Постанова

від 19.07.2024 по справі 755/7415/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/7415/22

провадження № 22-ц/824/3058/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування, за апеляційною скаргою представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Воломировича на рішення Дніпровського районного суду міста Київ від 04 жовтня 2023 року в складі судді Гаврилової О. В.,

встановив:

1.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення боргу за договором страхування, в якому просила стягнути 5 008, 55 грн - інфляційних втрат, 1 225, 00 грн - 3% річних та 14322,68 грн - пені.

Посилалась на ті підстави, що 03.03.2015 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність винного в дорожньо-транспортній пригоді водія транспортного засобу «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0699334 страховою компанією ПрАТ «СК «Україна».

Розмір завданого позивачу збитку становив 15 074,76 грн, що підтверджується Звітом про визначення вартості матеріального збитку №11255 від 12.03.2015.

18.03.2015 до ПрАТ «СК «Україна» була подана заяву про виплату страхового відшкодування.

У строк, визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування.

З 16.06.2015 у ПрАТ «СК «Україна», крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, також з`явився обов`язок виплачувати для позивачу пеню, яка передбачена п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також інфляційні збитки та 3% річних, які передбачені ст. 625 ЦК України.

02.03.2018 Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» та 17.07.2019 вирішено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна».

10.10.2019 ОСОБА_1 подала до МТСБУ заяву про виконання зобов`язання за договором страхування. МТСБУ виконало частину зобов`язання за договором страхування в розмірі 15 182,78 грн, однак не виконало свого обов`язку здійснити виплату інфляційних втрат, пені та 3% річних.

10.08.2022 МТСБУ повідомило позивача про те, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика та відмовилося виплачувати інфляційний збиток, 3% річних та пеню.

Вважаючи таке рішення МТСБУ незаконним, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Київ від 04 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

З огляду на недоведеність відповідачем факту надання послуг і виконання робіт, що могло б бути підставою для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у стягненні з позивача на користь відповідача 2 000 грн судових витрат.

16.10.2023 представник МТСБУ - адвокат Гусєв П. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Київ від 04 жовтня 2023 року в частині відмови у стягненні витрат, понесених відповідачем, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що разом з відзивом на позовну заяву, до судових дебатів у справі відповідачем було надано докази понесення судових витрат в сумі 2000 грн.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначені п.1 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 року у вигляді фіксованої суми та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, що повністю узгоджується з нормами ЦПК України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

МТСБУ вважає, що оскільки договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару, тому вимога суду першої інстанції щодо надання акту виконаних робіт для детального встановлення обсягу наданої правової допомоги є надмірним формалізмом.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення боргу за договором страхування сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного перегляду.

Відмовляючи МТСБУ у стягненні з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту надання послуг і виконання робіт, що могло б бути підставою для відшкодування відповідачеві таких судових витрат за рахунок позивача, що є підставою для відмови в їх стягненні з останнього.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Як вбачається з матеріалів справи, МТСБУ було подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та пояснення, в яких просило відповідно до статті 141 ЦПК України стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування відповідачем було надано копії: договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року; додаткової угоди до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права; Додаткової угоди №791 від 29.08.2022; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Проца А.В. та адвоката Гусєва П.В.; довіреностей №6-01/126 від 21 грудня 2021 року та №6-01/53 від 06 грудня 2022 року.

З наданих відповідачем доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу вбачається наступне.

12 жовтня 2021 року між МТСБУ (замовник) та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» в особі голови Проца А. В. укладено договір про надання послуг в сфері права №4.1/12-10/2021, пунктом 1.1. якого визначено, що замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов`язання надавати послуги у сфері права. Послуги, що надаються на підставі договору складаються з комплексу дій та/чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, визначеної замовником, за конкретними дорученнями замовника і можуть включати в себе у тому числі, але не тільки: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень і рекомендацій з правових питань; складення правових висновків, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; супровід судових справ (проваджень).

Пунктом 4.1. договору визначено, що надання послуг замовнику здійснюється на підставі договору та додаткових угод до нього, які є його невід`ємними частинами.

В підпункті 5.2.4. пункту 5.2. договору сторони погодили, що вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем, та в якій ціна позову становить 10 000 грн і більше, становить 2 000 грн.

В додатковій угоді №791 від 29 серпня 2022 року сторони узгодили, що вартість послуг за ведення виконавцем справи за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ становить 2 000 грн.

З вищевикладеного вбачається, що наявними у справі доказами підтверджується факт надання МТСБУ правової допомоги під час розгляду даної справи, що в себе включає вивчення та аналіз позовної заяви по справі, підготовки правової позиції по справі, подання відзиву на позовну заяву та пояснення по справі.

Верховний Суд в своїх постановах, зокрема у справа №923/560/17, №329/766/18 та №178/1522/18 неодноразово наголошував на тому, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відсутність в матеріалах справи актів виконаних робіт не позбавляє суд визначити розмір витрат на правничу допомогу, який є фіксованим та не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Беручи до уваги складність справи, необхідність процесуальних дій сторони відповідача та обсяг фактично виконаної адвокатами роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених стороною відповідача в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні МТСБУ витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд

Постановив:

Апеляційну скаргу відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року в частині відмови Моторному (транспортному) страховому бюро України у стягненні витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 2 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук