Постанова

від 15.10.2024 по справі 906/1167/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Справа № 906/1167/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Сичова Дениса Володимировича, адвоката, довіреність № 1/06 від 24.06.2024

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 10.07.24р. суддею Прядко О.В. о 09:51 у м.Житомирі, повний текст складено 22.07.24р. у справі № 906/1167/23

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про визнання додаткової угоди до договору укладеною

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" про визнання укладеною додаткової угоди №1-К (з додатками №3 та №2) до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

18.12.2023 до суду через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову від 15.12.2023, згідно з якою останній просив вважати підставами позову постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (за змінами) та постанову НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 Про порядок визначення класів напруги.

06.03.2024 до суду через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла заява із уточненнями до позовних вимог від 06.03.2024, у якій останній просив виключити з додаткової угоди №1-К посилання на постанови НКРЕКП №1430 і №14301 від 25.08.2021 та розглядати її у наведеній редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладення додаткової угоди №1-К (з додатками №3 та №2) до договору споживача про надання з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 є вимогою НКРЕКП та передбачено положеннями нормативно-правових актів. Встановивши, що відповідач має відноситись до споживачів другого класу напруги, виникла необхідність внести зміни до вказаного договору, однак останній відмовився від укладення додаткової угоди у запропонованій позивачем редакції, назвавши її такою, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема критеріям встановлення класу напруги для споживачів, а відтак дане питання має вирішуватись у судовому порядку. Підставами позову вважати постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (за змінами) та постанову НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 Про порядок визначення класів напруги.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 у справі №906/1167/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення мотивоване тим, що наведені позивачем обставини не свідчать про істотну зміну обставин після укладення договору, а тому відсутні правові підстави для визнання укладеною в судовому порядку запропонованої позивачем додаткової угоди до договору.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 10 липня 2024 року у справі № 906/1167/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області в справі № 906/11167/23 від 10.07.2024 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не відповідає Закону України Про ринок електричної енергії", нормам Правил роздрібного ринку електричної енергії та фактичним обставинам справи.

Так, з посиланням на п.п. 1.2.4, 1.2.15, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 , 3.1.9 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ, ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" вказує, що укладання договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є обов`язковим на підставі закону.

Крім того, судом першої інстанції не було звернуто увагу на умови договору, а саме п.п.12.2, 12.5 договору.

Разом з тим, з посиланням на постанову НКРЕКП від 13.08.1998 №1052, лист №15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021 у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачі відносяться до 2 класу напруги.

З посиланням на Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, постанову Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №914/385/20, розпорядження НКРЕКП є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

На думку скаржника, після встановлення НКРЕКП факту того, що відповідач має відноситись до споживачів 2 класу напруги та на підставі Розпорядження НКРЕКП №191-р від 18 липня 2023 року "Про усунення порушень" виникла необхідність внесення змін до укладеного договору.

Зауважує, що на даний час Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії» внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05 жовтня 2018 року № 1175, а саме доповнено новим Додатком 31 в якому визначено класи напруги споживачів, зокрема:

«1. Тариф на послуги з розподілу електричної енергії розраховується для споживачів та операторів установок зберігання енергії відповідного класу напруги.

2.Споживачі та оператори установок зберігання енергії, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі та оператори установок зберігання енергії, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі та оператори установок зберігання енергії, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2 класу напруги.

3.Клас напруги встановлюється споживачу та оператору установки зберігання енергії окремо за кожною межею балансової належності.»

Звертає увагу, що в постановах НКРЕКП не зазначено, що межа балансової належності має бути виключно між Оператором системи розподілу та Споживачем, а зазначено, що Споживач має лише отримувати електричну енергію від Оператора системи розподілу.

Також, з посиланням на п.1.1.2, п. 1.2.3 ПРРЕЕ вказує, що межа балансової належності не залежить від наявності чи відсутності межі балансової належності між Оператором системи розподілу та відповідачем, а залежить від того де розпочинаються електроустановки відповідача.

Як вже було зазначено вище, електроустановки відповідача приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В. тому на виконання вимог ПРРЕЕ між останнім та позивачем було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020 за яким основний споживач зобов`язався забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу і рівня потужності власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок оператора системи або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Оператор системи, а оператор системи зобов`язався своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання. Згідно з п.1.2 зазначеного вище договору основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього Договору.

Отже, фактично, згідно з умовами даного договору позивач є користувачем технологічних електричних мереж основного споживача за відповідну плату.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відзиву не надійшло, що в силу вимог ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судове засідання з`явився представник відповідача.

Представники позивача та третьої особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу суду від 20.08.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення розгляду апеляційної скарги надіслано до електронних кабінетів позивача, відповідача та третьої особи.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, 29.12.2018 між АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" Житомирський РЕМ (оператор системи) та ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (споживач) шляхом подання заяви-приєднання укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В на умовах договору про постачання електричної енергії №102-В від 29.03.2013 (далі договір) (а.с.13-16).

Цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору (п.1 договору).

Умови договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи. Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача та субспоживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3.1 до цього договору.

Так, у додатку 2 до договору (паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ") визначено, зокрема, ступінь напруги приєднання об`єктів споживача 110/10. Згідно з додатком 3.1 до договору (перелік об`єктів, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми), ступінь напруги приєднання на об`єктах ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" становить 10000/100 та встановлено 1 (перший) клас напруги (а.с.17-18).

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що електроустановки ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача - ФОП Шолоха Валерія Володимировича (а.с.19-20, 77 на звороті - 79), а відтак відповідач є субспоживачем та отримує електроенергію на межі балансової належності за першим класом напруги.

З метою отримання роз`яснень щодо визначення класу напруги субспоживачів, оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав лист №15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021, у яким зазначено, що у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги (а.с.21).

18.07.2023 розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (далі-розпорядження), зобов`язано AT "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" у строк до 01.10.2023 привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договорів споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, підписані уповноваженими особами обох сторін, що укладені, зокрема, з ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" у частині визначення класу напруги у відповідність до вимог положень п.8.1 глави 8 "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" (а.с.22-23). У подальшому термін виконання AT "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" вказаного розпорядження було продовжено до 01.10.2024 (а.с.151 на звороті - 152, 162).

31.07.2023 на адресу відповідача із супровідним листом №510/16636 від 28.07.2023 Щодо змін умов Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії було направлено для погодження та підписання два примірники додаткової угоди №1-К (з додатком №3) до договору та один примірник додатку №2 (Паспорт точки (точок) розподілу) до договору. Факт надіслання вказаних документів відповідачу підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чека (а.с.24-27).

На лист позивача відповідач направив відповідь від 09.08.2023 №867, якою відмовився від підписання такого проекту додаткової угоди з додатками №2, №3, оскільки її зміст не відповідає умовам договору та заяві-приєднання, суперечить нормам чинного законодавства щодо критеріїв встановлення класу напруги для споживачів (а.с.57-59).

З огляду на викладене позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, що в кінцевій редакції підстав позову позивач просив розглядати справу в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час, та у зв`язку з цим в уточненні позовних вимог просив виключити з додаткової угоди №1-К посилання на постанови НКРЕКП №1430 та №1431 від 25.08.2021 (а.с.94-95, 128-129).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ст.640 ЦК України).

Якщо сторони досягли домовленостей згідно з положеннями ст.ст.207, 640 ЦК України та уклали договір (у якому передбачили умови його виконання), то ці умови мають виконуватись, що свідчить про реалізацію сторонами свободи договору і про недопущення порушення умов такого правочину.

Як убачається із матеріалів справи, між сторонами існують правовідносини на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 у сфері роздрібного ринку електричної енергії, у яких відповідач є оператором системи розподілу, а позивач - субспоживачем електричної енергії (споживачем, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача).

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії". Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (частина перша статті 4 цього Закону).

Пунктами 1, 13 частини 3, статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що Оператор системи розподілу зобов`язаний дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а також виконувати обов`язкові для виконання розпорядчі документи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі електроенергетики.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (частина четверта статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Разом з тим, згідно пункту 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладання відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

В свою чергу, пунктом 2.1.2 Правил передбачено, що Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

При цьому, згідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 укладено сторонами у письмовій формі.

Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (додаток №8 до договору) встановлено, що межа розподілу балансової відповідальності за стан електромереж встановлюється між постачальником (АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО") і власником мереж (основним споживачем - ФОП Шолохом В.В.) на виході проводів з затискачів портальних натяжних гірлянд ізоляторів на крайніх порталах ЗРУ-110 кВ п/ст ЗХВ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська. Межа розподілу балансової відповідальності між власником (основним споживачем - ФОП Шолохом В.В.) та споживачем (ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ") встановлюється на кінцівках КЛ-10 кВ комірок 3 та 52 в 3ру 10 кВ п/ст ЗХВ в бік ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" (а.с.19-20).

Матеріали справи не місять доказів того, що сторонами вносились зміни до вказаного акта.

Також слід відзначити, що 15.06.2020 між ФОП Шолохом В.В. як основним споживачем та АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" як користувачем було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, за п.1.1 якого основний споживач зобов`язався забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (а.с.77 на звороті - 79).

Відповідно до п.1.2 договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020, доставка електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, яка є додатком 1 до цього договору, наданої основним споживачем, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього договору. Перелік об`єктів споживачів, розподіл електричної енергії яким забезпечує користувач через мережі основного споживача, зазначені в додатку 8.

З пояснень представника ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" та наданих документів під час розгляду господарської справи №906/497/23 за позовом ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" до АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, вбачається, що відповідно до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №2 до договору від 15.06.2020), межа балансової належності між користувачем (АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО") і основним споживачем (ФОП Шолохом В.В.) встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська. Згідно з додатком №8 до договору від 15.06.2020, об`єкти позивача приєднані до мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В. на I (першому) класі напруги.

Слід врахувати, що на момент укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 діяв Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 (в редакції постанови НКРЕКП від 06.09.2019 №1825), згідно з п.3 якого споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.

До 1 класу відносяться споживачі, які: 1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги 27,5 кВт та вище; 2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями); 3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт. год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на межі балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВт, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

Згідно з п.4 вищевказаного Порядку, якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межею балансової належності.

01.01.2022 постанова НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1431.

Поряд із цим 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, зокрема п.8.1 глави 8 доповнено трьома новими абзацами такого змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВт та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВт, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

При цьому Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, який діяв з 01.01.2022, не передбачено порядку визначення класів для субспоживачів електричної енергії.

Крім того, слід звернути увагу, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась справа №640/27570/21 за позовом КП "Харківводоканал" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та нечинними: пункту 3 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії"; постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі №640/27570/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023, позов КП "Харківводоканал" задоволено частково; визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 25.08.2021 № 1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії"; визнано протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 25.08.2021 №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052"; позов в іншій частині залишено без задоволення.

Отже Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 (в редакції постанови НКРЕКП від 06.09.2019 №1825), є чинним, згідно з п.3 якого, як зазначалось вище, споживачі електричної енергії розподіляються на два класи; критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем: 27,5 кВт та вище - перший клас споживачів, нижче 27,5 кВт - другий клас споживачів.

Однак, як убачається із тексту Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 в редакції, наведеній у прохальній частині позову позивач зазначив посилання на постанову НКРЕКП № 1430 від 25.08.2021 та № 1431 від 25.08.2021, які визнані протиправними та нечинними, як зазначалося вище, згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21 (яке набрало законної сили).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що в текст Додаткової угоди № 1-К вносились зміни щодо посилань на норми діючих постанов НКРЕКП, а також матеріали справи не містять доказів направлення відкоригованої Додаткової угоди № 1-К відповідачу в якості пропозиції укласти договір (оферти), як того вимагають приписи ЦК України.

Таким чином, в даному випадку, позивачем не було дотримано порядку направлення пропозиції для укладення Додаткової угоди №1-К в кінцевій редакції, поданій до господарського суду, а отже і - не дотримано порядок укладення Додаткової угоди.

Також постановою НКРЕКП від 09.12.2023 №2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, а саме доповнено новим додатком 31, в якому визначено класи напруги споживачів.

За умовами договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102-В від 29.12.2018 та договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020, між сторонами безпосередньо відсутня межа балансової належності, тобто відповідач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж (ФОП Шолоха В.В.), який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за першим класом напруги, а за укладеним між сторонами договором №102-В від 29.12.2018 ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача визначено для відповідача 110/10, що відповідає першому класу напруги.

Аналогічного висновку щодо безпосередньої відсутності межі балансової належності у субспоживача з оператором системи дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.01.2024 у справі №910/8823/22, від Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №906/1256/23.

У свою чергу, у Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175 визначено, що клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності. Відповідно обставини встановлення класу напруги споживачу з урахуванням межі балансової належності підлягають встановленню з урахуванням обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки поданих сторонами доказів. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі №906/835/23.

Відповідач, не погодившись з віднесенням його до споживачів, яким встановлюється другий клас напруги, при тому, що при укладенні договору №102-В від 29.12.2018 і додатків до нього ТОВ "ЖИТОМИР-АГРОБУДІНДУСТРІЯ" було визначено перший клас напруги, заперечив проти укладення додаткової угоди у запропонованій позивачем редакції.

Разом з тим, відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що договором №102-В від 29.12.2018 не передбачено право односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

У даному випадку актом цивільного законодавства є постанова "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.18 №312, якою встановлені правила щодо приєднання до публічного договору споживачів.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, додатком 3 до ПРРЕЕ є Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, п.п.1.1, 1.2 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги оператора системи та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою - приєднання. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з положеннями ч.ч.3, 4, 7 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на лист-роз`яснення НКРЕКП від 31.12.2021 №15538/17.2.1/7-21, з огляду на таке.

Регулятор є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України і діє на підставі Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора. виконує інші функції та повноваження, визначені законом (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання. Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Згідно з пп. 7 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014, НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу, розподіл та постачання.

При цьому п. 13 Положення про НКРЕКП передбачено, що рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з абз. 3 ч. 5, ч. 9 ст. 14 Закону про НКРЕКП також визначено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, саме рішення, а не роз`яснення НКРЕКП, є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що лист від 31.12.2021 № 15538/17.2.1/7-21, який є відповіддю на звернення відповідача та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжувало б певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов`язковий характер для позивача, а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо врахування вказаного листа для застосування тарифів.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що оскільки оскаржуване роз`яснення, оформлене листом від 31.12.2021 №15538/17.2.1/7-21, не є рішенням Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, а лише відповіддю на звернення АТ «Житомиробленерго», тобто, свідчить про відсутності оспорюваного правочину як такого, наведені позовні вимоги у даній справі не вирішують будь-якого юридичного спору про право або інтерес позивача, та не можуть бути предметом розгляду судів, оскільки не породжує жодних правових наслідків для позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що запропонована позивачем додаткова угода не є правочином, обов`язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.

В даному випадку, господарськими судами не встановлено підстав для визнання спірної додатково угоди укладеною, відповідно і відсутні правові підстави для задоволення позову.

Заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними.

За наведеного колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.24р. у справі № 906/1167/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.24р. у справі №906/1167/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу № 906/1167/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "18" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.