Постанова

від 09.07.2024 по справі 335/6370/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.07.2024 Справа № 335/6370/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 335/6370/23 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А.

№ 22-ц/807/1262/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Камалова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16 квітня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі: Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області; Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ

В липні 2023 року перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі: Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області; Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Вобґрунтування позовних вимог зазначав, що Рішенням Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 29.04.2020 № 39 (наразі Кам`янсько-Дніпровська міська рада Василівського району Запорізької області) «Про передачу гр-ну ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки на території Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (за межами с. Велика Знам`янка)» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 1,9251 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2322481800:03:004:0702, яка розташована на території Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області (наразі Кам`янсько-Дніпровський район включений до Василівського району Запорізької області).

На підставі зазначеного рішення, 15.05.2020 за № 36543843 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (надалі Державний реєстр речових прав) за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 1702 від 26.10.2021, приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Хаяркіним В.В., зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 .

Разом з тим, встановлено, що згідно із відомостями Державного реєстру речових прав, ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 28.11.2012 Кам`янсько-Дніпровським РВ УМВС України в Запорізькій області) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.08.2015 № 8-177/27-15-СГ вже отримував у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 2322481800:02:005:0242, що розташована на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (право власності зареєстровано відповідно до Державного реєстру речових прав 09.09.2015).

Земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:02:005:0242 ОСОБА_2 20.11.2015 продав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Осипенком В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1790.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2322481800:03:004:0702 на підставі рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 29.04.2020 № 39 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, попередньо отримавши у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:02:005:0242.

При цьому, всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (за межами с. Велика Знам`янка, нині Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області) не повідомив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним вже використано.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,9251 га з кадастровим номером 2322481800:03:004:0702, що знаходиться на території Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (за межами с. Велика Знам`янка), незаконно, всупереч вимогам ч. 4 ст. 116, ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України вибула з комунальної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання понад норму, встановлену законом.

Посилаючись на вищезазначене просив суд, витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9251 га з кадастровим номером 2322481800:03:004:0702, що знаходиться на території Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (за межами с. Велика Знам`янка) на користь Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області, від імені якої наразі діє Кам`янсько-Дніпровська міська військова адміністрація Василівського району Запорізької області.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року позов задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:03:004:0702 площею 1,9251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (за межами с. Велика Знам`янка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2082970923224, номер запису про право власності 44670114.

У частині стягнення сплаченої суми судового збору з ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні сплаченої суми судового збору з ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким вимоги прокурора в цій частині задовольнити.

В обґрунтування скарги зазначено, що оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір має покладатися на відповідача. При цьому, добросовісність набуття відповідачем витребуваної земельної ділянки не є підставою для звільнення такої особи від сплати судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечила проти доводів апелянта, посилаючись на те, що спір у даній справі виник через неправомірні дії інших осіб. Зважаючи на те, що відповідач була добросовісним набувачем земельної ділянки, покладення на неї сплати судового збору в даній справі є явно несправедливим.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, зокрема, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Встановлено, що заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні судового збору з відповідача, тому лише у вищезазначеній частині судове рішення підлягає перевірці апеляційним судом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 ,третя особа: ОСОБА_2 ,про витребуванняземельної ділянкиіз чужогонезаконного володінняЗапорізькою обласноюпрокуратуроюбуло сплачено судовий збір у сумі 6741,78 грн (а.с. 14, 70).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року позов задоволено; витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:03:004:0702 площею 1,9251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (за межами с. Велика Знам`янка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2082970923224, номер запису про право власності 44670114.

Відмовляючи у стягненні судового збору з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що звернення до суду із вказаним позовом не було обумовлено неправомірними діями відповідача у цій справі, оскільки відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, та не повинна нести відповідальність за дії інших осіб, у тому числі тягар сплати судового збору, а тому суд дійшов висновку, що покладення судових витрат у розмірі 6741,78 грн. на відповідача є очевидно несправедливим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Так, рішення суду повинно відповідати принципам справедливості та добросовісності, які відповідно до п. 6 ст. 3 ЦПК України є загальними засадами цивільного процесуального законодавства, відтак, кожна цивільно-процесуальна норма має застосовуватися з урахуванням цих засад. Судове рішення повинно бути справедливим за своєю суттю.

Судова колегія вважає, що стягнення судового збору в межах даної справи повинно покладатися не на відповідача ОСОБА_1 добросовісного набувача земельної ділянки, витребуваної за рішенням суду першої інстанції, а саме на ОСОБА_2 , який незаконно заволодів земельною ділянкою.

Натомість, при зверненні до суду позивачем було зазначено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Саме на позивача покладається право визначати відповідачів у справі. Проте, користуючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач у даній справі не зазначив ОСОБА_2 в якості співвідповідача, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості покласти судові витрати на останнього, який відповідно до позову визначений третьою особою.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню та дійшов правильного висновку щодо відмови у стягненні на користь позивача судового збору.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування в оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись ст. ст.374,375,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 липня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков