Рішення

від 09.07.2024 по справі 910/14977/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2024Справа № 910/14977/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац";

про розподіл судових витрат.

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац";

про стягнення 428 146,41 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"</a>;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс";

про визнання дій протиправними, визнання тарифу на послуги незаконним та скасування незаконних нарахувань.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Закарлюка Н.С., адвокат, ордер серії АР № 1116240 від 29.12.2022;

Від відповідача: Магратій Я.В., адвокат, ордер серії АІ № 1200945 від 16.02.2023.

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Магратій Я.В., адвокат, ордер серії АІ № 1200945 від 16.02.2023;

Від відповідача: Закарлюка Н.С., адвокат, ордер серії АР № 1116240 від 29.12.2022;

Від третьої особи: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

17.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" надійшла заява, яка сформована в системі "Електронний суд" 14.06.2024, в якій заявник просить розподілити судові витрати та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"</a> витрати на правничу допомогу за первісним позовом у розмірі 135 600,00 грн, гонорар успіху 15 000,00 грн, а також витрати на правничу допомогу за підготовку апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 10 400,00 грн, що разом складає 161 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" призначено на 26.06.2024.

24.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"</a> подало до господарського суду заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про розподіл судових витрат

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" призначено на 09.07.2024.

У судовому засіданні 09.07.2024 представник заявника просив заяву про розподіл судових витрат задовольнити повністю.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 09.07.2024 проти задоволення заяви про розподіл судових витрат заперечував, просив у її задоволенні відмовити повністю.

Представники третьої особи за зустрічним позовом у судове засідання 09.07.2024 не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомленні судом належним чином.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про розподіл судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, яка підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020.

У заяві про розподіл судових витрат позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 161 000,00 грн.

17.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" (далі також - клієнт) та Магратій Яніною Василівною (далі також - адвокат) укладено договір № 17 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

За умовами п. 4.1. договору, за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін та обумовлюється у додатковій угоді/акті приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємними додатками до договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що. вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.

Згідно з п 4.2. договору, витрати адвоката (поїздки, відрядження, оплати судового збору та інші витрати) оплачуються клієнтом окремо від вартості гонорару згідно підтверджуючих документів на такі витрати. Гонорар сплачується у термін визначений у додатковій угоді.

Додатковою угодою № 2 від 18.08.2020 до договору, сторони погодили п. 4.2. розділу 4 договору змінити та викласти в наступній редакції: п. 4.2. Клієнт зобов`язаний також здійснювати оплату фактичних витрат для виконання договору, зокрема таких: витрати на відрядження, добові в розмірі визначеному відповідно до чинного законодавства України, проживання під час відрядження, транспортні витрати (витрати адвоката пов`язані із проїздом в будь-який інший населений пункт і в зворотному напрямку), оплату послуг перекладача, нотаріальних послуг, експертиз, оплата роботи фахівців та інших осіб, які залучаються адвокатом, оплата копіювальних, друкарських та інших технічних робіт, міжміських та міжнародних телефонних розмов, витрати на мобільний зв`язок, витрати на поштовий зв`язок, сплата судового збору, інших сум, які були та/або мають бути сплачені адвокатом від імені і в інтересах клієнта, а також всі інші фактичні витрати пов`язані з виконанням цього Договору підлягають оплаті адвокату. Клієнт вправі вимагати подання адвокатом документів, що підтверджують розмір цих витрат та їх зв`язок з цим договором.

Також вказаною додатковою угодою сторони доповнили розділ 4 договору пунктами 4.4., 4.5. такого змісту: п. 4.4. Фактичні витрати пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами відшкодовуються з розрахунку 200,00 грн. за 1 годину роботи адвоката;

п. 4.5. Вартість представництва адвокатом інтересів клієнта:

??- у суді першої інстанції становить 1200,00 грн за 1 годину роботи;

??- у суді апеляційної та касаційної інстанції - 1300,00 грн за 1 годину роботи;

??- вчинення адвокатського запиту в межах замовлення - 1200,00 грн за 1 годину роботи;

??- з усіх питань, що стосуються виконання рішень судів - 1100,00 грн за 1 годину роботи.

У додатковій угоді № 1 від 01.01.2024 до договору, сторони погодили, що цей договір продовжує дію до 31.12.2026, а клієнт додатково сплачує винагороду (гонорар) адвокату, а позитивний результат наданих послуг (позитивне рішення суду) у розмірі 15 000,00 грн.

Також вказаною додатковою угодою передбачено, що гонорар сплачується адвокату протягом 30 робочих днів з моменту набрання рішення суду законної сили.

12.06.2024 між сторонами складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг до договору, відповідно до якого витрати на вартість гонорару адвоката складає 10 400,00 грн.

Також 12.06.2024 між сторонами укладено та підписано акт № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору, відповідно до якого витрати на вартість гонорару адвоката складає 135 600,00 грн.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року).

При цьому суд зазначає, що частина наданих адвокатом послуг, зазначених в акті № 2 від 12.06.2024 не були неминучими, оскільки, зокрема: надання заперечень № 19/03/2023 від 19.03.2023 на письмові пояснення від 09.03.2023 не вимагалося ані судом, ані процесуальним законодавством; підготовка заяви № 07/06/2023 від 07.06.2023 про визнання неналежними доказів у справі та подання її до суду не прийнята судом до розгляду, оскільки вирішення питання належності доказів чи їх неналежності приймається судом під час винесення рішення в нарадчій кімнаті, а заявлення такого клопотання чи заяви не може вплинути на це; підготовлення заяви (уточнення) №10/07/2023-2 від 10.07.2023 також не було неминучим, оскільки було уточнено заяву № 07/06/2023 від 07.06.2023, яка не прийнята судом до розгляду; заява про витребування доказів № 16/06/2023 від 16.06.2023 судом не була прийнята до розгляду.

При цьому суд вказує, що частина наданих послуг, зазначених у вказаному акті, а саме, зокрема: підготовлення заяви про залучення Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"; складання адвокатських запитів; збирання доказів; підготовка судових дебатів, в частині зустрічного позову, надано в межах розгляду зустрічної позовної заяви, в задоволенні якої судом відмовлено повністю.

Вказане також стосується і наданих послуг щодо участі в судових засіданнях, які також містяться в акті № 2 від 12.06.2024.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" не надано жодного доказу, який би підтверджував витрачений час адвоката на дорогу з м. Ірпінь до м. Києва та в зворотному напрямку та доказ того, що адвокат задля участі у кожному судовому засіданні виїжджав з м. Ірпінь.

При цьому суд вказує, що не дивлячись на те, що кожне судове засідання у даній справі займало різний проміжок часу, тоді як в акті № 2 від 12.06.2024 вказано сталі 3 години на кожне засідання.

Отже, враховуючи вищенаведене, оцінивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" докази на підтвердження понесених ним витрат, беручи до уваги те, що у задоволенні зустрічного позову судом відмовлено та враховуючи заперечення на заяву про розподіл судових витрат, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у розмірі 30 000, 00 грн, такі витрати є співрозмірними з предметом спору та з виконаною роботою, а надані послуги вказаною вартістю, на думку суду, були неминучими.

Щодо гонорару успіху суд вважає за необхідне вказати окремо на наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

А відтак, враховуючи вищевикладене та встановлене судом, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про розподіл судових витрат в частині стягнення з відповідача гонорару успіху у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"</a> (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, оф. 1004, ідентифікаційний код 36844047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" (03190, м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 16, ідентифікаційний код 42130741) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити повністю.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 23.07.2024.

Суддя О.В. Мандриченко