Постанова

від 25.09.2024 по справі 760/25592/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 760/25592/21

провадження № 61-11499св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року в складі суддіІшуніної Л. М., та постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року в складі колегії суддівСтрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У вересні 2021 року ОСОБА_1 до звернувся до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» (далі - ОСББ «Інкомсервіс») про визнання протиправними, незаконними та необґрунтованими рішень і визнання незаконними дій.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . В будинку у якому проживає позивач з родиною створено ОСББ «Інкомсервіс».

Позивач зазначав, що відповідачем самовільно та незаконно встановлені внески (тарифи) на управління будинком та прибудинковою територією, які є завищеними та економічно не обґрунтованими. Всупереч вимог законодавства України, Відповідач, самоправно встановив тариф (внески) на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком або для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком у розмірі: 5, 50 грн. за кв. метр на 2018 рік; 8,44 грн. за кв. метр на 2019 рік; 8, 44 грн. за кв. метр на 2020 рік; 8,05 грн. за кв. метр на 2021 рік. Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати на управління будинком та за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку (висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13).

Позивач вказував, що незаконними та неправомірними є дії ОСББ «Інкомсервіс» стосовно розподілу плати за теплову енергію серед власників приміщень будинку. Плата за опалення будинку розподіляється лише серед власників квартир. Плату за опалення власникам паркомісць вбудованого у будинку паркінгу та власникам нежитлових приміщень (офісів) у будинку ОСББ «Інкомсервіс» не нараховує, мотивуючи це тим, що вони відключенні від системи централізованого опалення. Але це не відповідає дійсності та технічній документації будинку. На разі паркінг та нежитлові приміщення (офіси) опалюється за рахунок неізольованих металевих труб, що подають тепло до квартир, проходячи через весь паркінг та нежитлові приміщення (офіси), які розташовані на 1 поверсі будинку. Паркінг та нежитлові приміщення (офіси) в будинку АДРЕСА_2 самовільно відключені від мереж централізованого опалення, але при цьому безоплатно опалюються за рахунок власників квартир, що підтверджується у звіті з енергетичного аудиту, проведеного ТОВ «С.І.Т.Е.К» в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав. Статтею 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; ціну продукції визначено неналежним чином.

ОСОБА_1 , з урахуванням збільшенням позовних вимог, просив:

визнати тарифи (внески) на утримання будинку та прибудинкової території (управління будинком) в 2018-2021 роках незаконними, безпідставними та необґрунтованими;

скасувати рішення ОСББ «Інкомсервіс» від 16 січня 2018 року про встановлення тарифу (внеску) на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком для квартир у розмірі 5,50 грн за кв. метр на 2018 рік;

скасувати рішення ОСББ «Інкомсервіс» від 20 грудня 2018 року про встановлення тарифу (внеску) на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком для квартир у розмірі 8,44 грн за кв. метр на 2019 рік;

скасувати рішення ОСББ «Інкомсервіс» від 03 грудня 2019 року про встановлення тарифу (внеску) на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком для квартир у розмірі 8,44 грн за кв. метр на 2020 рік;

скасувати рішення ОСББ «Інкомсервіс» від 17 грудня 2020 року про встановлення тарифу (внеску) на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком для квартир у розмірі 8,05 грн за кв. метр на 2021 рік;

скасувати рішення ОСББ «Інкомсервіс» від 22 грудня 2021 року про встановлення тарифу (внеску) на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком для квартир у розмірі 8 грн за кв. метр на 2022 рік;

скасувати рішення ОСББ «Інкомсервіс» від 15 грудня 2022 року про встановлення тарифу (внеску) на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком для квартир у розмірі 8 грн за кв. метр на 2023 рік;

визнати незаконними та неправомірними дії ОСББ «Інкомсервіс» щодо розподілу плати за теплову енергію серед власників приміщень будинку;

зобов`язати ОСББ «Інкомсервіс» здійснити відповідний перерахунок житлово-комунальних послуг згідно вимог чинного законодавства України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року:

закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Інкомсервіс» про визнання протиправними, незаконними та необґрунтованими рішень та визнання незаконними дій;

роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

судом у судовому засіданні було поставлено на обговорення питання про закриття провадження по справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження справи, посилаючись на те, що у разі встановлення судом підвідомчості спору іншому суду, відповідна справа повинна бути передана за підсудністю до компетентного суду. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження по справі;

згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

предметом позову є скасування рішень загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс» від 16 січня 2018 року, 20 грудня 2018 року, від 20 грудня 2018 року, від 03 грудня 2019 року, від 17 грудня 2020 року, від 22 грудня 2021 року, від 15 грудня 2022 року, що оформлені відповідними Протоколами та якими встановлені тарифи (внесок) на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком для квартир; визнання незаконним та неправомірними дій відповідача щодо розподілу плати за теплову енергію серед власників приміщень будинку; зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок житлово-комунальних послуг згідно вимог чинного законодавства України;

статтею 4 Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді. Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Таким чином, прийняття рішення загальними зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції, у тому числі, до виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21). Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції);

враховуючи викладене, беручи до уваги актуальну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наявні підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки рішення загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс», які оскаржуються позивачем, стосуються управління ОСББ як юридичною особою, та підлягає вирішенню в господарських судах. Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тому суд зробив висновок про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;

ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що

постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції), а також взявши до уваги актуальну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки рішення загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс», які оскаржуються позивачем, стосуються управління ОСББ як юридичною особою, та підлягає вирішенню в господарських судах. Колегія суддів погодилася з таким висновком суду з огляду на наступне;

згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

встановлено, що предметом позову є скасування рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» від 16 січня 2018 року, 20 грудня 2018 року, від 20 грудня 2018 року, від 03 грудня 2019 року, від 17 грудня 2020 року, від 22 грудня 2021 року, від 15 грудня 2022 року, що оформлені відповідними Протоколами та якими встановлені тарифи (внесок) на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком для квартир; визнання незаконним та неправомірними дій відповідача щодо розподілу плати за теплову енергію серед власників приміщень будинку; зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок житлово-комунальних послуг згідно вимог чинного законодавства України;

доводи апеляційної скарги про те, що рішення Загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс», які оформлені протоколами, порушують його права, як споживача - співвласника квартири, в частині встановлення розміру цін/тарифів на надання житлово-комунальних послуг, переліку та розмірів внесків і платежів на утримання багатоквартирного будинку розташованому по АДРЕСА_2 , оскільки є незаконними, безпідставно завищені та економічно необґрунтованими, а тому позов повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства не заслуговують на увагу та відхиляються судом як безпідставні, оскільки, як вірно зазначив суд в оскаржуваній ухвалі, відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Прийняття рішення загальними зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції, у тому числі, до виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статті10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21). Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції. З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність підстав для висновку щодо необґрунтованості та незаконності ухвали суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

12 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року, в якій просив:

оскаржені судові рішення скасувати;

справу передати повністю на новий розгляд до суду за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

обраний споживачем спосіб захисту є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати на управління будинком та за постачання централізованого опалення, споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку (висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13);

Велика Палата Верховного суду в постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19 щодо юрисдикції спору зазначила: «враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Такі висновки є послідовними. Так, у постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 127/15798/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про розгляд у порядку цивільного судочинства спору за позовом фізичної особи - співвласника багатоквартирного будинку до голови ОСББ про визнання бездіяльності щодо неподання обґрунтованої відповіді на заяву про ремонт спільного майна будинку протиправною та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо надання обґрунтованої відповіді на подану заяву. Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц, № 826/10249/18, та висновок про можливість розгляду спору у цій справі господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір виникає при здійсненні права управління юридичною особою, а такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 статті 20 ГПК України), незалежно від суб`єктного складу такого спору (частина 6 статті 30 ГПК) є помилковими, тому що спірні правовідносини у вказаних справах стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об`єднань, організацій. Натомість спір у справі, що розглядається, стосується реалізації прав та виконання обов`язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг. З огляду на викладене суди першої й апеляційної інстанцій помилково вважали, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів»;

суди помилково взяли до уваги рішення Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20, яка стосувалася лише дій установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, а не протиправних та незаконних дій управителя (керівника) ОСББ при застосуванні тарифу (внеску) на управління будинком для квартир, які фактично не прийняті загальними зборами ОСББ в період 2018-2021 роки та суперечать вимогам частини 2 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»), (не проголосовані власниками квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку);

спір щодо прав і обов`язків особи з надання житлових послуг щодо утримання багатоквартирного будинку має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

16 вересня 2024 року передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 20 серпня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд приймає аргументи касаційної скарги з таких мотивів.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (частина перша статті 385 ЦК України).

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (частини перша - восьма статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) вказано, що:

«8.7. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

8.11. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

8.12. Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

8.24. Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили підвідомчість такого спору господарським судам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) зазначено, що:

«8.25. Справу № 910/5179/20 прийнято до провадження Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 01 вересня 2021 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для відступу від висновку про розгляд подібного зі справою № 910/5179/20 спору за предметним критерієм у порядку цивільного судочинства, викладеного в раніше ухваленій постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.

8.26. Спір у справі № 466/8748/16-ц виник з приводу оскарження співвласником багатоквартирного будинку дій ОСББ щодо неправомірного включення до кошторису ОСББ таких додаткових послуг, як заробітна плата сторожа, спецодяг та правова допомога, які не передбачені законодавством на утримання будинку і прибудинкової території, що порушує права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника багатоквартирного будинку. За наслідком касаційного перегляду цієї справи Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14 липня 2020 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові та дійшов висновку, що включення до тарифу на утримання будинку складових щодо заробітної плати сторожів, спецодягу та правової допомоги не суперечить законодавству і не порушує прав співвласників багатоквартирного будинку.

8.27. Правовідносини у справах № 466/8748/16-ц та № 910/5179/20 є подібними, оскільки ці справи мають схожий характер правовідносин (стосуються визнання недійсними рішень зборів ОСББ, якими затверджено кошторис та перелік і розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку, що належить до виключної компетенції повноважень найвищого органу управління ОСББ - його загальних зборів) і суб`єктний склад (позивачем є фізична особа - співвласник багатоквартирного будинку, а відповідачем - ОСББ).

8.28. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в рішеннях у справі № 466/8748/16-ц суди окремо не викладали правові висновки щодо юрисдикції такого спору, втім про правову позицію, відповідно до якої цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства, свідчить факт розгляду позовних вимог фізичної особи - співвласника до ОСББ про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судами цивільної юрисдикції з прийняттям апеляційним судом рішення по суті спору, яке було залишено в силі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

8.29. З огляду на викладені вище висновки щодо юрисдикції Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 906/1308/19 (провадження № 12-76гс20) вказано, що:

«7.29. Отже, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та, відповідно, обов`язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними через ОСББ, створене в цьому будинку, або шляхом передачі відповідних функцій (чи їх частини) управителю або асоціації.

7.30. Визначення порядку управління багатоквартирним будинком (тобто, вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.

7.31. Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

7.38. Як установили суди попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСББ «Лесі Українки 38» та до ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору на надання послуг, укладеного ОСББ, членом якого є позивач, та ФОП ОСОБА_6 - виконавцем цих послуг, указавши на порушення укладенням спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування будинку прав позивача - фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку.

7.39. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

7.40. З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

7.41. Такі висновки є послідовними. Так, у постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 127/15798/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про розгляд у порядку цивільного судочинства спору за позовом фізичної особи - співвласника багатоквартирного будинку до голови ОСББ про визнання бездіяльності щодо ненадання обґрунтованої відповіді на заяву про ремонт спільного майна будинку протиправною та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо надання обґрунтованої відповіді на подану заяву.

7.42. Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц, № 826/10249/18, та висновок про можливість розгляду спору у цій справі господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір виникає при здійсненні права управління юридичною особою, а такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 статті 20 ГПК України), незалежно від суб`єктного складу такого спору (частина 6 статті 30 ГПК) є помилковими, тому що спірні правовідносини у вказаних справах стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об`єднань, організацій.

7.43. Натомість спір у справі, що розглядається, стосується реалізації прав та виконання обов`язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг.

7.44. З огляду на викладене суди першої й апеляційної інстанцій помилково вважали, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів».

Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:

а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;

б) суб`єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;

в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 750/319/18 (провадження № 14-10цс22)).

У справі, що переглядається:

суди вважали, що існують підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки рішення загальних зборів ОСББ «Інкомсервіс», які оскаржуються позивачем, стосуються управління ОСББ як юридичною особою, та підлягає вирішенню в господарських судах;

суди не звернули увагу, що критеріями визначення юрисдикції спору: характер спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін, предмет спору;

суди не врахували, що спір у цій справі, з урахуванням предмета спору стосується реалізації прав та виконання обов`язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, а тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрили провадження в справі.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року і постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко