Постанова

від 17.10.2024 по справі 646/3474/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 646/3474/24

Номер провадження 22-ц/818/3293/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Москаля Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Цимбалюка Сергія Володимировича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2024 року в складі судді Губської Я.В. за заявою представника ОСОБА_2 адвоката Цимбалюка Сергія Володимировича про забезпечення позову по справі № 646/3474/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що за договором купівлі-продажу від 30 серпня 2023 року він придбав у ОСОБА_3 нежитлові приміщення шостого поверху №№ 187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в будівлі літ. А-7, загальною площею 213,2 кв м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані нежитлові приміщення витребувані у нього постановою Східного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2023 року на користь ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції та реплікації». Отже, відповідач як продавець майна, витребуваного у нього за судовим рішенням, має відшкодувати йому збитки у розмірі ринкової вартості приміщень та моральну шкоду.

Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду у вигляді прямих збитків у розмірі 10102950,00 грн та моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

18 липня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» представник ОСОБА_2 адвокат- Цимбалюк С.В. подав до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що відповідач, будучи обізнаним про майнові вимоги, намагатиметься вчинити дії з відчуження належного йому нерухомого майна, тож існує велика вірогідність того, що відповідач до вирішення спору вчинить дії, які унеможливлять поновлення його прав та виконання можливого судового рішення. Враховуючи розмір шкоди, з урахуванням співмірності та збереження балансу інтересів сторін, уникнення необхідності повторного звернення до суду, вважав за необхідне вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчинення дій з розпорядження належним відповідачу нерухомим майном у межах суми позовних вимог.

Просив вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову у розмірі 10202 950,00 грн шляхом заборони державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь - якого іншого обтяження та інше) на майно, належне відповідачу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: на квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:12:034:0410; 49/100 частин гаражу № НОМЕР_2 (приміщення І) площею 17,5 кв м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2024 року у задоволенні заявипредставника позивача ОСОБА_2 , адвоката Цимбалюка С.В., про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником не надано будь-яких доводів на підтвердження того, що відповідачем вчинялися будь-які дії, направлені на відчуження належного йому майна. Заявлені заходи забезпечення є надмірними та можуть призвести до порушення прав інших осіб. Заява не містить даних, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову; зв`язок між заходами забезпечення позову та предметом позову відсутній.

Не погоджуючись з ухвалою суду 29 липня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Цимбалюк С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Відповідач, будучи обізнаним про майнові вимоги до нього, намагатиметься вчинити дії з відчуження належного йому нерухомого майна, тож існує велика вірогідність того, що він вчинить дії, які унеможливлять поновлення його прав та виконання можливого судового рішення. Право відповідача у будь-який момент відчужити своє майно є очевидним, що не потребує доказування. Суд першої інстанції наведеного не врахував та застосував до нього завищений стандарт доказування. Між сторонами дійсно виник спір щодо відшкодування шкоди, завданої витребуванням майна, та заходи забезпечення позову, про вжиття яких він просив, спроможні забезпечити виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 лютого 2022 року у справі № 644/3734/21 та від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 17 жовтня 2024 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_2 отримано поштою 14 вересня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 162).

Представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 отримано 11 вересня 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 158);

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викликано оголошеннями 11 вересня 2024 року (а.с. 159, 160).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Москаля Р.Б., який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Цимбалюка С.В. слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2статті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у cправі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №910/12404/21.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно зістаттею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

За частиною 1статті 25 цього Законупроведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до пункту 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127, у разі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване відповідне судове рішення чи заяву.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокремаЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 344/2900/21, провадження № 61-7455св21.

За змістом позовних вимог ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_3 майнову шкоду у вигляді прямих збитків у розмірі 10102950,00 грн та моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн, завдані у зв`язку з витребуванням у нього на підставі судового рішення нерухомого майна, продавцем якого був відповідач.

Отже, предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 10202950,00 грн.

Вказані вимоги позивач просить забезпечити забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо належного ОСОБА_3 нерухомого майна, а саме: квартири, земельної ділянки та 49/100 частин гаража. Право власності відповідача на вказане майно підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 383738123 від 20 червня 2024 року (а.с. 125-126).

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме можливість розрахуватись із стягувачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах або майна, на яке можливо буде звернути стягнення.

Можливість заборонити реєстраційні дії щодо відчуження майна відповідача в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштівє для позивача додатковою гарантієютого, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане, та він отримає задоволення своїх вимог.

За таких умов колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність зв`язку між заходами забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, і предметом спору.

Висновки суду першої інстанції щодо того, що заявником не надано будь-яких доводів на підтвердження того, що відповідачем вчинялися будь-які дії, направлені на відчуження належного йому майна, та заявлені заходи забезпечення є надмірними та можуть призвести до порушення прав інших осіб, колегія суддів також вважає помилковими, адже нічим не обмежене права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном є очевидним та не потребує доведення, та судом не зазначено конкретних осіб, права яких можуть бути порушені вжиттям заходів забезпечення позову.

З урахуванням прямого зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позову, існування обґрунтованого припущення про можливість відчуження відповідачем свого майна, оскільки таке його право наразі нічим не обмежено, що матиме наслідком ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів вбачає підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування та володіння майном, оскільки майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а лише обмежує його у розпорядженні ним на певний період.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При цьому, у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з вимогами про скасування заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України. Також, статтею 159 ЦПК України передбачено право на звернення з позовом про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Враховуючи, що справа по суті спору не розглядалась, питання щодо розподілу судових витрат за подачу апеляційної скарги не вирішується.

Керуючись ст.ст.367,368,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Цимбалюка Сергія Володимировича задовольнити.

УхвалуКиївського районногосуду м. Харковавід 22липня 2024року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_2 адвоката Цимбалюка Сергія Володимировича про забезпечення позову по справі № 646/3474/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків задовольнити.

Вжити заходизабезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодуваннязбитків у межах ціни позову у розмірі 10202 950,00 грн шляхом заборони державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь - якого іншого обтяження та інше) на майно, належне відповідачу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ), а саме на:

квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1626730963101;

земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:12:034:0410, площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2122718063101;

49/100 частин гаражу № НОМЕР_2 (приміщення І) площею 17,5 кв м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1623979463101.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова