Постанова

від 17.07.2024 по справі 705/4866/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 705/4866/21

провадження № 61-7461св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області Данилюк Ліна Анатоліївна, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області у складі судді Єщенко О. І. від 04 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., від 18 квітня 2024 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ТОВ «ФК «Централ Фінанс», треті особи, які не заявляють

самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області Данилюк Л. А., ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

2. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що їм на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 . 10 червня 2008 року між

ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 233-0181004/ФК-08. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 233-0181004/Zфкіп-08, за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру.

3. Позивачі вказували, що 01 листопада 2019 року права вимоги

банку за кредитним договором та договором іпотеки відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги № 2077/К були продані ТОВ «ФК «Централ Фінанс».

4. 24 липня 2020 року державним реєстратором Данилюк Л. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 53283756, щодо державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» на підставі вищезазначеного договору іпотеки та договору купівлі-продажу прав вимоги № 2077/К, в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

5. 14 серпня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. за реєстровим № 417, ОСОБА_4 придбала у ТОВ «ФК «Централ Фінанс» спірну квартиру.

6. Позивачі посилалися на те, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є незаконним, оскільки позивачі не отримували письмові вимоги про усунення порушення, а оцінка предмета іпотеки не відповідає дійсності. 03 грудня 2019 року та 03 квітня 2020 року претензія ТОВ «ФК «Централ Фінанс» направлялась ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проте поштові відправлення позивачами не були отримані. Таким чином державному реєстратору не було надано будь-яких доказів на підтвердження вручення вимоги позичальнику та майновим поручителям.

7. Крім того, звертали увагу на те, що оцінювач не оглядав їхню квартиру. Відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки № ЕХ21052020-007 від 21 травня 2020 року ТОВ «Експерт Робота» вартість квартири станом на

21 травня 2020 року складала 76 843, 00 грн. Вказаний висновок не містить відповідних відомостей щодо огляду об`єкта оцінки або неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, у ньому не зазначені обґрунтування застережень та припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без огляду та інформації про ціни продажу подібного майна або інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна. Відсутній також перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводилась оцінка, як того вимагає Національний стандарт № 1. У висновку не зазначено, який саме фактор вплинув на те, що вартість майна, вказана у всивновку, знизилася у порівнянні з оцінкою, зазначеною у договорі іпотеки.

8. Водночас згідно з висновком експерта ТОВ «Бюро експертиз та оцінки майна» № МА_26062021-001 за результатами проведення оцінки від 26 червня

2021 року, вартість квартири станом на 26 червня 2021 року складає

565 994 грн, що суттєво відрізняється від оцінки, яка проведена на момент переходу права власності до ТОВ «ФК «Центр Фінанс».

9. Вважають, що висновок про оцінку підлягав реєстрації у Єдиній базі даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, і тільки за умови наявності такої реєстрації цей звіт міг бути використаний відповідачем як доказ виконання вимог статей 35-37 Закону України «Про іпотеку». Вказаний висновок не був внесений до Єдиної бази звітів про оцінку на дату вчинення реєстраційних дій, що оспорюються (про що свідчить відсутність даних про це у самому висновку), тому, на думку позивачів, ця обставина підтверджує, що реєстратору належний звіт про оцінку не надавався, а державна реєстрація права проведена без такої оцінки. До того ж згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців ТОВ «Експерт Робота» не має права займатися оціночною діяльністю.

10. З урахуванням зазначеного, позивачі просили суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію речового права на квартиру, що знаходиться за адресою: кв. АДРЕСА_1 , проведене державним реєстратором виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області

Данилюк Л. А., згідно з яким право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «ФК «Централ Фінанс», індексний номер: 53283756

від 24 липня 2020 року.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від04 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

12. Визнанопротиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію речового права на квартиру

АДРЕСА_1 , проведене державним реєстратором виконавчого

комітету Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області Данилюк Л. А., згідно з яким право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «ФК «Централ Фінанс», індексний номер: 53283756

від 24 липня 2020 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Оцінивши здобуті у справі докази за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суду першої інстанції, розглядаючи цей спір у межах заявлених позовних вимог, вважав, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачами письмової вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності. Також суд першої інстанції взяв до уваги оспорення позивачами оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною. Суд встановив, що вартість майна, вказана у висновку ТОВ «Експерт Робота» № ЕХ21052020-007 від 21 травня 2020 року, суттєво знизилася у порівнянні з оцінкою, зазначеною у договорі іпотеки, у пункті 1.3. якого зазначено, що сторони оцінюють предмет іпотеки на суму 145 400 грн. Крім того, зазначена у висновку ТОВ «Експерт Робота» № ЕХ21052020-007 від 21 травня 2020 року вартість не відповідає ринковій вартості належної позивачам на праві власності квартири.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Централ Фінанс»залишено без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня

2023 року - без змін.

15. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем на адресу іпотекодавців було направлено повідомлення-вимоги від 03 грудня 2019 року та від 02 квітня 2020 року про обов`язок достроково сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджено про наслідки невиконання зобов`язань. Проте у справі відсутні докази вручення повідомлень позивачам. Відповідно до матеріалів справи поштові відправлення повернулися без вручення адресатам за закінченням строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, що було перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій.

16. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності визначеної вартості квартири її ринковій вартості.

17. Отже встановлено, що державному реєстратору не було надано всіх передбачених законом документів, що є порушенням частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. 22 травня 2024 року ТОВ «ФК «Централ Фінанс»через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 04 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 18 квітня 2024 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування

норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц,

від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 29 вересня 2020 року

у справі № 757/13243/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, у постанові Верховного Суду

від 26 січня 2023 року у справі № 260/2643/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Заявник вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин

(24 липня 2020 року) положення пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були змінені. Вважає, що іпотекодержатель належним чином надіслав позивачам іпотечні повідомлення за номерами 426, 427, 428 від 03 грудня 2019 року та за номерами 450, 451, 452 від 02 квітня 2020 року цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення, які не були вручені позивачам та повернулися відповідачу. Тобто, кожному іпотекодавцю двічі, з періодичністю не менше ніж один місяць, надсилалася вимога про виконання іпотечного зобов`язання. Твердження судів про те, що державний реєстратор перед здійсненням відповідних процедур був зобов`язаний отримати документ, що підтверджує факт отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя, не відповідає пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, яка існувала на момент здійснення державної реєстрації.

21. Згідно з доводами касаційної скарги, відповідач належним чином виконав вимоги щодо надсилання позивачам іпотечних повідомлень. Позивачі мали можливість отримати іпотечні повідомлення, отже діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

22. Заявник вказує, що спірні судові рішення не відповідають вимогам положень статті 387 ЦК України, оскільки позивачами обрано неналежний спосіб захисту, що є безумовною підставою для відмови у позові. Обраний позивачами спосіб захисту не відновить їх порушеного права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 705/4866/21.

24. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

25. У поданому відзиві на касаційну ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень, які ухвалені на підстав належним чином оцінених доказів. Вважає, що доводи про те, що позивачі мали можливість двічі отримати повідомлення про погашення боргу є припущенням скаржника та не підтверджені жодними доказами. Метою повідомлення іпотекодавця є доведення до його відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Також стверджує, що позивачами обрано належний спосіб захисту їхніх прав, який спрямований на відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивачів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. 09 червня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 233-0181004/1/ФК-08, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 відкличну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на наступних умовах: місячний ліміт кредитування - 494, 36 грн; строк дії кредитної лінії - 180 місяців; дата повернення кредиту - 09 червня 2023 року; мета кредитування - оплата витрат позичальника на страхування предмета забезпечення за цим договором; процентна ставка за користування кредитом - 20,0 % річних.

27. 10 червня 2008 року між іпотекодержателем ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 233-0181004/Zфкіп-08, посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2-3088/139.

28. Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за: кредитним договором № 233-0181004/1/ФК-08 від 10 червня 2008 року; за кредитним договором «Відновлювальна кредитна лінія на сплату страхових платежів» № 233-0181004/1/ФК-08 від 10 червня 2008 року.

29. Згідно з пунктом 1.2. предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

30. Сторони цього договору оцінили предмет іпотеки у 145 400, 00 грн (пункт 1.3. іпотечного договору).

31. Відповідно до пункту 2.1.4. та пункту 2.1.6. іпотекодержатель має право у випадку невиконання основного зобов`язання звернути стягнення на предмет іпотеки. У випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

32. У випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань; вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.2. іпотечного договору).

33. Відповідно до пункту 4.4.1. іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

34. 03 грудня 2019 року за вих. № 426, № 427, № 428 ТОВ «ФК «Централ Фінанс» рекомендованим листом з повідомленням надіслало ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень кредитного договору. У зазначеній вимозі повідомлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 , що 01 листопада 2019 року права вимоги банку до позичальника за кредитним договором та договором іпотеки були відступлені ТОВ «ФК «Централ Фінанс». Доведено до відома, що станом на 01 листопада 2019 року позичальник всупереч умов кредитного договору не виконує свої обов`язки, внаслідок чого за ним обліковується наступна заборгованість: за кредитом -

30 473, 15 грн, з них прострочена - 15 806, 03 грн; за процентами - 3 579, 61 грн; за комісіями - 480, 00 грн; пеня - 5 281, 08 грн; штраф - 600, 00 грн. Відтак товариство вимагало терміново усунути порушення кредитного договору. Звернуто увагу, що у випадку непогашення простроченої заборгованості та неустойки за кредитним договором, фінансова компанія буде змушена в рахунок погашення вказаного боргу звернути стягнення на майно, що складає предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , згідно зі статтями 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

35. 02 квітня 2020 року за вих. № 450, № 451, № 452 ТОВ «ФК «Централ Фінанс» рекомендованим листом з повідомленням надіслало ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 аналогічну за замістом вимогу про усунення порушень кредитного договору, яка містить розбіжність лише за сумою заборгованості по процентам, комісії та пені.

36. У справі відсутні докази вручення вказаних вимог позивачам.

37. 24 липня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області

Данилюк Л. А. було зареєстровано за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» правов власності на квартиру АДРЕСА_1 .

38. 14 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 242457492 від 30 січня 2021 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

40. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

41. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

43. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

44. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

45. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

46. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

47. Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

48. Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

49. Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

50. Згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

51. Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі просили визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Централ Фінанс», проведену державним реєстратором за ТОВ «ФК «Централ Фінанс».

52. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

53. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

55. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

56. Отже, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника.

57. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21), якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

58. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували, дійшли неправильного висновку про задоволення позовних вимог, залишили поза увагою, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. Позивачі оспорили державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Централ Фінанс» від 24 липня 2020 року, водночас спірна квартира 14 серпня 2020 року перейшла у власність ОСОБА_4 .

59. Судами встановлено, що на момент звернення позивачів до суду з цим позовом та вирішення спору власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі укладеного 14 серпня 2020 року із ТОВ «ФК «Централ Фінанс» договору. Ця інформація була відома позивачам при зверненні до суду.

60. Позовних вимог до ОСОБА_4 , як набувача квартири, позивачами не заявлено. Разом з тим, ТОВ «ФК «Централ Фінанс» не є власником спірної квартири.

61. Із урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення заявлених у цій справі позовних вимог не призведе до поновлення прав позивачів, як власників квартири, які вважають, що квартира вибула з їхнього володіння за відсутності правових підстав. Позивачі мають повторно звертатися до суду з відповідним позовом до ОСОБА_4 , або останнього набувача у разі відчуження квартири ОСОБА_4 , з вимогою про витребування спірної квартири на їхню користь.

62. Якщо позивачі вважають, що їхнє право порушене і квартира незаконно вибула з їхнього володіння, належним способом захисту має бути позов про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння (з оцінкою добросовісності набувача), й для такого витребування оспорювання рішень уповноважених органів, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є належним й ефективним способом захисту права власника.

63. Вказані висновки узгоджуються з висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 185/5734/20 (провадження № 61-9337св23), 08 листопада 2023 року у справі № 646/2138/19 (провадження № 61-4526св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 761/33417/19 (провадження № 61-6976св23), від 17 квітня 2024 року у справі № 185/7713/22 (провадження № 61-17652св), та інших.

64. Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачами, не відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду.

65. Слід також звернути увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення за договором іпотеки, є належним способом захисту прав іпотекодавця за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб.

66. З урахуванням викладеного, суди дійшли помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

67. Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

68. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

69. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

70. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

71. З огляду на висновок Верховного Суду щодо часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Централ Фінанс» підлягають стягненню судові витрати з сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 086 грн, касаційної скарги у розмірі 4 358, 40 грн, а разом 8 444, 40 грн, тобто по

2 814, 80 грн з кожного з позивачів.

Керуючись статями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» задовольнити частково.

2. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від04 грудня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області Данилюк Ліна Анатоліївна, ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (ЄДРПОУ 40371994) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги у загальному розмірі

8 444 (вісім тисяч чотириста сорок чотири) грн 40 коп., тобто по 2 814 (дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 80 коп. з кожного з позивачів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович