Постанова

від 05.06.2024 по справі 911/3888/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа №911/3888/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Владимиренко С.В.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Мироненко В.В.

від відповідача: Горбач М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 (повний текст складено 17.04.2024)

у справі №911/3888/23 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ерідон тех"

про стягнення 1 555 558,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" (далі - ТОВ "Агрогрупа Деметра") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ерідон тех" (далі - ТОВ "Торговий дім Ерідон тех") заборгованості у розмірі 1 562 789,42 грн, з яких: 1 530 000,00 грн - борг, 9 839,42 грн - інфляційні втрати, 22 950,00 грн - три проценти річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за договором поставки сільськогосподарської техніки від 07.04.2023 №07/04-23ЛШ-103, що стало підставою для вимог про повернення суми попередньої оплати у розмірі подвійної суми за правилами завдатку. Крім того, позивач, з урахуванням остаточно визначеного розміру позовних вимог, просив суд стягнути 9 839,42 грн інфляційних втрат та 15 719,18 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Торговий дім Ерідон тех" на користь ТОВ "Агрогрупа Деметра" 765 000,00 грн та 11 475,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання з поставки товару не виконано з вини обох сторін, та саме дії обох сторін призвели до фактичного припинення правовідносин з поставки товару та унеможливлення їх виконання на тих умовах, які вони визначили в договорі. З огляду на що, в порядку частини 3 статті 571 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сума сплаченої попередньої оплати, що в розумінні пункту 2.6 договору є завдатком, підлягає поверненню позивачу, адже місцевим господарським судом не встановлено як підстав для залишення сплаченої суми за договором у власності відповідача, так і для повернення на користь позивача подвійної суми, сплаченої за правилами пункту 2.5.1 договору. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 765 000,00 грн, що були ним отримані в якості попередньої оплати за договором. При цьому, оскільки позивач з вимогою про повернення суми попередньої оплати, у розумінні статті 530 ЦК України, до відповідача не звертався, відсутня можливості встановити строк від якого необхідно вважати обов`язок з повернення суми попередньої оплати простроченим. Визначений позивачем в позові період прострочення, останнім належним чином не обґрунтований та свого підтвердження в перебігу розгляду справи не знайшов, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Агрогрупа Деметра" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23, в частині відмови у стягненні з ТОВ "Торговий дім Ерідон тех" суми завдатку в розмірі 765 000,00 грн, 9 839,42 грн інфляційних втрат, 15 719,18 грн трьох процентів річних, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Агрогрупа Деметра" посилається на те, що відповідач не виконав свого зобов`язання з доставки товару для його огляду ні в строк визначений спірним договором, ні в інший термін. Поважності невиконання зобов`язання не надав. Отже, саме з вини відповідача зобов`язання обумовлене договором не було виконане.

Також, скаржник зазначає, що оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язання по договору, порушення зобов`язання сталося саме з вини відповідача, останній зобов`язаний сплатити позивачу суму у розмірі завдатку у розмірі 765 000,00 грн та, відповідно, зобов`язаній сплатити позивачу інфляційні втрати в розмірі 9 839,42 грн і три проценти річних в розмірі 15 719,18 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Агрогрупа Деметра" у справі №911/3888/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/3888/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Агрогрупа Деметра" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23 призначено на 05.06.2024. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3888/23. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень до 27.05.2024.

29.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3888/23.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ "Агрогрупа Деметра" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23 - без змін.

Так, у відзиві відповідач, зокрема зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача, а саме факту необґрунтованого ухилення останнього від виконання зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської техніки від 07.04.2023 №07/04-23ЛШ-103. Вивантаження товару не могло бути виконане внаслідок прострочення позивача (відмова від огляду та вивантаження доставленого товару, відсутність оплати 70% вартості товару).

Узагальнені доводи заперечень на відзив на апеляційну скаргу

27.05.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подані заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких останній просить суд вимоги апеляційної скарги задовольнити в повному обсязі.

Так, скаржник зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач, після відмови позивача від отримання товару чи його огляду, скерував на його адресу офіційне повідомлення з метою з`ясування підстав для такої відмови та/чи копії складених відповідачем документів (товарно-транспортної накладної, акта доставки товару) з пропозицією їх підписати, розглянути, прокоментувати. Таким чином, позивач 12.04.2023 не відмовлявся від отримання привезеного замовленого ним товару та не відмовлявся здійснити кінцеву оплату у зв`язку з тим, що даний товар не доставлявся на огляд взагалі. Документи, які б підтверджували наче б то доставку товару на огляд, відповідач надав тільки із відзивом до позовної заяви. Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, але виконання обов`язку відповідачем щодо здійснення доставки товару, для його огляду позивачем до 13 години 12.04.2023, не було здійснено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 05.06.2024 з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23, в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.04.2023 між ТОВ "Агрогрупа Деметра" (покупець) та ТОВ "Торговий дім Ерідон тех" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської техніки №07/04-23ЛШ-103, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю сільськогосподарську техніку - дисковий лущильник "Softer", виробництво Farmet, Чехія.

За умовами пунктів 2.2, 2.5 договору вартість товару складає 2 550 000,00 грн, 30% від яких (765 000,00 грн) має бути сплачено покупцем до 10.04.2023 (пункт 2.5.1), а 70% (1 785 000 грн) в строк до 14 години 12.04.2023 (пункт 2.5.2).

Відповідно до пункту 2.6 договору грошові кошти сплачені згідно з пунктом 2.5.1 договору (765 000,00 грн) розглядаються сторонами як завдаток, відповідно до статті 570 ЦК України, на підтвердження покупцем свого зобов`язання по оплаті товару і на забезпечення виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 3.5 договору постачальник доставляє товар на огляд покупця до 12.04.2023 до 13 години та після виконання покупцем пункту 2.5.2 договору постачальник здійснює вивантаження товару та передачу товару покупцю. Якщо ж оплата за пунктом 2.5.2 проведена покупцем не буде, сторонами погоджується новий строк поставки, що оформлюється додатковою угодою.

Додатком №1 до договору, зокрема, сторонами визначено умови поставки: Чернігівська область, Прилуцький район, село Івківці, термін доставки: після виконання пункту 2.5.1 договору та вивантаження товару після виконання пункту 2.5.2 договору.

Згідно з платіжною інструкцією від 10.04.2023 позивач сплатив на користь відповідача 765 000,00 грн. Тобто виконав обов`язок передбачений пунктом 2.5.1 договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Агрогрупа Деметра" стверджує, що поставка товару з вини відповідача не відбулася, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача суму, внесену позивачем згідно з пунктом 2.5.1 договору та додатково стягнути таку ж суму, у якості завдатку. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 9 839,42 грн інфляційних втрат та 15 719,18 грн трьох процентів річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами пункту 2.5.1 договору покупець оплачує 30% від загальної вартості товару, що складає 765 000,00 грн в строк до 10.04.2023 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах цього договору на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти).

Тобто, оплата позивачем, згідно з пунктом 2.5.1 договору, мала бути проведена до 10.04.2023.

Відповідно до пункту 2.5.2 договору покупець оплачує 70% від загальної вартості товару, що складає 1 785 000,00 грн в строк до 14 год 00 хв 12.04.2023, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах цього договору на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, обов`язок відповідача фактично передати товар позивачу виникав лише за умови виконання останнім свого обов`язку щодо оплати залишку вартості товару у розмірі 70%.

Так, 07.04.2023 відповідачем виставлено рахунок на оплату 30% вартості товару, який оплачений позивачем - 10.04.2023.

Доказів виконання відповідачем обов`язків щодо виставлення рахунку на 70% вартості товару матеріали справи не містять, та позивач, що був зобов`язаний сплатити на користь відповідача 70% вартості товару до 14 години 12.04.2023 також свій обов`язок не виконав.

При цьому, виконання обов`язку відповідачем щодо здійснення доставки товару для його огляду позивачем до 13 години 12.04.2023 не перебуває в прямій залежності від того, чи проведено оплату за правилами пункту 2.5.2 договору (70% вартості товару), адже від такої оплати залежало лише остаточне виконання зобов`язання в частині вивантаження товару та передачі його позивачу.

Крім того, обов`язок позивача здійснити оплату 70% вартості товару також не перебував в прямій залежності від виконання обов`язку відповідача доставити товар для огляду, встановлені договором терміни виконання кожною стороною своїх зобов`язань лише частково перетинаються.

Прямої вказівки у договорі на те, що оплата залишку вартості товару у розмірі 70% має бути проведена лише після огляду товару, доставленого відповідачем, не має. Для оплати, як власне і для доставки, встановлені окремі терміни виконання.

Лише опосередковано, приймаючи до уваги різницю у часі встановлену в договорі між терміном доставки товару (13 година) та терміном оплати залишку вартості (14 година), позивач міг правомірно очікувати саме доставки товару для того, щоб провести оплату після його огляду.

Так, відповідач посилається на те, що здійснив таку доставку, на підтвердження чого надав товарно-транспорту накладну від 11.04.2023 №180 та акт доставки товару від 12.04.2023, в яких особою за прізвищем "Яковенко" зроблено допис про те, що клієнт відмовився від отримання товару та товар розвантажено на структурному підрозділі відповідача.

При цьому, ані товарно-транспортна накладна, ані акт доставки товару з боку позивача не підписані, а останній наполягає на тому, що товар на його адресу не доставлявся.

Також, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач, після відмови позивача від отримання товару чи його огляду, скерував на його адресу офіційне повідомлення з метою з`ясування підстав для такої відмови та/чи копії складених відповідачем документів (товарно-транспортної накладної, акта доставки товару) з пропозицією їх підписати, розглянути, прокоментувати.

За відсутності, з боку відповідача, жодної з дій з метою належної формалізації факту відмови позивача від отримання товару, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги складені відповідачем в односторонньому порядку документи: товарно-транспортну накладну та акт доставки товару, у якості беззаперечних доказів дотримання відповідачем свого обов`язку щодо доставки товару на адресу позивача з метою його огляду.

Таким чином, фактичні дії сторін, призвели до того, що зобов`язання з поставки товару, спірного договору фактично припинилися, оскільки відповідна поставка мала бути проведена до 12.04.2023. Сторонами не визначено нових умов, зокрема, щодо продовження такого строку, зміни умов поставки та порядку проведення оплати, відповідна додаткова угода щодо цього сторонами, як це передбачено правилами пункту 3.5 договору, підписана не була.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що з усього наведеного вбачається, що обидві сторони втратили господарський інтерес до самої поставки, обмежившись взаємними претензіями щодо невиконання умов договору не бажаючи його виконання в натурі.

За приписами статті 571 ЦК України, для встановлення порядку розподілу грошових коштів, внесених у якості завдатку, необхідно встановити особу, з чиєї вини зобов`язання не було виконано.

Проте, в межах розглядуваної справи колегія суддів позбавлена такої можливості.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, складний та іноді суперечливий зміст укладеного сторонами договору, непослідовні та також іноді суперечливі дії сторін чи їх невиправдана безініціативність, позбавляє можливості встановити винуватість однієї із сторін.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання з поставки товару не виконано з вини обох сторін, та саме дії обох сторін призвели до фактичного припинення правовідносин з поставки товару та унеможливлення їх виконання на тих умовах, як вони визначені в договорі. В порядку частини 3 статті 571 ЦК України сума сплаченої попередньої оплати, що в розумінні пункту 2.6 договору є завдатком, підлягає поверненню позивачу, оскільки місцевим господарським судом не встановлено як підстав для залишення сплаченої суми за договором у власності відповідача, так і для повернення на користь позивача подвійної суми, сплаченої за правилами пункту 2.5.1 договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 765 000,00 грн, що були ним отримані у якості попередньої оплати за договором. При цьому, оскільки невиконання зобов`язання з поставки товару відбулося не тільки з вини відповідача, покладення на нього обов`язку сплати подвійної суми завдатку судом є безпідставним та несправедливим, а тому у задоволенні решти позовних вимог в частині суми основного боргу слід відмовити.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким також погоджується судова колегія, що оскільки позивач з вимогою про повернення суми попередньої оплати, у розумінні статті 530 ЦК України, до відповідача не звертався, суд позбавлений можливості встановити строк від якого необхідно вважати обов`язок з повернення суми попередньої оплати простроченим, а визначений позивачем в позові період прострочення, останнім належним чином не обґрунтований, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Агрогрупа Деметра" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3888/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра".

4. Матеріали справи №911/3888/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 22.07.2024, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. на лікарняному (з 17.06.2024 до 30.06.2024) та у відпустці (з 01.07.2024 до 14.07.2024), судді Андрієнка В.В. у відпустці (з 01.07.2024 до 19.07.2024) та судді Владимиренко С.В. у відпустці (з 27.06.2024 до 19.07.2024).

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.В. Владимиренко

В.В. Андрієнко