Ухвала

від 22.07.2024 по справі 646/3474/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/3474/24

н/п 2-з/953/49/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:головуючого -судді ГубськоїЯ.В.,при секретарі Веремійчик Р.І., розглянувши заяву представникапозивача ОСОБА_1 ,адвоката ЦимбалюкаСергія Володимировича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м.Харкова знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

19.07.2024 до Київського районного суду м.Харкова надійшла подана представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Цимбалюком С.В.через систему «Електронний суд» заява про забезпечення позову, а якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову у розмірі 10102950,00 грн., шляхом заборони державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь - якого іншого обтяження та інше) на майно належне відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: на квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:12:034:0410; 49/100 частин гаражу № НОМЕР_2 (приміщення І) площею 17,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що предметом його позову є стягнення з ОСОБА_2 на користь шкоди у розмірі 10202950,00 грн. Зважаючи на те, що існують ризики істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав, тому звернувся до суду із цим клопотанням. Зазначені ризики істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду існують беззаперечно, тому не підлягає доведенню право відповідача розпорядитися своїм майном і на теперішній час існує велика вірогідність того, що відповідач вчинить дії, направлені на відчуження його майна, що призведе до неможливості відшкодування збитків, у разі задоволення даного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Забезпечення позову це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В правовій позиції, у викладеній у постанові від 13.01.2020 по справі №922/2163/17 Верховний суд наголошує, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Заявником не надано будь-яких доводів, на підтвердження того, що відповідачем по цій справі під час досудового врегулювання спору або під час розгляду даної справи вчинялися будь-які дії, направлені на відчуження належного йому майна.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом враховано, що заявлені заходи забезпечення, шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири, земельної ділянки та частки гаражу, належних відповідачу є надмірними та можуть призвести до обмеження прав інших осіб.

Крім того судом враховується, що відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності заходів забезпечення позову, а також забезпечення збалансованості інтересів сторін, та з огляду на відсутність зв`язку між заходами забезпечення позову, що заявлені представником позивача і предметом позовної вимоги, суд вважає що вимоги даної заяви є необгрунтованими.

Вивчивши дану заяву про забезпечення позову, зваживши доводи, викладені в ній та дослідивши додані до неї документи (додатки), суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не містить даних та достатньо обґрунтованого припущення, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову, може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

А тому, підстави для забезпечення позову відсутні, та позивачу слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову, у зв`язку з відсутністю обґрунтованих доводів заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представникапозивача ОСОБА_1 ,адвоката ЦимбалюкаСергія Володимировича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Суддя