Постанова

від 30.10.2024 по справі 160/29734/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29734/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шикоряк А.Ю.

за участю представників: позивача Литовченко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 ( суддя Озерняська С.І.) в адміністративній справі №160/29734/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з вимогою стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету в сумі 72 691,46 грн., який обліковується в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 в сумі 72 691,46 грн., підстави виникнення: заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань, згідно податкових повідомлень-рішень.

Станом на 18.12.2023 року до суду надійшов зустрічний позов, в якому ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №0027760-5850-0407 від 23.04.2019 у сумі 2 871,18 грн. за 2018 рік.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області № 0057270-5850-0407 від 04.06.2020 у сумі 34 297,44 грн. за 2019 рік.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №1050313-2411-0407 від 28.09.2021 у сумі 35 522,84 грн. за 2020 рік.; визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №77343-13 від 05 квітня 2021 року на суму 37 168,62 гривень, як похідну від оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зустрічна позовна заява обґрунтована незгодою ОСОБА_1 з прийнятими у відношенні неї податковими повідомленнями-рішеннями, якими визначено суми податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками обєктів житлової нерухомості за 2018-2020 роки та протиправно невраховані при обчисленні сум податку положень 266.4.1 п.. 266.4 ст. 266 ПК України та не зменшено бази оподаткування на 180 кв.м. нерухомості та неправильно визначено суму податкового зобов`язання. Також було сформовано податкову вимогу, яка є похідною від оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в якій завищено суму податкового зобов`язання.

Позивач зустрічний позов не визнав, вказуючи, що на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивачка перебувала, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкт житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200). На виконання вимог статті 266 ПКУ та з урахуванням рішень Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області щодо встановлення ставок по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу в автоматичному режимі були сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» та направлені засобами поштового зв`язку рекомендованими листами повідомлення про вручення. Відповідно до п.п. 266.7.1 прим. 1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ за наявності у платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває, зокрема у власності фізичної особи-платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів (для квартири) та/або 500 кв. метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, збільшується на 25000 грн. на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача є лише один об`єкт житлової нерухомості-котедж, який згідно до п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ відноситься до об`єктів житлової нерухомості. Відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ дана обставина передбачає зменшення бази оподаткування на 120 кв. метрів. Зазначає, що розрахунок позивача розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є помилковим та таким, що не відповідає нормам Податкового кодексу України , оскільки відповідачем обчислено розмір податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, відповідно до вимог діючого законодавства, тому зустрічні позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Зазначив, що за даними інформаційної комунікаційної системи ДПС України станом на 17.01.2024 року у позивача обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості у сумі 72 691,46 грн. У зв`язку з наявністю у платника податків податкового боргу, на підставі даних ІКС, керуючись вимогами статті 59.89 ПКУ та пунктом 3.1 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, податковим органом сформовано та направлено позивачу податкову вимогу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року позов ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу - задоволено.

Стягнуто податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету в сумі 72 691,46 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - відмовлено.

З апеляційною скаргою звернувся позивач за зустрічним позовом, посилаючись на помилковість податкової під час здійснення обрахунку бази оподаткування.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 належить на праві власності, зокрема об`єкт житлової нерухомості котедж сімейного відпочинку, загальною площею 565,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1223285000:03:053:0001, цільове призначення: для рекреаційного призначення, площа: 3.3829 га; кадастровий номер: 1223285000:03:053:0002, цільове призначення: для рекреаційного призначення, площа: 0.1271 га, на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер 33599947, виданого 13.02.2015 року.

Враховуючи несплату позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0027760-5850-0407 від 23.04.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік у сумі 2 871,18 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0057270-5850-0407 від 04.06.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік у сумі 34 297,44 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 1050313-2411-0407 від 28.09.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 35 522,84 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проте повернулися до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим відправленням.

У зв`язку із наявністю податкового боргу позивачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" №77343-13 від 05.04.2021 року на суму 37 168,62 грн., яку було направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення, однак таке повідомлення повернулось на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Оскільки позивачем у встановлені строки не було погашено податкову заборгованість в сумі в сумі 72 691,46 грн. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Водночас не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання їх протиправними та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і такі прийняті з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Спірним у цій справі є питання щодо розміру боргу та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Згідно п.15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування згідно пп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває котедж сімейного відпочинку, загальною площею 565,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , , кадастровий номер: 1223285000:03:053:0001, цільове призначення: для рекреаційного призначення, площа: 3.3829 га; кадастровий номер: 1223285000:03:053:0002, цільове призначення: для рекреаційного призначення, площа: 0.1271 га, на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер 33599947, виданого 13.02.2015 року.

Таким чином, у позивачки виник обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018, 2019, 2020 роки.

При цьому, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення позивачка погоджується з податковим повідомленням-рішення від 23.04.2019, оскільки не наводить будь-яких обґрунтувань щодо його протиправності.

Згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податок на нерухоме майно було визначено позивачу за податковий період 2019 рік, тому при визначенні суми податкового зобов`язання відповідач враховував ставки податку відповідно до рішення Піщанської сільської ради Дніпропетровської області №1-2/VII від 26.06.2018 року, яким було встановлено на території Піщанської сільської ради Дніпропетровської області ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік. За податковий період 2020 рік, тому при визначенні суми податкового зобов`язання відповідач враховував ставки податку відповідно до рішення Піщанської сільської ради Дніпропетровської області №1-20/VII від 24.06.2019 року.

Враховуючи дату набрання чинності змін, внесених до підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України (01.01.2018), колегія суддів дійшла висновку, що першим звітним періодом у якому відповідач мав право визначати грошове зобов`язання із земельного податку в межах 1095-денного строку, є 2018 рік.

При цьому, апелянт не навела доводів стосовно обставин, які слугували б для зміни ставки при розрахунку податкового зобов`язання за спірні роки.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 в адміністративній справі №160/29734/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно 30 жовтня 2024 року, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328,329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова