Постанова

від 22.07.2021 по справі 640/12000/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/12000/21 Головуючий у І інстанції - Васильченко І.П.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фондова біржа" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Українська фондова біржа" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство "Українська фондова біржа" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 225 від 6 квітня 2021 року про анулювання ліцензії Приватного акціонерного товариства Українська фондова біржа на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ № 581214 від 26 квітня 2011 р., переоформленої на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2019 р. № 223;

- зобов`язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку вчинити всі необхідні дії для підтвердження чинності ліцензії Приватного акціонерного товариства Українська фондова біржа на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ № 581214 від 26 квітня 2011 р., переоформленої на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2019 р. № 223, зокрема поновити запис про таку ліцензію в ліцензійному реєстрі професійних учасників ринку цінних паперів з урахуванням вимог Закону України Про ринки капіталу та організовані товарні ринки , що набирає чинності з 1 липня 2021 року, та в реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів і оприлюднити інформацію про скасування Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 225 від 6 квітня 2021 року на офіційному веб-сайті Комісії.

Крім того, Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06 квітня 2021 року № 225 про анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ № 581214 від 26.04.2011, переоформленої на підставі рішення Комісії від 18.04.2019 № 223 Приватному акціонерному товариству Українська фондова біржа (ідентифікаційний код 14281095), з дня набрання ним чинності і на період до набрання законної сили рішенням суду у справі щодо оскарження цього акту.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що до набрання рішенням суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості поновлення оспорюваних прав Позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Українська фондова біржа" про виття заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Приватне акціонерне товариство "Українська фондова біржа" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким вказану заяву задовольнити.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у заяві про забезпечення позову, та містять посилання на неповне з`ясування вказаного питання судом першої інстанції.

Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фондова біржа" до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що до розгляду даної справи по суті та з наданих наразі Позивачем документальних доказів неможливо зробити висновок про очевидну протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень (Відповідача). В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішень Відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів Позивача дією такого рішення, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів Позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.

Таким чином, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції вірно встановлено, що Заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав, з чим погоджується колегія суддів.

Також, Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам Позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що саме під час вирішення справи по суті буде надано оцінку наявності чи відсутності порушеного права Позивача оскаржуваним рішенням, та законність такого.

В частині тверджень Позивача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що факт оскарження Приватним акціонерним товариством "Українська фондова біржа" в судовому порядку Рішення Відповідача Щодо анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку ПрАТ Українська фондова біржа № 225 від 6 квітня 2021 року жодним чином не підтверджує наявність підстав для забезпечення вказаного позову даного Товариства.

Щодо доводів Позивача, викладених в апеляційній скарзі, стосовно того, що оскарження рішення Відповідача не зупиняє її дії, у зв`язку з чим Позивачу доведеться докласти значних зусиль для відновлення свого порушеного права, колегія суддів зазначає про необґрунтованість таких з огляду на те, що Позивачем не вказано яких саме значних зусиль йому слід буде вжити для відновлення своїх прав в межах спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відсутні, оскільки доводи Заявника базуються виключно на припущеннях та не доведені належними доказами.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Приватного акціонерного товариства "Українська фондова біржа", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фондова біржа" - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 22.07.2021 року.