Ухвала

від 23.07.2024 по справі 132/1619/20

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1619/20

Ухвала

Іменем України

23 липня 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000090 від 03.03.2020 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2024 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000090 від 03.03.2020 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024 року, визначено склад суду з розгляду заяви про відвід судді: головуючого суддю ОСОБА_8 .

В судовому засіданні 23.07.2024 року, обвинувачений ОСОБА_6 заявив відвід судді ОСОБА_8 від розгляду його ж заяви про відвід судді ОСОБА_7 з тих підстав, що ним оскаржується рішення судді ОСОБА_8 в іншому кримінальному провадженні до суду вищестоящої інстанції, та подана відносно нього скарга до Вищої ради правосуддя.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 23.07.2024 року, клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_8 від розгляду його ж заяви про відвід судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000090 від 03.03.2020 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України залишено без розгляду з підстав, передбачених ч.4 ст.81 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні просили суд задовольнити заяву про відвід судді ОСОБА_7 , з підстав зазначених у ній, а також додаткових пояснень, наданих в суді.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні категорично заперечувала проти задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_7 , через відсутність правових підстав для цього.

Інші учасники даного кримінального провадження в судове засідання не з`явилися, їх неявка не перешкоджає розгляду вказаного питання.

Заслухавши позицію учасників кримінального провадження, перевіривши доводи поданої заяви, суд вважає, що заява обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_7 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перелік підстав для відводу судді визначений статтями 75, 76 КПК України.

Відповідно достатті 75КПК України,слідчий суддя,суддя абоприсяжний неможе братиучасть укримінальному провадженні: 1)якщо вінє заявником,потерпілим,цивільним позивачем,цивільним відповідачем,близьким родичемчи членомсім`ї слідчого,прокурора,підозрюваного,обвинуваченого,заявника,потерпілого,цивільного позивача,цивільного відповідача; 2)якщо вінбрав участьу цьомупровадженні яксвідок,експерт,спеціаліст,представник персоналуоргану пробації,перекладач,слідчий,прокурор,захисник абопредставник; 3)якщо вінособисто,його близькіродичі чичлени йогосім`ї заінтересованів результатахпровадження; 4)за наявностіінших обставин,які викликаютьсумнів уйого неупередженості; 5) у випадку порушення встановленогочастиною третьою статті 35цього Кодексупорядку визначенняслідчого судді,судді длярозгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно статті76КПК України,суддя,який бравучасть укримінальному провадженніпід часдосудового розслідування,не маєправа братиучасті уцьому жпровадженні всуді першої,апеляційної ікасаційної інстанцій,крім випадківперегляду нимв апеляційномупорядку ухвалисуду першоїінстанції прообрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,про змінуіншого запобіжногозаходу назапобіжний західу видітримання підвартою абопро продовженнястроку триманняпід вартою,яка булапостановлена підчас судовогопровадження всуді першоїінстанції доухвалення судовогорішення посуті. Суддя,який бравучасть укримінальному провадженнів судіпершої інстанції,не маєправа братиучасті уцьому жпровадженні всудах апеляційноїі касаційноїінстанцій,а такожу новомупровадженні післяскасування вирокуабо ухвалисуду першоїінстанції. Суддя,який бравучасть укримінальному провадженнів судіапеляційної інстанції,не маєправа братиучасті уцьому жпровадженні всудах першоїі касаційноїінстанцій,а такожу новомупровадженні післяскасування вирокуабо ухвалисуду апеляційноїінстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.

Як на підставу для відводу судді ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_6 посилається на приписи пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, згідно якої, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відвід суддіє процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь у ньому.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, при оцінці безсторонності суду розмежовується суб`єктивний та об`єктивний аспекти, суб`єктивний відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, а об`єктивний визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної складової неупередженості суддів, то у справі «Фей проти Австрії», суд вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, оскільки «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вимогу про відвід судді ОСОБА_7 обґрунтовує виключно на суб`єктивних припущеннях.

Як на підставу для відводу судді ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_6 посилається на незгоду з процесуальними діями та рішеннями судді, а тому останній на переконання заявника підлягає відводу з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України.

Надаючи оцінку вищенаведеній підставі, суд виходить з того, що незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями та рішеннями судді, не можуть бути підставою для відводу.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі № 826/11409/17, де зазначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до роз`яснень, наведених в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді.

Наведені обвинуваченим аргументи стосовно підстав для відводу судді ОСОБА_7 , свідчать саме про його незгоду з процесуальними діями та рішеннями судді, що у значенні вказаних вище вимог закону та роз`яснень Верховного Суду, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Крім того, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.

Отже, аргументи, якими обвинувачений ОСОБА_6 мотивує свою заяву про відвід судді ОСОБА_7 , не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Інших обставин, визначених законом, які б свідчили про особисту упередженість судді ОСОБА_7 або його необ`єктивність під час розгляду кримінального провадження у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.

З огляду на викладене, заявлений відвід містить оціночні судження та не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_7 , передбачених законом, а тому підстав для задоволення відводу не вбачається.

Керуючись ст.ст.3, 75, 76, 80, 81, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000090 від 03.03.2020 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України залишити без задоволення.

Дана ухвала згідно вимог ч.2 ст.21 КПК України, ч.ч.2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання ухвали має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя