Рішення

від 01.04.2024 по справі 160/29734/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуСправа №160/29734/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/29734/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2023 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету в сумі 72 691,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується не заявлений до суду податковий борг в сумі 72 691,46 грн., а саме заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань, згідно податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/29734/23 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18.12.2023 року до суду надійшов зустрічний позов, у якому ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №0027760-5850-0407 від 23.04.2019 у сумі 2 871,18 грн. за 2018 рік.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області № 0057270-5850-0407 від 04.06.2020 у сумі 34 297,44 грн. за 2019 рік.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №1050313-2411-0407 від 28.09.2021 у сумі 35 522,84 грн. за 2020 рік.; визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №77343-13 від 05 квітня 2021 року на суму 37 168,62 гривень, як похідну від оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зустрічна позовна заява обґрунтована незгодою ОСОБА_1 з прийнятими у відношенні неї податковими повідомленнями-рішеннями, якими визначено суми податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості за 2018-2020 роки та протиправно невраховані при обчисленні сум податку положень 266.4.1 п.. 266.4 ст. 266 ПК України та не зменшено бази оподаткування на 180 кв.м. нерухомості та неправильно визначено суму податкового зобов`язання. Також було сформовано податкову вимогу, яка є похідною від оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в якій завищено суму податкового зобов`язання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги було залишено без руху, оскільки зустрічна позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/29734/23 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та вимоги за зустрічним позовом вирішено об`єднати в одне провадження з первісним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Заперечуючи проти зустрічного позову та заявлених в ньому позовних вимог, 26.01.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду було подано відзив на зустрічну позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Так, відповідачем зазначено, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (ДПІ у м. Нікополі) перебувала позивач, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкт житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200). На виконання вимог статті 266 ПКУ та з урахуванням рішень Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області щодо встановлення ставок по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу в автоматичному режимі були сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» та направлені засобами поштового зв`язку рекомендованими листами повідомлення про вручення. Відповідно до п.п. 266.7.1 прим. 1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ за наявності у платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває, зокрема у власності фізичної особи-платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів (для квартири) та/або 500 кв. метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, збільшується на 25000 грн. на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача є лише один об`єкт житлової нерухомості-котедж, який згідно до п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ відноситься до об`єктів житлової нерухомості. Відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ дана обставина передбачає зменшення бази оподаткування на 120 кв. метрів. Зазначає, що розрахунок позивача розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є помилковим та таким, що не відповідає нормам Податкового кодексу України та діючим у спірний період рішенням органів місцевого самоврядування. Оскільки відповідачем вірно обчислено розмір податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, відповідно до вимог діючого законодавства, тому зустрічні позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають. Зазначає, що за даними інформаційно комунікаційної системи ДПС України станом на 17.01.2024 року у позивача обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості у сумі 72691,46 грн. У зв`язку з наявністю у платника податків податкового боргу, на підставі даних ІКС, керуючись вимогами статті 59.89 ПКУ та пунктом 3.1 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, податковим органом сформовано та направлено позивачу податкову вимогу.

06.02.2024 року позивачем за зустрічним позовом до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримала позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

22.02.2024 року відповідачем за зустрічним позовом подано заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

27.02.2024 року позивачем за зустрічним позовом до суду подані пояснення щодо заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким внесені зміни щодо встановлених пільг на податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відповідають положенням Податкового кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

01.04.2024 року представником позивача до суду була подана заява про розгляд адміністративної справи № 160/29734/23 за відсутності позивача та його представника.

Враховуючи подане клопотання та вимоги статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 належить на праві власності, зокрема об`єкт житлової нерухомості котедж сімейного відпочинку, загальною площею 565,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1223285000:03:053:0001, цільове призначення: для рекреаційного призначення, площа: 3.3829 га; кадастровий номер: 1223285000:03:053:0002, цільове призначення: для рекреаційного призначення, площа: 0.1271 га, на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер 33599947, виданого 13.02.2015 року.

Враховуючи несплату позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0027760-5850-0407 від 23.04.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік у сумі 2 871,18 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0057270-5850-0407 від 04.06.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік у сумі 34 297,44 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 1050313-2411-0407 від 28.09.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 35 522,84 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проте повернулися до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим відправленням.

У зв`язку із наявністю податкового боргу позивачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" №77343-13 від 05.04.2021 року на суму 37 168,62 грн., яку було направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення, однак таке повідомлення повернулось на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Оскільки позивачем у встановлені строки не було погашено податкову заборгованість в сумі в сумі 72 691,46 грн. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Водночас ОСОБА_1 не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, звернулась до суду із зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями підпункту 54.1 пункту 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами Податкового кодексу України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ПК України).

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.

Судом встановлено, що відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу про сплату боргу за податковою адресою, однак, з незалежних від контролюючого органу причин така податкова вимога була повернута на адресу контролюючого органу.

Згідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.3 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (в редакції чинній на час направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , за несплату позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0027760-5850-0407 від 23.04.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік у сумі 2 871,18 грн., яке направлено позивачу за первісним позовом, але зазначене податкове повідомлення-рішення повернулось до контролюючого органу, з відміткою причин невручення "за закінченням терміну зберігання";

- податкове повідомлення-рішення № 0057270-5850-0407 від 04.06.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік у сумі 34 297,44 грн., яке направлено позивачу за первісним позовом, але зазначене податкове повідомлення-рішення повернулось до контролюючого органу, з відміткою причин невручення "за закінченням терміну зберігання";

- податкове повідомлення-рішення № 1050313-2411-0407 від 28.09.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 35 522,84 грн., яке направлено позивачу за первісним позовом, але зазначене податкове повідомлення-рішення повернулось до контролюючого органу, з відміткою причин невручення "за закінченням терміну зберігання".

Разом з цим, суд зазначає, що згідно пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу Податкового кодексу України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Пунктом 2 цього Положення визначено, що державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.

Вказаним положенням визначено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.

Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Розділом IX цього Положення передбачено порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення.

Так, встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток13) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.

Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою Заяви за формою № 5ДР або Заяви за формою № 5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п`яти робочих днів.

В свою чергу, згідно пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.

Як вбачається з доданої до заяви копії паспорту позивача (за зустрічним позовом) вбачається її зареєстроване місце проживання з 27.04.2010 року по 21.12.2019 року АДРЕСА_3 , а з 21.12.2019 року по теперішній час АДРЕСА_1 .

В свою чергу, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога направлені позивачем на адресу АДРЕСА_4 .

Натомість, як зазначає у відзиві позивач (за первісним позовом), що згідно даних Державного реєстру фізичних осіб щодо реєстраційних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), з 18.04.2005 року ОСОБА_2 зареєстрована в Державному реєстрі та проживала за адресою: АДРЕСА_4 ; 06.09.2009 надала інформацію про зміну прізвища; 19.10.2023 надала інформацію щодо зміни адреси на АДРЕСА_1 .

Однак, в даному випадку докази повідомлення позивачем (за зустрічним позовом) податкових органів та надання заяви 5ДР про зміну податкової адреси в матеріалах справи відсутні .

Суд зазначає, що в даному випадку адреса відповідача для цілей направлення податкової вимоги та податкових повідомлень рішень підтверджується відомостями, які були в наявності у контролюючого органу станом на дату прийняття та направлення відповідних правових актів, що засвідчується інформацією підрозділу ДПС по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом та є належним джерелом інформації для таких цілей згідно правового висновку Касаційного адміністративного суду, що міститься у постановах від 28.02.2023 року у справі №160/27532/21, від 15.02.2023 року у справі №420/26492/21 та ін.

Судом приймається належність такого визначення та здійсненого позивачем направлення відповідачу (за первісним позовом) зазначених правових актів з огляду на відсутність у позивача станом на дату прийняття вказаних правових актів відомостей про іншу адресу перебування відповідача.

З огляду на зазначене, вимога про сплату боргу та податкові повідомлення-рішення надсилались Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 за останньою відомою податковою адресою: АДРЕСА_2 , рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Невручення в даному випадку відповідачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відбулось з незалежних від податкового органу причин, та згідно пунктів 42.2, 42.3 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими.

Водночас, жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка тощо) щодо вручення податкової вимоги.

При цьому, суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20, 21 жовтня 2021 року у справі №360/4692/19, від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, від 26 липня 2022 року у справі № 640/3437/21.

Крім того, суд зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 жовтня 2020 року по справі № 813/3922/17, від 14.07.2022 року по справі №120/479/21-а, від 28 лютого 2023 року по справі № 160/27532/21.

Станом на час розгляду справи відповідач (за первісним позовом) не сплатила узгоджену суму грошового зобов`язання, внаслідок чого податковий борг в сумі 72 691,46 грн. підлягає стягненню в судовому порядку.

На підставі викладеного позов Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з статею10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Згідно статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, в тому числі, фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

За приписами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Порядок обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, який здійснюється контролюючим органом, врегульований підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту в підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів б і в цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Згідно пункту 266.7№ статті 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів а-г цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного податкового законодавства, можна дійти висновку, що повноваження щодо встановлення ставок місцевих податків, зокрема, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, а також пільг зі сплати наведеного податку, належать сільським, селищним, міським радам, радам об`єднаних територіальних громад.

Так, рішенням Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 05.12.2017 року № 3-17/VII «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» для об`єктів житлової нерухомості з 01.01.2017 по 30.06.2018 діяла ставка 0,1% від мінімальної заробітної плати.

Згідно рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 26.06.2018 року № 1-2/VII «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» для об`єктів житлової нерухомості з 01.07.2018 діяла ставка 0,3% від мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2018 року мінімальна заробітна плата становила 3723 грн.

Відповідно до рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 20.12.2018 року № 18-9/VII «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Піщанської сільської ради на 2019 рік» для об`єктів житлової нерухомості діяла ставка 0,5% від мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2019 року мінімальна заробітна плата становила 4173 грн.

Рішенням Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 24.06.2019 року № 1-20/VII «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Піщанської сільської ради» для об`єктів житлової нерухомості діяла ставка 0,5% від мінімальної заробітної плати.

Як вже було зазначено, відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 належить на праві власності, зокрема об`єкт житлової нерухомості котедж сімейного відпочинку, загальною площею 565,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1223285000:03:053:0001, цільове призначення: для рекреаційного призначення, площа: 3.3829 га; кадастровий номер: 1223285000:03:053:0002, цільове призначення: для рекреаційного призначення, площа: 0.1271 га, на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер 33599947, виданого 13.02.2015 року.

Зі спірних податкових повідомлень-рішень, судом також встановлено, що контролюючим органом при нарахуванні позивачеві грошових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений, фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, код класифікації доходів бюджету « 18010200» за 2018 рік було застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 180 кв.м.; за 2019 рік було застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м.; за 2020 рік було застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м.

Досліджуючи правильність нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, судом встановлено наступне.

За податковим повідомленням-рішенням № 0027760-5850-0407 від 23.04.2019 року позивачу нараховано податок за 2018 рік на суму 2 871,18 грн. (717,79 грн. + 2153,38 грн.); (565,6 кв.м 180 кв.м.)*3,723/12 міс*6 міс.=717,79 грн.; (565,6 кв.м 180 кв.м.)*11,169/12 міс*6 міс.=2153,38 грн., де 565,6 кв.м загальна площа об`єкта оподаткування, 180 кв.м. пільга у вигляді зменшення бази оподаткування, 3,723 грн. ставка податку (0,1%*3723 грн.), 11,169 грн. ставка податку (0,3%*3723 грн.).

Враховуючи зазначене, податковим органом правильно здійснено нарахування податкового зобов`язання позивачу згідно податкового повідомлення-рішення № 0027760-5850-0407 від 23.04.2019 року.

При цьому, судом встановлено та підтверджено у відзиві на зустрічну позовну заяву представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що податковим органом застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 180 кв. м. замість 120 кв.м, що не призвело до збільшення нарахування такого податку, а навпаки призвело до його зменшення.

Також, податковим органом не було застосовано вимоги пункту 266.7№ статті 266 Податкового кодексу України щодо об`єкту, який має площу більше 500 м. кв., що не призвело до збільшення нарахування такого податку, а навпаки призвело до його зменшення.

За податковим повідомленням-рішенням № 0057270-5850-0407 від 04.06.2020 року позивачу нараховано податок за 2019 рік на суму 34 297,44 грн. (565,6 кв.м 120 кв.м.)*20,865 + 25000 = 34 297,44 грн., де 565,6 кв.м загальна площа об`єкта оподаткування, 120 кв.м. пільга у вигляді зменшення бази оподаткування, 20,865 грн. ставка податку (0,5%*4173 грн.).

Враховуючи зазначене, податковим органом правильно здійснено нарахування податкового зобов`язання позивачу згідно податкового повідомлення-рішення № 0057270-5850-0407 від 04.06.2020 року.

За податковим повідомленням-рішенням № 1050313-2411-0407 від 28.09.2021 року позивачу нараховано податок за 2020 рік на суму 35 522,84 грн. (565,6 кв.м 120 кв.м.)*23,615 + 25000 = 35 522,84 грн., де 565,6 кв.м загальна площа об`єкта оподаткування, 120 кв.м. пільга у вигляді зменшення бази оподаткування, 23,615 грн. ставка податку (0,5%*4723 грн.).

Враховуючи зазначене, податковим органом правильно здійснено нарахування податкового зобов`язання позивачу згідно податкового повідомлення-рішення № 1050313-2411-0407 від 28.09.2021 року.

До того ж, судом відхиляються доводи позивача щодо незастосування при нарахуванні податкового зобов`язання за об`єкт нерухомого майна зменшення бази оподаткування на 180 кв.м. нерухомості, згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач з 2018 року по 2020 рік володіла більше ніж одним об`єктом житлової нерухомості, а тому підстави для застосування зменшення бази оподаткування на 180 кв.м. відсутні.

Також, судом відхиляються доводи позивача щодо несвоєчасного ухвалення та оприлюднення рішень місцевих рад в частині встановлення місцевих податків та зборів на території Піщанської сільської ради, як на підставу для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов`язання.

Правомірність рішень органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів, хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною правовстановлюючою компетенцією цих органів.

Разом з тим, у даній справі спірним є питання нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із застосуванням пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час винесення спірних рішень податковий орган діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи, та як наслідок не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету в сумі 72 691,46 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська