зазначив про те, що позивачем здійснено виконання боргового зобов`язання і, відповідно, грошові кошти в розмірі 9 400,00 грн. було зараховано в рахунок виконання зобов`язання боржника по договору №ТЛБЗ-10764/23 від 09.03.2023.

До матеріалів справи долучено договір купівлі продажу товарів з використанням паливних суперталонів №ТЛБЗ-10764/23 від 09.03.2023, укладений між ТзОВ «Компанія ОККО-Бізнес» (продавець) та ТзОВ "Голдман Сакс"(покупець).

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов`язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари, а покупець зобов`язується приймати товари та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках (додаткових угодах) до нього.

У матеріалах справи міститься рахунок № 20230404 від 04.04.2023 на суму 9 400 грн, на який посилається позивач як на підставу перерахування грошових коштів у розмірі 9 400 грн.

Згідно з вказаним рахунком платником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдман Сакс».

Відповідачем до відзиву долучено також копії банківських виписок про виконання ТзОВ "Голдман Сакс своїх зобов`язань за укладеним договором №ТЛБЗ-10764/23 від 09.03.2023, акт звірки за період 01.03.2023 по 29.11.2023.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 9 400 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною першою статті 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Крім того, суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 ЦК України).

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Так, судами встановлено, що позивач здійснив переказ грошових коштів на рахунок відповідача в розмірі 9 400 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суд першої інстанції керувався тим, що наявними у справі доказами не підтверджено факту існування між сторонами договірних відносин.

При цьому, у платіжній інструкції позивачем було вказано: оплата згідно договору ТЛБЗ-10764/23 по дебітору 0600101678, ПДВ 614,95 грн.

Тлумачення норм статті 1212 ЦК України свідчить, що при визначенні того, чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад господарського судочинства, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (висновки Верховного Суду у постановах від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 та від 11.01.2023 у справі №548/741/21).

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Таким чином, незважаючи на твердження позивача про відсутність договірних відносин між сторонами, ним було здійснено переказ коштів із вказівкою на договір, дебітора, і такий переказ було здійснено на підставі рахунку, в якому вказано платника Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдман Сакс".

Вказане свідчить про суперечливу поведінку позивача, який знав про відсутність у нього обов`язку для сплати за договором № ТЛБЗ-10764/23 по дебітору 0600101678, проте здійснив таку.

У матеріалах справи відсутні та позивач не надав будь-яких доказів, на підставі яких суд може зробити висновок, що у позивача існувало обґрунтоване переконання щодо виникнення у нього зобов`язань перед позивачем зі сплатити коштів за наданий товар чи послугу.

Твердження позивача, що на одному із заправних комплексів «ОККО» в м. Києві йому було повідомлено реквізити для оплати за отримання паливних талонів, не підтвердженні жодними доказами. Натомість, на підставу перерахування коштів, позивач посилається на рахунок № 20230404 від 04.04.2023, де платником вказана третя особа.

Водночас матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що вказаний рахунок виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес" ФОП Кургузову Юліану Вікторовичу. Також жодних даних, за допомогою яких можна було б ідентифікувати те, що рахунок підлягає сплаті саме позивачем, в самому рахунку не зазначено.

Загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні та загальні засади функціонування платіжних систем в Україні визначено Законом України «Про платіжні послуги».

Згідно з пунктом 54 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року №163, надавач платіжних послуг - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника/ отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій. До надавачів платіжних послуг належать банки та небанківські надавачі платіжних послуг.

Пунктом 17 Інструкції №163 передбачено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених Законом про платіжні послуги. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Положеннями пункту 37 Інструкції №163 встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема, призначення платежу.

Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу ІІ цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками (пункт 41 Інструкції №163).

Відтак, за загальним правилом, право визначати призначення платежу в платіжних документах (платіжній інструкції) згідно вказаних норм належать виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж. При цьому, банки списують кошти з рахунків клієнтів лише за дорученнями власників цих рахунків.

Відповідно до Інструкції №163 (пункти 8, 9, 10, 12, 41) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Враховуючи те, що ФОП Кургузовим Ю.В. в призначенні платежу зазначено реквізити договору №ТЛБЗ-10764/23 від 09.03.2023 та дебітора ТОВ «Голдман Сакс», то Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ОККО-Бізнес» правомірно зараховано оплату у розмірі 9 400 грн в рахунок виконання зобов`язання третьою особою за реквізитами зазначеними в призначенні платежу.

Як було зазначено суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи банківських виписок, отримані від позивача кошти в розмірі 9 400 грн були зараховані в рахунок виконання зобов`язання ТОВ «Голдман Сакс» по договору за реквізитами в призначені платежу.

Вказане спростовує той факт, що у ТОВ «Компанія ОККО-Бізнес» відбулось збільшення власних коштів за рахунок ФОП Кургузова Ю.В.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Визначений статтею 13 ГПК України принцип змагальності у господарському процесі забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач був обізнаний про відсутність в нього зобов`язання для сплати коштів згідно Договору ТЛБЗ-10764/23, проте здійснив таку сплату, що свідчить про суперечливу поведінку позивача, який згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Оскільки матеріали справи не місять доказів, які б спростовували наведене та відповідач підставно зарахував оплату позивача за реквізитами вказаними останнім у призначенні платежу, колегія суддів зазначає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 9400,00 грн, у відповідності до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Стосовно доводів позивача про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без розгляду, оскільки у ній не зазначено відомостей про наявність/відсутність електронного кабінету, то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 6 ГПК України якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей.

З огляду на те, що 22.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес" подало апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», то апелянт був звільнений від обов`язку зазначити відомості про наявність електронного кабінету.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі № 914/2549/23 скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений судовий збір Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес" при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок Фізичної особи-підприємця Кургузова Юліана Вікторовича.

Керуючись ст. ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОККО-Бізнес" від 22.03.2024 (вх. суду від 22.03.2024 №01-05/839/24) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі № 914/2549/23 - скасувати. Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Кургузова Юліана Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ОККО-Бізнес» про стягнення коштів 9 400 грн - відмовити.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кургузова Юліана Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ОККО-Бізнес» (82600, Львівська область, Стрийський район, м. Сколе, вул. Героїв Маківки, буд.10, код ЄДРПОУ 44800224) 3 220,8 гривень судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М Бойко

суддя Г.Г. Якімець