Постанова

від 15.07.2024 по справі 361/5905/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року

м. Київ

справа № 361/5905/23

провадження № 61-2828св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі -акціонерне товариство «РВС Банк»;

треті особи:Пристолична сільська рада Бориспільського району Київської області, Зазимська сільська рада Броварського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Баварія Центр»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги акціонерного товариства «РВС Банк» на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2023 року у складі судді Радзівіл А. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «РВС Банк» (далі - АТ «РВС Банк»), треті особи: Пристолична сільська рада Бориспільського району Київської області, Зазимська сільська рада Броварського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Баварія Центр» про визнання рішень недійсними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки 322186400:02:010:0026, яку він придбав на прилюдних торгах у відповідності до акту про проведені електронні торги від 12 грудня 2019 року.

Не дивлячись на це, відповідач у справі АТ «РВС Банк» в січні 2020 року зареєстрував за собою право власності на вказану ділянку. Після цього, відповідач в особі АТ «РВС Банк», зловживаючи своїми правами, будучи достовірно обізнаним про предмет вказаного спору, фактично здійснив рейдерське захоплення земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, умисно штучно здійснив зміну інформації про кадастровий номер земельної ділянки, шляхом об`єднання з іншими ділянками (всього дев`ять) під кадастровим номером 3221286400:02:010:0156, а потім здійснив їх поділ на десять інших земельних ділянок з присвоєнням нових кадастрових номерів, при цьому частини земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026 увійшли до складу всіх десяти земельних ділянок, що стало перешкодою для реєстрації за позивачем права власності.

Зазначені обставини підтверджені відповіддю Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Києві та Київській області №751 /19-23 від 11.05.23 року та Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області від 09.06.2023 року №29-10-0.223-5195/2-23.

Згідно інформації, сформованої за допомогою додатку "Реєстр нерухомості" право власності на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3221286400:02:010:0190 (площею 1,1608 га), 3221286400:02:010:0181 (площею 1,0053 га), 3221286400:02:010:0182 (площею 0,7535 га) було відчужено АТ "РВС Банк" на користь ТОВ "БАВАРІЯ ЦЕНТР" (ЄДРПОУ 39484625) на підставі договорів купівлі- продажу № 657, № 655, № 656, виданих 30.03.2023 Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Куранова О.О., при цьому уклавши іпотечний договір №662 від 30.03.2023 року.

Власником інших земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 3221286400:02:010:0183; 3221286400:02:010:0184; 3221286400:02:010:0185; 3221286400:02:010:0186; 3221286400:02:010:0187; 3221286400:02:010:0188; 3221286400:02:010:0189 є Акціонерне Товариство "РВС Банк".

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним рішення АТ «РВС Банк» про об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2009684632212, викладене в заяві АТ «РВС Банк»

від 17 лютого 2022 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Циганенко В. В. за № 68 в частині масиву за номером 14;

- скасувати державну реєстрацію об`єднання земельної ділянки (масив № 14 ) з кадастровим номером 3221286400:02:010:0156, в Державному земельному кадастрі шляхом закриття поземельної книги в Державному земельному кадастрі, здійснену відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та в Державному Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, здійснену Пристоличної сільською радою Бориспільського району Київської області, речове право № 48967457, індексний номер 66084550.

- визнати недійсним рішення АТ «РВС Банк» про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2680512032060, викладене в заяві АТ «РВС Банк»

від 25 січня 2023 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю. за № 91.

- скасувати державну реєстрацію поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0156, в Державному земельному кадастрі, шляхом закриття поземельної книги, здійснену відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на земельні ділянки з кадастровими номерами кадастровими номерами 3221286400:02:010:0190, 3221286400:02:010:0181, 3221286400:02:010:0182, 3221286400:02:010:0183, 3221286400:02:010:0184, 3221286400:02:010:0185, 3221286400:02:010:0186, 3221286400:02:010:0187, 3221286400:02:010:0188, 3221286400:02:010:0189, та в Державному Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, здійснену Зазимською сільською радою Броварського району Київської області, речове право № 48967457, індексний номер рішення про погашення права власності № 66586854.

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі записів про державну реєстрацію земельних ділянок з закриттям поземельної книги та Державному Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна записів про реєстрацію права власності на новостворені земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221286400:02:010:0190 - речове право : 49387386, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2697954932212,

3221286400:02:010:0181 - речове право: 49390991 реєстраційний номер об`єкта нерухового майна - 2698121432212,

3221286400:02:010:0182 - речове право: 49390847, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна - 2698114332212,

3221286400:02:010:0183 - речове право: 49390715, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2698108332212,

3221286400:02:010:0184 - речове право: 49390577, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2698102432212,

3221286400:02:010:0185 - речове право: 49390191, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2698083132212,

3221286400:02:010:0186 - речове право: 49388152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2697991132212,

32221286400:02:010:0187 - речове право: 49388003, реєстраційний номер об`єктам нерухового майна 2697984132212,

3221286400:02:010:0188 - речове право: 49387815, реєстраційний номер об`єктам нерухомого майна - 2697975232212,

3221286400:02:0100189 речове право: 49387526, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна - 2697961832212, здійснені Зазимською сільською радою Броварського району Київської області.

- відновити державну реєстрацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026 в Державному земельному кадастрі в межах та координатах, визначених технічною документацією із землеустрою від 09 жовтня 2007 року, здійснену Управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Київської області та Державному Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів рухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2009684632212.

Разом із позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки.

Заява обґрунтована тим, що позовними вимогами у зазначеній справі є скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, документально підтверджені та обґрунтовані підстави вважати, що відповідач в особі АТ «РВС Банк» зловживаючи своїми правами, будучи достовірно обізнаним про предмет вказаного спору, фактично здійснив рейдерське захоплення земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, умисно штучно здійснив зміну інформації про

кадастровий номер земельної ділянки, шляхом об`єднання з іншими ділянками (всього дев`ять) під кадастровим номером 3221286400:02:010:0156, а потім здійснив їх поділ на десять інших земельних ділянок з присвоєнням нових кадастрових номерів, при цьому частини земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026 увійшли до складу всіх десяти земельних ділянок. Відтак, позивач вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог щодо визнання недійсними рішень про об`єднання та поділ земельних ділянок та скасування їх державної реєстрації та поновлення порушених прав та інтересів позивача, тобто є заходом щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами, які належать АТ «РВС Банк», а саме: № 3221286400:02:010:0183 (площею 0,2213 га); № 3221286400:02:010:0184 (площею 0,1632 га); № 3221286400:02:010:0185 (площею 0,088 га); № 3221286400:02:010:0186 (площею 0,0813 га); № 3221286400:02:010:0187 (площею 0,0443 га); № 3221286400:02:010:0188 (площею 0,0133 га); № 3221286400:02:010:0189 (площею 0,0064 га).

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що існує реальна загроза ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У лютому 2024 року АТ «РВС Банк» подало до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просило скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Касаційні скарги подані на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 915/577/22, від 04 квітня 2023 року у справі № 907/268/22, від 03 березня 2023 року у справі № 907/269/22 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року касаційне провадження

у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Броварського міськрайонного суду Київської області виділені матеріали.

16 травня 2024 року справа № 361/5905/23надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційні скарги АТ «РВС Банк» мотивовані тим, що позивач не зазначив, а суди не дослідили, яким чином заборона відчуження земельних ділянок забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Як можливе рішення суду про задоволення позову призведе до набуття позивачем права власності на земельну ділянку. Навіть у разі задоволення позову власником земельної ділянки буде АТ «РВС Банк».

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Вважає, що суд першої інстанції задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належним чином не мотивував таке судове рішення, й не врахував, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування майна на користь позивача, тобто не мають майнового

характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідне майно; накладення арешту на нерухоме майно не є співмірним

заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру. Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції вищевказані порушення не усунув та залишив ухвалу місцевого суду про забезпечення позову в силі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до відповіді відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області № 751 /19-23 від 11 травня 2023 року та Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області №29-10-0.223-5195/2-23 від 09 червня 2023 року

земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:010:0190, 3221286400:02:010:0183, 3221286400:02:010:0186, земельні ділянки з

кадастровими номерами 3221286400:02:010:0181, 3221286400:02:010:0184, 3221286400:02:010:0187, кадастровими номерами: 3221286400:02:010:0182, 3221286400:02:010:0185, 3221286400:02:010:0188, 3221286400:02:010:0189, зареєстровані в Державному земельному кадастрі 21 лютого 2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробником якої є ФОП ОСОБА_3 , у зв`язку із поділом земельної ділянки з кадастром номером 3221286400:02:010:0156, а відомості про земельну ділянку з кадастровим номером: 322186400:02:010:0026 набули статусу архівних у зв`язку з об`єднанням з іншими земельними ділянками, внаслідок чого 06 вересня 2022 року утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:02:010:0156.

Відповідно до інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» право власності на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3221286400:02:010:0190 (площею 1,1608 га), 3221286400:02:010:0181 (площею 1,0053 га), 3221286400:02:010:0182 (площею 0,7535 га) було відчужено

АТ «РВС Банк» на користь ТОВ «БАВАРІЯ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 39484625) на підставі договорів купівлі- продажу № 657, № 655, № 656, виданих 30 березня 2023 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Куранова О. О., при цьому був укладений іпотечний договір № 662 від 30 березня 2023 року.

Власником інших земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 3221286400:02:010:0183 (площею0,2213 га); 3221286400:02:010:0184 (площею 0,1632 га); 3221286400:02:010:0185 (площею 0,088 га); 3221286400:02:010:0186 (площею 0,0813га); 3221286400:02:010:0187 (площею 0,0443 га); 3221286400:02:010:0188 (площею 0,0133 га); 3221286400:02:010:0189 (площею 0,0064 га) є АТ «РВС Банк».

В рамках забезпечення позову у справі № 361/2151/21 накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026, відповідно до ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року, який скасований лише ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року. Однак, відповідачі у справі не погодились з вказаною ухвалою та подали апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, 06 березня 2023 року відкрито провадження № 22-ц/824/5309/2023.

06 вересня 2022 року АТ «РВС Банк», в період дії ухвали про арешт, здійснило її об`єднання з іншими земельними ділянками на підставі технічної документації із землеустрою від 21 лютого 2022 року, розробленої ТОВ «Гео Фектор» та заяви

АТ «РВС Банк» від 17 лютого 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Циганенко В. В. за № 68.

Внаслідок державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0156 відділом № 3 управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області 06 вересня 2022 року фактично скасована державна реєстрація на земельну ділянку з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, та утворилась новостворена земельна ділянка з кадастром номером: 3221286400:02:010:0156, до складу якої серед інших і увійшла вся земельна ділянка з кадастровим номером 322186400:02:010:0026.

Реєстрацію права власності на новостворену земельну ділянку з кадастровим номером: 3221286400:02:010:0156 в Державному Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна здійснено 13 січня 2023 року державним реєстратором Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Тимошенко О. О., речове право № 48967457, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2680512032060 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66084550.

АТ «РВС Банк» здійснило поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0156 на підставі технічної документації із землеустрою

від 23 січня 2023 року , розробленої ФОП ОСОБА_3 та заяви АТ «РВС Банк» № 91 від 25 січня 2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського

міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю. на десять інших

земельних ділянок з кадастровими номерами 3221286400:02:010:0190, 3221286400:02:010:0181, 3221286400:02:010:0182, 3221286400:02:010:0183, 3221286400:02:010:0184, 3221286400:02:010:0185, 3221286400:02:010:0186, 3221286400:02:010:0187, 3221286400:02:010:0188, 3221286400:02:010:0189.

Внаслідок державної реєстрації поділу земельної ділянки з кадастром номером 3221286400:02:010:0156, здійсненої Відділом № 2 управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області 21 лютого 2023 року утворились новостворені земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:010:0190, 3221286400:02:010:0181, 3221286400:02:010:0182, 3221286400:02:010:0183, 3221286400:02:010:0184, 3221286400:02:010:0185, 3221286400:02:010:0186, 3221286400:02:010:0187, 3221286400:02:010:0188, 3221286400:02:0100189, до складу яких увійшла вся земельна ділянка з кадастровим номером 322186400:02:010:0026.

Реєстрація припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221286400:02:010:0156 та реєстрації права власності на новостворені земельні ділянки в Державному Реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна здійснено 24 лютого 2023 року державним реєстратором Червоненко В. А. Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, індексний номер рішення про погашення права власності № 66586854, номери записів про реєстрацію права власності новостворені земельні ділянки з кадастровими номерами:

3221286400:02:010:0190 речове право : 49387386, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2697954932212,

3221286400:02:010:0181 речове право: 49390991 реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2698121432212,

3221286400:02:010:0182 речове право: 49390847, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2698114332212,

3221286400:02:010:0183 речове право: 49390715, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2698108332212,

3221286400:02:010:0184 речове право: 49390577, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2698102432212,

3221286400:02:010:0185 речове право: 49390191, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2698083132212,

3221286400:02:010:0186 речове право: 49388152, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2697991132212,

3221286400:02:010:0187 речове право:49388003, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2697984132212,

3221286400:02:010:0188 речове право: 49387815, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2697975232212,

3221286400:02:0100189 речове право: 49387526, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 2697961832212.

З огляду на те, що до складу вищезазначених земельних ділянок увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, АТ «РВС Банк» здійснено унеможливлення забезпечення дієвого способу захисту прав ОСОБА_1 при розгляді справ у Броварському міськрайонному суді Київської області, стороною у яких є ОСОБА_1

АТ «РВС Банк», діючи як продавець згідно договорів купівлі-продажу № 657 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0190, № 655 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0181, № 656 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0182, виданих 30 березня 2023 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Куранова О. О., здійснило їх відчуження на користь ТОВ «БАВАРІЯ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 39484625).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційні скарги АТ «РВС Банк» задоволенню не підлягать.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи заявника є неприйнятними з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі

№ 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 виснувала, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 викладено висновки, які є застосовними у справі, яка переглядається:

«39. До набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) процесуальний закон передбачав, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

40. Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом».

41. Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

42. Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

43. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача […].

46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами».

У справі, яка переглядається, суди установили наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі; співмірність обраного позивачкою виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами.

Крім того, дійсна мета звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про забезпечення позову підтверджується тим, що суди попередніх інстанцій не установили, а учасники справи не посилалися на те, що таке звернення позивача спрямоване на зловживання ним своїми правами.

Навпаки, підставами подання заяви про забезпечення позову у цій справі ОСОБА_1 зазначав необхідність забезпечення його можливості ефективного захисту та поновлення права на спірне майно, яке він вважав порушеним.

Позивач вважає, що є документально підтверджені та обґрунтовані підстави вважати, що відповідач в особі АТ «РВС Банк» зловживаючи своїми правами, будучи достовірно обізнаним про предмет вказаного спору, фактично здійснив рейдерське захоплення земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026, умисно штучно здійснив зміну інформації про кадастровий номер земельної ділянки, шляхом об`єднання з іншими ділянками (всього дев`ять) під кадастровим номером 3221286400:02:010:0156, а потім здійснив їх поділ на десять інших земельних ділянок з присвоєнням нових кадастрових номерів, при цьому частини земельної ділянки з кадастровим номером 322186400:02:010:0026 увійшли до складу всіх десяти земельних ділянок.

Тобто, ОСОБА_1 має на меті захистити своє право власності на указане в заяві про забезпечення позову майно, яке вважає порушеним.

З огляду на наведене, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо застосування у цій справі заходів забезпечення позову, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши спір між учасниками справи щодо спірного майна, а також існування підстав для забезпечення позову, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі шляхом заборонити АТ «РВС Банк» вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного нерухомого майна.

З таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Верховного Суду погоджується.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі

№ 910/1040/18.

Доводи касаційних скарг в їх сукупності зводяться до незгоди з судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення позову в цій справі і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених судових рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

Щодо доводів касаційних скарг про те, що позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування майна на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідне майно, то вони стосуються вирішення спору у цій справі по суті, у зв`язку із чим колегією суддів відхиляються як передчасні.

Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_1 не обґрунтував доказами необхідність забезпечення позову у цій справі не дають суду касаційної інстанції підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі.

Учасники справи не посилалися на те, що заява про забезпечення позову подана ОСОБА_1 з метою зловживання його правами, а суди підтвердили дійсну мету позивача на забезпечення позову для ефективного захисту його прав, які він вважає порушеними, що також спростовує відповідні доводи касаційних скарг.

Доводи касаційних скарг про неврахування, на думку заявника, судами у цій справі висновків, які викладені в постановах Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 915/577/22, від 04 квітня 2023 року у справі № 907/268/22, від 03 березня 2023 року у справі № 907/269/22, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених судових рішеннях, а відповідні аргументи касаційних скарг фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 127/2209/18 та постановах Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 163/2789/21, від 04 квітня 2024 року у справі № 720/1722/19.

Таким чином, у справі, яка переглядається, з урахуванням положень частини третьої статті 400 ЦПК України застосуванню підлягають висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 про те, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню, а цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Таким чином, доводи касаційних скарг АТ «РВС Банк» спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень і не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та суперечність висновків судів судовій практиці Верховного Суду з розгляду справ подібної категорії.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновку судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Зазначені скаржником доводи, у взаємозв`язку із дослідженими судами матеріалами справи, не дають Верховному Суду підстав вважати, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування заходів забезпечення позову, яке має тимчасовий характер, є непропорційним втручанням у право сторони спору на вільне володіння своїм майном або що цей висновок не є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення принципу верховенства права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства «РВС Банк»- залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара