Рішення

від 11.07.2024 по справі 914/969/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024 Справа № 914/969/24

За позовною заявою Акціонерного товариства Страхова компанія ІНГО,мКиїв

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ястремського Богдана Ярославовича, м.Дубляни Жовківського району Львівської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Експерт-Логіст-Львів, м.Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство Болеро Трейд, с.Малі Бережці Кременецького району Тернопільської області

третя особа -3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с.Ямпіль Львівської області

про: стягнення 1646398,96 грн

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: Р.Ю.Кравченко - представник

Від відповідача: Т.В.Савка представник

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

Від третьої особи-3: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024, справу №914/969/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 17.04.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 14.05.2024.

Ухвалою від 14.05.2024 відкладено судове засідання на 11.06.2024.

Ухвалою від 11.06.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2024.

Ухвалою від 27.06.2024 відкладено судове засідання на 11.07.2024.

03.07.2024 від третьої особи-2 до суду надійшла заява, в якій зазначено, що повноважний представник перебуває у відпустці, відтак, ПП «Болеро Трейд» просить повести засідання без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 11.07.2024 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Треті особи-1,3 в судове засідання 11.07.2024 явку повноважних представників не забезпечили.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

01.09.2022 між ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» (далі продавець, третя особа-1) та ТОВ «Проморе» (покупець) був укладений договір купівлі - продажу №37/22, згідно з п. 1.1. якого покупець зобов`язується оплатити товар на умовах, визначених цим договором, а продавець зобов`язується передати товар у власність покупця, який зобов`язується прийняти його.

Відповідно до п. 4.1. договору купівлі - продажу №37/22 від 01.09.2022, датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві.

Відповідно до Специфікації від 01.09.2022, найменування товару: риба морожена: хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося, вартістю 2004307,34 грн без ПДВ, вартість ПДВ становить 285925,55 грн.

Згідно з п. 1.2. договору купівлі - продажу №37/22 від 01.09.2022, доставка товару від продавця здійснюється силами та транспортом продавця (із залученням до перевезення третіх осіб), вартість доставки зазначається у розрахунково - платіжних документах продавця.

З урахуванням п. 1.2. вищезазначеного договору між ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» та ПП «Болеро Трейд» (далі експедитор, третя особа-2) було укладено договір про надання транспортно - експедиторських послуг №0078/2022/С від 01.08.2022.

Відповідно до п. 1.2. договору про надання транспортно - експедиторських послуг №0078/2022/С від 01.08.2022, експедитор зобов`язався перевезти або організувати перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видачу його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг експедитора. Для перевезення вантажу може використовуватись як власний транспортний засіб експедитора, так і транспортний засіб, що належить третій стороні, залученій експедитором для виконання зобов`язань за цим договором.

З метою організації перевезення між ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» та ПП «Болеро Трейд» було укладено транспортну заявку №10791 від 26.09.2022.

Для виконання перевезення ПП «Болеро Трейд» було залучено безпосереднього перевізника ФОП Ястремського Богдана Ярославовича (далі перевізник, відповідач), в зв`язку з цим було укладено разовий договір - заявку №10791 про надання послуги перевезення вантажу від 26.09.2022.

Відповідно до разового договору - заявки №10791 про надання послуги перевезення вантажу від 26.09.2022 відповідач взяв на себе зобов`язання, за плату, здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом та доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а також надавати інші допоміжні (додаткові, супутні) послуги, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до транспортної заявки №10791 від 26.09.2022, разового договору - заявки №10791 про надання послуги перевезення вантажу від 26.09.2022, товарно - транспортної накладної №2609 від 26.09.2022, вантаж (хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося, вага 20 989,50 кг) був прийнятий до перевезення відповідачем ФОП Ястремським Богданом Ярославовичем. Водієм визначений Кудін Р.З., автомобіль «Scania» д.н. НОМЕР_1 , напівпричеп «Lamberet» д.н. НОМЕР_2 , маршрут м. Городок Львівської області - м. Дніпро.

Під час здійснення перевезення, 27.09.2022 на 286 км + 900 м автодороги Київ - Харків сталась ДТП, а саме відбулось перекидання автомобіля «Scania» д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом «Lamberet» д.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.04.2023 та постанови Львівського апеляційного суду від 12.05.2023 ОСОБА_1 було визнано винним в ДТП від 27.09.2022, внаслідок якої було частково втрачено та повністю пошкоджено вантаж (хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося, вага 20989,50кг), який перевозився відповідачем ФОП Ястремським Богданом Ярославовичем.

Відповідно до акту приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю огляду від 29.09.2022, експертного висновку №002094п/22 від 11.10.2022 Дніпропетровської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, експертного висновку №ГО-562/2 від 19.10.2022 Дніпропетровської ТПП, листа №161 від 12.10.2022 філії Великобагачанський райавтодор ДП «Полтавський облавтодор», внаслідок даної ДТП вантаж (хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося, вага 20989,50 кг), був частково втрачений (1863,00 кг), а пошкоджений товар визнаний повністю зіпсованим.

Згідно з актом про знешкодження небезпечних відходів №ОУ-00400006566 від 06.12.2022, акту здачі - прийняття робіт №ОУ-00400006566 від 06.12.2022 пошкоджений вантаж (хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося), вагою 19 127,00 кг був утилізований.

Згідно з товарно - транспортною накладною №2609 від 26.09.2022 загальна вага вантажу (хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося) яка перевозилась становила 20 989,50 кг, вартість склала 2 004 307,34 грн без ПДВ, вартість ПДВ становить 285 925,55 грн.

Як зазначено в позові внаслідок пошкодження вантажу (хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося) в ДТП від 27.09.2022 ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» була заподіяна шкода у розмірі 2 290 232,89 грн.

У зв`язку із заподіянням шкоди вантажу в ДТП, ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» направило претензію №1819 від 20.10.2022 та №2 від 01.03.2023 на адресу ПП «Болеро Трейд» - експедитору.

В свою чергу ПП «Болеро Трейд» направило претензію №26/22 від 30.11.2022 на адресу відповідача.

За повідомленням позивача ПП «Болеро Трейд» сплатило ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» 2 375 464,74 грн вартості заподіяних збитків.

Між позивачем (далі - АТ «СК «ІНГО») та ПП «Болеро Трейд» було укладено договір добровільного страхування відповідальності транспортного оператора №642000776.20 від 10.06.2022.

Відповідно до п. 1 розділу III договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора №642000776.20 від 10.06.2022 предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України й пов`язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань згідно з умовами міжнародних конвенцій і законодавства, що застосовується стосовно діяльності страхувальника, а також договорів про надання транспортно - експедиторських послуг.

Згідно п. 1.1.1., 1.1., 1., розділу IV договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора №642000776.20 від 10.06.2022 страховим випадком за договором є виникнення відповідальності страхувальника: за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов`язань, що виникають із відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються стосовно діяльності страхувальника, а також договорів про надання своїх послуг з обробки вантажів, а саме: за збитки, що настали у результаті повної або часткової втрати, загибелі чи пошкодження вантажу (далі по тексту «ризик «Втрата й/або ушкодження вантажу») внаслідок: ДТП / аварії або зіткнення транспортного засобу з будь - яким стороннім об`єктом чи предметом (включаючи кригу) за виключенням контакту з водою.

За твердженням позивача настала відповідальність ПП «Болеро Трейд» перед ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» за неналежне виконання обов`язків по договору про надання транспортно - експедиторських послуг від 01.08.2022 через пошкодження та втрату вантажу в ДТП від 27.09.2022. Позивач визнав дану подію страховою та, керуючись умовами договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора №642000776.20 від 10.06.2022 і на підставі заяви на виплату страхового відшкодування №23 від 23.05.2023, АТ «СК «ІНГО» сплатило страхове відшкодування на користь ПП «Болеро Трейд» у розмірі 1646398,96грн. Вказана сума включає в себе: 1382719,50грн (39 240,00 євро) - загальна вартість вантажу; 200 000,00грн - ліміт відповідальності страховика в зв`язку з відшкодуванням митних платежів; 2268,00грн - витрати за послуги Дніпропетровської Торгово - промислової палати; 11466,96грн витрати на проведення лабораторних досліджень; 69944,50грн витрати із збирання, зберігання, перевезення та знешкодження пошкодженого вантажу; 20000,00грн франшиза.

Подаючи позов до Господарського суду Львівської області, АТ «СК «ІНГО» просить стягнути з відповідача 1646398,96грн.

Щодо заявленої відповідачем позовної давності позивач зазначив, що порядок досудового врегулювання спору та строки передбачені статтею 315 Господарського кодексу України (далі ГК України) не є строками позовної давності. Строки позовної давності встановлені статтями 257, 258 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), а не ст. 315 ГК України. Разом з тим, на думку відповідача, ст. 315 ГК України не містить наслідків порушення порядку та строків встановлених даною статтею, зокрема таких як відмова у позові, як це встановлено у ч.4 ст. 267 ЦК України.

Як звернув увагу позивач, що на підставу відмови в позові відповідач зазначив ч.4 ст. 267 ЦК України. Відповідно до п. 19 Перехідних положень ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За твердженням позивача ч.4 ст. 267 ЦК України стосується строків позовної давності встановлених ЦК України, а строки позовної давності на період воєнного стану зупинені, то застосування ч.4 ст. 267 ЦК України є безпідставним.

Крім того, позивач повідомив про поважність пропуску позивачем строку встановленого ст. 315 ГК України. Так, ПП «Болеро Трейд» подало заяву на виплату страхового відшкодування №23 від 23.05.2023. Згідно з платіжною інструкцією №32 від 08.06.2023 позивач сплатив страхове відшкодування. Відтак, строк встановлений ч.2 ст. 315 ГК України вже минув та позивач з незалежних від нього причин не міг подати претензію у строк встановлений ч.2 ст. 315 ГК України.

Відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтуванні відповідач зазначив, що позов АТ «Страхова компанія «ІНГО» не може бути задоволеним у зв`язку із тим, що останнє пропустило строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом встановлений ст. 315 ГК України, який становить шість місяців з моменту закінчення строку на розгляд претензії перевізником.

Згідно з поясненнями відповідача, 01.12.2022 ПП «Болеро Трейд» скерувало на адресу ФОП Ястремського Б.Я. претензію від 30.11.2022 № 26/22. Претензія була отримана ФОП Ястремським Б.Я. в першій половині грудня 2022 року. Відповідно до положень ст. 315 ГК України, жодної відповіді на претензію у трьохмісячний термін відповідач не надав.

За твердженням відповідача, з березня 2023 року (з моменту закінчення трьохмісячного строку на розгляд претензії до перевізника) почав свій перебіг шестимісячний строк позовної давності за даним позовом до ФОП Ястремського Б.Я. як до перевізника за договором перевезення, та вказаний строк сплив ще у вересні 2023 року. Оскільки позивач звернувся з даним позовом лише в квітні 2024 року, то відповідач вважає, що АТ «СК «ІНГО» пропустило строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

На думку відповідача, заміна кредитора у зобов`язанні, яке виникло в даному випадку у зв`язку із неналежним виконанням договору перевезення не змінює перебігу та обчислення строку позовної давності.

ПП «Болеро Трейд» та ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» підтримали позовні вимоги, з підстав зазначених в позовній заяві.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» та ПП «Болеро Трейд» було укладено договір про надання транспортно - експедиторських послуг №0078/2022/С від 01.08.2022.

Відповідно до п. 1.2. договору про надання транспортно - експедиторських послуг №0078/2022/С від 01.08.2022, експедитор зобов`язався перевезти або організувати перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видачу його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг експедитора. Для перевезення вантажу може використовуватись як власний транспортний засіб експедитора, так і транспортний засіб, що належить третій стороні, залученій експедитором для виконання зобов`язань за цим договором.

В подальшому позивач та ПП «Болеро Трейд» (експедитор) уклали договір добровільного страхування відповідальності транспортного оператора №642000776.20 від 10.06.2022, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків. За своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Відповідно до п. 1 розділу III договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора від 10.06.2022р. предметом договору с майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України й пов`язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань згідно з умовами міжнародних конвенцій і законодавства, що застосовується стосовно діяльності страхувальника, а також договорів про надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно п. 1.1.1., 1.1., 1., розділу IV договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора № 642000776.20 від 10.06.2022р. страховим випадком за договором є виникнення відповідальності страхувальника: за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов`язань, що виникають із відповідних конвенцій і законодавства, що застосовується стосовно діяльності страхувальника, а також договорів про надання своїх послуг з обробки вантажів, а саме: за збитки, що настали у результаті повної або часткової втрати, загибелі чи пошкодження вантажу.

Так, статтею 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Тоді як, страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Між ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» та ПП «Болеро Трейд» було укладено транспортну заявку №10791 від 26.09.2022. Для виконання перевезення ПП «Болеро Трейд» було залучено безпосереднього перевізника ФОП Ястремського Богдана Ярославовича, в зв`язку з цим було укладено разовий договір - заявку №10791 про надання послуги перевезення вантажу від 26.09.2022 (водієм визначений Кудін Р.З., автомобіль «Scania» д.н. НОМЕР_1 , напівпричеп «Lamberet» д.н. НОМЕР_2 , маршрут м. Городок Львівської області - м. Дніпро). Під час здійснення перевезення, 27.09.2022 на 286 км + 900 м автодороги Київ - Харків сталась ДТП, а саме відбулось перекидання автомобіля «Scania» д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом «Lamberet» д.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.04.2023 та постанови Львівського апеляційного суду від 12.05.2023 ОСОБА_1 було визнано винним в ДТП від 27.09.2022, внаслідок якої було частково втрачено та повністю пошкоджено вантаж (хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося, вага 20989,50кг), який перевозився відповідачем ФОП Ястремським Богданом Ярославовичем.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини щодо встановлення винного в ДТП від 27.09.2022 є преюдиціальними для цієї справи, у зв`язку з чим, не потребують повторного вивчення та доведення під час її розгляду.

У зв`язку із заподіянням шкоди вантажу в ДТП, ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» направило претензію №1819 від 20.10.2022 та №2 від 01.03.2023 на адресу ПП «Болеро Трейд» - експедитору. В свою чергу ПП «Болеро Трейд» направило претензію №26/22 від 30.11.2022 на адресу відповідача.

Так, ПП «Болеро Трейд» сплатило ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» 2 375 464,74 грн вартості заподіяних збитків.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

При цьому, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування на підставі договору добровільного майнового страхування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Суд враховує наявні в матеріалах справи акт приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю огляду від 29.09.2022, експертний висновок №002094п/22 від 11.10.2022 Дніпропетровської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, експертного висновку №ГО-562/2 від 19.10.2022 Дніпропетровської ТПП, листа №161 від 12.10.2022 філії Великобагачанський райавтодор ДП «Полтавський облавтодор», внаслідок даної ДТП вантаж (хребти лосося, шматки філе лосося, м`ясо риби лосося, вага 20989,50 кг), був частково втрачений (1863,00 кг), а пошкоджений товар визнаний повністю зіпсованим. Вартість втраченого вантажу на час завантаження становила 2 004 307,34 грн без ПДВ, вартість ПДВ становить 285 925,55 грн.

Стаття 929 ЦК України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не установлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не установлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідно з до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Позивач визнав дану подію страховою та, керуючись умовами договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора №642000776.20 від 10.06.2022 і на підставі заяви на виплату страхового відшкодування №23 від 23.05.2023, АТ «СК «ІНГО» сплатило страхове відшкодування на користь ПП «Болеро Трейд» у розмірі 1646398,96грн.

Водночас, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором страхування, отримало від останнього права кредитора до ФОП Ястремського Богдана Ярославовича за шкоду, завдану втратою вантажу під час перевезення, в межах виплаченої суми, а саме - 1646398,96грн, визначеної з урахуванням передбаченої умовами договору страхування франшизи в сумі 20000,00 грн.

Зважаючи на зазначене, підстав для звільнення експедитора від відповідальності за втрату вантажу згідно з умовами договору експедирування, судом встановлено не було. Тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності.

Відповідач просив застосувати строк позовної давності, покликаючись на положення ч. 5 ст. 315 ГК України, та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Спір виник внаслідок різного тлумачення сторонами правовідносин, що склалися в цій справі. Так, позивач стверджує, що в цьому спорі він має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача (винної особи) у розмірі виплаченого відшкодування.

Натомість відповідач вважає, що спір виник з договірних правовідносин у сфері перевезення внаслідок неналежного виконання перевізником умов договору перевезення, що призвело до часткової втрати вантажу, та не доставлення його до пункту призначення. Зважаючи на виплату страхового відшкодування АТ «Страхова компанія «ІНГО», відбулася заміна кредитора в зобов`язанні, яке виникло 27.09.2022 у зв`язку із настанням ДТП в результаті якої було втрачено товар, який був предметом договору перевезення, тобто замість первісного кредитора в зобов`язанні - ПП «Болеро Трейд», новим кредитором у зобов`язанні стало - АТ «Страхова компанія «ІНГО». Факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах здійснених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка викладена в постанові від 22.10.2020 у справі N 910/18279/19, зазначено, що вирішуючи спори про право зворотної вимоги, суди мають розрізняти поняття "регрес" та "суброгація".

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів відступлення права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі N 755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Водночас регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить зі змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в цьому випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (див. пункти 44 - 46 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі N 910/2603/17).

Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання нею обов`язку боржника і, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Крім того, потрібно враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги страховика згідно з положеннями частини шостої статті 261 ЦК України є день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні). Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі N 6-2806цс16).

Водночас за статтею 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, змінюється лише одна із сторін такого зобов`язання - кредитор (аналогічної позиції дотримується ВП ВС у постанові від 04.07.2018 у справі N 910/2603/17).

Тому в разі суброгації перебіг строку позовної давності починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги до страховика переходять усі права, які мав страхувальник. Зокрема, це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП, в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі N 521/16989/13-ц).

Отже при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладений постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі N 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі N 200/13392/13-ц).

З огляду на зазначене та зважаючи на обставини цієї справи, суд констатує, що ПП «Болеро Трейд» відступило право вимоги новому кредитору АТ «СК «Інго», що по суті є суброгацією.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Щодо заявленої відповідачем позовної давності позивач зазначив, що порядок досудового врегулювання спору та строки передбачені статтею 315 Господарського кодексу України (далі ГК України) не є строками позовної давності. Строки позовної давності встановлені статтями 257, 258 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), а не ст. 315 ГК України. Разом з тим, на думку відповідача, ст. 315 ГК України не містить наслідків порушення порядку та строків встановлених даною статтею, зокрема таких як відмова у позові, як це встановлено у ч.4 ст. 267 ЦК України.

Як звернув увагу позивач, що на підставу відмови в позові відповідач зазначив ч.4 ст. 267 ЦК України. Відповідно до п. 19 Перехідних положень ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За твердженням позивача ч.4 ст. 267 ЦК України стосується строків позовної давності встановлених ЦК України, а строки позовної давності на період воєнного стану зупинені, то застосування ч.4 ст. 267 ЦК України є безпідставним.

Спростовуючи посилання відповідача на сплив позовної давності позивач виходить із того, що ч.4 ст. 267 ЦК України стосується строків позовної давності встановлених ЦК України, а строки позовної давності на період воєнного стану зупинені, то застосування ч.4 ст. 267 ЦК України є безпідставним.

Суд не погоджується із покликанням позивача на ЦК України, оскільки в цьому випадку слід аналізувати чинне законодавство, що регулює застосування спеціальної позовної давності у спірних відносинах. Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

При вирішенні цієї справи необхідно враховувати положення ч. 2 ст. 9 ЦК України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною першою ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 315 ГК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії.

Отже, наведені норми ст. 315 Господарського кодексу України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову експедитора до перевізника, що випливають із перевезення.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами експедитора до перевізника про стягнення страхового відшкодування за неналежну доставку вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову

Спеціальні норми про зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану відсутні.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття "позовна" вказує на форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії "право на позов у матеріальному сенсі" (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Оскільки, метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто, тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.02.2017 у справі №6-17цс17.

Під час розгляду справи позивач повідомив про поважність пропуску позивачем строку встановленого ст. 315 ГК України. Так, ПП «Болеро Трейд» подало заяву на виплату страхового відшкодування №23 від 23.05.2023. Згідно з платіжною інструкцією №32 від 08.06.2023 позивач сплатив страхове відшкодування. Відтак, строк встановлений ч.2 ст. 315 ГК України вже минув та позивач з незалежних від нього причин не міг подати претензію у строк встановлений ч.2 ст. 315 ГК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із матеріалами справи позивачу відомо про обставини, які покладені в основу підстав позову щонайменше з 28.09.2022, після отримання повідомлення про настання події.

ПП «Болеро Трейд» направило претензію №26/22 від 30.11.2022 на адресу відповідача. ПП «Болеро Трейд» сплатило ТОВ «Експерт - Логіст - Львів» 2 375 464,74 грн вартості заподіяних збитків.

Претензія була отримана ФОП Ястремським Б.Я. в першій половині грудня 2022 року.

Позивач не обґрунтував поважності причин пропуску позовної давності, відтак у суду відсутні підстави для його поновлення.

Зважаючи на норми чинного законодавства та обставини справи, позивач (новий кредитор) мав право на звернення із позовом до жовтня 2023 року. Однак, позов подано 10.04.2024 (згідно із відміткою поштового штемпеля на конверті). Таким чином, позов пред`явлено з пропуском встановленого строку, зазначеного в ч.5 ст. 315 ГК України.

Оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності за заявою відповідача про її застосування.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 22.07.2024.

СуддяДілай У.І.