Постанова

від 28.11.2007 по справі 20-2/005-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 28 листопада 2007 р.                                                                                   

№ 20-2/005-12 

  Вищий

господарський суд України  у складі колегії

суддів:

головуючого судді

Шаргала В.І.,

суддів:

Данилової Т.Б.,

Мачульського Г.М.

за участю представників сторін:

позивача

не з'явився

відповідача

СПД ОСОБА_1 ОСОБА_2 дов. №1278

від 25.04.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

на постанову

Севастопольського апеляційного

господарського суду  від 30.05.2007 р.

у справі

№20-2/005 господарського

суду м. Севастополя

за позовом

Дочірнього підприємства

"Фаберлік -Україна"

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

про

стягнення 171 849,25 грн.

В С Т А Н О В

И В:

У судовому засіданні оголошувалась

перерва до 28.11.2007 року.

Дочірнє підприємство (надалі ДП)

"Фаберлік -Україна" звернулось до господарського суду м.

Севастополя  з позовом до Суб'єкта

підприємницької діяльності (надалі СПД) ОСОБА_1 про стягнення 171 849,25 грн.

заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані  тим, що на підставі укладених між сторонами

договорів комісії відповідач реалізовував продукцію марки "Фаберлік",

однак розрахувався за проданий товар лише частково, в результаті чого

утворилася заборгованість у вказаному розмірі.

Рішенням господарського суду м.

Севастополя від 13.03.2007 року (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін

постановою  Севастопольського

апеляційного господарського суду  від

30.05.2007 року (судді: Плут В.М., Горошко Н.П., Гоголь Ю.М.),  позов задоволений частково, з СПД ОСОБА_1 на

користь ДП "Фаберлік -Україна" стягнуто 104 031,35 грн.

заборгованості та відповідні судові витрати, в іншій частині позовних вимог

відмовлено, судове рішення мотивоване посиланням на норми ст. 193

Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та

документальним підтвердженням заборгованості у вказаному розмірі.

Доповідач: Шаргало В.І.

Не погоджуючись з прийнятими у

справі рішенням та постановою, СПД ОСОБА_1 звернувся до  Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій

норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу

передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу

касаційної інстанції на те, що висновок судового експерта, який був прийнятий

судом як доказ наявності заборгованості, зроблений по підроблених документах

без всебічного дослідження матеріалів справи.

Заслухавши в судовому засіданні

пояснення відповідача та його представника, розглянувши та обговоривши доводи

касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та

апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова

колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга  підлягає 

частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено,

що між ДП „Фаберлік-Україна" (Комітент) та СПД ОСОБА_1 (Комісіонер)  укладені договори комісії №15/К від

01.04.2003 року строком дії в один рік з дати підписання, №0010/04-04 від

26.04.2004 року строком дії з моменту підписання і до 31.12.2004 року та №18К

від 18.11.2004 року строком дії в один рік з моменту підписання.

Відповідно до умов зазначених

договорів, Комісіонер за дорученням Комітента за винагороду реалізує в

інтересах останнього від свого імені парфюмерно-косметичну і супутню продукцію.

Сторони також домовились про

конкретні умови реалізації, мінімальні (максимальні) ціни продажу, знижки, а

також інші суттєві умови виконання зобов'язань по реалізації товару, що

викладаються у додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.

За умовами названих договорів

Комісіонер - СПД ОСОБА_1, зобов'язався перераховувати на рахунок  Комітента - ДП „Фаберлік-Україна", всі

грошові кошти, виручені від продажу товару у встановлений договорами термін та

у визначений строк надавати Комітенту у письмовій формі звіт про реалізацію

товару. Останній в свою чергу зобов'язався у встановленому договорами

порядку  розглянути та підписати звіт і

по факту надходження грошових коштів у повній сумі визначити комісійну

винагороду, яку перерахувати Комісіонеру або зарахувати цю винагороду іншим

шляхом за письмовою згодою сторін. При цьому розмір   комісійної винагороди може бути зменшений

Комітентом при наявності простроченої заборгованості.

Договором комісії №18К передбачено

право Комітента  без попереднього

попередження Комісіонера проводити інвентаризацію і вилучення товару, комісія з

представників Комітента буде вважатись достатньою для проведення

інвентаризації, а Комісіонер не буде мати права посилатись на недостовірність

зазначених в актах інвентаризації і вилучення даних.  У випадку відмови Комісіонера від підпису

наданого ним звіту звіт вважається підписаним по закінченню одного місяця з

моменту відмови Комісіонера від його підпису.

Названими договорами також надано

Право комітенту зараховувати суму комісійної винагороди в рахунок погашення

заборгованості та зменшувати її в разі неповного перерахування отриманих від

реалізації товару коштів.

ДП 

"Фаберлік-Україна" стверджувало, що в результаті неналежного

виконання Комісіонером -відповідачем своїх зобов'язань за названими договорами

комісії у вигляді несвоєчасного перерахуванням Комітенту грошових коштів,

отриманих від реалізації продукції, утворилася заборгованість в сумі 171 849,25

грн.

 Відповідач -СПД ОСОБА_1 заперечував існування

вказаної заборгованості, стверджуючи, що позивач при розрахунку розміру заборгованості

не врахував актів уцінки продукції та акцій, якими також передбачалися знижки

вартості продукції. Крім того, ДП 

"Фаберлік-Україна" приймало без заперечень звіти Комісіонера

про реалізовану продукцію, в яких була 

вказана  кількість товару, його

асортимент та ціни реалізації у тому числі з урахуванням акцій Комітента.

З огляду на наведе та ту обставину,

що дослідження вказаного питання потребувало спеціальних знань, господарським

судом була призначена судова експертиза.

Оцінюючи в сукупності висновки

судового експерта та подані сторонами докази, суди попередніх інстанцій дійшли

висновку, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 104

031, 35 грн., доказів її погашення СПД ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до статті  84 Господарського процесуального кодексу

України, роз'яснень, що містяться  в п.

п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про

судове рішення ”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши  обставини, вирішив справу у відповідності з

нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки

суду   про  встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у  судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх

юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші

нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й

обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, в порушення вимог  статті 43 Господарського процесуального

кодексу України ні судом першої ні судом апеляційної інстанцій в повній

мірі  не досліджено обставин,  на яких ґрунтуються вимоги позивача та

заперечення відповідача.

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629

Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є

обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із змісту наведених

норм зобов'язання за договором припиняються шляхом  їх повного виконання, що в даному випадку і

повинно бути предметом судового дослідження.

Відповідно до статті 9

Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

  підставою для бухгалтерського обліку

господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення

господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час

здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її

закінчення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про

документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом

Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року господарські операції -це

факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна,

капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення суб'єктом

підприємницької діяльності  господарських

операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань  відповідно до умов договорів, укладених цим

суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися

первинними бухгалтерськими документами.

Первинним документом в розумінні

змісту статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність

в Україні” є видаткові накладні, відповідно до яких Комісіонер відпускав

Комітенту товар в асортименті і за визначеними цінами, і екземпляри в оригіналі

яких повинні мати як позивач так відповідач. Крім того, первинними документами

є  звіти Комісіонера, які відповідно до

умов названих договорів  останній повинен

надавати Комітенту.

Проте,  господарськими судами не досліджувалось

виконання вказаних умов договору та відповідного відображення таких операцій в

бухгалтерському обліку як позивача, так і відповідача.

Наведене свідчить,  що судами при розгляді вказаної справи

наведені приписи законодавства не враховані, не звернуто увагу на те, що спір у

даній справі стосується виконання чи невиконання відповідачем свого обов'язку

щодо оплати реалізованого товару з урахуванням звичайних та  "акційних" цін.

Повне та всебічне дослідження

вказаних обставин має важливе значення для правильності вирішення спору.

В силу вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази. 

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119, 11110, 11111, 11112,

Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 

задовольнити частково.

Постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду  від

30.05.2007р. у справі №20-2/005  скасувати, а справу передати до суду

першої інстанції на новий розгляд.  

Головуючий  суддя  

Шаргало В.І.

Суддя

Данилова Т.Б.

 Суддя

 Мачульський Г.М.