Ухвала

від 22.07.2024 по справі 943/1322/20

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №943/1322/20

Провадження № 2/943/14/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши заяву Приватного підприємства «ОАЗА» в особі директора ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

позивач ПП «Оаза» звернулося до суду із указаним позовом. Уточнивши свої позовні вимоги, просить: визнати незаконним та скасувати рішення Красненської селищної ради Буського району Львівської області від 02.06.2015 №935 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки по АДРЕСА_1 »; визнати незаконним рішення Красненської селищної ради Буського району Львівської області №43 від 21.12.2015 року «Про продаж та затвердження ціни земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 »; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 травня 2016 року між Красненською селищною радою Буського району Львівської області та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Г.В. №433 від 20.05.2016; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 25 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Г.В. від 25.01.2018 №104; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 02 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Г.В. від 02.08.2018 №853; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, яка зареєстрована 02 серпня 2018 року за №27112947 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати за позивачем ПП «ОАЗА» право на викуп земельної ділянки площею 0,2258 га по АДРЕСА_2 із цільовим призначенням код КВЦПЗ - 11.03 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств», що відносяться до категорії земель «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення».

Ухвалою суду від 18.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено вищевказану справу до судового розгляду по суті.

19.07.2024 року через канцелярію суду від директора ПП «ОАЗА» -Колодія Р.Р. надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій представник позивача просить: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_4 . В обгрунтування поданої заяви представник позивача покликається на те, що ухвалою суду від 31.07.2020 року було заборонено Красненській селищній раді Буського району Львівської області вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки площею 0,3369 га, а також заборонено відповідачці ОСОБА_4 відчужувати спірну земельну ділянку. Разом із тим, ознайомившися із матеріалами даної цивільної справи, представник позивача довідався про те, що Договір іпотеки від 03.01.2019 року, укладений між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Пауком А.Я. за №4 від 03.01.2019, розірвано згідно Договору про розірвання договору іпотеки від 22.05.2024, який укладено між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пауком А.Я. за №775 від 22.05.2024, на підставі якого ОСОБА_5 знято обмеження на вищевказану земельну ділянку та проведено державну реєстрацію відомостей про припинення іпотеки, а відомості в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек відсутні. Наведена обставина, на думку представника позивача, вказує на наявність ризиків вибуття спірної земельної ділянки із володіння ОСОБА_4 до інших осіб, а тому з метою поновлення порушених прав та законних інтересів позивача просить забезпечити позов ще одним видом, зокрема: накладенням арешту на спірну земельну ділянку. Крім того, у поданій заяві представник позивача просить вищевказану заяву про забезпечення позову розглянути впродовж двох днів з моменту її надходження до суду, без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, суд приходить до таких висновків.

Відповідно дочастини третьоїстатті 12,частини першоїстатті 81ЦПК Українипередбачено,що кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Також позов можезабезпечуватися забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

У відповідності до вимог пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того,відповідно доправового висновку Верховного Суду в складі Об`єднаноїПалати Касаційногоцивільного суду,викладеного впостанові від 5 грудня 2022 року в справі №757/22558/20, де Суд констатував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відтак, за результатами аналізу норм чинного законодавства та судової практики його застосування слід прийти до висновку, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог у майбутньому.

Разом із тим, процесуальний принцип змагальності сторін передбачає, що обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, тобто в цьому випадку на позивача ПП «ОАЗА» та його представника директора Колодія Р.Р., які повинні довести підстави для забезпечення поданого позову.

Однак, до поданої заяви про забезпечення позову представником позивача не додано жодних матеріалів, які би свідчили про наміри відповідачки вчинити дії щодо відчуження спірної земельної ділянки, доказів імовірного утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, зважаючи і на те, що раніше судом щодо спірної земельної ділянки вжито заходи забезпечення позову, які не скасовані.

Зокрема, ухвалою Буського районного суду Львівської області від 31.07.2020 року заяву представника позивача про забезпечення позову було задоволено частково. Заборонено Красненській селищній раді Буського району Львівської області вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 . Також заборонено ОСОБА_4 відчужувати земельну ділянку площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120. Відмовлено у задоволенні решти вимог заяви, зокрема щодо накладення арешту на спірну земельну ділянку. Вказана ухвала суду переглядалась в апеляційному порядку та була залишена без зміни постановою Львівського апеляційного суду від 23.11.2020 року.

Натомість, у поданій заяві про забезпечення позову представником позивача висловлені припущення про те, що через припинення іпотеки на спірну земельну ділянку наявні ризики її вибуття із володіння ОСОБА_4 до інших осіб, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та завадити позивачу ефективно захистити своє право і поновити свої порушені права та законні інтереси.

Однак, суд констатує, що відносно спірної земельної ділянки раніше вжито заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 31.07.2020 року шляхом заборони відповідачці ОСОБА_4 її відчужувати, що спростовує висловлені представником позивача ризики її вибуття від ОСОБА_4 до інших осіб.

Разом із тим, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 19 лютого 2021 року в справі №643/12369/19, що в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковим для суду, де Суд зазначив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном. Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суди дійшли обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження квартири.

Відтак, дослідивши подану заяву та долучені до неї матеріали, ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову через її необгрунтованість, а також через те, що відносно спірної земельної ділянки раніше судом вжито заходи забезпечення позову (ухвала суду від 31.07.2020) шляхом заборони відповідачці ОСОБА_4 її відчужувати, що спростовує висловлені представником позивача ризики її вибуття від ОСОБА_4 до інших осіб.

Частиною сьомоюстатті 153ЦПК Українипередбачено,що прозабезпечення позовуабо провідмову узабезпеченні позовусуд постановляєухвалу.Ухвалу прозабезпечення позовуабо провідмову узабезпеченні позовуможе бутиоскаржено (ч. 11 ст. 153 ЦПК України).

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 149, 150, 151, 153, 247, 259, 260, 261, 263, 353, 354 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви Приватного підприємства «ОАЗА» в особі директора Колодія Ростислава Романовича про вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухала суду складена та підписана суддею: 22 липня 2024 року.

Суддя Кос І. Б.