Ухвала

від 23.07.2024 по справі 605/327/24

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/327/24

У ХВ АЛ А

23 липня 2024 року м.Підгайці

Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О. М., розглянувши заяву адвоката Равліва Мирослава Ігоровича подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

19 липня 2024 року адвокат Равлів Мирослав Ігорович через підсистему Електронний суд звернувся в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 07 вересня 2022 року в сумі 30 000 доларів США.

Разом з позовною заявою також адвокат подав заяву про забезпечення позову у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме: кафе з торговим магазином, загальною площею 1410 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 22767158.

В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову зазначає, що 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 кошти у розмірі 30 000 доларів США. Факт одержання позики оформлено розпискою. Строк повернення коштів до 31.03.2023 року. Станом на день звернення з позовом до суду позика не повернута.

Як підставу для звернення до суду з даною заявою зазначає, що є підстави вважати, що неприйняття заходів по забезпеченню позову у вигляді накладення арешту, призведе до ускладнення чи унеможливлення захисту та поновленню прав позивача, які порушені, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зазначає, що звертався до ОСОБА_2 , однак останній уникає будь-яких контактів, не відповідає на телефонні дзвінки, уникає зустрічей та вирішення питання по поверненню боргу.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність забезпечення позову заявник мотивує запобіганню можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог та недопущення відчуження майна відповідачем.

Так, до заяви про забезпечення позову додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Рестру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо наявності майна у ОСОБА_2 в т.ч. і кафе з торговим магазином, загальною площею 1410 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з тим вартість позову становить 1 243 881 грн, а вартість майна, на яке просить накласти арешт позивач, на дату набуття права власності на таке майно 03.04.2008, становить 3 136 610,00 гривень.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

На думкусуду,позивачем недоведено,що існуєреальна загрозаневиконання чиутруднення виконанняможливого рішеннясуду прозадоволення позову,а західзабезпечення єспівмірним змайбутніми заявленимипозовними вимогами.Заявником небуло вказанообґрунтованих доводівщодо необхідностівжиття відповіднихзаходів зурахуванням заявленихпозовних вимогта якимчином невжиттявказаного видузабезпечення призведе до невиконання судового рішення щодо у разі задоволення позову.

Суд вважає, що заявником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на майно є співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви адвоката Равліва Мирослава Ігоровича подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 149, 150, 151, 152, 153, ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

у задоволенні заяви від 18 липня 2024 року адвоката Равліва Мирослава Ігоровича подану в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - відмовити .

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О. М. Лелик