Рішення

від 22.07.2024 по справі 640/12000/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року 640/12000/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Українська фондова біржа" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі також Комісія), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №225 від 6 квітня 2021 року про анулювання ліцензії приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ №581214 від 26 квітня 2011 р., переоформленої на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2019 р. №223.

- зобов`язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку вчинити всі необхідні дії для підтвердження чинності ліцензії приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» (ідентифікаційний код юридичної особи 14281095) на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ № 581214 від 26 квітня 2011 р., переоформленої на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2019 р. №223, зокрема поновити запис про таку ліцензію в реєстрі професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків з урахуванням вимог Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», що набирає чинності з 1 липня 2021 року, та в державному реєстрі фінансових установ, і оприлюднити інформацію про скасування Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №225 від 6 квітня 2021 року на офіційному веб-сайті Комісії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 04.05.2023 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у такому відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комісії від 06.04.2021 №225 було анульовано ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ № 581214 від 26.04.2011, переоформлену на підставі рішення Комісії від 18.04.2019 №223 Приватному акціонерному товариству "Українська фондова біржа" (ідентифікаційний код юридичної особи 14281095), на підставі підпункту 10 пункту 1 розділу IV «Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)», затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2013 р. за № 862/23394, у зв`язку з нездійсненням ліцензіатом вищевказаного виду професійної діяльності на фондовому ринку протягом 2020 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на організаторі торгівлі ПрАТ «Українська фондова біржа» відсутня інформація щодо укладених біржових контрактів, також відсутня інформація щодо заявок, поданих учасниками біржових торгів на купівлю/продаж цінних паперів або інших фінансових інструментів. Зазначену інформацію не заперечує і позивач.

Відповідно до норм ст. 20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність фондової біржі із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для:

а)збирання та поширення інформації стосовно пропозицій цінних паперів та інших фінансових інструментів і попиту на них;

б)проведення регулярних біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, централізованого укладання договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів;

в)здійснення клірингу та розрахунків за фінансовими інструментами, іншими, ніж цінні папери.

Тобто, позивач, в силу свого правового статусу, який і підтверджує ліцензія на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, повинен створювати умови, необхідні для досягнення визначеного нормами закону результату.

Однак, за 2020 рік на «Українській фондовій біржі» не здійснювалось діяльності по збиранню та поширенню інформації стосовно пропозицій цінних паперів та інших фінансових інструментів і попиту на них, оскільки не було заявок та біржових контрактів (тобто не було ні попиту, ні пропозицій).

Також, у 2020 році на «Українській фондовій біржі» не було проведено жодних біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, не було проведено централізованого укладання договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Крім того, в 2020 році на «Українській фондовій біржі» не відбувалось здійснення клірингу та розрахунків за фінансовими інструментами, іншими, ніж цінні папери.

Таким чином, Позивач не здійснив створення належних умов для забезпечення вищезазначеного, встановленого нормами закону результату. І в силу того, що діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність фондової біржі із створення зазначених умов, відповідно позивач в 2020 році не здійснював діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку.

На думку суду, посилання позивача на Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є безпідставними, оскільки відповідно до норм п. 4 ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону, дія цього Закону не поширюється на ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення, ліцензування якої здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до закону.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань, встановлює порядок та видає ліцензії, передбачені статтею 4 цього Закону, а також анулює зазначені ліцензії в разі порушення вимог законодавства.

Відповідно до пп. 10 п. 1 розділу VI «Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)», затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2013 р. за № 862/23394, однією з підстав для анулювання ліцензії є нездійснення ліцензіатом певного виду професійної діяльності на фондовому ринку протягом року (у тому числі з дати отримання ліцензії).

Відповідно до вищевикладеного, враховуючи норми ст. 20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», у відповідача були всі підстави для прийняття Рішення № 225 від 06.04.2021.

Відповідно до норм абз. 1 п. 1 ст. 25 Закону України Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі - Закон) правила фондової біржі містять порядок організації та проведення біржових торгів.

Відповідно до п. 4 розділу І Рішення «Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж», затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 22.11.2012 № 1688, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2012 за №2082/22394 (далі - Положення 1688), до функцій фондової біржі належить організація та проведення регулярних біржових торгів.

Згідно абз. 9 п. 2 розділу І Положення 1688, біржові торги - організоване подання учасниками торгів заявок на купівлю-продаж цінних паперів та інших фінансових інструментів, які призвели до укладання на фондовій біржі біржових контрактів (договорів) відповідно до законодавства та правил фондової біржі.

Згідно п. 3 розділу І Положення 1688, основними засадами функціонування фондової біржі є забезпечення функціонування фондової біржі на постійно діючій основі, а саме забезпечення протягом календарного року не менше 200 торговельних днів.

Згідно абз. 41 п. 2 розділу І Положення 1688, торговельний день - визначений фондовою біржею період часу, протягом якого здійснюються біржові торги. Торговельний день вважається таким, що не відбувся, якщо протягом визначеного фондовою біржею періоду часу не було укладено жодного біржового контракту (договору).

Таким чином, позивач, як і будь-яка фондова біржа зобов`язаний забезпечувати не менше 200 торговельних днів на рік, тобто - днів, коли обов`язково повинні укладатись біржові контракти.

Згідно з абз. 1 п. 1 розділу IV Положення 1688, фондова біржа забезпечує умови для проведення регулярних торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами за встановленими правилами у спосіб, що призводить до укладання біржових контрактів (договорів) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Крім того, згідно п. 10 розділу V Положення 1688, фондова біржа у своїх правилах може встановлювати додаткові вимоги для внесення та перебування цінних паперів у біржовому реєстрі, зокрема щодо необхідності дотримання емітентом принципів корпоративного управління, міжнародних стандартів складання фінансової звітності та щодо наявності договору з маркет-мейкером про підтримання ліквідності цінних паперів.

Згідно абз. 23 п. 2 розділу І Положення 1688, маркет-мейкер - член фондової біржі, який згідно з правилами фондової біржі зобов`язується підтримувати ліквідність ринку відповідних цінних паперів та інших фінансових інструментів, які допущені до біржових торгів, на підставі відповідного договору з фондовою біржею або з фондовою біржею та емітентом цінних паперів

Таким чином, у позивача є (і була) можливість організації проведення біржових торгів і укладання біржових контрактів, шляхом укладання з маркет-мейкерами договорів про підтримання ліквідності цінних паперів.

Суд звертає увагу на те, що на сайті позивача (https://ukrse.com.ua/rezultati-torgiv) зазначено те, що останній раз котирування та біржові курси цінних паперів відображались 04.10.2019 р.

Тобто, позивач фактично не здійснював діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку принаймні і щонайменш з 11.10.2019 і по 06.04.2021. (дата анулювання ліцензії).

Відповідно до п. 7, 7-1, 9, 13 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:

встановлює вимоги до правил фондової біржі та реєструє її правила (зміни до них);

встановлює порядок допуску цінних паперів до торгів на фондовій біржі, а також порядок укладання та виконання правочинів щодо таких цінних паперів;

встановлює порядок та видає ліцензії (зокрема) і на здійснення діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, а також анулює зазначені ліцензії в разі порушення вимог законодавства;

здійснює контроль за дотриманням законодавства на фондових біржах та у депозитаріях.

Таким чином, відповідач уповноважений як встановлювати правові норми, так і контролювати їх додержання.

Оскільки правова норма пп. 10 п. 1 розділу VI «Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)», затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2013 за № 862/23394, про те, що однією з підстав для анулювання ліцензії є нездійснення ліцензіатом певного виду професійної діяльності на фондовому ринку протягом року (у тому числі з дати отримання ліцензії), не визнана протиправною та нечинною, застосування зазначеної норми до позивача правомірним.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» (01601, місто Київ, провулок Рильський, будинок 10; код ЄДРПОУ 14281095) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, будинок 8, корпус 30; код ЄДРПОУ 379562070) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.