Постанова

від 14.01.2025 по справі 640/12000/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12000/21 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

Суддів Епель О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Українська фондова біржа" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №225 від 6 квітня 2021 року про анулювання ліцензії приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ №581214 від 26 квітня 2011 р., переоформленої на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2019 р. №223;

- зобов`язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку вчинити всі необхідні дії для підтвердження чинності ліцензії приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» (ідентифікаційний код юридичної особи 14281095) на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ № 581214 від 26 квітня 2011 р., переоформленої на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2019 р. №223, зокрема поновити запис про таку ліцензію в реєстрі професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків з урахуванням вимог Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», що набирає чинності з 1 липня 2021 року, та в державному реєстрі фінансових установ, і оприлюднити інформацію про скасування Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №225 від 6 квітня 2021 року на офіційному веб-сайті Комісії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично не здійснював діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку принаймні і щонайменше з 11.10.2019 і по 06.04.2021 (дата анулювання ліцензії).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд проігнорував той факт, що принципи ліцензування, передбачені статтею 3 Закону № 222, поширюються на всі види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, в тому числі і на професійну діяльність на ринку цінних паперів, а відтак, вказана норма мала б застосовуватися до відносин Комісії та УФБ. Це призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, неправильного застосування норм матеріального права (положення статті 3 вказаного Закону не були застосовані, натомість були застосовані положення Порядку, які застосуванню не підлягали з огляду на їх невідповідність закону), що відповідно до частини другої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що оскільки Законом № 222 встановлено, що підстави для анулювання ліцензії можуть визначатися лише законом, то незалежно від обсягу повноважень органу ліцензування, він не може встановлювати в своєму підзаконному акті додаткові підстави такого анулювання.

13 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача, в якому він заперечує проти її задоволення та наголошує, що відповідно до норм п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону № 222, дія цього Закону не поширюється на ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення, ліцензування якої здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до закону. Таким чином, вказує, що позивач в апеляційній скарзі намагається на власний розсуд визначити норми вищезазначеного Закону, які нібито «розповсюджуються» на спірні правовідносини, та «відокремити» їх від інших норм зазначеного Закону. Але якщо, в законі зазначено що його дія не розповсюджується на спірні правовідносини, то це стосується абсолютно всіх норм зазначеного закону (без винятку щодо тих чи інших окремих норм, вигідних для правової позиції того, чи іншого учасника справи).

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Комісії від 06.04.2021 №225 було анульовано ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку серії АВ № 581214 від 26.04.2011, переоформлену на підставі рішення Комісії від 18.04.2019 №223 Приватному акціонерному товариству "Українська фондова біржа" (ідентифікаційний код юридичної особи 14281095), на підставі підпункту 10 пункту 1 розділу IV «Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)», затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2013 р. за № 862/23394, у зв`язку з нездійсненням ліцензіатом вищевказаного виду професійної діяльності на фондовому ринку протягом 2020 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку врегульовані Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», який визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Відповідно до статті 2 цього Закону, державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема, з метою створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Згідно із приписами частини першої статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначені у статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», відповідно до пункту 5 частини першої якої, Нацкомісія має право у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року обіг цінних паперів, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, та органом, уповноваженим приймати рішення щодо анулювання ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Як встановлено судом першої інстанції, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на організаторі торгівлі ПрАТ «Українська фондова біржа» відсутня інформація щодо укладених біржових контрактів, також відсутня інформація щодо заявок, поданих учасниками біржових торгів на купівлю/продаж цінних паперів або інших фінансових інструментів. Зазначену інформацію не заперечує і позивач.

Так, відповідно до норм ст. 20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність фондової біржі із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для:

а) збирання та поширення інформації стосовно пропозицій цінних паперів та інших фінансових інструментів і попиту на них;

б) проведення регулярних біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, централізованого укладання договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів;

в) здійснення клірингу та розрахунків за фінансовими інструментами, іншими, ніж цінні папери.

Тобто, як зауважено судом, позивач, в силу свого правового статусу, який і підтверджує ліцензія на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, повинен створювати умови, необхідні для досягнення визначеного нормами закону результату.

Однак, за 2020 рік на «Українській фондовій біржі» не здійснювалось діяльності по збиранню та поширенню інформації стосовно пропозицій цінних паперів та інших фінансових інструментів і попиту на них, оскільки не було заявок та біржових контрактів (тобто не було ні попиту, ні пропозицій).

Також, у 2020 році на «Українській фондовій біржі» не було проведено жодних біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, не було проведено централізованого укладання договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Крім того, в 2020 році на «Українській фондовій біржі» не відбувалось здійснення клірингу та розрахунків за фінансовими інструментами, іншими, ніж цінні папери.

Отже, позивач не здійснив створення належних умов для забезпечення вищезазначеного, встановленого нормами закону результату. І в силу того, що діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність фондової біржі із створення зазначених умов, відповідно позивач в 2020 році не здійснював діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку.

Судом першої інстанції вірно спростовано посилання позивача на Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», оскільки відповідно до норм п. 4 ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону, дія цього Закону не поширюється на ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення, ліцензування якої здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до закону.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань, встановлює порядок та видає ліцензії, передбачені статтею 4 цього Закону, а також анулює зазначені ліцензії в разі порушення вимог законодавства.

Так, відповідно до пп. 10 п. 1 розділу VI «Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)», затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2013 р. за № 862/23394, однією з підстав для анулювання ліцензії є нездійснення ліцензіатом певного виду професійної діяльності на фондовому ринку протягом року (у тому числі з дати отримання ліцензії).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що враховуючи норми ст. 20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», у відповідача були всі підстави для прийняття Рішення № 225 від 06.04.2021.

Відповідно до норм абз. 1 п. 1 ст. 25 Закону України Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі - Закон) правила фондової біржі містять порядок організації та проведення біржових торгів.

Відповідно до п. 4 розділу І Рішення «Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж», затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 22.11.2012 № 1688, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2012 за №2082/22394 (далі - Положення 1688), до функцій фондової біржі належить організація та проведення регулярних біржових торгів.

Згідно абз. 9 п. 2 розділу І Положення 1688, біржові торги - організоване подання учасниками торгів заявок на купівлю-продаж цінних паперів та інших фінансових інструментів, які призвели до укладання на фондовій біржі біржових контрактів (договорів) відповідно до законодавства та правил фондової біржі.

Згідно п. 3 розділу І Положення 1688, основними засадами функціонування фондової біржі є забезпечення функціонування фондової біржі на постійно діючій основі, а саме забезпечення протягом календарного року не менше 200 торговельних днів.

Згідно абз. 41 п. 2 розділу І Положення 1688, торговельний день - визначений фондовою біржею період часу, протягом якого здійснюються біржові торги. Торговельний день вважається таким, що не відбувся, якщо протягом визначеного фондовою біржею періоду часу не було укладено жодного біржового контракту (договору).

Таким чином, позивач, як і будь-яка фондова біржа зобов`язаний забезпечувати не менше 200 торговельних днів на рік, тобто - днів, коли обов`язково повинні укладатись біржові контракти.

Згідно з абз. 1 п. 1 розділу IV Положення 1688, фондова біржа забезпечує умови для проведення регулярних торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами за встановленими правилами у спосіб, що призводить до укладання біржових контрактів (договорів) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Крім того, згідно п. 10 розділу V Положення 1688, фондова біржа у своїх правилах може встановлювати додаткові вимоги для внесення та перебування цінних паперів у біржовому реєстрі, зокрема щодо необхідності дотримання емітентом принципів корпоративного управління, міжнародних стандартів складання фінансової звітності та щодо наявності договору з маркет-мейкером про підтримання ліквідності цінних паперів.

Згідно абз. 23 п. 2 розділу І Положення 1688, маркет-мейкер - член фондової біржі, який згідно з правилами фондової біржі зобов`язується підтримувати ліквідність ринку відповідних цінних паперів та інших фінансових інструментів, які допущені до біржових торгів, на підставі відповідного договору з фондовою біржею або з фондовою біржею та емітентом цінних паперів

Таким чином, у позивача є (і була) можливість організації проведення біржових торгів і укладання біржових контрактів, шляхом укладання з маркет-мейкерами договорів про підтримання ліквідності цінних паперів.

Апелянтом не спростовано встановлену судом обставину того, що на сайті позивача (https://ukrse.com.ua/rezultati-torgiv) зазначено те, що останній раз котирування та біржові курси цінних паперів відображались 04.10.2019 р.

Тобто, позивач дійсно не здійснював діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку принаймні і щонайменше з 11.10.2019 і по 06.04.2021. (дата анулювання ліцензії).

Колегія суддів вважає, що оскільки правова норма пп. 10 п. 1 розділу VI «Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)», затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2013 за № 862/23394, про те, що однією з підстав для анулювання ліцензії є нездійснення ліцензіатом певного виду професійної діяльності на фондовому ринку протягом року (у тому числі з дати отримання ліцензії), не визнана протиправною та нечинною, застосування зазначеної норми до позивача є правомірним.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська фондова біржа» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2025 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев