Постанова

від 17.07.2024 по справі 910/19423/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19423/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" - Білик Д.А., Коломієць М.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплобуд" - Тарасова А.Є.,

Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Дудченко В.В.,

Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" - Грамчук М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 (суддя Павленко Є.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Буравльов С.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" (далі - ТОВ "Квас Бевериджиз", скаржник)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплобуд" (далі - ТОВ "ВКФ "Теплобуд"),

2) Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Оператор газотранспортної системи України" (далі - АТ "Укртрансгаз"),

3) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (далі - АТ "ОГС "Запоріжгаз")

про стягнення безпідставно набутих коштів та інфляційних витрат.

СУТЬ СПОРУ

1. У липні 2018 року в ході перевірки режиму газопостачання АТ "ОГС "Запоріжгаз" виявило некоректні показники на табло лічильника ТОВ "Квас Бевериджиз", за наслідком чого був складений акт про порушення. На підставі акта прийнято рішення щодо донарахування ТОВ "Квас Бевериджиз" необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року.

2. ТОВ "Квас Бевериджиз" оплатило вартість донарахованого обсягу природного газу, яка включала оплату послуг з постачання (надавалися ТОВ "ВКФ "Теплобуд"), транспортування (надавалися АТ "Укртрансгаз"), розподілу природного газу (надавалися АТ "ОГС "Запоріжгаз"), проте оскаржило рішення про донарахування необлікованого об`єму природного газу у судовому порядку.

3. З огляду на визнання судом недійсним рішення щодо донарахування необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року, ТОВ "Квас Бевериджиз" звернулося до відповідачів з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та зобов`язання АТ "ОГС "Запоріжгаз" здійснити розрахунок розподіленого товариству природного газу у липні 2018 року.

4. Суд першої інстанції задовольнив позов у частині зобов`язання АТ "ОГС "Запоріжгаз" здійснити розрахунок. Рішення в цій частині надалі не оскаржувалося, а предметом розгляду та оцінки судів були вимоги позивача в частині стягнення безпідставно набутих коштів та інфляційних втрат, у задоволенні яких відмовлено.

5. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив та стягнув з відповідачів суми основного боргу. Водночас Верховний Суд скасував судові рішення в частині задоволених позовних вимог та направив її на новий розгляд до Господарського суду міста Києва у скасованій частині.

6. За результатами нового розгляду справи (вдруге) суди відмовили у задоволенні позову.

7. ТОВ "Квас Бевериджиз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

8. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи наявні підставі для задоволення позову ТОВ "Квас Бевериджиз" (споживача газу) в частині стягнення з основного боргу у визначеному позивачем розмірі?

9. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив оскаржувані судові рішення без змін, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

10. У грудні 2020 року ТОВ "Квас Бевериджиз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про стягнення безпідставно набутих коштів та інфляційних витрат, а саме: з ТОВ "ВКФ "Теплобуд" - 1 519 073,15 грн безпідставно набутих грошових коштів та 201 5327,18 грн інфляційних втрат; з АТ "Укртрансгаз" - 58 105,78 грн безпідставно набутих грошових коштів та 7 708,58 грн інфляційних втрат; з АТ "ОГС "Запоріжгаз" - 82 635,05 грн безпідставно набутих грошових коштів та 10 962,74 грн інфляційних втрат, а також про зобов`язання АТ "ОГС "Запоріжгаз" здійснити розрахунок розподіленого позивачу природного газу в липні 2018 року згідно з типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 №2498.

11. Позовні вимоги мотивовані перерахуванням ТОВ "Квас Бевериджиз" грошових коштів відповідачам у рахунок оплати вартості послуг з постачання (ТОВ "ВКФ "Теплобуд"), транспортування (АТ "Укртрансгаз") та розподілу природного газу (АТ "ОГС "Запоріжгаз") за наслідком складення АТ "ОГС "Запоріжгаз" акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018, який згодом був визнаний недійсним за рішенням суду від 30.03.2020, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №908/2313/18. З огляду на це ТОВ "Квас Бевериджиз" вважає, що кошти були сплачені відповідачам безпідставно, а отже підлягають стягненню на його користь.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. 20.12.2017 ТОВ "ВКФ "Теплобуд" (постачальник) і ТОВ "Квас Бевериджиз" (споживач) уклали договір постачання природного газу №53/17Г (далі - Договір), відповідно до п.1.1 розд.1 якого постачальник зобов`язався поставляти споживачу природний газ (газ) у належній якості та необхідних обсягах у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов`язався оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим Договором.

13. Відповідно до п.3.1. Договору загальна вартість 1 000,00 куб. м газу встановлюється в гривнях України і визначається у додаткових угодах до договору.

14. За змістом п.1 та п.2 додаткової угоди від 26.06.2018 № 4 до Договору сторони встановили, що договірний місячний обсяг постачання природного газу товариству в липні 2018 року становить 140 000,00 куб. м, вартість договірного обсягу газу, що постачається у липні 2018 року, - 9 490,00 грн разом з ПДВ, без урахування вартості транспортування газу.

15. За умовами п.3 додаткової угоди оплата товариством природного газу, що постачається у липні 2018 року, здійснюється в такому порядку: 30 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 10.07.2018; 30 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 20.07.2018; 30 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 30.07.2018; 10 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 05.08.2018.

16. Пунктом 3.5 Договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акта до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

17. Абзац 2 п.2.6 розд.2 Договору передбачає, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, який складений між оператором ГРМ і товариством відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ).

18. За підсумками липня 2018 року АТ "ОГС "Запоріжгаз" визначило обсяг спожитого ТОВ "Квас Бевериджиз" природного газу, який склав 160 071,00 куб. м.

19. На виконання умов Договору та норм законодавства на підставі даних оператора між ТОВ "ВКФ "Теплобуд" і ТОВ "Квас Бевериджиз" був складений акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2018 № 53/17Г-07, згідно з яким ТОВ "Квас Бевериджиз" пред`явлено до оплати вартість спожитого природного газу за липень 2018 року на загальну суму 1 519 073,15 грн з ПДВ (визначений обсяг поставленого позивачу газу в липні 2018 року - 160 071,00 куб. м). Зазначений акт був оплачений ТОВ "Квас Бевериджиз" у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за рахунком позивача.

20. 30.12.2011 АТ "Укртрансгаз" і ТОВ "Квас Бевериджиз" уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 6767/ЗП-12 (далі - Договір транспортування газу), за умовами якого компанія зобов`язалася надати товариству послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу товариства від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а ТОВ "Квас Бевериджиз" - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, строки та порядку, передбачені умовами цього договору.

21. Договір транспортування газу підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

22. Послуги з транспортування газу оформлюються сторонами актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Якщо товариство та / або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані компанії про обсяги протранспортованого нею газу товариству та / або його споживачам (п.3.1 Договору транспортування газу).

23. На підставі звітів про розподіл фактичних обсягів природного газу, відібраного з точок виходу оператора за липень 2018 року, АТ "Укртрансгаз" і ТОВ "Квас Бевериджиз" у встановленому договором порядку склали та підписали акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.07.2018 №7-10267 у кількості 160 071,00 куб. м природного газу на суму 58 105,78 грн. Вказаний акт підписаний з боку позивача без заперечень і зауважень та оплачений ним у повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом наданих послуг за січень-грудень 2018 року на загальну суму 195 338,31 грн.

24. АТ "ОГС "Запоріжгаз" надає ТОВ "Квас Бевериджиз" послуги з розподілу природного газу згідно з типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, що укладений сторонами у порядку ст.634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) шляхом приєднання до нього ТОВ "Квас Бевериджиз" згідно із заявкою про приєднання до типового договору №0942101Т74АР016 (далі - Договір розподілу природного газу).

25. Відповідно до п.2.1 розд.II Договору розподілу природного газу за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Пункт 5.4. розд.V Договору розподілу природного газу встановлює, що порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ та з урахуванням вимог договору.

26. Згідно з абз.3 п.5.6 Договору розподілу природного газу оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору ГТС для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутового) зобов`язується довести інформацію про загальний об`єм і обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.

27. Керуючись наведеними вище пунктами договору, на підставі акта наданих послуг з розподілу природного газу від 31.07.2018 № ЗП000008610 ТОВ "Квас Бевериджиз" здійснило оплату за розподіл природного газу на загальну суму 82 635,05 грн з ПДВ (за розподіл 160 071,00 куб. м природного газу). При цьому вказані послуги з розподілу природного газу не були прийняті товариством, а зазначений акт підписаний із зауваженням про невизнання факту прийняття та розподілу оператором природного газу в заявленому обсязі, про що товариство надіслало мотивовану відмову оператору від 20.09.2018 №311.

28. ТОВ "Квас Бевериджиз" і АТ "ОГС "Запоріжгаз" склали акти наданих послуг з розподілу природного газу за січень-грудень 2018 року, згідно з якими позивачу були надані послуги на загальну суму 27 7800,11 грн.

29. Випискою за рахунком АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 13.11.2020 щодо розрахунків з кореспондентом АТ "ОГС "Запоріжгаз" підтверджується, що у період з 01.01.2018 до 31.12.2018 ТОВ "Квас Бевериджиз" сплатило АТ "ОГС "Запоріжгаз грошові кошти у сумі 278 283,82 грн, зокрема 27 5073,84 грн за розподіл природного газу.

30. ТОВ "Квас Бевериджиз" зверталося до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018, про донарахування необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року у кількості 160 062,00 куб. м.

31. Господарський суд Запорізької області рішенням від 03.03.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 908/2313/18, позов ТОВ "Квас Бевериджиз" задовольнив.

32. Зазначеним рішенням встановлені такі обставини:

- 23.07.2018 об 11:00 представники ПАТ "Запоріжгаз" за участі представника ТОВ "Квас Бевериджиз" провели перевірку вузла обліку газу позивача, про що складений акт перевірки режиму газоспоживання підприємства (установи);

- під час перевірки оператор ГРМ виявив некоректні показники на табло лічильника, а саме облік зупинився, дійсні покази лічильника скинуті. На табло значення не змінюються. На коректорі облік триває. Раніше встановлені пломби не порушені. Акт перевірки містить позицію споживача, що на момент складення акта облік по коректору триває, покази витрат газу збільшуються;

- згідно з актом про порушення від 23.07.2018 №75 на об`єкті ТОВ "Квас Бевериджиз" по вул. Тамбовська, 3, встановлено порушення Кодексу ГРМ: розд. ХІ гл/ 2 п. 3.1 - пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, а саме відсутність дійсних показів на табло лічильника газу, скидання даних. За виявленими порушеннями споживачу необхідно надати доступ для демонтажу лічильника газу і бути присутнім на комісії 31.07.2018. Акт про порушення підписаний з боку обох сторін;

- за даними ТОВ "Квас Бевериджиз", на момент складення акта облік по коректору триває без збоїв, механічних пошкоджень вузла обліку немає. Пломба ціла. Інших пошкоджень немає;

- згідно з актом перевірки режиму газопостачання підприємства від 23.07.2018: показання коректора 23 4406 куб. м; на коректорі облік ведеться;

- згідно з актом обстеження / контрольного огляду вузла обліку від 01.08.2018 лічильник газу демонтований, зняті показання коректора 243 642. При цьому в акті зазначено, що згідно із заявкою споживача від 23.07.2018 вх. №6939 проведене обстеження комерційного ВОГ у зв`язку з невідображенням на ШК табло лічильника газу показань об`єму газу, який споживається підприємством;

- згідно з протоколом щодо направлення ЗВТ на позачергову чи експертну повірку від 01.08.2018 №400050 демонтований лічильник газу упакований у мішок та опломбований пломбою ПАТ "Запоріжгаз" № С41800873. Відповідальним за збереження пломби визначено споживача. Якщо споживач надасть лічильник до 16:20 год. 01.08.2018 за адресою: вул. Південне шосе, 502, м. Запоріжжя, позачергова повірка відбудеться 02.08.2018 о 09:00 год. У протоколі зазначено, що обстеження комерційного ВОГ відбувалося за заявкою споживача від 23.07.2018 вх. № 6939;

- 02.08.2018 сторони склали акт про зняття з мішка пломби ПАТ "Запоріжгаз" №С41800873. В акті відображені показання лічильника, зняті з коректора, - 243 642 куб. м;

- 02.08.2018 за результатами повірки провідний інженер ДП "Запорізький науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації" видав довідку №2 3221-18 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки лічильника газу Курс-01А1 G250, зав. № 14423 (не відповідає вимогам МПУ 288/03-2009). Підставою для визнання ЗВТ непридатним зазначено невідповідність п.6.6. Методики повірки;

- у матеріалах справи наявні результати визначення основної відносної похибки лічильника газу Курс-01А1 G250, яка вимірювалася на установці Темпо-5-3 № ПМ-09-001. Непридатність лічильника газу спричинена втратою тиску (658 Па), похибка перевищує допустиму;

- 03.08.2018 відбулося засідання комісії, на якому оператор прийняв рішення про задоволення акта про порушення у повному обсязі. За виявлене порушення відповідно до п.4.1 глави 4 розд.XI Кодексу ГРМ проведено перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу.

33. У справі №908/2313/18 суд мотивував задоволення позову тим, що за відсутності зареєстрованих та зафіксованих у звітах коректора об`єму газу ТОВ "Квас Бевериджиз" повідомлень про наявні аварійні / діагностичні ситуації (несправності), а також за наявності здійснення обліку обсягу природного газу за допомогою коректора підстави для перерахунку відповідачем розподіленого позивачу природного газу в липні 2018 року відсутні. Дані коректора були достатніми для визначення обсягу природного газу; відповідач не надав належні та допустимі докази того, що коректор відображав хибні показники; доказів на підтвердження факту хибної (позаштатної) його роботи матеріали справи не містять.

34. У зв`язку з визнанням недійсним у судовому порядку рішення оператора щодо донарахування ТОВ "Квас Бевериджиз" необлікованого об`єму природного газу, вважаючи, що кошти, які були сплачені за спірний період, підлягають поверненню відповідачами на підставі статті 1212 ЦК, ТОВ "Квас Бевериджиз" звернулося до суду позовом у цій справі (№910/19423/20).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

35. Справа №910/19423/20 розглядалася господарськими судами неодноразово.

36. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, позов задовольнив частково; зобов`язав АТ "ОГС "Запоріжгаз" здійснити розрахунок розподіленого позивачу природного газу в липні 2018 року згідно з типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498; в іншій частині позову відмовив.

37. Верховний Суд постановою від 30.06.2022 зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

38. Господарський суд міста Києва рішенням від 13.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, позов задовольнив частково; стягнув на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти, а саме: з ТОВ "ВКФ "Теплобуд" - у розмірі 1 519 073,15 грн; з АТ "Укртрансгаз" - у розмірі 58 105,78 грн; з АТ "ОГС "Запоріжгаз" - у розмірі 82 635,05 грн; в іншій частині позову відмовив.

39. Верховний Суд постановою від 08.06.2023 касаційні скарги ТОВ "ВКФ "Теплобуд" та АТ "ОГС "Запоріжгаз" задовольнив частково; рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у частині задоволених позовних вимог скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

40. За результатами нового розгляду справи Господарський суд міста Києва рішенням від 21.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, у задоволенні позову відмовив.

41. Судові рішення мотивовані, зокрема, таким:

- позивач не довів належними та допустимими доказами відсутність споживання газу та, відповідно, неотримання послуг з його транспортування й розподілу. При цьому позивач не заперечує наявність обставин фактичного споживання ним у липні 2018 року та навпаки зазначає, що інформації з коректора вузла лічильника обліку спожитого газу достатньо для встановлення обсягу спожитого газу у спірний період;

- об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі №914/993/21 уточнила висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №906/962/18, та, зокрема, зауважила: "Якщо у разі несправності лічильника газу, що сталася внаслідок його позаштатного режиму роботи (що, зокрема, включає витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів), буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, то розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу за період несправності здійснюється відповідно до вимог абз. 9 п. 6 гл. 6 розд. X, пп. 1 п. 4 гл. 4 розд. XІ Кодексу ГРМ. Підпункт 2 п. 4 гл. 4 розд. ХІ Кодексу у такому разі не застосовується і обставини справності коректора значення не мають";

- посилаючись на недоведеність обставин роботи комерційного ВОГ у позаштатному режимі, позивач зазначає про можливість застосування даних саме коректора, а не лічильника, тобто його доводи є суперечливими. Так, у випадку справності лічильника газу застосовуються саме його показники, а не показники коректора;

- на виконання рішення суду оператор здійснив розрахунок, за змістом якого обсяг розподіленого товариству природного газу в липні 2018 року становить 160 062,00 куб. м. У розрахунку також зазначено, що у зв`язку з порушенням ТОВ "Квас Бевериджиз" приписів Кодексу ГРМ у частині надання звіту про дані комерційного ВОГ у спосіб та строки, передбачені чинним законодавством та договором, оператор визначив обсяги спожитого товариством природного газу розрахунковим методом. Наведений розрахунок не був оскаржений позивачем;

- позивач не довів належними та допустимими доказами відсутність правових підстав у розумінні ст.1212 ЦК для набуття спірних коштів відповідачами у визначеному товариством розмірі. Заявлені вимоги про стягнення з відповідачів сум основного боргу (саме у цій частині Верховний Суд направив справу на новий розгляд) є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

42. 26.04.2024 ТОВ "Квас Бевериджиз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/19423/20, у якій просить скасувати їх та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути безпідставно набуті грошові кошти: з ТОВ "ВКФ "Теплобуд" - у розмірі 1 519 073,15 грн, з АТ "Укртрансгаз" - у розмірі 58 105,78 грн, з АТ "ОГС "Запоріжгаз" - у розмірі 82 635,05 грн.

43. Скаржник у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1, 2, 3, 4 ч.2 ст.287, пункти 1, 4 ч.3 ст.310 ГПК та, зокрема, зазначає:

1) застосовуючи положення ст.1212 ЦК, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13503/19, на які скаржник неодноразово посилався у своїх заявах по суті спору:

- сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами; для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору;

- визнання недійсним рішення щодо донарахування об`єму природного газу вказує на відсутність у відповідачів правових підстав для володіння сплаченими їм коштами, адже оплата вартості вказаного обсягу природного газу, а також послуг з його розподілу та транспортування, є безпідставною;

- вирішуючи питання щодо наявності умов та підстав для стягнення коштів за ст.1212 ЦК, Верховний Суд у цій справі (№910/19423/20) зазначив про неможливість стверджувати про відсутність правових підстав у розумінні ст.1212 ЦК для набуття спірних коштів відповідачами у заявленому скаржником розмірі; Верховний Суд не встановив відсутність підстав для застосування ст.1212 ЦК до спірних правовідносин, а лише наголосив про передчасність висновків щодо стягнення коштів згідно з цією правовою нормою у заявленому скаржником розмірі;

2) необхідно відступити від висновку щодо застосування положень абз.9 п.6 гл.6 розд.Х, п.4 та абз.2 п.8 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №914/993/21, який був застосований судами попередніх інстанцій у оскаржуваному рішенні:

- спір у справі №914/993/21 не є тотожним до цього, що випливає з обставин справи; у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують цілісність вузла обліку газу (ВОГ), відсутність будь-яких механічних пошкоджень;

- вирішення питання наявності / відсутності факту позаштатної роботи лічильника газу скаржника не є предметом цього спору, а пов`язані з цим питанням обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №908/2313/18, що набрали законної сили;

3) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування п.7 гл.3 розд.ІХ Кодексу ГРМ у чинній редакції (п.6 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- шляхом подання мотивованої відмови від 20.09.2018 №311 від підписання акта наданих послуг з розподілу природного газу від 31.07.2018 №ЗП000008610 скаржник задекларував свою незгоду з пред`явленим йому обсягом спожитого газу за липень 2018 року;

- скаржник у силу вимог п.6 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ був зобов`язаний керуватися даними з АТ "ОГС "Запоріжгаз" у відносинах з ТОВ "ВКФ "Теплобуд" та АТ "Укртрансгаз"; керуючись принципом добросовісності та враховуючи норми гл.83 ЦК, скаржник має право на повернення йому безпідставно сплачених грошових коштів; у свою чергу, ТОВ "ВКФ "Теплобуд" та АТ "Укртрансгаз" не позбавлені права на судовий захист їх прав, що були порушені АТ "ОГС "Запоріжгаз" унаслідок прийняття ним незаконного рішення;

- суди попередніх інстанцій не встановили правові наслідки припинення дії п.6 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ у правовідносинах між скаржником та АТ "ОГС "Запоріжгаз", а також наслідки припинення дії цієї норми для ТОВ "ВКФ "Теплобуд" і АТ "Укртрансгаз";

4) суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази: звіт коректора лічильника обліку газу за липень 2018 року, акт обстеження / контрольного огляду вузла обліку від 01.08.2018 №101191; суд першої інстанції всупереч вказівкам Верховного Суду зазначив, що встановлення обсягу фактично спожитого природного газу скаржником у спірний період не має жодних правових наслідків для вирішення спору;

5) суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів: акт про порушення від 23.07.2018 №75 не є допустимим доказом щодо встановлення факту роботи комерційного ВОГ скаржника (його складових) у позаштатному режимі, оскільки, з урахуванням визнання недійсним акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018, акт про порушення від 23.07.2018 є таким, що не задоволений комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність, що суперечить вимогам пунктів 8, 11 гл.5 розд.XI Кодексу ГРМ; акт-розрахунок, на підставі якого суди попередніх інстанцій встановили обсяг розподіленого скаржнику природного газу в липні 2018 року, не є допустимим доказом.

44. 05.06.2024 надійшов відзив ТОВ "ВКФ "Теплобуд" на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

45. У відзиві, зокрема, зазначає:

- скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13503/19 щодо застосування ст.1212 ЦК, не враховуючи те, що правовідносини у ній не є подібними тим, щодо яких розглядається ця справа (№910/19423/20);

- суди попередніх інстанцій врахували усі важливі висновки Верховного Суду щодо неможливості в цьому випадку у справі №910/19423/20 застосовувати ст.1212 ЦК;

- правовідносини, про які йдеться в рішенні у справі №914/993/21, не є тотожними або подібними до тих, що розглядаються в справі №910/19423/20, а тому висновки Верховного Суду у справі №914/993/21 не можуть бути застосовані;

- висновок Верховного Суду щодо питання застосування п.7 гл.3 розд.ІХ Кодексу ГРМ у чинній редакції (п.6 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наявний, а підстава касаційного оскарження відсутня;

- інших доказів, аніж звіт коректора, на підтвердження обсягу фактичного споживання скаржником природного газу в липні 2018 року матеріали справи не містять, і сторони такі документи при новому розгляді справи не подавали;

- суди першої та апеляційної інстанцій встановили всі обставини, що мають значення для справи, і зробили висновки, що повністю відповідають встановленим обставинам та не суперечать висновкам, які містяться у постанові суду касаційної інстанції у цій справі.

46. 10.06.2024 надійшов відзив АТ "Укртрансгаз" на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

47. У відзиві, зокрема, зазначає:

- за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини у справі №910/13503/19 та у справі №910/19423/20 не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, різної доказової бази, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору;

- суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду щодо неможливості в цьому випадку у справі №910/19423/20 застосовувати ст.1212 ЦК; вказане свідчить про відсутність підстав для касаційного оскарження за цією підставою;

- посилання скаржника на необхідність відступлення від висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №914/993/21, невмотивовані, необґрунтовані, а відтак мають бути залишені без задоволення;

- скаржник лише вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування п.7 гл.3 розд.ІХ Кодексу ГРМ у чинній редакції, тоді як застосуванню підлягають норми Кодексу ГРМ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Як і в попередньому розділі касаційної скарги скаржник не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо зазначеної ним норми для правильного вирішення справи, а відтак посилання на цю підставу касаційного оскарження є безпідставним та необґрунтованим;

- ні матеріалами справи №910/19423/20, ні матеріалами справи № 908/2313/18 (у якій АТ "Укртрансгаз" не брало участь) не спростований належними та допустимими доказами факт відсутності надання АТ "Укртрансгаз" скаржнику послуг з транспортування природного газу у липні 2018 року, як не спростовано і обсяг наданої послуги;

- Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/19423/20 підтвердив споживання ТОВ "Квас Бевериджиз" природного газу у липні 2018 року;

- у рішенні Господарського суду м. Києва від 21.12.2023 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/19423/20 правильно зазначено про відсутність підстав для застосування умов ст.1212 ЦК до спірних правовідносин; вказані рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені при дослідженні всіх обставин справи та перевірки їх доказами; надано належну правову оцінку таким доказам, з`ясовано всі обставини справи, які були надані сторонами до матеріалів справи;

- доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та особистої незгоди із прийнятими законними та обґрунтованими рішеннями, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.

48. 15.07.2024 АТ "ОГС "Запоріжгаз" із використанням підсистеми "Електронний суд" подало додаткові пояснення.

49. Водночас, оскільки пояснення були подані до Верховного Суду поза межами строку на подання відзивів (до 10.06.2024), і АТ "ОГС "Запоріжгаз" не просило поновити чи продовжити цей строк, відповідно до ч.2 ст.118 ГПК додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду.

50. 17.07.2024 ТОВ "Квас Бевериджиз" із використанням підсистеми "Електронний суд" подало додаткові пояснення.

51. Верховний Суд зауважує, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (ч.1 ст.298 ГПК). Разом із тим скаржник подав додаткові пояснення поза межами цього строку та не просив поновити його, тому подані пояснення не можуть вважатися зміною або доповненнями до касаційної скарги (подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №750/3192/14).

52. Відповідно до ч.5 ст.161 ГПК суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Частиною 10 ст.301 ГПК передбачено, що учасники справи дають свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї в порядку, встановленому головуючим. Отже, ГПК передбачає можливість подання Верховному Суду таких пояснень з дозволу суду.

53. Зважаючи, що додаткові пояснення подані скаржником поза строком на касаційне оскарження, і Верховний Суд не надавав дозвіл на їх подання, пояснення від 17.07.2024 підлягають залишенню без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

54. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Оскільки справа №910/19423/20 передавалася на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог (стягнення основного боргу), Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення лише у цій частині.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

56. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник стверджує, що, застосовуючи положення ст.1212 ЦК, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13503/19.

57. Зокрема, у пунктах 20, 24 вказаної постанови Верховний Суд зазначив:

- відповідно до частин 1,2 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл.83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події;

- кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала;

- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що нарахування АТ "Укртрансгаз" плати за послуги комерційного балансування природного газу за вересень 2016 року за договором та направлення вимоги платежу за банківською гарантією фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу та договором про надання гарантії від 25.02.2016.

58. Водночас ТОВ "ВКФ "Теплобуд" і АТ "Укртрансгаз" наголошують, що справи №910/13503/19 та №910/19423/20 не є подібними з огляду на різний зміст спірних правовідносин.

59. Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

60. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

61. Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

62. Таким чином, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

63. У цій справі, зокрема, встановлено, що:

- 20.12.2017 ТОВ "ВКФ "Теплобуд" (постачальник) і скаржник (споживач) уклали договір постачання природного газу №53/17Г, відповідно до п.1.1 розд.1 якого постачальник зобов`язався поставляти споживачу природний газ (газ) у належній якості та необхідних обсягах у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов`язався оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим Договором;

- 30.12.2011 АТ "Укртрансгаз" і скаржник уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 6767/ЗП-12 (далі - Договір транспортування газу), за умовами якого компанія зобов`язалася надати товариству послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу товариства від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а скаржник - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, строки та порядку, передбачені умовами цього договору;

- АТ "ОГС "Запоріжгаз" надає ТОВ "Квас Бевериджиз" послуги з розподілу природного газу згідно з Договором розподілу природного газу, що укладений сторонами у порядку ст.634 ЦК шляхом приєднання до нього ТОВ "Квас Бевериджиз" згідно із заявкою про приєднання.

64. Отже, скаржник перебував у договірних відносинах з ТОВ "ВКФ "Теплобуд", АТ "Укртрансгаз", АТ "ОГС "Запоріжгаз", і саме ці відносини зумовили виникнення спору в цій справі.

65. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що скаржник належними та допустимими доказами не довів відсутність споживання газу та, відповідно, неотримання послуг щодо його транспортування й розподілу; скаржник не заперечує наявність обставин фактичного споживання ним у липні 2018 року, а навпаки зазначає, що інформації з коректора вузла лічильника обліку спожитого газу достатньо для встановлення обсягу спожитого газу у спірний період.

66. Проаналізувавши доводи учасників справи та висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених фактичних обставин, Верховний Суд зазначає, що факт споживання позивачем природного газу в спірний період виключає застосування приписів ст.1212 ЦК. Грошові кошти не можуть вважатися такими, що були сплачені відповідачам без достатньої правової підстави, і така підстава не відпала згодом, як це визначає ч.1 ст. 1212 ЦК.

67. Верховний Суд також вважає, що висновки, сформовані Верховним Судом у постанові 20.10.2020 у справі №910/13503/19, не суперечать висновкам, яких дійшли суди попередніх інстанцій за результатами розгляду цієї справи (№910/19423/20).

68. Так, у справі №910/13503/19 підставою для перерахування банком на користь АТ "Укртрансгаз" грошових коштів, які були попередньо перераховані банку ТОВ "Облгазпостач" у зв`язку зі зверненням АТ "Укртрансгаз" з вимогою платежу за банківською гарантією, стало необґрунтоване, тобто без дотримання встановленого договором та законодавством порядку врегулювання негативного місячного небалансу, нарахування АТ "Укртрансгаз" ТОВ "Облгазпостач" плати за послуги комерційного балансування природного газу за вересень 2016 року за договором. Водночас у цій справі (№910/19423/20) підставою для перерахування скаржником грошових коштів було споживання газу, отримання послуг щодо його транспортування й розподілу в липні 2018 року.

69. Скаржник, посилаючись на недоведення обставин роботи комерційного ВОГ у позаштатному режимі, також вказував про можливість застосування у такому випадку даних коректора.

70. У постанові від 18.11.2022 у справі №914/993/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнала помилковими та відхилила доводи скаржника про те, що некоректна робота лічильника не впливає на правильність показань коректора об`єму газу; уточнила висновок, який міститься у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №906/962/18 щодо застосування положень абз.9 п.6 гл.6 розд.X, п.4 та абз.2 п.8 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ шляхом доповнення його таким висновком:

- за умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об`єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об`єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до п.4 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ;

- якщо у разі несправності лічильника газу, що сталася внаслідок його позаштатного режиму роботи (що, зокрема включає витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів), буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, то розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу за період несправності здійснюється відповідно до вимог абз. 9 п. 6 гл. 6 розд. X, пп. 1 п. 4 гл. 4 розд. XІ Кодексу ГРМ. Підпункт 2 п. 4 гл. 4 розд. ХІ Кодексу у такому разі не застосовується і обставини справності коректора значення не мають.

71. Суд апеляційної інстанції врахував зазначений висновок за результатами розгляду цієї справи (№910/19423/20) та зауважив, що скаржник, посилаючись на недоведеність обставин роботи комерційного ВОГ у позаштатному режимі, вказував на можливість застосування даних саме коректора, а не лічильника, тобто його доводи є суперечливими. Разом із тим у випадку справності лічильника газу застосовуються саме його показники, а не показники коректора. За висновком скаржника, обставини роботи комерційного ВОГ у позаштатному режимі не доведені, проте при цьому одночасно слід враховувати дані саме коректора. Враховуючи наведене, доводи про достатність інформації з коректора вузла лічильника обліку спожитого газу для встановлення обсягу спожитого газу у спірний період підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

72. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.2 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування положень абз.9 п.6 гл.6 розд.Х, п.4 та абз.2 п.8 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №914/993/21, який був застосований судами попередніх інстанцій.

73. Згідно зі ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

74. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

75. Частиною 4 ст.236 ГПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

76. Отже, призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та/або дотримання норм процесуального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.

77. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

78. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, зокрема, зазначила: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

79. Верховний Суд зазначає, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

80. Обґрунтованими підставами для відступу від вже сформованої ним правової позиції є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права, зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільних відносин, наявністю загрози національній безпеці, змінами у фінансових можливостях держави.

81. У п.70 рішення від 18.01.2001 у справі "Chapman v.United Kingdom" (заява №27238/95) ЄСПЛ наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом відступ від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави не допускається.

82. Таким чином, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтувати, що висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити.

83. Скаржник стверджує, що спір у справі №914/993/21 не є тотожним до цього спору. У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують цілісність вузла обліку газу (ВОГ), відсутність будь-яких механічних пошкоджень. Вирішення питання наявності / відсутності факту позаштатної роботи лічильника газу скаржника не є предметом цього спору, а пов`язані з цим питанням обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

84. Водночас зазначені аргументи не обґрунтовують потребу відступлення від висновку Верховного Суду у справі №914/993/21, а натомість зводяться до неподібності правовідносин та потреби переоцінки доказів. Наведене свідчить про суперечливість позиції скаржника у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п.2 ч.2 ст.287 ГПК.

85. Суд вважає, що висновки про застосування норм права, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №914/993/21, є зрозумілими, однозначними, усталеними та передбачуваними (прогнозованими).

86. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, не навів змістовне обґрунтування мотивів і причин такого відступлення.

87. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду, і підстав для відступу від яких скаржник не довів та суд не вбачає.

88. Отже, у цій справі інформація з коректора вузла лічильника обліку спожитого газу для встановлення обсягу спожитого газу у спірний період не може вважатися достатньою.

89. Верховний Суд також зауважує, що на виконання рішення суду в цій справі АТ "ОГС "Запоріжгаз" здійснило розрахунок розподіленого газу, згідно з яким його обсяг у липні 2018 року становить 160 062,00 куб. м. У розрахунку зазначено, що у зв`язку з порушенням скаржником приписів Кодексу ГРМ у частині надання звіту про дані комерційного ВОГ у спосіб та строки, передбачені чинним законодавством та договором, оператор визначив обсяги спожитого товариством природного газу розрахунковим методом.

90. Розрахунок розподіленого газу не оскаржувався скаржником, а тому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо незгоди із зазначеним розрахунком.

91. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п.7 гл.3 розд.ІХ Кодексу ГРМ у чинній редакції (п.6 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

92. На противагу цьому ТОВ "ВКФ "Теплобуд" стверджує, що висновок Верховного Суду з цього питання наявний. У свою чергу, АТ "Укртрансгаз" зауважує, що скаржник не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо зазначеної ним норми для правильного вирішення справи.

93. Відповідно до п.7 гл.3 розд.ІХ Кодексу ГРМ у чинній редакції за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та / або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

94. Аналогічна правова норма була закріплена у п.6 гл.6 розділу VI Кодексу ГРМ у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

95. Скаржник вважає, що він має право на повернення йому безпідставно сплачених грошових коштів, тоді як ТОВ "ВКФ "Теплобуд" і АТ "Укртрансгаз" не позбавлені права на судовий захист їх прав, що були порушені АТ "ОГС "Запоріжгаз" унаслідок прийняття рішення, що визнане недійсним у межах справи №908/2313/18.

96. У цьому контексті Верховний Суд вкотре зазначає, що: 1) за встановлених у цій справі фактичних обставин грошові кошти не є такими, що були сплачені скаржником безпідставно; 2) обсяг розподіленого природного газу в липні 2018 року становить 160 062,00 куб. м, і цей розрахунок не оскаржувався ТОВ "Квас Бевериджиз".

97. З урахуванням викладеного у п.96 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування висновку про застосування норм права з питання, про яке зазначає скаржник, оскільки п.7 гл.3 розд.ІХ Кодексу ГРМ (у чинній редакції) / п.6 гл.6 розділу VI Кодексу ГРМ у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, підлягає застосуванню у взаємозв`язку з обставинами конкретної справи.

98. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.4 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій:

- не дослідили зібрані у справі докази: звіт коректора лічильника обліку газу за липень 2018 року, акт обстеження / контрольного огляду вузла обліку від 01.08.2018 №101191; суд першої інстанції всупереч вказівкам Верховного Суду зазначив, що встановлення обсягу фактично спожитого природного газу скаржником у спірний період не має жодних правових наслідків для вирішення спору;

- встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів: акт про порушення від 23.07.2018 №75 не є допустимим доказом щодо встановлення факту роботи комерційного ВОГ скаржника (його складових) у позаштатному режимі, оскільки, з урахуванням визнання недійсним акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018, акт про порушення від 23.07.2018 є таким, що не задоволений комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність, що суперечить вимогам пунктів 8, 11 гл.5 розд.XI Кодексу ГРМ; акт-розрахунок, на підставі якого суди попередніх інстанцій встановили обсяг розподіленого скаржнику природного газу в липні 2018 року, не є допустимим доказом.

99. Верховний Суд вважає, що аргументи й доводи скаржника зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій, а також спроби переоцінки наявних у справі доказів. Водночас наведене не охоплюється компетенцією Верховного Суду.

100. Саме тільки посилання скаржника на те, що суди не дослідили певні докази, без належного обґрунтування (які обставини, на думку скаржника, підтверджують ці докази та як вони здатні вплинути на результат розгляду справи) не може ставити під сумнів судові рішення.

101. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до частини першої статті 300 ГПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

102. Крім того, за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

103. Посилання скаржника на п.4 ч.3 ст.310 ГПК Верховний Суд також оцінює критично.

104. Відповідно до ст. 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

105. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

106. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

107. Водночас доводи касаційної скарги містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань щодо недопустимості доказів та зводяться до заперечень встановлених обставин справи.

108. При цьому Верховний Суд зауважує, що акт про порушення від 23.07.2018 №75, яким встановлено факт роботи комерційного ВОГ скаржника (його складових) у позаштатному режимі, не оскаржувався та не був скасований. У наведеній частині скаржник не навів у акті свої заперечення. У рішенні Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 у справі №908/2313/18 не встановлено жодних обставин щодо справності лічильника та, відповідно, хибності відображення в акті про порушення факту роботи комерційного ВОГ позивача (його складових) у позаштатному режимі.

109. Таким чином, аргументи касаційної скарги у частині порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункти 1,4 ч.3 ст.310 ГПК) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

110. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

111. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

112. Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

113. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/19423/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Баранець