Постанова

від 04.07.2024 по справі 761/37331/19-ц

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Справа№ 761/37331/19-ц

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Гаврюшенко С.А.,

від відповідача - представник не прибув,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" - представник не прибув,

від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - представник не прибув,

від третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 про забезпечення позову у справі №761/37331/19-ц (суддя Гумега О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство Агрофірма "СЛАВУТИЧ", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів.

ВСТАНОВИВ наступне.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України та висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову № б/н від 07.03.2024 (далі - заява про забезпечення позову), відповідно до якої позивач просить суд заборонити Міністерству юстиції України, посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіального органу, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державному підприємству "Національні інформаційні системи", державним реєстраторам, вчиняти будь-які дії щодо виконання Наказу Міністерства юстиції України №2870/5 від 05.09.2018 "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Наказу Міністерства юстиції України №3955/5 від 17.12.2018 "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій (внесення відповідних записів) про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" (ідентифікаційний код 25163269).

Заява мотивована наявністю у позивача обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №761/37331/19-ц заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонено Міністерству юстиції України (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622), посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіального органу, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державному підприємству "Національні інформаційні системи", державним реєстраторам, вчиняти будь-які дії щодо виконання Наказу Міністерства юстиції України №2870/5 від 05.09.2018 "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Наказу Міністерства юстиції України №3955/5 від 17.12.2018 "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій (внесення відповідних записів) про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" (Україна, 39024, Полтавська область, Глобинський р-н, село Горби; ідентифікаційний код 25163269).

Так, враховуючи пов`язаність вищевказаних заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач та третя особа 1звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на недоведеність обставин того, що невжиття заходів забезпечення призведе до істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В судове засідання прибув апелянт - третя особа 1, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач надав пояснення, якими заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг.

Відповідач (апелянт), треті особи - ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ", ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; про що свідчать: довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету (щодо ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ"), повідомлення про вручення поштового відправлення (щодо ОСОБА_3 ), реєстром поштових відправлень суду (щодо ОСОБА_4 ).

В свою чергу, відповідач надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, через великий обсяг справ, в яких спеціалісти Управління беруть участь.

Дослідивши обставини, заявленого клопотання, колегією суддів відмовляється у його задоволенні, оскільки відповідачем у справі є юридична особа, а не окремий її представник, в свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України передбачена участь у судовому процесі через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.

При цьому, суд за клопотанням відповідача вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість йому реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, а тому не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи з тих же підстав.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16).

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Такий правовий висновок викладено в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19.

Разом з тим, оскільки предметом позову (забезпечити який просив його заявник) є вимоги немайнового характеру, а саме про визнання незаконними та скасування наказів, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі №910/11177/20.

Так, заявник в заяві про забезпечення вказав, що оскаржуваними наказами Міністерства юстиції України були скасовані реєстраційні дії, якими, зокрема, змінено склад учасників та директора Підприємства на ОСОБА_2 (позивача).

При цьому, позивач вказує, що він набув частку у розмірі 100 % статутного капіталу Підприємства на підставі Договору №1 купівлі - продажу частки у статутному капіталі ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ" від 10 квітня 2018 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Таким чином, за доводами позивача, реалізація відповідачем спірних наказів про скасування наведених реєстраційних дій призведе до втрати ОСОБА_2 статусу учасника Підприємства та він відповідно не зможе захистити та поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Стосовно наведених доводів, Суд зазначає наступне.

Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у жовтні 2018 року звернулися до суду з позовом, в якому, зокрема, просили визнати нікчемним договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ" від 10 квітня 2018 року (на який в свою чергу посилається позивач, як на підставу набуття у власність частки у розмірі 100 % статутного капіталу цього Підприємства).

11 лютого 2020 року Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

18 травня 2020 року Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року.

30 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

18 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №917/1338/18, рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року зокрема, у частині відмови у задоволенні вимог про визнання нікчемним договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" від 10 квітня 2018 року та про визнання недійсними редакцій статутів Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ", затверджених вищевказаними рішеннями загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ", оформленим протоколом № 1 від 2 січня 2018 року, і зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" № 3 від 19 травня 2018 року, змінено у мотивувальній частині.

Так, Суд виснував, що оскільки договір купівлі-продажу укладений без урахування інтересів спадкоємців померлого ОСОБА_6 , спрямований на незаконне заволодіння часткою останнього у статутному капіталі ПП Агрофірма "СЛАВУТИЧ", цей договір в частині умов про розпорядження ОСОБА_5 часткою у статутному капіталі підприємства, яку успадкували зокрема позивачки (60% статутного капіталу), згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.

Отже, в межах справи №917/1338/18 встановлено нікчемність договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства Агрофірма "СЛАВУТИЧ" від 10 квітня 2018 року в частині умов про розпорядження ОСОБА_5 часткою у статутному капіталі підприємства, яку успадкували зокрема позивачки (60% статутного капіталу).

Враховуючи наведене, позивачем не доведено обставин того, яким чином реалізація відповідачем спірних наказів про скасування наведених реєстраційних дій (вчинених на підставі зазначеного договору, нікчемність якого встановлена в судовому порядку) призведе до втрати ОСОБА_2 статусу учасника Підприємства та внаслідок чого він не зможе захистити та поновити свої права в межах саме одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Тобто не доведено, що позивач не зможе захистити свої майнові права в межах одного цього провадження без нових звернень до суду.

Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи скаржників про недоведеність обставини того, що невжиття заходів забезпечення призведе до істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведене вище, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову - залишенню без задоволення.

Виходячи з положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 про забезпечення позову у справі №761/37331/19-ц задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 про забезпечення позову у справі №761/37331/19-ц скасувати.

3. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міністерства юстиції України 3 028 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 028 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 23.07.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко