Постанова

від 18.07.2024 по справі 338/1203/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/1203/22

Провадження № 22-ц/4808/685/24

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Барков

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства здодатковою відповідальністю«Страхова компанія«ГАРДІАН»,на рішенняБогородчанського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від29лютого 2024року, в складі судді Шишка О. А., ухвалене в селищі Богородчани у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування, франшизи та інших витрат,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Петришин С. Р. звернувся до суду із позовом до відповідачів товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (надалі ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан») та ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування, франшизи та інших витрат.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Лисець Івано-Франківського району Івано-Франківської області, керуючи транспортним засобом «TOYOTA AVENSIS», у порушення вимог п. 12.1, 13.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілями «HONDA Crosstouer», під керуванням ОСОБА_2 (власником якого є ОСОБА_1 ) та «Volkswagen». Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

20 липня 2022 року на картковий рахунок позивачки ОСОБА_1 від страхової компанії надійшла сума виплати в розмірі 88486,69 грн. Крім того, листом від 31 серпня 2022 року ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» направило копію Консультації №70-Д/98/2 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18 лютого 2022 року. Відповідно до сертифікату (висновку) аварійного комісара вартість відновлювального ремонту становить 104112,92 грн.

Вважаючи встановлений страховою компанією розмір заподіяного збитку значно заниженим, позивачка замовила проведення незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку її автомобілю. Відповідно до звіту № 65-09-2022 виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 від 17 вересня 2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «HONDACrosstouer» становить156824,80грн. Беручи до уваги те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3 , відповідальність якого була застрахована ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан», страхове відшкодування повинен нести страховик в межах ліміту відповідальності 130000 грн., за мінусом 2500 грн. (франшиза) та 88486,69 грн. добровільно виплаченої суми, що становить 39013,31 грн.

Оскільки розмір завданої шкоди перевищив страховий ліміт, то різницю зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_3 .

Також зазначають, що позивачці ОСОБА_1 , як власнику транспортного засобу, протиправними діями відповідача заподіяно моральну шкоду, що проявилася у душевних стражданнях, у зв`язку із пошкодженням її майна. ОСОБА_2 , як водій, на момент ДТП керував автомобілем і під час удару переніс стрес та переживання за себе, дружину та дитину, які перебували у автомобілі, що негативно позначилося на його самопочутті. Вважають, що дані обставини знаходяться в причинному зв`язку з протиправними діями відповідача і тому моральну шкоду має відшкодувати ОСОБА_3 .

Посилаючись навказані обставиниОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути з ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» невиплачене страхове відшкодування у розмірі 39013,31грн.; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 29824,80 грн. різниці між заподіяною шкодою та страховим лімітом, а також розмір франшизи в сумі 2500 грн. та витратина евакуаціютранспортного засобув розмірі1000грн;з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкодув розмірі10000грн;з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкодув розмірі10000грн;з ТзДВ«Страхова компанія«Гардіан» та ОСОБА_3 солідарно понесенівитрати позивачів,а саме:суму судовогозбору урозмірі 992,00грн.,витрати запроведену експертнуоцінку транспортномузасобу врозмірі 6000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішенням Богородчанського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від29лютого 2024рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан», на користь ОСОБА_1 38913грн.невиплаченого страховоговідшкодування,15746,15грн.інфляційних збитків,2042,21грн.три процентирічних відпростроченої суми,23630,25грн.пені запрострочення виплатистрахового відшкодування,806,87судового збору,а всього 81138,48 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8616 грн. різниці між заподіяною шкодою та страховим лімітом, 2600 грн. франшизи, 1000 грн. витрат на евакуацію транспортного засобу, 5000 грн. моральної шкоди, 169,44 грн. судового збору, а всього 17385,44 грн.

Стягнуто з ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан», на користь ОСОБА_2 4875 грн. витрат за проведену експертну оцінку транспортного засобу, 7500 витрат на правову допомогу, а всього 12375 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000грн.моральної шкоди,496,20судового збору,1625грн витрат за проведену експертну оцінку транспортного засобу, 1575 грн. витрат на правову допомогу, а всього 8696,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТзДВ «Страховакомпанія «Гардіан»,посилаючись нанеправильне застосуваннянорм матеріальногота порушеннянорм процесуальногоправа, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував те, що на момент розгляду справи ТЗ марки «HONDA Crosstouer» був відремонтований, тому розмір збитку, що зазнав позивач, мав визначатися на підставі доказів, які свідчать про розмір реально понесених витрат, а не на підставі автотоварознавчого дослідження, яке є лише попередньою оцінкою витрат. В свою чергу в основу рішення по справі судом першої інстанції було покладено саме Звіт № 65-09-2022, що є порушенням частини 2 статті 78 ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, згідно якого вартість ремонту за Звітом №65-09-2022 майже збігається із вартістю ремонту автомобіля за Актом № 345/22. В дійсності сума у розмірі 138822, 36 грн., яка визначена Звітом № 65-09-2022, становить вартість відновлюваного ремонту автомобіля після застосування коефіцієнту фізичного зносу в той час, як сума у розмірі 138616,40 грн., яка зазначена у Акті № 345/22 відображає повну вартість ремонту ТЗ, тобто без застосування зносу.

З огляду на вищезазначене, апелянт просить скасувати рішення суду, оскільки страховиком у досудовому порядку вже сплачено на користь позивача суму коштів, яка перевищує розмір понесених ним витрат з урахуванням зносу.

Представником позивачів по справі адвокатом Петришин С.Р подано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року відзив представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Петришина С. Р. на апеляційну скаргу ТзДВ «Страховакомпанія «Гардіан» нарішення Богородчанськогорайонного судувід 29лютого 2024року повернутозаявнику безрозгляду. Як вбачається з даної ухвали підставою для повернення відзиву стало те, що відзив не містив доказів надсилання копії такого відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

06 травня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Петришина С. Р. про продовження пропущеного строку для надання відзиву.

Ухвалою Івано-Франківськогоапеляційного судувід 07травня 2024року клопотанняпредставника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката ПетришинаС.Р.про продовженняпропущеного строкудля наданнявідзиву задоволенота продовжено строк для подання відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Петришин С. Р. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Богородчанського районного суду від 29 лютого 2024 року без змін.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена судовою повісткою, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представникаТзДВ «Страховакомпанія «Гардіан»Черняковського А.В.,який просивскаргу задовольнити,пояснення представникапозивача ОСОБА_2 адвоката ГрицаЮ.Ю.та представникавідповідача ОСОБА_3 ,які просилизалишити рішеннясуду беззмін,дослідивши матеріалисправи таобговоривши доводиапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду в частині позовних вимог до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 14 жовтня 2021 року на вул. Січових Стрільців в селищі Лисець Івано-Франківського району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля марки «Honda Crosstour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2021 року у справі № 352/2203/21, яка набрала законної сили 23 листопада 2021 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_3 14 жовтня 2021 року о 18 год. 01 хв. на вул. Січових Стрільців в селищі Лисець Івано-Франківського району Івано-Франківської області, керуючи транспортним засобом «Тойота Авенсіс», н.з. НОМЕР_4 , у порушення вимог п. 12.1, 13.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілями «Хонда», н.з. НОМЕР_5 , та «Фольксваген», н.з. НОМЕР_3 , які зупинились попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (т.1 а.с. 11).

Позивачка ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Honda Crosstour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 06 жовтня 2021 року (т.1 а.с.24).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» відповідно до поліса № АР/5153562 на суму 130000 грн., франшиза 2600 грн. (т.1 а.с.99).

19 жовтня 2021 року позивачі звернулися до страхової компанії із повідомленням про ДТП. 16 грудня 2021 року вони направили заяву про виплату страхового відшкодування та надання акту розрахунку пошкодження транспортного засобу (т.1 а.с. 45-57).

Аварійним сертифікатом№ 70-D/98/2від 07листопада 2021року визначенавартість матеріальногозбитку,заподіяного власникуколісного транспортногозасобу «Honda Crosstour», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП станом на 14 жовтня 2021 року у 104112,92 грн. з урахуванням зносу та з ПДВ (т.1 а.с.59, 100-129).

Відповідно до платіжного доручення № 6210 від 20 липня 2022 року та скріншоту повідомлення 20 липня 2022 року ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» виплатило позивачці страхове відшкодування за вирахуванням ПДВ та франшизи в сумі 88486,69 грн. (т.1 а.с.12, 130).

Згідно із звітом № 65-09-2022 незалежної оцінки з визначення вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 17 вересня 2022 року на замовлення ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин автомобіля HONDA CROSSTOUR, AT2826НФ, 2014 року, пошкодженого ДТП 14 жовтня 2021 року, становить 156 824,80 грн (т.1 а.с.14-44).

Відповідно до уточненого звіту № 65-09-22 незалежної оцінки з визначення вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 03 березня 2022 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин автомобіля HONDA CROSSTOUR, AT2826НФ, 2014 року, пошкодженого в ДТП 14 жовтня 2021 року, становить 138 822,36 грн (т.1 а.с.192-220).

З акту приймання виконаних робіт № 345/22 та квитанцій до прибуткового касового ордера № 38 від 15 червня 2022 року, № 43 від 30 липня 2022 року вбачається, що позивачкою проведено ремонт автомобіля та сплачено ФОП ОСОБА_5 138616 грн. за виконані роботи з ремонту автомобіля (т.2 а.с. 84-87,103).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановленнязаконногой обґрунтованого рішення.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 цього ж Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими пр.ийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Установлено, що ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 88486,69 грн., що позивачкою не заперечується.

Однак, ОСОБА_1 із посиланням на звіт незалежної оцінки від 17 вересня 2022 року № 65-09-2022 вказувала, що розмір страхового відшкодування є недостатнім, а тому різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та страховим лімітом необхідно стягнути із страховика із чим погодився суд першої інстанції.

Між тим, відповідно до статті 29, пункту 33.3 статті 33, пункту 34.2 статті 34 Закону № 1961-IV обов`язок визначати розмір заподіяного збитку (оціненої шкоди із урахуванням зносу) покладено згідно даного Закону саме на страховика.

Таким чином, прийняття рішення про визначення підстав та розміру виплати страхового відшкодуванню, здійснюється виключно страховиком, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи (застосуванню підлягають спеціальні норми стаття 29, пункт 33.3 статті 33, пункт 34.2 статті 34 цього ж Закону).

Самостійне обрання потерпілим експерта для визначення ним шкоди можливе у випадку, передбаченому пунктом 34.3 статті 34 Закону, - якщо представник страховика не з`явився у визначений строк для визначення розміру шкоди.

Однак позивачі на підстави для застосування пункту 34.3 статті 34 Закону та виплати потерпілому страхового відшкодування на підставі наданого ними висновку експерта, в своїх позовних вимогах не посилалися.

Оскільки під час судового розгляду стороною позивача не доведено достатніми доказами те, що страховиком виплачене страхове відшкодування не в повному обсязі, не спростовано розмір завданої позивачу майнової шкоди, не наведено жодної переконливої обставини із посиланням на відповідні докази, в чому полягає неправильність чи неповнота оцінки, проведеної страховиком, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов в частині вимог до ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» у зв`язку із чим рішення суду в цій частині необхідно скасувати та в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями статті 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за особою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).

У Законі № 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

ЦК України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга, четверта статті 14 ЦК України).

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05 червня 2018 року (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Системний аналіз ст. 22, 988, 1166, 1192, 1194, ст. 22, 28, 29, 36 Закону № 1961-IV дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі, й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі обов`язок відшкодувати ту частину витрат, які необхідні для проведення ремонту автомобіля, які не увійшли до страхової виплати, покладається на особу, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).

За обставинами даної справи не встановлено тотального фізичне знищення транспортного засобу.

Аналізуючи норми права, що регулюють питання визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню можна дійти висновку про те, що розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент його пошкодження (знищення) або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суду першої інстанції були надані докази відновлення транспортного засобу, отже саме фактична вартість відновлювального ремонту має бути визначальною у даній справі та позивачці підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_3 різниця між страховим відшкодуванням і фактичним розміром шкоди, яка складає 50129,31 грн. (138616 грн. - 88486,69 грн.). Проте, оскільки позивачка просила стягнути ОСОБА_3 тільки різницю між заподіяною шкодою та страховим лімітом, яка складає 8616 грн. (138616 грн. - 130000 грн.), апеляційний суд враховуючи вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України, вважає за необхідне в цій частині залишити рішення суду без змін.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року в частині позовних вимог до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 липня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева