Постанова

від 17.07.2024 по справі 760/25592/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П ОС ТА НО ВА

І МЕ НЕ М У К Р А Ї НИ

17 липня 2024 року м. Київ

Справа 760/25592/21

Провадження№22-ц/824/9657/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 17 липня 2024 року

Повний текст постанови складено 21 липня 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Ольшевського П.М.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Інкомсервіс»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва постановлену у складі судді Ішуніної Л.М. 05 березня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» про визнання протиправними, незаконними та необґрунтованими рішень та визнання незаконними дій.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» про визнання протиправними, незаконними та необґрунтованими рішень та визнання незаконними дій.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Зазначає, що порушення судом першої інстанції процесуального права порушує права споживача, позивача у справі на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та є підставою для скасування рішення (ухвали) суду.

Вказує, що у позовній заяві ОСОБА_1 посилається на порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів», що стало підставою для перевірки судом першої інстанції дотримання правил пред`явлення позову за загальною чи альтернативною підсудністю.

В постанові від 24.07.2019 у справі № 199/6062/15-ц Верховний Суд зауважив, що споживач має право вибору, до кого пред`являти вимогу.

Варто знати, що споживач може обирати не тільки відповідача, але і суд, який розглядатиме його позов. Відповідно до ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися за місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

В постанові від 25.01.2019 по справі № 572/2528/18 Верховний Суд роз`яснив, що споживачі можуть звернутися до суду за місцем свого проживання або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Право вибору у цьому випадку належить виключно споживачеві. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Споживач, Позивач у справі не оскаржує рішення Загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс» в цілому, а лише у частинні незаконному застосуванні тарифу(внеску) на утримання будинку і прибудинкової території для співвласників квартир, а також невірному розподілу плати за теплову енергію (опалення) серед власників приміщень будинку, які здійснюються Відповідачем всупереч положень законодавства України та нормативно- правових актів.

Крім того, Позивач вказує, що рішення Загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс», які оформлені протоколами, порушують його права, як споживача - співвласника квартири, в частині встановлення розміру цін/тарифів на надання житлово-комунальних послуг, переліку та розмірів внесків і платежів на утримання багатоквартирного будинку розташованому по АДРЕСА_1 , оскільки є незаконними, безпідставно завищені та економічно необґрунтованими.

Правом подання відзиву сторони не скористалися.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ОСББ «Інкомсервіс» адвокат Омельченко О.Є. запречував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтиованість ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції), а також взявши до уваги актуальну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки рішення загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс», які оскаржуються позивачем, стосуються управління ОСББ як юридичною особою, та підлягає вирішенню в господарських судах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Встановлено, що предметом позову є скасування рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» від 16 січня 2018 року, 20 грудня 2018 року, від 20 грудня 2018 року, від 03 грудня 2019 року, від 17 грудня 2020 року, від 22 грудня 2021 року, від 15 грудня 2022 року, що оформлені відповідними Протоколами та якими встановлені тарифи (внесок) на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком для квартир; визнання незаконним та неправомірними дій відповідача щодо розподілу плати за теплову енергію серед власників приміщень будинку; зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок житлово-комунальних послуг згідно вимог чинного законодавства України.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Статтею 4 Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Отже, встановивши фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правовідносини що склалися між сторонами є господарськими за своєю правовою природою.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення Загальних зборів ОСББ «ІНКОМСЕРВІС», які оформлені протоколами, порушують його права, як споживача - співвласника квартири, в частині встановлення розміру цін/тарифів на надання житлово-комунальних послуг, переліку та розмірів внесків і платежів на утримання багатоквартирного будинку розташованому по АДРЕСА_1 , оскільки є незаконними, безпідставно завищені та економічно необґрунтованими, а тому позов повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства не заслуговують на увагу та відхиляються судом як безпідставні, оскільки, як вірно зазначив суд в оскаржуваній ухвалі, відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Прийняття рішення загальними зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції, у тому числі, до виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статті10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судам господарської юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21).

Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність підстав для висновку щодо необґрунтованості та незаконності ухвали суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна