Рішення

від 10.07.2024 по справі 906/1167/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1167/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Приведьон В.М., довіреність №08/32602 від 26.12.2023;

від відповідача: Сичов Д.В., довіреність №1/03 від 28.03.2023;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про визнання додаткової угоди до договору укладеною

Процесуальні дії по справі.

Акціонерне товариство "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" про визнання укладеною додаткової угоди №1-К (з додатками №3 та №2) до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися в межах продовженого строку підготовчого провадження.

25.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 21.09.2023, згідно з яким останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.39-73).

13.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 13.10.2023, за змістом якої останній вважає відзив відповідача безпідставним, просив відхилити наведені у ньому аргументи, а позовні вимоги задовольнити (а.с.76-80).

08.11.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі від 08.11.2023 (а.с.81-85).

18.12.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову від 15.12.2023, згідно з якою останній просив вважати підставами позову постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (за змінами) та постанову НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 «Про порядок визначення класів напруги» (а.с.94-110).

Протокольною ухвалою від 18.12.2023 заяву позивача про зміну підстав позову від 15.12.2023 прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 25.01.2024, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

06.03.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява із уточненнями до позовних вимог від 06.03.2024, у якій останній просив виключити з додаткової угоди №1-К посилання на постанови НКРЕКП №1430 і №14301 від 25.08.2021 та розглядати її у наведеній редакції (а.с.128-132).

Також 06.03.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі від 06.03.2024, згідно з якими останній просив задовольнити позов та визнати укладеною додаткову угоду №1-К (з додатками №3 та №2) до договору №102-В від 29.12.2018 у редакції, викладеній у позовній заяві та уточнених позовних вимогах (а.с.133-140).

Протокольною ухвалою від 18.03.2024 заяву позивача із уточненнями до позовних вимог від 06.03.2024 прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 18.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1167/23 до судового розгляду по суті на 17.04.2024. Розгляд справи здійснюється з урахуванням заяв позивача про зміну підстав позову від 15.12.2023 та з уточненнями до позовних вимог від 06.03.2024.

Ухвалою суду від 17.04.2024 відкладено розгляд справи по суті на 27.05.2024.

17.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення щодо позову або відзиву від 17.04.2024 (а.с.150-164).

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2024 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.2024, про що третю особу, у зв`язку з неявкою її представника в судове засідання, повідомлено шляхом надіслання ухвали суду від 27.05.2024 в електронній формі до її електронного кабінету (а.с.171).

Представник третьої особи, незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань не надсилав.

З огляду на те, що явка представника третьої особи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а його неявка не перешкоджає розгляду справи, підстави для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви відсутні, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності останнього за наявними матеріалами, згідно зі ст.202 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги за предметом та підставами позову (з урахуванням заяв позивача від 15.12.2023, 06.03.2024), просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та його письмових поясненнях.

10.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладення додаткової угоди №1-К (з додатками №3 та №2) до договору споживача про надання з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 є вимогою НКРЕКП та передбачено положеннями нормативно-правових актів. Встановивши, що відповідач має відноситись до споживачів другого класу напруги, виникла необхідність внести зміни до вказаного договору, однак останній відмовився від укладення додаткової угоди у запропонованій позивачем редакції, назвавши її такою, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема критеріям встановлення класу напруги для споживачів, а відтак дане питання має вирішуватись у судовому порядку. Підставами позову вважати постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (за змінами) та постанову НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 «Про порядок визначення класів напруги» (а.с.1-8, 94-95, 128-129).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.09.2023 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що є субспоживачем ФОП Шолоха В.В. та отримує електричну енергію на 1 (першому) класі напруги, зміни в цій частині не вносились; з моменту укладення договору та додатків до нього відповідачу надавалася електроенергія по 1 (першому) класу напруги, а починаючи із січня 2023 протиправно по тарифу, встановленому для 2 (другого) класу напруги. Відповідач посилався на відсутність меж балансової належності у оператора системи з ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" безпосередньо у зв`язку з тим, що відповідачу здійснює розподіл електричної енергії позивач через мережі ФОП ШОЛОХ В.В., якому, у свою чергу, здійснює її розподіл позивач на межі балансової належності за 1 класом напруги. Втрат від постачання електричної енергії відповідачу оператор не несе і, як наслідок, встановлення 2 класу напруги для відповідача, який отримує електричну енергію від електромереж ФОП Шолоха В.В., є намаганням АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» безпідставно збільшити свій дохід; у позивача відсутні будь-які угоди, які свідчили б про розірвання договорів з ФОП Шолохом В.В. або ж внесення змін до них, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю (а.с.39-47).

Позивач у відповіді на відзив від 13.10.2023 зосередив увагу на тому, що клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності. Відповідач має живлення від мереж основного споживача, а відтак є субспоживачем та отримує електроенергію на межі балансової належності із номінальною напругою нижче 27,5 кВ. Наявність мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В. не виключає наявність межі балансової належності саме відповідача з номінальною напругою 0,4 кВ, так як згідно договору про спільне використання технологічних мереж від 15.06.2020 АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» є користувачем мереж основного споживача та має право їх використовувати до межі балансової належності з відповідачем (а.с.76-77).

Відповідач у своїх додаткових поясненнях від 08.11.2023 вказав на неправомірність посилання позивача на лист НКРЕКП від 31.12.2021 №15538/17.2.1/7-21, оскільки такий не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов`язковий характер, а тому не може породжувати правові наслідки для відповідача (а.с.81-83).

Позивач у додаткових поясненнях від 06.03.2024 наголосив, що межа балансової належності не залежить від наявності чи відсутності межі балансової належності між оператором системи розподілу та споживачем, а залежить від того, де розпочинаються електроустановки споживача. Відповідач є споживачем 2 класу напруги, оскільки фактично отримує електричну енергію від оператора системи розподілу саме на своїй межі балансової належності, номінальна напруга на якій становить 10 кВ (що менше, ніж 27,5 кВ). До цієї межі балансової належності позивач здійснює розподіл електричної енергії на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж (а.с.133-137).

Третя особа надала свої пояснення щодо позову або відзиву від 17.04.2024, у яких вказала на те, що споживачі та оператори установок зберігання енергії, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2 класу напруги. Клас напруги встановлюється споживачу та оператору установки зберігання енергії окремо за кожною межею балансової належності. Клас напруги визначається з урахуванням вимог Порядку, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175. Договори, укладені між учасниками ринку, мають узгоджуватися з діючими нормативно-правовими актами. У разі внесення змін до нормативно-правових актів або у разі зміни технічних параметрів електроустановки споживача в укладені між учасниками ринку договори мають бути внесені відповідні зміни у порядку, передбаченому статтею 188 ГК України (а.с.150-152).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, 29.12.2018 між АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" Житомирський РЕМ (оператор системи) та ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (споживач) шляхом подання заяви-приєднання укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В на умовах договору про постачання електричної енергії №102-В від 29.03.2013 (далі договір) (а.с.13-16).

Цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору (п.1 договору).

Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи. Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача та субспоживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3.1 до цього договору.

Так, у додатку 2 до договору (паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ") визначено, зокрема, ступінь напруги приєднання об`єктів споживача 110/10. Згідно з додатком 3.1 до договору (перелік об`єктів, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми), ступінь напруги приєднання на об`єктах ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" становить 10000/100 та встановлено 1 (перший) клас напруги (а.с.17-18).

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що електроустановки ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача - ФОП Шолоха Валерія Володимировича (а.с.19-20, 77 на звороті - 79), а відтак відповідач є субспоживачем та отримує електроенергію на межі балансової належності за першим класом напруги.

З метою отримання роз`яснень щодо визначення класу напруги субспоживачів, оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав лист №15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021, у яким зазначено, що у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги (а.с.21).

18.07.2023 розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (далі - розпорядження), зобов`язано AT "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" у строк до 01.10.2023 привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договорів споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, підписані уповноваженими особами обох сторін, що укладені, зокрема, з ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" у частині визначення класу напруги у відповідність до вимог положень п.8.1 глави 8 "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" (а.с.22-23). У подальшому термін виконання AT "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" вказаного розпорядження було продовжено до 01.10.2024 (а.с.151 на звороті - 152, 162).

31.07.2023 на адресу відповідача із супровідним листом №510/16636 від 28.07.2023 «Щодо змін умов Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії» було направлено для погодження та підписання два примірники додаткової угоди №1-К (з додатком №3) до договору та один примірник додатку №2 (Паспорт точки (точок) розподілу) до договору. Факт надіслання вказаних документів відповідачу підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чека (а.с.24-27).

На лист позивача відповідач направив відповідь від 09.08.2023 №867, якою відмовився від підписання такого проєкту додаткової угоди з додатками №2, №3, оскільки її зміст не відповідає умовам договору та заяві-приєднання, суперечить нормам чинного законодавства щодо критеріїв встановлення класу напруги для споживачів (а.с.57-59).

З огляду на викладене позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд відзначає, що в кінцевій редакції підстав позову позивач просив розглядати справу в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час, та у зв`язку з цим в уточненні позовних вимог просив виключити з додаткової угоди №1-К посилання на постанови НКРЕКП №1430 та №1431 від 25.08.2021 (а.с.94-95, 128-129).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.651ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 181 ГК Українипередбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленомуЦивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписамист.6 ЦК України,сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Відповідно до ч.1ст.628 ЦК України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ст.640 ЦК України).

Якщо сторони досягли домовленостей згідно з положеннями ст.ст.207,640 ЦК Українита уклали договір (у якому передбачили умови його виконання), то ці умови мають виконуватись, що свідчить про реалізацію сторонами свободи договору і про недопущення порушення умов такого правочину.

В силу приписів ст.629ЦК України,договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та зазначено вище, між сторонами існують правовідносини на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 у сфері роздрібного ринку електричної енергії, у яких відповідач є оператором системи розподілу, а позивач - субспоживачем електричної енергії (споживачем, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача).

Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (додаток №8 до договору) встановлено, що межа розподілу балансової відповідальності за стан електромереж встановлюється між постачальником (АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО") і власником мереж (основним споживачем - ФОП Шолохом В.В.) на виході проводів з затискачів портальних натяжних гірлянд ізоляторів на крайніх порталах ЗРУ-110 кВ п/ст «ЗХВ» з ПЛ-110 кВ п/с «ЗВА» та з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська. Межа розподілу балансової відповідальності між власником (основним споживачем - ФОП Шолохом В.В.) та споживачем (ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ") встановлюється на кінцівках КЛ-10 кВ комірок 3 та 52 в 3ру 10 кВ п/ст ЗХВ в бік ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (а.с.19-20).

Матеріали справи не місять доказів того, що сторонами вносились зміни до вказаного акта.

Також слід відзначити, що 15.06.2020 між ФОП Шолохом В.В. як основним споживачем та АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" як користувачем було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, за п.1.1 якого основний споживач зобов`язався забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (а.с.77 на звороті - 79).

Відповідно до п.1.2 договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020, доставка електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, яка є додатком 1 до цього договору, наданої основним споживачем, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього договору. Перелік об`єктів споживачів, розподіл електричної енергії яким забезпечує користувач через мережі основного споживача, зазначені в додатку 8.

З пояснень представника ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" та наданих документів під час розгляду господарської справи №906/497/23 за позовом ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" до АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, вбачається, що відповідно до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №2 до договору від 15.06.2020), межа балансової належності між користувачем (АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО") і основним споживачем (ФОП Шолохом В.В.) встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська. Згідно з додатком №8 до договору від 15.06.2020, об`єкти позивача приєднані до мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В. на I (першому) класі напруги.

Слід врахувати, що на момент укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 діяв Порядок визначення класів споживачів, затвердженийпостановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 (в редакції постанови НКРЕКП від 06.09.2019 №1825), згідно з п.3 якого споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.

До 1 класу відносяться споживачі, які: 1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги 27,5 кВт та вище; 2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями); 3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт. год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на межі балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВт, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

Згідно з п.4 вищевказаного Порядку, якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межею балансової належності.

01.01.2022 постанова НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 25.08.2021№1431.

Поряд із цим 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, зокрема п.8.1 глави 8 доповнено трьома новими абзацами такого змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВт та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВт, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

При цьому Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, який діяв з 01.01.2022, не передбачено порядку визначення класів для субспоживачів електричної енергії.

Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась справа №640/27570/21 за позовом КП "Харківводоканал" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та нечинними: пункту 3 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії"; постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі №640/27570/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023, позов КП "Харківводоканал" задоволено частково; визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 25.08.2021 № 1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії"; визнано протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 25.08.2021 №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052"; позов в іншій частині залишено без задоволення.

Отже Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052(в редакції постанови НКРЕКП від 06.09.2019 №1825), є чинним, згідно з п.3 якого, як зазначалось вище, споживачі електричної енергії розподіляються на два класи; критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем: 27,5 кВт та вище - перший клас споживачів, нижче 27,5 кВт - другий клас споживачів.

Також постановою НКРЕКП від 09.12.2023 №2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, а саме доповнено новим додатком 31, в якому визначено класи напруги споживачів.

За умовами договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 та договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020, між сторонами безпосередньо відсутня межа балансової належності, тобто відповідач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж (ФОП Шолоха В.В.), який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за першим класом напруги, а за укладеним між сторонами договором №102-В від 29.12.2018 ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача визначено для відповідача 110/10, що відповідає першому класу напруги.

Аналогічного висновку щодо безпосередньої відсутності межі балансової належності у субспоживача з оператором системи дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.01.2024 у справі №910/8823/22.

Відповідач, не погодившись з віднесенням його до споживачів, яким встановлюється другий клас напруги, при тому, що при укладенні договору №102-В від 29.12.2018 і додатків до нього ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" було визначено перший клас напруги, заперечив проти укладення додаткової угоди у запропонованій позивачем редакції.

Суд встановив, що договором №102-В від 29.12.2018 не передбачено право односторонньої зміни його умов.

Відповідно дост.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

У даному випадку актом цивільного законодавства є постанова "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.18 №312, якою встановлені правила щодо приєднання до публічного договору споживачів.

Згідно з ч.1ст.634 ЦК України,договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, додатком 3 до ПРРЕЕ є Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, п.п.1.1, 1.2 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги оператора системи та укладається сторонами, з урахуванням статей633,634,641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою - приєднання. Умови договору розроблені відповідно доЗакону України "Про ринок електричної енергії"та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з положеннями ч.ч.3, 4, 7ст.179 ГК України,укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦивільним кодексом Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що запропонована позивачем додаткова угода не є правочином, обов`язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.

Відтак відсутні правові підстави для визнання запропонованої позивачем додаткової угоди до договору укладеною в судовому порядку.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Згідно з ч.1ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

Враховуючи викладене та дослідивши відповідно до ст.ст.76-78, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" до ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" про визнання додаткової угоди укладеною є безпідставним і необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

В силу приписів ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.07.24

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу; 2- 4 - сторонам і третій особі (до ел.каб.).