ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.07.2024Справа № 910/2886/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС»
до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»
про стягнення 59 157 297, 25 грн
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС»
2. Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED
про визнання недійсним договору
Представники учасники справи:
Від позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом: Нижник О.М.;
Від відповідача-1 за первісним (позивача за зустрічним) позовом: Панченко О.В.;
Від відповідача-2 за зустрічним позовом: Трубаков Є.О.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІРІТ ФІНАНС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 59 157 297,25 грн, з яких 41 88 229,50 грн основна суму заборгованості, 2 870 787,66 грн 3% річних за період з 18.11.2021 по 29.02.2024 включно, 14 398 280, 09 інфляційні витрати за період з грудня 2021 по січень 2024 включно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору факторингу №17 Ф від 22.12.2021 Компанія ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) (Клієнт) відступила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» (Фактор) право грошової вимоги до ПАТ «УКРНАФТА» щодо отримання грошових коштів дивідендів/виплати в сумі 41 888 229, 50 грн (сорок один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 50 копійок), а також всі інші права ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД пов`язані з таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення. В подальшому позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги, але відповідач дивіденди не сплатив, чим порушив законні права та інтереси позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, позивачем до позовної заяви подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»:
- належним чином засвідчену копію протоколу засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» від 27.05.2021 року №9/21 з додатками;
- витяг з Переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів від Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», складеного станом на 11.06.2021 року, в частині LUCRINO INVESTMENTS LIMITED (ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІРІТ ФІНАНС" залишено без руху.
18.03.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.04.2024.
05.04.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовним вимог та вказав наступне:
1) виплата дивідендів за результатами діяльності ПАТ «УКРНАФТА» у 2018 році здійснюється виключно особам, що містяться у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеному Центральним депозитарієм цінних паперів станом на 11.06.2021 року. ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» відсутній в переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеному станом на 11.06.2021, а тому не є особою, яка має право на отримання дивідендів, рішення щодо виплати яких прийнято Загальними зборами акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» (протокол Загальних зборів від 18.05.2021 року № 31);
2) ПАТ «УКРНАФТА» має здійснювати виплату дивідендів шляхом зарахування коштів на грошовий рахунок Центрального депозитарію в Національному банку України, а перерахування коштів особам, які мають право на отримання дивідендів, здійснюють депозитарні установи, що обслуговують відповідний рахунок власника акцій ПАТ «УКРНАФТА». Отже, перерахування ПАТ «УКРНАФТА» дивідендів на будьякий інший рахунок, ніж рахунок Центрального депозитарію, відкритий в Національному банку України, буде порушенням вимог законодавства;
3) задоволення вимог позивача та фактичне виконання відповідачем такого рішення призведе до того, що дивіденди на акції, що належали клієнту позивача, будуть сплачені двічі, оскільки законодавство, що регулює порядок виплати дивідендів через депозитарну систему, передбачає перерахування дивідендів усім акціонерам одночасно пропорційно їх кількості акцій;
4) Договір факторингу не відповідає вимогам законодавства, оскільки, по-перше, відступлення акціонером ПАТ «УКРНАФТА» права вимоги на дивіденди, що мають бути виплачені через депозитарну систему суперечить вимогам законодавства, подруге, виконання ПАТ «УКРНАФТА» Договору факторингу призведе до того, що дивіденди на акції, що належать клієнту Позивача, будуть сплачені двічі, по-третє, укладення Договору факторингу суперечить статті 515 Цивільного кодексу України, оскільки зобов`язання з виплати дивідендів є таким, що нерозривно пов`язане з особою відповідного кредитора - акціонера товариства, тому кредитор у зазначеному окремому зобов`язанні не може бути замінений іншою особою. При цьому, відповідач посилається на Окрему думку судді Верховного Суду Вронської Г. О. від 10.12.2019 року у справі № 910/13891/18, а також вказує про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 904/4009/18;
5) на момент укладення Договору факторингу відповідач не отримував від компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED вимогу про сплату суми дивідендів з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, а Позивач не надсилав та й не набув права надсилати таку вимогу Відповідачу; 6) для збирання доказів на підтвердження своєї правової позиції представником Відповідача було направлено адвокатський запит про надання копій документів, отриманих від LUCRINO INVESTMENTS LIMITED відповідно до Договору факторингу №17-Ф від 22.12.2021 та документів, що підтверджують передачу (сплату) ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» грошових коштів в сумі 39 794 000 грн. на користь LUCRINO INVESTMENTS LIMITED.
09.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору факторингу №17-Ф від 22.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІРІТ ФІНАНС" та компанією LUCRINO INVESTMENTS LIMITED. Також, представником позивача за зустрічним (відповідача за первісним) позовом заявлено клопотання про залучення до участі у справі відповідача-2 - компанію LUCRINO INVESTMENTS LIMITED.
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» зазначає, що в момент укладення договору факторингу № 17Ф від 22.12.2021 відповідачами не було дотримано вимоги частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 515 Цивільного кодексу України, а тому договір має бути визнаний судом недійсним.
10.04.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача (за первісним позовом/ відповідач за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій товариство заперечило проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказало на наступні обставини:
- внаслідок відступлення права грошової вимоги у зобов`язанні з виплати дивідендів до нового кредитора переходить право грошової вимоги до акціонерного товариства щодо виплати грошових коштів. При цьому за акціонером і надалі зберігаються всі інші його права як акціонера, встановлені законодавством, в тому числі ті, які дійсно нерозривно пов`язані з особою акціонера, зокрема на участь в управлінні акціонерним товариством тощо, а до нового кредитора переходить лише право грошової вимоги до акціонерного товариства. Таким чином, право грошової вимоги до ПАТ «УКРНАФТА» щодо отримання грошових коштів (дивідендів) не пов`язане нерозривно з особою кредитора (акціонера) та може вільно відступатися акціонерами на користь третіх осіб, зокрема і шляхом укладення договорів факторингу;
- можливість відступлення права грошової вимоги у зобов`язанні з виплати дивідендів підтверджується постановою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 910/13193/19, якою залишена без змін постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 року у справі № 910/13193/19, виконання боржником свого грошового зобов`язання з виплати дивідендів не на користь акціонера через депозитарну систему, а безпосередньо на користь нового кредитора не порушує жодних прав ПАТ «УКРНАФТА», оскільки не впливає на обсяг його грошових зобов`язань.
Твердження ПАТ «УКРНАФТА» про те, що право на отримання частини прибутку акціонерного товариства закріплено виключно за акціонерами такого товариства, має реалізовуватись виключно через депозитарну систему і не може бути відступлене іншому кредиторові не узгоджується з нормами законодавства, суперечить суті такого грошового зобов`язання та спростовується сталою судовою практикою з цього питання. Твердження відповідача про те, що задоволення вимог позивача та фактичне виконання відповідачем такого рішення призведе до подвійної сплати дивідендів є виключно твердженням відповідача та способом уникнути виконання свого грошового обов`язку. Відповідач був належним чином повідомлений про відступлення компанією LUCRINO INVESTMENTS LIMITED права грошової вимоги на отримання дивідендів на користь ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС». Відповідно, компанія LUCRINO INVESTMENTS LIMITED наразі не має права на отримання дивідендів ПАТ «УКРНАФТА», а отже відповідач вже не має правових підстав для виплати дивідендів вказаному акціонеру через депозитарну систему України, що виключає подвійну виплату коштів. В будь-якому випадку, порядок виконання відповідачем свого зобов`язання з виплати дивідендів всупереч твердженням відповідача не може позбавляти акціонера права на захист своїх порушених прав шляхом стягнення належних йому грошових коштів в судовому порядку безпосередньо з акціонерного товариства або права відступити своє право грошової вимоги до акціонерного товариства іншій особі;
- Щодо доводів відповідача про те, що договір факторингу не відповідає вимогам законодавства, позивач зазначає, що договір факторингу № 17Ф від 22 грудня 2021 року відповідає всім приписам цивільного законодавства, не суперечить нормам Закону України «Про акціонерні товариства» та статті 515 Цивільного кодексу України, оскільки зобов`язання з виплати дивідендів не є таким, що нерозривно пов`язане з особою акціонера товариства та може бути відступлене.
11.04.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач (за первісним позовом) просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» :
- документи, отримані від LUCRINO INVESTMENTS LIMITED відповідно до договору факторингу № 17Ф від 22.12.2021 року;
- документи, що підтверджують передачу (сплату) ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» грошових коштів в сумі 39 794 000 грн на користь /на рахунок LUCRINO INVESTMENTS LIMITED.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, в порядку статті 48 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі як відповідача-2 - компанію LUCRINO INVESTMENTS LIMITED, призначено підготовче засідання на 22.04.2024.
17.04.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача (за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом) надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що єдино можливий спосіб виплати ПАТ «УКРНАФТА» дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році - через депозитарну систему - обумовлює те, що зобов`язання ПАТ «УКРНАФТА» виплатити клієнту Позивача дивіденди за результатами фінансового-господарської діяльності у 2018 році нерозривно пов`язане з особою клієнта Позивача, у якого на рахунку у цінних паперах, відкритому в депозитарній установі ТОВ «СОЛІД ДНІПРО», станом на 11.06.2021 обліковувались акції ПАТ «УКРНАФТА».
Відповідач звернув увагу на те, що посилання позивача у відповіді на відзив на господарську справу № 910/13193/19 є необґрунтованим, оскільки правовідносини, що були предметом її розгляду, зовсім інші та предметом дослідження судом були обставини, пов`язані з виплатою дивідендів за результатами діяльності за 2011-2014 роки, виплата яких відповідно до встановлених під час розгляду цієї справи обставин здійснювалась безпосередньо акціонерам, а не через депозитарну систему.
18.04.2024 через відділ діловодства суд від представника позивача (за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказу та залучення його до матеріалів справи.
22.04.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача (за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2024.
Представник позивача (за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) в підготовчому засіданні 22.04.2024 підтримав клопотання про витребування доказів, яке долучено до позовної заяви.
Представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) у підготовчому засіданні 22.04.2024 заперечив проти задоволення клопотання представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом про витребування доказів, яке долучено до позовної заяви.
Представник відповідача - 2 за зустрічним позовом у підготовчому засіданні 22.04.2024 підтримав клопотання представника позивача за (первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) про витребування доказів, яке долучено до позовної заяви.
Судом у підготовчому засіданні 22.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника позивача (за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) про витребування доказів, яке долучено до позовної заяви.
Представник позивача (за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) в підготовчому засіданні 22.04.2024 заперечив проти клопотання представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) про витребування доказів, яке подано 11.04.2024.
Представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) у підготовчому засіданні 22.04.2024 підтримав клопотання про витребування доказів, яке подано 11.04.2024.
Представник відповідача - 2 за зустрічним позовом у підготовчому засіданні 22.04.2024 заперечив проти клопотання представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 клопотання представника позивача (за первісним/відповідача за зустрічним позовом) про витребування доказів - задоволено частково, клопотання представника відповідача (за первісним/позивача за зустрічним позовом) задоволено повністю; в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» витяг з Переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів від Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», складеного станом на 11.06.2021 року, в частині LUCRINO INVESTMENTS LIMITED (ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД), а також витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» документи, отримані від LUCRINO INVESTMENTS LIMITED відповідно до Договору факторингу № 17-Ф від 22.12.2021 та документи, що підтверджують передачу (сплату) ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» грошових коштів в сумі 39 794 000 грн. (тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі гривень 00 коп.) на користь/на рахунок LUCRINO INVESTMENTS LIMITED, підготовче засідання відкладено на 20.05.2024.
25.04.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача (за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач за первісним позовом заперечив проти задоволення заявлених зустрічних позовних вимог та зазначив, що внаслідок укладення договору факторингу № 17Ф від 22.12.2021 року не були порушені права та інтереси ПАТ «УКРНАФТА», яке не є стороною договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки ПАТ «УКРНАФТА», оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати своє грошове зобов`язання перед кредитором, а відбувається лише заміна особи кредитора, якій мала бути сплачена сума грошового зобов`язання. Отже, з огляду на відсутність порушень прав та інтересів ПАТ «УКРНАФТА» наведеним правочином, останнє не входить до кола осіб, які наділені правом оскаржувати договір в судовому порядку. Відповідно, правова підстава для звернення такою особою з позовом до суду відсутня, що само по собі є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.
Як зазначив позивач (за первісним позовом/ відповідач за зустрічним позовом) оплата за договором факторингу має бути здійснена ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» у строк до 20.11.2024 року на банківський рахунок Клієнта. Договір факторингу передбачає як умови відступлення прав вимоги, так і обов`язок Фактора щодо оплати таких прав. Умова договору щодо відступлення права грошової вимоги відповідає приписам закону та була виконана ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД. Умови договору факторингу щодо оплати грошових коштів на користь Клієнтів не суперечать вимогам законодавства до такого типу договорів та належать до виключної компетенції сторін договору. Встановлений договором строк оплати права грошової вимоги наразі не сплив. Отже, договір факторингу № 17-Ф від 22.12.2021 року вчинений у формі, встановленій законом, та відповідає всім приписам статті 203 Цивільного кодексу України.
17.05.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву в якому відповідач заперечив проти доводів позивача, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву та зазначив, що умовою фінансування Фактором Відповідача-2 за Зустрічним позовом за оспорюваним Договором факторингу є відступлення останнім на користь Фактора права вимоги за дивідендами за результатами діяльності ПАТ «УКРНАФТА» у 2018 році, щодо виплати яких існують певні обставини, викладені в Зустрічному позові, зокрема:
по-перше, існує законодавчо встановлений порядок виконання акціонерним товариством такого зобов`язання, який передбачає, зокрема, встановлення виключного кола осіб, що мають право на їх отримання (абзац перший частини четвертої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», Порядок виплати акціонерним товариством дивідендів, затверджений Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 квітня 2016 року № 391, (чинний в редакції, що діяла на момент прийняття рішення Загальних зборів), Порядок виплати акціонерним товариством дивідендів, затверджений Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28 квітня 2023 року № 475;
по-друге, встановлено чіткий порядок перерахування ПАТ «УКРНАФТА» коштів, в тому числі, й тих, що мають бути сплачені Клієнту Фактора - на грошовий рахунок Центрального депозитарію в Національному банку України (пункт 2 глави 1 розділу III Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 12 квітня 2016 року № 391, та пункт 13 Глави 1 Розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 28 квітня 2023 року № 475);
по-третє, законодавством встановлений принцип та правило, згідно з яким, не залежно від того, чи перераховує ПАТ «УКРНАФТА» всю суму, спрямовану на виплату дивідендів, чи її частину (кількома траншами), кошти мають розподілятись учасниками депозитарної системи (Центральний депозитарій та депозитарні установи) всім особам, які мають право на отримання дивідендів, пропорційно (Глава 1 Розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 12 квітня 2016 року №391, та (пп.1) пункту 13 Глави 1 Розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 28 квітня 2023 року № 475). Таким чином, вказане вище дає підстави стверджувати, що виконання ПАТ «УКРНАФТА оспорюваного Договору факторингу призведе до того, що дивіденди на акції, що належали Відповідачу - 2 за цим Зустрічним позовом, будуть сплачені двічі, оскільки законодавство, що регулює порядок виплати дивідендів через депозитарну систему, передбачає перерахування дивідендів усім акціонерам одночасно пропорційно їх кількості акцій, що призведе до завдання ПАТ «УКРНАФТА» збитків.
Порушення прав та законних інтересів ПАТ «УКРНАФТА» як заінтересованої особи оспорюваним Договором факторингу обґрунтовується саме законодавчою регламентацією виплати дивідендів через депозитарну систему, зокрема, механізмом виплати дивідендів за результатами діяльності у 2018 році та пов`язаними з цим зобов`язаннями ПАТ «УКРНАФТА, встановленими імперативними нормами законодавства.
Також відповідачем (за первісним позовом/ позивачем за зустрічним позовом) подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» отриману відповідно до п. 3.2.2 договору факторингу №17Ф від 22.12.2021 від компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED (ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД) інформацію про банківський рахунок, відкритий в українському банку для отримання грошових коштів за договором факторингу № 17Ф від 22.12.2021, із зазначенням дати відкриття.
Представник позивача (за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) в підготовчому засіданні 20.05.2024 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) про витребування доказів.
Представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) у підготовчому засіданні 20.05.2024 підтримав клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача - 2 за зустрічним позовом у підготовчому засіданні 20.05.2024 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) про витребування доказів.
Судом у підготовчому засіданні 20.05.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача (за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) про витребування доказів, у зв`язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 по справі № 910/2886/24 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.06.2024.
Представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги, заперечив проти заявлених зустрічних позовним вимог.
Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні 17.06.2024 заперечив проти задоволення первісних позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.
Представник відповідача - 2 у судовому засіданні 17.06.2024 заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 17.06.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 08.07.2024.
Представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги, заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні 08.07.2024 заперечив проти задоволення первісних позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.
Представник відповідача - 2 у судовому засіданні 08.07.2024 заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 08.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представникiв сторiн, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Згідно з пунктами 1.1 і 1.3 статуту відповідача, який розміщений у вільному доступі на його сайті, відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об?єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93. Рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву товариства з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - Товариство).
Відповідно до пункту 3.1 статуту Товариства акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції, відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України.
Пунктом 3.2 статуту Товариства передбачено, що кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.
Згідно з пунктом 6.1 статуту Товариства акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.
Відповідно до пункту 6.16 статуту Товариства документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або і інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунку в цінних паперах. Виписка з рахунку в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.
Облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України (пункт 6.17 статуту Товариства).
Дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способів та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу (пункт 6.18 статуту Товариства).
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття такого рішення наглядовою радою товариства (пункт 6.20 статуту Товариства).
Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати (пункт 6.21 статуту Товариства).
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів (пункт 6.22 статуту Товариства).
Як вбачається з матеріалів справи Компанія ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) є акціонером Товариства, власником 1 175 975 шт простих іменних акцій Товариства, що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах на 12.05.2021 та 11.06.2021.
До переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за результатами 2018 року, включені акціонери, що володіють акціями відповідача, зокрема, у кількості 1 175 975 шт., номінальною вартістю 35,62 грн.
18.05.2021 загальними зборами Товариства (протокол від 18.05.2021) згідно з пунктом 17 порядку денного "Розподіл прибутку Товариства за підсумками 2018 року" було прийнято рішення (протокол від 18.05.2021 засідання лічильної комісії про підсумки голосування): затвердити такий розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2018 рік:
на виконання частини п?ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1 931 619 526,20 грн., що складає 30% чистого прибутку Товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком;
решту чистого прибутку Товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн., що складає 70% чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку;
затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями Товариства за результатами 2018 року в сумі 1 931 619 526,20 грн.;
нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у сумі 35,62 грн.
Рішення про встановлення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строку їх виплати прийняте наглядовою радою Товариства 27.05.2021.
Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, - 11.06.2021.
Розмір нарахованих дивідендів (загальний розмір), що підлягають виплаті відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Товариства від 18.05.2021 - 1 931 619 526,20 грн. Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, - 35,62 грн.
Строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року:
- дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021;
- дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021.
Порядок виплати дивідендів:
- виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема, щодо строків, способу та суми дивідендів) однакові для всіх власників акцій одного типу та класу;
- дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами;
- виплата дивідендів здійснюється шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів, за мірою надходження коштів на рахунок Товариства у межах встановленого строку виплати дивідендів;
- витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів, тощо), проводяться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання;
- для отримання дивідендів кожний акціонер Товариства повинен звернутися до своєї депозитарної установи, де він має рахунок у цінних паперах за акціями Товариства станом на 11.06.2021, укласти з цією депозитарною установою договір про обслуговування рахунку в цінних паперах (у разі відсутності договору);
- відповідальність за укладення договорів з депозитарною установою, своєчасність, достовірність та повноту наданих депозитарній установі банківських реквізитів, за вчинення необхідних дій для отримання дивідендів, передбачених відповідним договором та/або внутрішніми документами депозитарної установи, тощо, покладається на акціонера;
- дивіденди, нараховані на акції AT "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код 20077720), виплатити в порядку, встановленому Законом України "Про управління об?єктами державної власності".
Виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України з 15.06.2021 року по 17.11.2021 року.
В подальшому, 22.12.2021 між Компанією ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» (Фактор) укладено договір факторингу № 17 Ф (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн. 00 коп.(надалі іменуються "кошти") в розпорядження Клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", код ЄДРПОУ 00135390, місцезнаходження: Україна, 0405З, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5 (надалі іменується "Боржник") щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансового-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", що мають , бути виплачені згідно з Рішенням (Протокол № 31 від 18.05.202І р.) Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", які відбулися 18.05.2021 р., в розмірі 41 888 229 (Сорок один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 50 коп. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов`язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.
Фактор підтверджує наявність у нього права за чинним в Україні законодавством укладати та виконувати цей Договір.
Відповідно до п. 1.1.2. договору Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником.
Право грошової вимоги передається в розмірі заборгованості Боржника перед Клієнтом з виплати дивідендів, а також інших зобов`язань Боржника, пов`язаних із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (п. 1.1.3.).
Для підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Клієнт передає Фактору документацію в наступному порядку: документація, що стосується виконання умов цього Договору передається протягом 1 (одного) робочого дня з моменту його п ідписання (п. 1.3.1. договору).
Згідно з п. 1.4. договору право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором відносно Боржника в зобов`язанні з виплати дивідендів. Разом з правом грошової вимоги до Фактора переходять всі інші пов`язані з цим права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи ті, що виникли до моменту їх переходу.
Як встановлено п. 2.1. договору після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн у строк до 30.11.2022 р. (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього Договору.
Додатковими угодами № 1 від 28.11.2022 та № 2 від 22.112.023 до договору факторингу вносились зміни, пункт 2.1.договору викладено в наступній редакції: після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн у строк до 20.11.2024 р. (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього Договору. Грошові кошти можуть бути сплачені частинами.
Відповідно до п. 2.2. договору розрахунок між Сторонами вважається здійсненим в момент зарахування на рахунок Клієнта всієї грошової суми, що передбачена в п. 2.1 цього Договору.
Всі витрати, пов`язані зі здійсненням Фактором фінансування Клієнта, в тому числі і витрати пов`язані із переказом грошових коштів, несе Фактор (п.2.3. договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до моменту виконання Сторонами усіх зобов`язань за Договором.
Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від відповідальності за порушення умов Договору, які мали місце під час дії цього Договору .
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.
Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору , якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України.
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п.п. 5.1. - 5.5. договору).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі договору факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 Компанія ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) (Клієнт) відступила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» (Фактор) право грошової вимоги до ПАТ «УКРНАФТА» щодо отримання грошових коштів дивідендів/виплати в сумі 41 888 229, 50 грн (сорок один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 50 копійок), а також всі інші права ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД пов`язані з таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.
28.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» надіслало на адресу Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» вимогу № 28/01/24-1 про сплату заборгованості в розмірі 41 888 229,50 грн та просило перерахувати наведену суму грошових вимог на рахунок ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС». Вказане підтверджується накладною № 4901401936078 від 30.01.2024 та фіскальним чеком від 30.01.2024, копії яких наявні у матеріалах справи.
Відповідач відповіді на вимогу не недав, заборгованість не сплатив, чим порушив законні права та інтереси позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на відповідні суми дивідендів за 2018 рік.
Відповідач заперечив проти задоволення первісних позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позивачем первісні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 515 ЦК України наведено загальне правило визначення зобов`язань, в яких не допускається заміна кредитора, а саме у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Отже, перелік зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, не є вичерпним, тобто в кожному разі треба аналізувати зв`язок прав кредитора у зобов`язанні з його особою, з урахуванням того, що права кредитора не можуть бути передані іншій особі в зобов`язаннях, в яких це обумовлено характером самого зобов`язання (його цільовим виконанням) та особою кредитора.
Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Частиною 1 статті 1084 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера-власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" визначено, що акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.
Пунктом 6.18 Статуту визначено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада Товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради Товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття такого рішення наглядовою радою Товариства (пункт 6.20 Статуту).
Пунктами 6.21, 6.22 Статуту передбачено, що Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою Товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада Товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління Товариством - загальними зборами. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів відповідача.
Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.
Разом із тим, суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням. В іншому випадку дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 року в справі № 910/12317/18, від 02.02.2023 року в справі № 910/10164/21.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що виплата дивідендів за результатами діяльності ПАТ «УКРНАФТА» у 2018 році здійснюється виключно особам, що містяться у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеному Центральним депозитарієм цінних паперів станом на 11.06.2021 року, а ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» відсутній в переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів і не є особою, яка має право на отримання дивідендів, рішення щодо виплати яких прийнято Загальними зборами акціонерів ПАТ «УКРНАФТА», суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариства «УКРНАФТА» взяло на себе грошове зобов`язання здійснити виплату акціонерам дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2018 році у визначених наглядовою радою відповідача порядку та строки, тобто щодо виплати дивідендів за 2018 рік - у розмірі 35, 62 грн. на 1 (одну) акцію у строк до 17.11.2021 року, що підтверджується рішенням засідання наглядової ради Товариства, оформленим протоколом від 27.05.2021 року № 9/21 з додатками.
При цьому, суд зауважує, що з прийняттям акціонерним товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у акціонерного товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. Акціонер не зобов`язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов`язку не встановлено.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про депозитарну систему України" документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» не має у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, оскільки не є акціонером Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», проте, з долучених до матеріалів справи виписок з рахунків у цінних паперах, відкритих Компанією Лакріно Інвестментс Лімітед (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) у відповідних депозитарних установах, вбачається, що станом на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року - 11.06.2021 року, на рахунку Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) було розміщено 1 175 975 простих іменних акцій.
Так, 22.12.2021 між Компанією ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» (Фактор) було укладено договір факторингу № 17 Ф, відтак на підставі цього договору у позивача виникло право вимагати від відповідача сплатити відступлену грошову вимогу щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) у розмірі 41 888 229, 50 грн, а тому суд приходить до висновку, що твердження відповідача є необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Статею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, сплата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Беручи до уваги, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено статтею 116 Цивільного кодексу України, Законом України «Про господарські товариства» і з цього питання були прийняті рішення загальними зборами відповідача, однак останній виплату дивідендів не здійснив, чим порушив свої зобов`язання і права Компанії ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED), яка є акціонером ПАТ «УКРНАФТА» та позивача, як особи, якій перейшло право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» у розмірі 41 888 229, 50 грн,
на мирне володіння майном, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача невиплачених дивідендів є обґрунтованими.
Щодо тверджень Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про те, що товариство має здійснювати виплату дивідендів шляхом зарахування коштів на грошовий рахунок Центрального депозитарію в Національному банку України, а перерахування коштів особам, які мають право на отримання дивідендів, здійснюють депозитарні установи, що обслуговують відповідний рахунок власника акцій ПАТ «УКРНАФТА» та фактичне виконання відповідачем такого рішення призведе до того, що дивіденди на акції, що належали клієнту позивача, будуть сплачені двічі, оскільки законодавство, що регулює порядок виплати дивідендів через депозитарну систему, передбачає перерахування дивідендів усім акціонерам одночасно пропорційно їх кількості акцій, суд зазначає наступне.
Послідовність дій акціонерного товариства, професійних учасників депозитарної системи України, депозитаріїв-кореспондентів, номінальних утримувачів з виплати акціонерним товариством дивідендів, порядок та строки перерахування дивідендів особам, які мають право на отримання дивідендів, визначає "Порядок виплати акціонерним товариством дивідендів", затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 квітня 2016 року № 391 (далі - Порядок).
Згідно з абзацами 3-5 пункту 1 частини 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку для виплати дивідендів товариство перераховує на грошовий рахунок Депозитарію в Національному банку України суму дивідендів у повному обсязі або частками, якщо це передбачено рішенням загальних зборів або наглядової ради товариства. У випадку перерахування Депозитарію дивідендів частками товариство зазначає про це у розпорядженні про виплату дивідендів, яке надається Депозитарію. У разі отримання Депозитарієм розпорядження товариства про виплату дивідендів, яке містить інформацію про таку виплату частками, та перерахування коштів для виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції відповідного випуску, Депозитарій відмовляє у взятті до виконання такого розпорядження.
Як встановлено пунктами 1, 2 глави 3 розділу III Порядку виплата дивідендів іншим особам, що мають право на отримання дивідендів, встановлюється внутрішніми документами депозитарної установи з урахуванням норм цього Порядку.
Депозитарна установа здійснює виплату дивідендів іншим особам, що мають право на отримання дивідендів, за умови отримання оригіналів або копій документів (за необхідності), які підтверджують право такої особи на отримання дивідендів (свідоцтво про право на спадщину, документи, що підтверджують правонаступництво тощо).
Згідно зі статтею 197 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).
До Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» перейшло право вимагати від відповідача сплатити відступлену грошову вимогу щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) у розмірі 41 888 229, 50 грн за договором факторингу № 17 Ф від 22.12.2021, отже, заперечення відповідача про здійснення виплати дивідендів лише шляхом зарахування коштів на грошовий рахунок Центрального депозитарію та особам, які мають право на отримання дивідендів, через депозитарні установи, що обслуговують відповідний рахунок власника акцій ПАТ «УКРНАФТА» є не обґрунтованими. Крім того, відмова Депозитарія не звільняє відповідача від обов`язку виплатити акціонеру належні йому дивіденди.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІРІТ ФІНАНС" зверталось до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з вимогою № 28/01/24-1 від 28.01.2024, в якій просило відповідача перерахувати належні йому за договором факторингу грошові кошти у розмірі 41 888 229, 50 грн.
Проте, у встановлений строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.
Доказів сплати заборгованості за договором факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 року у розмірі відступленої грошової суми 41 888 229, 50 грн. відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором факторингу у розмірі відступленої грошової суми 41 888 229, 50 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 2 870 787,66 грн 3% річних за період з 18.11.2021 по 29.02.2024 включно та 14 398 280, 09 інфляційних витрат за період з грудня 2021 по січень 2024 включно.
У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що розрахований розмір втрат позивача від інфляції є арифметично правильним, а розмір 3 % річних не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем.
Щодо зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про визнання недійсним договору факторингу № 17-Ф від 22.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІРІТ ФІНАНС" та компанією LUCRINO INVESTMENTS LIMITED, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» зазначає, що в момент укладення договору факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 відповідачами не було дотримано вимоги частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 515 Цивільного кодексу України, а тому договір має бути визнаний судом недійсним.
Відповідач за зустрічним позовом, заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Спір по справі стосується питання наявності підстав для визнання недійсним договору факторингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Предметом оспорюваного договору факторингу є право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансового-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", що мають, бути виплачені згідно з Рішенням (Протокол № З І від 18.05.202І р.) Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", які відбулися 18.05.2021 р., в розмірі 41 888 229 (Сорок один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 50 коп. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов`язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.
Згідно зі ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Положеннями ст. 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Отже, боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати свій обов`язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства.
На захист прав боржника спрямована окрема правова норма, що знайшла своє закріплення у ст. 1086 ЦК України, а також норма статті 1082 цього Кодексу, яка передбачає, зокрема, право боржника вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Таке правило поширюється лише на договірні відносини і не застосовується, якщо відповідна заборонена (обмеження) передбачена у нормі закону. Так, у ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
За п. 5.1 договору факторингу він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до моменту виконання сторонами усіх зобов`язань за договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Однією з підстав для визнання спірного договору недійсним позивач за зустрічним позовом вказав те, що право на отримання дивідендів закріплено виключно за акціонерами товариства, а отже зобов`язання з виплати дивідендів нерозривно пов`язане з особою кредитора, і договір про заміну кредитора в такому зобов`язанні суперечить ст. 515 ЦК України.
Відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Чинне законодавство України не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні.
Таким чином, зобов`язання з виплати дивідендів не є таким, що нерозривно пов`язане з особою кредитора, тому заборона, встановлена у ст. 515 Цивільного кодексу України, на спірні правовідносини не поширюється.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Поряд з цим, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.
Разом з тим у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до глави 73 Цивільного кодексу України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу (пункт 47 постанови).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) навела такі ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги (пункт 48 постанови).
Разом з цим, у своїй постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг є фінансовою послугою.
Аналіз положень статей 1077-1078 ЦК України, а також зазначених висновків Верховного Суду свідчить про те, що підставою заміни учасника кредитних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо.
Таким чином, ціна договору та плата за договором факторингу є його істотними умовами, а виконання умов щодо оплати за договором факторингу та подання відповідних доказів має значення для підтвердження правонаступництва у кредитних правовідносинах та для реалізації прав нового кредитора, який замінив первісного кредитора у зобов`язанні, зокрема, звернення з позовом до суду про стягнення з боржника кредитної заборгованості.
Верховний Суд у постановах від 23.10.2019 у справі №910/13263/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору факторингу та зазначив, що: чинне законодавства не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні по виплаті дивідендів, розподілених акціонерним товариством); таке зобов`язання є грошовим та не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому заборона, встановлена у статті 515 Цивільного кодексу України, на спірні правовідносини не поширюється. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.11.2019 у справі №910/14113/18.
Дослідивши надані до позовної заяви докази, суд встановив.
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн. 00 коп. (надалі іменуються "кошти") в розпорядження Клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (надалі іменується "Боржник") щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансового-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", що мають , бути виплачені згідно з Рішенням (Протокол № 31 від 18.05.202І р.) Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", які відбулися 18.05.2021 р., в розмірі 41 888 229 (Сорок один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 50 коп. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов`язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.
Згідно з п. 1.4. договору право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором відносно Боржника в зобов`язанні з виплати дивідендів. Разом з правом грошової вимоги до Фактора переходять всі інші пов`язані з цим права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи ті, що виникли до моменту їх переходу.
Як встановлено п. 2.1. договору після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн у строк до 30.11.2022 р. (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього Договору.
Додатковими угодами № 1 від 28.11.2022 та № 2 від 22.112.023 до договору факторингу вносились зміни, пункт 2.1.договору викладено в наступній редакції: після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн у строк до 20.11.2024 р. (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього Договору. Грошові кошти можуть бути сплачені частинами.
Разом з тим, суд враховує, що згідно з п. 1.4. договору право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором відносно Боржника в зобов`язанні з виплати дивідендів.
Як встановлено пунктами 1.3 - 1.3.1. та 1.3.2. договору для підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Клієнт передає Фактору документацію в наступному порядку:
1.3.1. документація, що стосується виконання умов цього Договору передається протягом 1 (одного) робочого дня з моменту його підписання;
1.3.2. передача документації оформлюється Актом приймання передачі, який підписується Сторонами та скріплюється печатками Сторін за формою, наведеною в Додатку 1 до Договору.
З наведеного слідує, що належним доказом наявності право грошової вимоги щодо якої відступається за договором факторингу, є саме Акт приймання - передачі та є невід`ємною частиною договору факторингу.
Акт приймання - передачі документації до договору факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 підписаний Компанією ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» 22.12.2021, з якого вбачається, що на виконання п.1.3 договору факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 клієнт передав, а фактор прийняв наступну документацію:
1 Протокол № 31 від 18.05.2021 Загальних зборів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»;
2. Виписку Депозитарної установи з рахунку у цінних паперах ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, яка підтверджує право власності ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД на акції Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» та складена станом на дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів (копія наявна в матеріалах справи).
Стосовно доводів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» щодо строків оплати, які встановлені договором факторингу до 20.11.2024, суд зазначає, що такі строки встановлюються за домовленістю сторін та їх встановлення не суперечить вимогам чинного законодавства.
Посилання позивача за зустрічним позовом на Окрему думку судді Верховного Суду Вронської Г. О. від 10.12.2019 року у справі № 910/13891/18 є безпідставним, так як відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не окрему думку судді, яка в постановах не відображається.
Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215, 515 Цивільного кодексу України та враховуючи, що позивач за зустрічним позовом, як особа, яка не є стороною договору не довів наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, та не надав суду доказів факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів, вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА».
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного спірного питання і суд, у свою чергу, не повинен чинити правових чи практичних перешкод для реалізації цього права.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, а судові витрати за подання зустрічного позову залишаються за позивачем за зустрічним позовом (у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог).
Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про стягнення 59 157 297, 25 грн задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, б. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» (01001, місто Київ, Спортивна площа, буд. 1А; ідентифікаційний код 41880401) заборгованість у розмірі 41 888 229 (сорок один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 50 коп, інфляційні втрати у розмірі 14 398 280 (чотирнадцять мільйонів триста дев`яносто вісім тисяч двісті вісімдесят) грн 09 коп, 3% річних у розмірі 2 870 787 (два мільйона вісімсот сімдесят тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 66 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 709 887 (сімсот дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 57 коп.
3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» та 2. Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED про визнання недійсним договору відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 23.07.2024.
Суддя Літвінова М.Є.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.07.2024 |
Оприлюднено | 25.07.2024 |
Номер документу | 120542307 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо цінних паперів |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Літвінова М.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні