Постанова

від 22.07.2024 по справі 904/6466/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6466/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1"

про прийняття додаткової постанови по справі

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті,

03150, м.Київ, вул.Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1",

49064, м.Дніпро, вул.Повітрофлотська, буд.2А, код ЄДРПОУ 38113552

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами

загального користування великоваговим транспортним засобом

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" про стягнення на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 2 592,86 грн.

У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1", на виконання п. 8 ст. 165 ГПК України, повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги складає 10 800,00 грн..

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 р. у справі № 904/6466/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 2 592,86грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір, в розмірі 2 684,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024р. у справі № 904/6466/23 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" 4026,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" до суду надійшла заява, про винесення додаткового рішення по справі № 904/6466/23, яким судові витрати, у розмірі 8100,00 грн., понесені Товариством на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.

20.06.2024р. Центральним апеляційним господарським судом направлено запит справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

01.07.2024р. вказана справа надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024р. розгляд питання щодо ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №904/6466/23 призначено в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Запропонувано Позивачу надати заперечення на заяву Відповідача.

05.07.2024р., від Позивача надійшли до суду заперечення на заяву, в яких він вказує на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу завищений, з огляду на те, що: спір між позивачем та відповідачем - є незначної складності, містить лише один епізод спірних правовідносин, а тому великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час; розгляд справи № 904/6466/23 призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників, отже понесених витрат з прибуттям та участі у судових засіданнях в представника відповідача не було.

Розглянувши заяву та додані до неї копії документів на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2021р. у справі № 755/9215/15ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження статусу адвоката Василенко Олексія Валерійовича, останнім до суду першої інстанції подано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3038 від 03.05.2016р. та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АЕ №11070811 від 14.09.2023р..

Також, в матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги від 15.07.2021р., укладений між адвокатом Василенко Олексієм Валерійовичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1"(Клієнт), за умовами п.1.1. якого, предметом даного договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, на виконання п. 1.1 даного договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката при своїх повноважень: представляти клієнта перед державними органами, банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь якими фізичними особами; представляти клієнта в правоохоронних та контролюючих органах, органах самоврядування, органах нотаріату, приватними нотаріусами, органах Державної виконавчої служби, приватними виконавцями, судах всіх інстанцій, в тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді, Конституційному суді України з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику , заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно процесуального статусу (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок).

Згідно п. 3.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, передбачених для досягнення позитивного результату по справі для клієнта.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що договір може бути в будь-який час припинений за взаємною згодою адвоката і клієнта. У випадку дострокового припинення договору за взаємною згодою сторін адвокату виплачується гонорар в частині, що відповідає обсягу фактично виконаної роботи.

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що за послуги адвоката клієнт сплачує гонорар. Загальний розмір гонорару встановлюється в залежності від кількості годин роботи адвоката при наданні правової допомоги клієнту, а також кількості судових засідань, в яких прийме участь адвокат. Вартість однієї години роботи адвоката та вартість участі адвоката в одному судовому засіданні встановлюється домовленістю сторін шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт (надання послуг), що є невід`ємним додатком до договору після його підписання.

15.07.2021р. адвокат Василенко О.В. та ТОВ "МІКО-ТРАНС-1" підписали протокол № 1 погодження договірної ціни на виконання робіт (надання послуг) (додаток №1) (а.с.63), відповідно до якого, керуючись п. 4.2 договору про надання правової допомоги від 15.07.2021р. сторони погодили, що: вартість однієї години роботи (надання послуг, правової допомоги) адвоката за договором складає 2 700 грн. без урахування додаткових витрат (п. 1.1 протоколу); вартість участі адвоката у судовому засіданні складає (п. 1.2 протоколу):

5000 грн. за одне засідання (м. Дніпро), 7500 грн. за одне засідання (інші міста та області України).

Відповідно до п.2 протоколу, вказаний протокол є підставою для проведення розрахунків між клієнтом та адвокатом Вказаний протокол є підставою для проведення розрахунків між клієнтом та адвокатом.

09.01.2024р. між адвокатом Василенко О.В. та ТОВ ТЕХНОПАРК-КАНОН складено та підписано акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 15.07.2021р., відповідно до якого адвокатом Василенко О.В. надані Клієнту наступні послуги: ознайомлення з позовною заявою та додаками, підготовка та відправлення відзиву на позовну заяву 2 години, вартістю за 1 год. 2700,00 грн.. Всього за вказаним актом приймання-передачі наданих послуг адвокатом надано товариству послуг, на загальну суму 5400,00 грн. (2 год.).

Пунктом 4 акту № 1 сторони погодили, що клієнт зобов`язаний сплатити зазначену суму за надані послуги протягом й календаного місяця, з моменту підписання цього акту.

22.01.2024р. між адвокатом Василенко О.В. та ТОВ ТЕХНОПАРК-КАНОН складено та підписано акт № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 15.07.2021р., відповідно до якого адвокатом Василенко О.В. надані Клієнту наступні послуги: підготовка та відправлення заперечення 1 година, вартістю за 1 год. 2700,00 грн.. Всього за вказаним актом приймання-передачі наданих послуг адвокатом надано товариству послуг, на загальну суму 2700,00 грн. (2 год.).

Пунктом 4 акту № 2 сторони погодили, що клієнт зобов`язаний сплатити зазначену суму за надані послуги протягом й календаного місяця, з моменту підписання цього акту.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріалами справи підтверджується, складання процесуальних документів адвокатом Василенко О.В..

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020р. у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Такі ж критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК визначені також положеннями ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані відповідачем відповідні докази, на підставі яких дійшов висновку, що заявлена сума витрат не відповідає критерію розумності понесених відповідачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому вимога адвоката відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, свобода сторін у визначенні розміру гонорару на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.

Дослідивши зміст та обсяг виконаних представником відповідача робіт, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що ця справа має незначну складність для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію; справа розглядалася у порядку спрощеного провадження без проведення судових засідань; справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а отже, підготовка відзиву на позов та заперечення не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Враховуючи вказані вище критерії при визначенні розміру відшкодування відповідачу пенесених ним витрат на правничу допомогу за рахунок позивача, колегія суддів вважає, що адвокатом відповідача не доведено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактичним обсягом виконаних ним робіт (наданих послуг).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду оцінивши обґрунтованість заяви відповідача та прийнявши до уваги заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем сума підлягає зменшенню, у зв`язку із чим, сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню на рахунок позивача становить суму, у розмірі 2700,00 грн. і такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою, а в частині решти витрат на правничу допомогу належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1", про розподіл судових витрат у справі на професійну правничу допомогу адвоката - задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" витрати на професійну правничу допомогу адвоката, в розмірі 2700 грн. 00 коп., про що видати наказ.

В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ТРАНС-1" про ухвалення додаткової постанови по справі № 904/6466/23 - залишити без задоволення.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус