Рішення

від 23.07.2024 по справі 903/367/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2024 року Справа № 903/367/24

за позовом: Фізичної особи - підприємця Тусюка Миколи Степановича

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії «Ковельське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 42 880,09 грн.

Суддя Шум М. С.

Без виклику сторін

встановив: Фізична особа - підприємець Тусюк Микола Степанович в позовній заяві просить суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії «Ковельське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 42 880,09 грн., в тому числі: 37 634,96 грн. втрат від інфляції та 5 245,13 грн. 3% річних у зв`язку із невиконанням умов договору купівлі -продажу №б/н від 05.01.2021 в частині вчасної оплати поставленого товару, а також 3 028,00 грн. судового збору та 12 800,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.05.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що договір, за яким виникло спірне грошове зобов`язання, позивач укладав з ДП «Старовижівське лісове господарство» (код в ЄДР 13354633), як покупцем. Про заміну сторони-покупця даного договору позивач не вказує, тоді як відповідач стверджує, що така заміна не проводилась.

ДП «Старовижівське лісове господарство» (код в ЄДР 13354633) було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Ковельське лісове господарство» (код в ЄДР 00991539), яке й стало правонаступником ДП «Старовижівське лісове господарство» згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 № 596 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СТАРОВИЖІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» та затвердження складу Комісії з припинення».

За наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 880 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОВЕЛЬСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» та затвердження складу Комісії з припинення» ДП «Ковельське лісове господарство» (код в ЄДР 00991539) було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (код в ЄДР 44768034), яке відповідно стало правонаступником прав та обов`язків ДП «Ковельське лісове господарство».

Таким чином, обов`язок ДП «Ліси України» виконати спірне грошове зобов`язання не могло виникнути безпосередньо із договору б/н від 05.01.2021, стороною якого останнє не було, що вказує на відсутність предмету спору з підстав, які визначив позивач.

Відповідач вважає, що враховуючи положення ст. 14 Господарського процесуального кодексу України підставно стверджувати, що у даному випадку провадження по справі підлягає закриттю згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГГІК.

Щодо обсягу правонаступництва та моменту правонаступництва відповідач зазначає, що під час реорганізації ДП «Старовижівське лісове господарство» (код в ЄДР 13354633) й ДП «Ковельське лісове господарство» (код в ЄДР 00991539) було складено та затверджено передавальні акти до яких, зокрема, включалась й кредиторська заборгованість.

Так, Наказом Держлісагентства України від 31.12.2021 №978 було затверджено передавальний акт ДП «Старовижівське лісове господарство», згідно із яким до ДП «Ковельське лісове господарство» перейшла кредиторська заборгованість перед ФОП Тусюк М.С. у розмірі 148 755,94 грн. із датою виникнення заборгованості 01.10.2021 (копія наказу, витяг з передавального акту додаються). Хоча у даному передавальному акті прямо й не вказано дату, з якої майно, права та обов`язки переходять до правонаступника, але враховуючи дату затвердження такого акту, потрібно визначити момент правонаступництва саме датою затвердження передавального акту, тобто 31.12.2021.

Наказом Держлісагентства України від 03.01.2023р. №14 було затверджено передавальний акт ДП «Ковельське лісове господарство» у якому також числилась кредиторська заборгованість перед ФОП Тусюк М.С. у розмірі 148 755,94 грн. із датою виникнення заборгованості 12.2021 (копія наказу, витяг з передавального акту додаються).

Аналогічно у даному передавальному акті прямо не вказано дату з якої майно, права та обов`язки переходять до правонаступника, тому момент правонаступництва потрібно визначити датою затвердження передавального акту, тобто 03.01.2023.

Таким чином, у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків ДП «Старовижівське лісове господарство» перейшло у порядку правонаступництва до ДП «Ліси України» в особі філії «Ковельське лісове господарство» з моменту затвердження відповідного передавального акту з 03.01.2023.

Наведене відповідає висновкам, викладених у постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №922/3979/21 та від 18.08.2023 у справі №922/4650/21.

Отже, грошове зобов`язання у розмірі 148 755,94 грн., виконання якого підлягало на користь ФОП Тусюк О.М., перейшло до ДП «Ліси України» в порядку правонаступництва 03.01.2024.

Щодо спірної заборгованості потрібно також зазначити, що 26.12.2022 під час припинення ДП «Ковельське лісове господарство» від імені позивача подавалась заява про визнання майнових вимог на суму 188 646,67 грн., з яких 148 755,94 грн. основної заборгованості, 4 487,09 грн. 3% річних, 35 403,64 грн. втрат від інфляції, тоді як грошові вимоги кредиторів приймались до 06.12.2022.

Таким чином, через прострочення пред`явлення майнових вимог у процесі припинення ДП «Ковельське лісове господарство» вимоги позивача про сплату 3% річних, втрат від інфляції не було включено до відповідного передавального акту.

Згідно із розрахунком, доданим до позовної заяви, 3% річних й втрати від інфляції нараховувались на прострочену суму грошового зобов`язання у розмірі 148 755,94 грн. за період грудень 2021 року - січень 2023 року. За даними позивача розмір 3% річних становив 5 245,13 грн., а втрат від інфляції - 37 634,96 грн.

При цьому, позивач вказував, що нарахування здійснювалось на заборгованість по договору станом на 01.11.2021 у сумі 148 755,94 грн., але прямо не вказував конкретної дати, з якої дане грошове зобов`язання стало простроченим, тоді як умовами п. 3.2 договору купівлі- продажу від 05.01.2021, укладеного позивачем з ДП «Старовижівське лісове господарство», передбачено оплату протягом 5 днів після отримання товару.

На переконання відповідача обов`язок сплатити 148 755,94 грн. на користь позивача виник з моменту правонаступництва, який визначався датою затвердження передавального акту ДП «Ковельське лісове господарство» 03.01.2023; відповідно датою припинення належним виконанням зазначеного грошового зобов`язання було 10.02.2023 день перерахування відповідачем на користь позивача 148 755,94 грн. (про перерахування коштів повідомляється у позові й також підтверджується платіжною інструкцією відповідача).

Таким чином, період нарахування 3% річних й втрат від інфляції потрібно прийняти з 04.01.2023 по 10.02.2023 (38 днів).

Також, заслуговує на увагу, що розрахунок суми 3% річних здійснено відповідачем неправильно, оскільки за лютий 2022 року було прийнято не 28 днів, а 30. Відповідно за даними позивача сума 3% річних мала б бути 5 220,72 грн., а не 5 245,13 грн.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу відповідач повідомляє, що їх розмір не співмірний із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому, керуючись положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу, відповідач вправі клопотати про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у разі покладення таких витрат на відповідача.

Відповідач просить суд прийняти судове рішення по даній справі відповідно до норм матеріального права, вказаних у тексті, враховуючи судову практику на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними доказами; а також просить суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу адвоката у разі їх покладення на відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд також повівдомляє сторін, що суддя Шум М. С. з 24.06.2024 по 28.06.2024 перебував у відпустці, з 02.07.2024 по 21.07.2024 перебував на лікарняному.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши позицію відповідача, його доводи та заперечення, господарський суд,

в с т а н о в и в:

05.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем Тусюком М. С. (позивач) та Державним підприємством «Старовижівське лісове господарство» укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору купівлі-продажу від 05.01.2021.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2 позивач зобов`язався передати Державному підприємству «Старовижівське лісове господарство» товар згідно з накладними, а ДП «Старовижівське лісове господарство» зобов`язався прийняти товар та оплатити його протягом 5 днів з дня отримання товару. Загальна вартість товару 800 000 грн. 00 коп.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання договору в період з 01.01.2021 по 01.10.2021 позивач поставив ДП «Старовижівське лісове господарство» товар на суму 194 560 грн. 00 коп., що підтверджується накладними, не оспорюється відповідачем.

Строк оплати отриманого товару на всю зазначену суму настав після п`яти днів після поставки товару згідно з останньою накладною від 01.10.2021.

В свою чергу, відповідач ДП «Старовижівське лісове господарство» товар в строки, встановлені договором, оплатив частково на суму 45 804 грн. 06 коп., що підтверджується заключною випискою за період з 01.01.2021 по 19.11.2021.

Сума боргу станом на 01.11.2021 становила 148 755 грн. 94 коп.

Відповідна сума боргу також відображена у підписаних ФОП Тусюком М. С. та Державним підприємством «Старовижівське лісове господарство» Акті звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2021-19.10.2021 згідно з яким за даними ДП «Старовижівське лісове господарство» на 19.10.2021 заборгованість на користь ФОП Тусюка М. С. становила 148 755 грн. 94 коп. (а. с. 13) та Акті звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2021-27.12.2021 згідно з яким за даними ДП «Старовижівське лісове господарство» на 27.12.2021 заборгованість на користь ФОП Тусюка М. С. становила 148 755 грн. 94 коп. (а. с. 14).

Відповідач визнає наявність кредиторської заборгованості перед ФОП Тусюком М. С. у відзиві, а також така заборгованість відображена у передавальному акті ДП «Старовижівське лісове господарство, що затверджений Наказом Держлісагентства України від 31.12.2021 №978 та передавальному акті ДП «Ковельське лісове господарство», що затверджений Наказом Держлісагентства України від 03.01.2023 №14, які долучені до відзиву

Філія «Ковельське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» перерахувало позивачеві кошти в сумі 148 755 грн. 94 коп. 10.02.2023 з призначенням платежу «погашення кредиторської заборгованості по ДП «Старовижівське ЛГ» (а. с. 52).

В свою чергу, позивач просить суд стягнути з відповідача 37 634 грн. 96 коп. втрат від інфляції, що нараховані за період з грудень 2021 по січень 2023 та 5 245 грн. 13 коп. 3% річних, що нараховані за період з грудня 2021 по січень 2023 за простроченням оплати за отриманий згідно з договором купівлі-продажу від 05.01.2021 товар.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунки позивача встановив, що нараховані ФОП Тусюком М. С. втрати від інфляції в сумі 37 634 грн. 96 коп. на суму боргу в розмірі 148 755 грн. 94 коп. за період з грудня 2021 по січень 2023 є арифметично правильними та підставними, оскільки нараховані за період прострочення відповідної суми за поставлений згідно з договором купівлі-продажу товар.

Суд перевіривши розрахунки позивача встановив, що нараховані ФОП Тусюком М. С. 3% річних в сумі 5 245 грн. 13 коп. на суму боргу в розмірі 148 755 грн. 94 коп. за період з грудня 2021 по січень 2023 є арифметично неправильними.

З розрахунку:

сума боргу 148 755 грн. 94 коп.,

період нарахування 01.12.2021 по 31.01.2023

3% річних становить 5 220 грн. 72 коп. (148 755.94 грн. х 3% / 365 днів х 427 днів)

Відтак, підставними, оскільки нараховані за період прострочення відповідної суми за поставлений згідно з договором купівлі-продажу товар є сума 3% річних в розмірі 5 220 грн. 72 коп.

У позові на суму 24 грн. 41 коп. 3% річних суд відмовляє у зв`язку із помилковістю у розрахунках.

Щодо твердження відповідача про те, що обов`язок ДП «Ліси України» виконати спірне грошове зобов`язання не могло виникнути безпосередньо із договору б/н від 05.01.2021, стороною якого останнє не було, що вказує на відсутність предмету спору з підстав, які визначив позивач.

А також щодо твердження відповідача про те, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків ДП «Старовижівське лісове господарство» перейшло у порядку правонаступництва до ДП «Ліси України» в особі філії «Ковельське лісове господарство» з моменту затвердження передавального акту з 03.01.2023, а відтак і 3% річних та втрати від інфляції могли бути нараховані з цієї дати.

ДП «Старовижівське лісове господарство» (код в ЄДР 13354633) припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Ковельське лісове господарство» (код в ЄДР 00991539), яке й стало правонаступником ДП «Старовижівське лісове господарство» згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 № 596 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СТАРОВИЖІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» та затвердження складу Комісії з припинення», який долучено до матеріалів справи.

Наявність кредиторської заборгованості перед ФОП Тусюком М. С. у сумі 148 755 грн. 94 коп. відображена у передавальному акті ДП «Старовижівське лісове господарство, що затверджений Наказом Держлісагентства України від 31.12.2021 №978.

В подальшому, за наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 880 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОВЕЛЬСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» та затвердження складу Комісії з припинення» ДП «Ковельське лісове господарство» (код в ЄДР 00991539) було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (код в ЄДР 44768034), яке відповідно стало правонаступником прав та обов`язків ДП «Ковельське лісове господарство».

Наявність кредиторської заборгованості перед ФОП Тусюком М. С. у сумі 148 755 грн. 94 коп. відображена у передавальному акті ДП «Ковельське лісове господарство», що затверджений Наказом Держлісагентства України від 03.01.2023 №14.

Суд з посиланням на правові висновки ВС в постановах від 16.03.2023 у справі №922/3979/21 та від 18.08.2023 у справі №922/4650/21 погоджується з позицією відповідача про те, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків ДП «Старовижівське ЛГ» перейшло правонаступнику ДСГП «Ліси України» з моменту затвердження Передавального акту Наказом Держлісагентства України від 03.01.2023 №14, а саме - з 03.01.2023.

Однак така обставина підтверджує лише належність відповідача у даній справі, проте така обставина не змінює та не скасовує факту прострочення грошових зобов`язань контрагента за договором перед ФОП Тусюком М. С. Верховний Суд у зазначених постановах дає оцінку моменту виникнення правонаступництва юридичної особи внаслідок приєднання.

У передавальних актах зафіксовано кредиторську заборгованість перед боржником. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (постанови ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15). Правова природа 3% річних та втрат від інфляції визначена як самостійними компенсаційними, а не штрафними виплатами (пост. ВП ВС від 27.11.2019 №340/385/17)

Процес реорганізації та правонаступництво, а також момент з якого саме ДСГП «Ліси України» (як правонаступник) зобов`язаний сплатити позивачеві кошти в сумі 148 755 грн. 94 коп. не скасовує обставини прострочення грошового зобов`язання перед позивачем та права позивача стягувати компенсаційні втрати від прострочення отримання коштів за поставлений товар.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач прямо не вказував конкретної дати, з якої дане грошове зобов`язання стало простроченим, тоді як умовами п. 3.2 договору купівлі- продажу від 05.01.2021, укладеного позивачем з ДП «Старовижівське лісове господарство», передбачено оплату протягом 5 днів після отримання товару, суд зазначає, що втрати від інфляції та 3% річних нараховуються підприємцем з 01.12.2021. Остання поставка товару здійснена згідно з накладною від 01.10.2021.

При цьому, нарахування річних та втрат від інфляції є правомірною протягом усього строку прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи диспозитивність господарського процесу, позивач має право звернутися до суду із позовом про стягнення коштів в сумі та за період на власний розсуд.

Судом встановлено, що розрахунки позивача здійснено саме в період прострочення грошового зобов`язання.

Суд погодився з розрахунками позивача в частині підставності 3% річних в розмірі 5 220,72 грн., а не 5 245,13 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 37 634 грн. 96 коп. та 5 220 грн. 72 коп. 3% річних. В позові на суму 24 грн. 41 коп. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван 7де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 3 026 грн. 28 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 12 800 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

15.12.2022 між адвокатом Гайдашук Валентином Миколайовичем та Фізичною особою-підприємцем Тусюком Миколою Степановичем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №47. Відповідно до п. 1.1, 1.2, 3.1 договору Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Адвокат надає Клієнту консультації та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в судах загальної юрисдикції України, зокрема, в Господарському суді Волинської області у справі за позовом ФОП Тусюк М.С. до ДП «Ковельське лісове господарство» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу. За правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначеному між сторонами, про що сторони складають додаткову угоду.

Додатковою угодою №1 від 15.12.2022 до договору №47 сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката становить 800 грн.

Згідно з актом прийому-передачі послуг правничої допомоги від 27.03.2024 до договору про надання правничої допомоги №47 від 15.12.2022 Адвокат надав клієнту юридичні послуги відповідно до договору №47 від 15.12.2022, а Клієнт прийняв надані послуги.

Зміст правничої допомоги згідно з Актом:

- усна консультація з вивчення документів та правовий аналіз договору та виниклих правовідносин витрачено 2 год., вартість робіт1 600 грн.;

- роз`яснення прав позивача та стягувача, вивчення останньої практики з аналогічних спорів витрачено 1 год., вартість робіт 800 грн.;

- розробка стратегії захисту прав витрачено 1 год, вартість робіт 800 грн.;

- складення позовної заяви, здійснення розрахунків суми основного боргу та інших нарахувань, оформлення всіх документів, що додаються до позовної заяви витрачено 12 годин, вартість робіт 9 600 грн.

Згідно з Актом вартість послуг становить 12 800 грн., жодних претензій по якості, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до адвоката не має.

До матеріалів справи також долучено Ордер на надання правничої допомоги адвокатом Гайдашуком В. М. Тусюку М. С., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Гайдашук В. М. від 30.11.2018, квитанцію до прибуткового касового ордеру №28 від 27.03.2024 про сплату коштів позивачем адвокату в сумі 12 800 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 15.12.2022 №47.

Відповідач у відзиви зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, що заявлений позивачем, не співмірний із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

На переконання суду вказані в Акті тривалість витраченого часу на складення позовної заяви, здійснення розрахунків суми основного боргу та інших нарахувань, оформлення всіх документів, що додаються до позовної заяви, що зайняло 12 годин є надміру великою з огляду на правову природу правовідносин, предмет та підстави спору та об`єм документів, якими обґрунтовано позовні вимоги. Предметом спору є стягнення втрат від інфляції та 3% річних у зв`язку із простроченням сплати коштів за отриманий згідно з договором купівлі-продажу товар. Пропорційним та обґрунтованим за конкретних обставин справи суд вважає час витрачений на підготовку позовної заяви та оформлення документів до неї тривалість 6 год., а вартість послуг з розрахунку 800 год. за 1 годину 4 800 грн. 00 коп.

Одночасно, суд вважає, що окремо виділення у акті такого виду послуг за конкретних спірних правовідносин як розробка стратегії захисту та витрачений час тривалістю 1 год. є необґрунтованим та поглинаються зазначеною адвокатом у Акті послугою вивчення останньої практики з аналогічних спорів.

Суд також бере до уваги часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що підставними, обґрунтованими, пропорційними з урахуванням ціни позову, предмету та підстав позову є витрати на правничу допомогу адвоката, які слід покласти на відповідача в розмірі 7 200 грн. 00 коп. з розрахунку 800 грн. за 1 годину:

- усна консультація з вивчення документів та правовий аналіз договору та виниклих правовідносин витрачено 2 год., вартість робіт1 600 грн.;

- роз`яснення прав позивача та стягувача, вивчення останньої практики з аналогічних спорів, розробка стратегії захисту прав витрачено 1 год., вартість робіт 800 грн.;

- складення позовної заяви, здійснення розрахунків суми основного боргу та інших нарахувань, оформлення всіх документів, що додаються до позовної заяви витрачено 6 годин, вартість робіт 4 800 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ковельське лісове господарство» (вул. Шота Руставелі, 9А, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034, адреса філії: вул. Холмська, 46, м.Ковель, Волинська обл) на користь Фізичної особи-підприємця Тусюка Миколи Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- 5 220 грн. 72 коп. 3% річних та 37 634 грн. 96 коп. втрат від інфляції, а також 3 026 грн. 00 коп. судового збору та 7 200 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

3. В позові на суму 24 грн. 41 коп. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяМ. С. Шум