Ухвала

від 22.07.2024 по справі 160/12121/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 липня 2024 рокуСправа №160/12121/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи №160/12121/24 за правилами загального позовного провадження,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування пункту 4 Наказу Міністерства юстиції України в частині.

Ухвалою від 15.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про розгляд справи №160/12121/24 за правилами загального позовного провадження, яка обґрунтована тим, що предмет спірних правовідносин, що розглядаються в межах даної судової справи є таким, що не відноситься до переліку визначеного пунктами 1 -9 та пунктом 11 частини шостої статті 12 КАС України. Поряд з цим, частиною другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Так, предмет спірних правовідносин, що розглядаються в межах даної судової справи є таким, що не відноситься до переліку справ визначених частиною четвертою статті 257 КАС України як таких, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Однак, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 по справі № 280/889/19 зазначено висновок про те, що судова справа, яка не міститься у переліку справ, визначених у частині четвертій статті 257 КАС України як таких, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, може бути розглянута за правилами останнього з урахуванням положень пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України. Так, пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 по справі № 280/889/19 зазначено висновок про те, що для того щоб розглянути за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка не зазначена у пунктах 1-9, 11 частини шостої статті 12 КАС України, суд першої інстанції повинен визнати її незначною відповідно до приписів пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України і тільки після цього вирішити питання щодо її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Оскільки, судова справа № 160/12121/24 за своїм предметом не відноситься до переліку судових справ, які визначені пунктами 1-9 та пунктом 11 частини шостої статті 12 КАС України та оскільки, в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі № 160/12121/24 відсутній висновок суду про те, що дана судова справа має незначну складність (тому є складною), то враховуючи висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 по справі № 280/889/19, вважаємо, що адміністративна справа № 160/12121/24 має бути розглянута за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Розглянувши клопотання представника Міністерства юстиції України про розгляд справи №160/12121/24 за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Частинами 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального чи спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Приписами ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу, що спір, який розглядається, не входить до переліку, наведеного в ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надане клопотання не містить жодних обґрунтувань щодо наявності обставин неможливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, у зв`язку із оголошенням воєнного стану в Україні та відсутністю бомбосховища у приміщенні суду, суд не має можливості забезпечити безпеку життя і здоров`я учасників процесу безпосередньо у судовому засіданні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що відповідно до статей 44, 47, 51, 162 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи наділені правом на подачу доказів та пояснень по справі у письмовому вигляді, про що роз`яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь-яких інших достатніх підстав, з яких вбачається необхідність проведення підготовчого засідання, а в подальшому судового засідання за участі представників сторін відповідачем не наведено та не доведено, як і не доведено наявність значного суспільного інтересу щодо результатів розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи №160/12121/24 за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 12, 166, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи №160/12121/24 за правилами загального позовного провадження,- відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Неклеса