Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/2886/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2886/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС»: Нижник О.М.

від ПАТ «УКРНАФТА»: Панченко О.В.

від Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED: Трубаков Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024, повний текст якого складено та підписано 23.07.2024

у справі № 910/2886/24 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС»

до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»

про стягнення 59 157 297, 25 грн

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС»

2. Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог первісного позову

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІРІТ ФІНАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про стягнення грошових коштів у розмірі 59 157 297,25 грн, з яких 41 88 229,50 грн основна суму заборгованості, 2 870 787,66 грн 3% річних за період з 18.11.2021 по 29.02.2024 включно, 14 398 280, 09 інфляційні витрати за період з грудня 2021 по січень 2024 включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору факторингу №17 Ф від 22.12.2021 Компанія ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) (Клієнт) відступила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» (Фактор) право грошової вимоги до ПАТ «УКРНАФТА» щодо отримання грошових коштів дивідендів/виплати в сумі 41 888 229, 50 грн (сорок один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 50 копійок), а також всі інші права ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД пов`язані з таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення. В подальшому позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги, але відповідач дивіденди не сплатив, чим порушив законні права та інтереси позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Доводи та заперечення відповідача за первісним позовом

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що:

- виплата дивідендів за результатами діяльності ПАТ «УКРНАФТА» у 2018 році здійснюється виключно особам, що містяться у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеному Центральним депозитарієм цінних паперів станом на 11.06.2021 року. ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» відсутній в переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеному станом на 11.06.2021, а тому не є особою, яка має право на отримання дивідендів, рішення щодо виплати яких прийнято Загальними зборами акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» (протокол Загальних зборів від 18.05.2021 року № 31);

- ПАТ «УКРНАФТА» має здійснювати виплату дивідендів шляхом зарахування коштів на грошовий рахунок Центрального депозитарію в Національному банку України, а перерахування коштів особам, які мають право на отримання дивідендів, здійснюють депозитарні установи, що обслуговують відповідний рахунок власника акцій ПАТ «УКРНАФТА». Отже, перерахування ПАТ «УКРНАФТА» дивідендів на будьякий інший рахунок, ніж рахунок Центрального депозитарію, відкритий в Національному банку України, буде порушенням вимог законодавства;

- задоволення вимог позивача та фактичне виконання відповідачем такого рішення призведе до того, що дивіденди на акції, що належали клієнту позивача, будуть сплачені двічі, оскільки законодавство, що регулює порядок виплати дивідендів через депозитарну систему, передбачає перерахування дивідендів усім акціонерам одночасно пропорційно їх кількості акцій;

- Договір факторингу не відповідає вимогам законодавства, оскільки, по-перше, відступлення акціонером ПАТ «УКРНАФТА» права вимоги на дивіденди, що мають бути виплачені через депозитарну систему суперечить вимогам законодавства, подруге, виконання ПАТ «УКРНАФТА» Договору факторингу призведе до того, що дивіденди на акції, що належать клієнту Позивача, будуть сплачені двічі, по-третє, укладення Договору факторингу суперечить статті 515 Цивільного кодексу України, оскільки зобов`язання з виплати дивідендів є таким, що нерозривно пов`язане з особою відповідного кредитора - акціонера товариства, тому кредитор у зазначеному окремому зобов`язанні не може бути замінений іншою особою. При цьому, відповідач посилається на Окрему думку судді Верховного Суду Вронської Г.О. від 10.12.2019 року у справі № 910/13891/18, а також вказує про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 904/4009/18;

- на момент укладення Договору факторингу відповідач не отримував від компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED вимогу про сплату суми дивідендів з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, а Позивач не надсилав та й не набув права надсилати таку вимогу Відповідачу;

- для збирання доказів на підтвердження своєї правової позиції представником Відповідача було направлено адвокатський запит про надання копій документів, отриманих від LUCRINO INVESTMENTS LIMITED відповідно до Договору факторингу №17-Ф від 22.12.2021 та документів, що підтверджують передачу (сплату) ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» грошових коштів в сумі 39 794 000 грн. на користь LUCRINO INVESTMENTS LIMITED.

Короткий зміст позовних вимог зустрічного позову

09.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору факторингу №17-Ф від 22.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІРІТ ФІНАНС" та компанією LUCRINO INVESTMENTS LIMITED. Також, представником позивача за зустрічним (відповідача за первісним) позовом заявлено клопотання про залучення до участі у справі відповідача-2 - компанію LUCRINO INVESTMENTS LIMITED.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» зазначає, що в момент укладення договору факторингу № 17Ф від 22.12.2021 відповідачами не було дотримано вимоги частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 515 Цивільного кодексу України, а тому договір має бути визнаний судом недійсним.

Доводи та заперечення відповідача за зустрічним позовом

У відповіді на відзив на позовну заяву відповідач за зустрічним позовом не погодився з доводами позивача за зустрічним позовом та вказував наступне:

- внаслідок відступлення права грошової вимоги у зобов`язанні з виплати дивідендів до нового кредитора переходить право грошової вимоги до акціонерного товариства щодо виплати грошових коштів. При цьому за акціонером і надалі зберігаються всі інші його права як акціонера, встановлені законодавством, в тому числі ті, які дійсно нерозривно пов`язані з особою акціонера, зокрема на участь в управлінні акціонерним товариством тощо, а до нового кредитора переходить лише право грошової вимоги до акціонерного товариства. Таким чином, право грошової вимоги до ПАТ «УКРНАФТА» щодо отримання грошових коштів (дивідендів) не пов`язане нерозривно з особою кредитора (акціонера) та може вільно відступатися акціонерами на користь третіх осіб, зокрема і шляхом укладення договорів факторингу;

- можливість відступлення права грошової вимоги у зобов`язанні з виплати дивідендів підтверджується постановою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 910/13193/19, якою залишена без змін постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 року у справі № 910/13193/19, виконання боржником свого грошового зобов`язання з виплати дивідендів не на користь акціонера через депозитарну систему, а безпосередньо на користь нового кредитора не порушує жодних прав ПАТ «УКРНАФТА», оскільки не впливає на обсяг його грошових зобов`язань;

- твердження ПАТ «УКРНАФТА» про те, що право на отримання частини прибутку акціонерного товариства закріплено виключно за акціонерами такого товариства, має реалізовуватись виключно через депозитарну систему і не може бути відступлене іншому кредиторові не узгоджується з нормами законодавства, суперечить суті такого грошового зобов`язання та спростовується сталою судовою практикою з цього питання. Твердження відповідача про те, що задоволення вимог позивача та фактичне виконання відповідачем такого рішення призведе до подвійної сплати дивідендів є виключно твердженням відповідача та способом уникнути виконання свого грошового обов`язку. Відповідач був належним чином повідомлений про відступлення компанією LUCRINO INVESTMENTS LIMITED права грошової вимоги на отримання дивідендів на користь ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС». Відповідно, компанія LUCRINO INVESTMENTS LIMITED наразі не має права на отримання дивідендів ПАТ «УКРНАФТА», а отже відповідач вже не має правових підстав для виплати дивідендів вказаному акціонеру через депозитарну систему України, що виключає подвійну виплату коштів. В будь-якому випадку, порядок виконання відповідачем свого зобов`язання з виплати дивідендів всупереч твердженням відповідача не може позбавляти акціонера права на захист своїх порушених прав шляхом стягнення належних йому грошових коштів в судовому порядку безпосередньо з акціонерного товариства або права відступити своє право грошової вимоги до акціонерного товариства іншій особі;

- щодо доводів відповідача про те, що договір факторингу не відповідає вимогам законодавства, позивач зазначає, що договір факторингу № 17Ф від 22 грудня 2021 року відповідає всім приписам цивільного законодавства, не суперечить нормам Закону України «Про акціонерні товариства» та статті 515 Цивільного кодексу України, оскільки зобов`язання з виплати дивідендів не є таким, що нерозривно пов`язане з особою акціонера товариства та може бути відступлене.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 первісні позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 41 888 229 грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 398 280 грн 09 коп., 3% річних у розмірі 2 870 787 грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 709 887 грн 57 коп. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що чинне законодавство України не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні. Відтак, зобов`язання з виплати дивідендів не є таким, що нерозривно пов`язане з особою кредитора, тому заборона, встановлена у ст. 515 Цивільного кодексу України, на спірні правовідносини не поширюється.

У зв`язку з цим, суд виснував, що оскільки позивач за зустрічним позовом, як особа, яка не є стороною договору не довів наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, та не надав суду доказів факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів, то вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА».

З огляду на не надання відповідачем доказів сплати заборгованості за договором факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 року у розмірі відступленої грошової суми 41 888 229, 50 грн, суд вважав, що вимога позивача про стягнення з відповідача названої заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За результатами перевірки судом розрахунку інфляційних втрат і 3% річних встановлено, що він є арифметично правильним, тож позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись цим рішенням, позивач (за зустрічним позовом) звернувся з апеляційною скаргою, в якій його скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити. Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» отриману відповідно до п. 3.2.2 Договору факторингу № 17-Ф від 22.12.2021 від Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED інформацію про банківський рахунок Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED, відкритий в українському банку для отримання грошових коштів за цим Договором, із зазначенням дати відкриття рахунку.

А саме апелянт посилається на те, що:

- зобов`язання ПАТ «УКРНАФТА» виплатити клієнту Фактора, тобто Відповідачу - 2 за зустрічним позовом, дивіденди за результатами фінансового-господарської діяльності у 2018 році, нерозривно пов`язане з особою клієнта Фактора, який був акціонером ПАТ «УКРНАФТА» та інформація про якого міститься у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеному станом на 11.06.2021;

- судом при розгляді зустрічного позову не було застосовано законодавство, що регулює порядок виплати дивідендів через депозитарну систему, а норми, які було застосовано, - було неправильно розтлумачено;

- виконання ПАТ «УКРНАФТА» оспорюваного договору факторингу призведе до того, що дивіденди на акції, що належали відповідачу - 2 за цим зустрічним позовом, будуть сплачені двічі, оскільки законодавство, що регулює порядок виплати дивідендів через депозитарну систему, передбачає перерахування дивідендів усім акціонерам одночасно пропорційно їх кількості акцій;

- зобов`язання з виплати дивідендів є таким, що нерозривно пов`язане з особою відповідного кредитора - акціонера товариства, тому кредитор у зазначеному окремому зобов`язанні не може бути замінений іншою особою згідно з положеннями статті 515 Цивільного кодексу України;

- сторони оскаржуваного Договору факторингу не мали наміру, що фактором буде надано фінансування клієнту, а, отже не мали наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача за зустрічним позовом в частині невідповідності оспорюваного договору факторингу положенням статті 513 Цивільного кодексу України, згідно з якою вчинення правочину щодо заміни кредитора має бути у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

28.10.2024 до суду в системі «Електронний суд» від представника відповідача - ПАТ «Укрнафта» надійшли додаткові пояснення.

Доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач за зустрічним позовом з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- внаслідок укладення договору факторингу № 17-Ф від 22.12.2021 року не були порушені права та інтереси ПАТ «УКРНАФТА», яке не є стороною договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки ПАТ «УКРНАФТА», оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати своє грошове зобов`язання перед кредитором, а відбувається лише заміна особи кредитора, якій мала бути сплачена сума грошового зобов`язання;

- виконання таких грошових зобов`язань, як виплата дивідендів, не пов`язане безпосередньо з особою кредитора. Виплата дивідендів не має конкретного цільового призначення, яке нерозривно пов`язане виключно з особою кредитора. Внаслідок заміни кредитора в такому зобов`язання не змінюється характер такого грошового зобов`язання, не відбувається викривлення суті зобов`язання, не втрачаються підстави для його виконання;

- зміна напрямку сплати грошових коштів, тобто реалізації права грошової вимоги, - безпосередньо на користь акціонера або на користь іншої особи (нового кредитора) через відступлення права грошової вимоги - є невід`ємним правом самого акціонера як кредитора у зобов`язанні, яке закріплене нормою статті 512 Цивільного кодексу України та іншими нормами законодавства, які надають кредитору право на відступлення права грошової вимоги, і позбавлення акціонера такого права є грубим порушенням його прав як кредитора у грошовому зобов`язанні;

- можливість відступлення права грошової вимоги у зобов`язанні з виплати дивідендів підтверджена сталою правовою позицією Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 січня 2020 року у справі № 904/4009/18, а також висновками Верховного суду у наведених вище постановах від 08 липня 2020 року у справі № 910/12608/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 910/13263/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 910/13266/18, від 08 липня 2020 року у справі № 910/13840/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/13891/18 та від 05 листопада 2019 року у справі № 910/14113/18;

- умови договору факторингу щодо оплати грошових коштів на користь Клієнтів не суперечать вимогам законодавства до такого типу договорів та належать до виключної компетенції сторін договору. Встановлений договором строк оплати права грошової вимоги наразі не сплив;

- обставини виконання/невиконання сторонами умов договору після його укладення можуть вказувати лише на дотримання його сторонами умов договору і бути підставою для виникнення спорів (в тому числі судових) між сторонами щодо належного виконання обумовлених договором умов, а не свідчити самі по собі про спрямованість (або неспрямованість) договору на реальне настання обумовлених ним правових наслідків в момент його укладення;

- договір факторингу № 17-Ф від 22.12.2021 року вчинений у формі, встановленій законом, та відповідає всім приписам статті 203 Цивільного кодексу України.

23.10.2024 до суду від ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 09.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2886/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

19.08.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі №910/2886/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.10.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 02.10.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 02.10.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 09.10.2024 оголошено перерву до 30.10.2024.

Явка представників учасників справи

Представник ПАТ «УКРНАФТА» в судовому засіданні 30.10.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» та Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED в судовому засіданні 30.10.2024 заперечили проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

В апеляційній скарзі позивачем за зустрічним позовом викладено клопотання про витребування у відповідача-1 за зустрічним позовом документів, що ним були отримані згідно пункту 3.2.2 Договору факторингу №17-Ф від 22.12.2021 від Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED (ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД) інформацію про банківський рахунок Компанії LUCRINO INVESTMENTS LIMITED (ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД), відкритий в українському банку, для отримання грошових коштів за Договором факторингу №17- Ф від 22.12.2021, із зазначенням дати відкриття рахунку.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, відмовляє у його задоволенні, оскільки апелянт достатнього обґрунтованими доводами не довів необхідності цих документів для вирішення спору у цій справі за зустрічним позовом. Тоді як, питання належного виконання сторонами умов договору факторингу не входить в предмет доказування за визначеними позивачем за зустрічним позовом вимогами.

Також до відкриття апеляційного провадження у цій справі від відповідача-2 за зустрічним позовом надійшло клопотання про зловживання апелянтом процесуальними правами, доводам якого надано оцінку в ухвалі суду від 22.08.2024.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно з пунктами 1.1 і 1.3 статуту Товариства (позивача за зустрічним позовом), який розміщений у вільному доступі на його сайті, відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93. Рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву товариства з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - Товариство).

Відповідно до пункту 3.1 статуту Товариства акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції, відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3.2 статуту Товариства передбачено, що кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Згідно з пунктом 6.1 статуту Товариства акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

Відповідно до пункту 6.16 статуту Товариства документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або і інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунку в цінних паперах. Виписка з рахунку в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.

Облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України (пункт 6.17 статуту Товариства).

Дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способів та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу (пункт 6.18 статуту Товариства).

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття такого рішення наглядовою радою товариства (пункт 6.20 статуту Товариства).

Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати (пункт 6.21 статуту Товариства).

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів (пункт 6.22 статуту Товариства).

Компанія ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) є акціонером Товариства, власником 1 175 975 шт. простих іменних акцій Товариства, що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах на 12.05.2021 та 11.06.2021.

18.05.2021 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", рішення яких оформлені протоколом № 31. До порядку денного яких, окрім інших, було винесено 17-те питання про розподіл прибутку Товариства за підсумками 2018 рік.

Так, згідно протоколу № 31 від 18.05.2021 року, зокрема, було прийнято рішення: «Затвердити такий розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2018 рік: на виконання ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1 931 619 526,20 грн., що складає 30% чистого прибутку Товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Решту чистого прибутку Товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн, що складає 70% чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку.

Затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями ПАТ «Укрнафта» за результатами 2018 року в сумі 1 931 619 526,20 грн.

Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у розмірі 35,62 грн».

27.05.2021 року відбулось засідання наглядової ради ПАТ «Укрнафта», рішення якої було оформлене протоколом № 9/21 від 27.05.2021 року, згідно з додатком № 1 до якого визначено дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів, особам, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» у 2018 році.

Так, визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року - 11.06.2021 року.

Розмір нарахованих дивідендів (загальний розмір), що підлягають виплаті відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства від 18.05.2021 року - 1 931 619 526,20 грн (один мільярд дев`ятсот тридцять один мільйон шістсот дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 20 копійок).

Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію - 35,62 грн.

Строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року: дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021; дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021 року.

Спосіб виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України.

Порядок виплати дивідендів: виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) однакові для всіх власників акцій одного типу та класу; - дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами; виплата дивідендів здійснюється шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів, по мірі надходження коштів на рахунок ПАТ «Укрнафта» у межах встановленого строку виплати дивідендів; витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів, тощо), проводяться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання; для отримання дивідендів кожний акціонер ПАТ «Укрнафта» повинен звернутись до своєї депозитарної установи, де він має рахунок у цінних паперах по акціях ПАТ «Укрнафта» станом на 11.06.2021 та заключити з цією депозитарною установою договір про обслуговування рахунка в цінних паперах (у разі відсутності договору); відповідальність за укладення договорів з депозитарною установою, своєчасність, достовірність та повноту наданих депозитарній установі банківських реквізитів, за вчинення необхідних дій для отримання дивідендів, передбачених відповідним договором та/або внутрішніми документами депозитарної установи, тощо, покладається на акціонера; дивіденди, нараховані на акції AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код 20077720), виплатити в порядку, встановленому Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

22.12.2021 між Компанією ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» (Фактор) укладено договір факторингу № 17 Ф (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн. 00 коп.(надалі іменуються "кошти") в розпорядження Клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", код ЄДРПОУ 00135390, місцезнаходження: Україна, 0405З, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5 (надалі іменується "Боржник") щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансового-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", що мають , бути виплачені згідно з Рішенням (Протокол № 31 від 18.05.202І р.) Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", які відбулися 18.05.2021 р., в розмірі 41 888 229 (Сорок один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 50 коп. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов`язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.

Фактор підтверджує наявність у нього права за чинним в Україні законодавством укладати та виконувати цей Договір.

Відповідно до п. 1.1.2. договору Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником.

Право грошової вимоги передається в розмірі заборгованості Боржника перед Клієнтом з виплати дивідендів, а також інших зобов`язань Боржника, пов`язаних із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (п. 1.1.3.).

Для підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Клієнт передає Фактору документацію в наступному порядку: документація, що стосується виконання умов цього Договору передається протягом 1 (одного) робочого дня з моменту його підписання (п. 1.3.1. договору).

Згідно з п. 1.4. договору право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором відносно Боржника в зобов`язанні з виплати дивідендів. Разом з правом грошової вимоги до Фактора переходять всі інші пов`язані з цим права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи ті, що виникли до моменту їх переходу.

Як встановлено п. 2.1. договору після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн у строк до 30.11.2022 р. (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього Договору.

Додатковими угодами № 1 від 28.11.2022 та № 2 від 22.11.2023 до договору факторингу вносились зміни, пункт 2.1.договору викладено в наступній редакції: після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 39 794 000 (Тридцять дев`ять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі) грн у строк до 20.11.2024 р. (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього Договору. Грошові кошти можуть бути сплачені частинами.

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунок між Сторонами вважається здійсненим в момент зарахування на рахунок Клієнта всієї грошової суми, що передбачена в п. 2.1 цього Договору.

Всі витрати, пов`язані зі здійсненням Фактором фінансування Клієнта, в тому числі і витрати пов`язані із переказом грошових коштів, несе Фактор (п.2.3. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до моменту виконання Сторонами усіх зобов`язань за Договором.

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від відповідальності за порушення умов Договору, які мали місце під час дії цього Договору .

Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору , якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України.

Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п.п. 5.1. - 5.5. договору).

28.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» надіслало на адресу Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» вимогу № 28/01/24-1 про сплату заборгованості в розмірі 41 888 229,50 грн та просило перерахувати наведену суму грошових вимог на рахунок ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС». Вказане підтверджується накладною № 4901401936078 від 30.01.2024 та фіскальним чеком від 30.01.2024, копії яких наявні у матеріалах справи.

Оскільки вимога позивача за первісним позовом не була задоволена товариством, ТОВ «СПІРІТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом про стягнення 59 157 297,25 грн, з яких 41 88 229,50 грн основна суму заборгованості, 2 870 787,66 грн 3% річних за період з 18.11.2021 по 29.02.2024 включно, 14 398 280, 09 інфляційні витрати за період з грудня 2021 по січень 2024 включно.

Також ПАТ «УКРНАФТА» пред`явлено зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору факторингу.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог зустрічного позову. Оскільки підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено, справу розглянуто в порядку частини 1 статті 269 ГПК України.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Враховуючи положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

Одним із загальних способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже правом оспорювати правочин ЦК України законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус цих осіб як «заінтересовані особи».

У п. 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 міститься висновок, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права особи чи інтересу. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи чи інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право порушено чи інтерес та в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права особи чи інтересу є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

З аналізу статей 16, 203, 215 ЦК України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці (подібні висновки містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (аналогічний висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» зазначає, що в момент укладення договору факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 відповідачами не було дотримано вимоги частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 515 Цивільного кодексу України, а тому договір має бути визнаний судом недійсним.

Порушення прав та законних інтересів ПАТ «УКРНАФТА» як заінтересованої особи оспорюваним Договором факторингу, за доводами позивача за зустрічним позовом, полягає в наступному, що:

- ПАТ «УКРНАФТА» має зобов`язання здійснити виплату дивідендів виключно особам, що містяться у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеному Центральним депозитарієм цінних паперів станом на 11.06.2021, у якому відсутній Відповідач -1 за Зустрічним позовом;

- механізм виконання ПАТ «УКРНАФТА» зобов`язання з виплати дивідендів за результатами діяльності у 2018 році полягає у переказі коштів, в тому числі тих, що є предметом оспорюваного Договору факторингу, виключно на грошовий рахунок Центрального депозитарію в Національному банку України, а Договір факторингу змінює цей механізм всупереч вимогам законодавства;

- ПАТ «УКРНАФТА не має зобов`язання здійснити перерахування коштів в якості дивідендів за результатами діяльності у 2018 році безпосередньо клієнту Фактора (Відповідачу -2 за цим Зустрічним позовом), оскільки таке перерахування відповідно до законодавства, що регулює виплату дивідендів через депозитарну систему, має здійснити депозитарна установа, що обслуговує рахунок у цінних паперах Відповідача -2 за цим Зустрічним позовом.

- виконання оспорюваного Договору факторингу призведе до того, що дивіденди на акції, що належать Відповідачу - 2 за цим Зустрічним позовом, будуть сплачені двічі, оскільки законодавство, що регулює порядок виплати дивідендів через депозитарну систему, передбачає перерахування дивідендів усім акціонерам одночасно пропорційно їх кількості акцій, і, як наслідок, до завдання ПАТ «УКРНАФТА» збитків;

- виконання оспорюваного Договору факторингу призведе до порушення ПАТ «УКРНАФТА» вимог законодавства та рішень органів управління Товариства, а також може призвести до застосування до ПАТ «УКРНАФТА» фінансових санкцій.

На переконання позивача за зустрічним позовом визнання Договору факторингу недійсним матиме наслідком приведення правовідносин щодо виплати дивідендів за результатами діяльності ПАТ «УКРНАФТА» у 2018 році у таке правове становище, яке дозволить виконати рішення Загальних зборів та Наглядової ради, не порушуючи вимоги законодавства в частині порядку виплати дивідендів через депозитарну систему.

Утім вищенаведені доводи не можуть прийняті судом як належне обґрунтування порушення прав і законних інтересів позивача за зустрічним позовом, позаяк у відповідності до рішень Загальних зборів та Наглядової ради виплата дивідендів у визначеному порядку підлягала здійсненню Товариством в строк до 17.11.2021. Після зазначенні дати відповідне грошове зобов`язання Товариства набуває статусу простроченого в розумінні статті 612 ЦК України, а отже може бути виконано боржником або в добровільному порядку через депозитарну систему, або в примусовому за рішенням суду про стягнення сум дивідендів.

Тобто ПАТ «УКРНАФТА», не виплативши у встановлений органами управління Товариства строк сум дивідендів, вже допустив порушення вимог закону та рішень, в т.ч. і в частині порядку виплати дивідендів через депозитарну систему. Наведене наділяє кредитора правом обирати незаборонені законом процедури захисту своїх інтересів як шляхом звернення до суду, так і шляхом відступлення права вимоги третім особам, що виключають застосування процедури перерахування коштів через депозитарну систему. Законодавство не обмежує акціонера у праві самостійно розпорядитися своїм правом грошової вимоги до товариства.

Визначений законом порядок виконання Товариством свого зобов`язання з виплати дивідендів через депозитарну систему, як слушно зазначає відповідач-1 за зустрічним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, не може позбавляти акціонера права на захист своїх порушених прав шляхом стягнення належних йому грошових коштів в судовому порядку безпосередньо з акціонерного товариства або права відступити своє право грошової вимоги до акціонерного товариства іншій особі.

В змісті наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено того, що укладений договір факторингу №17 Ф від 22.12.2021 порушує його інтерес з легітимного прагнення виконати зобов`язання з виплати дивідендів через депозитарну систему, строк виплати яких сплив 17.11.2021. При цьому, також враховано, що саме у зв`язку з невиконанням позивачем за зустрічним позовом названих грошових зобов`язань фактор в 2024 році звернувся до суду з позовом про стягнення сум несплачених дивідендів.

Обов`язок із перерахування виплат за дивідендами не є тотожним законній реалізації заінтересованою особою її прав, на чому наголошує апелянт з посиланням на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Посилання апелянта на те, що виконання договору факторингу зумовить подвійну сплату належних відповідачу-2 за зустрічним позовом сум дивідендів Колегія відхиляє, оскільки виконання зобов`язання належному кредитору в повному обсязі зумовлює його припинення.

Як вже зазначалось у цій постанові, що предметом оспорюваного договору факторингу є відступлення права вимоги з отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «УКРНАФТА», які мали бути виплачені на користь Компанії ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) згідно з рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» від 18.05.2021.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Положеннями статті 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати свій обов`язок.

На захист прав боржника спрямована окрема правова норма, що знайшла своє закріплення у ст. 1086 ЦК України, а також норма статті 1082 цього Кодексу, яка передбачає, зокрема, право боржника вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Таке правило поширюється лише на договірні відносини і не застосовується, якщо відповідна заборонена (обмеження) передбачена у нормі закону. Так, у статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Суд вважає, що господарський суд попередньої інстанції, з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог зустрічного позову, оскільки чинне законодавства не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні по виплаті дивідендів, розподілених акціонерним товариством). Таке зобов`язання є грошовим та не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому заборона, встановлена у статті 515 ЦК України, на спірні правовідносини не поширюється, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

З урахуванням положення ч. 4 ст. 236 ГПК України, колегія суддів враховує, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №910/13263/18, від 05.11.2019 у справі №910/14113/18, від 10.12.2019 у справі №910/13891/18, від 12.12.2019 у справі №910/13266/18, від 14.01.2020 у справі № 904/4009/18, від 11.08.2020 у справі № 910/13193/19.

Ствердження апелянта по те, що судом при розгляді зустрічного позову не було застосовано законодавство, що регулює порядок виплати дивідендів через депозитарну систему, - колегією до уваги не приймається. Позаяк такі норми підлягаю врахуванню у вирішенні питання належного виконання Товариством свого обов`язку з виплати дивідендів в порядку і строки, визначених рішеннями органів управління Товариства. У цьому спорі встановлено обстави допущення позивачем за зустрічним позовом прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки з долучених до матеріалів справи виписок з рахунків у цінних паперах вбачається, що станом на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року - 11.06.2021 року, на рахунку Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) було розміщено 1 175 975 простих іменних акцій, за якими право вимоги з виплати сум дивідендів було відступлено відповідачу-1 за зустрічним позовом, колегія суддів визнає неспроможними доводи апелянта про відсутність у нього обов`язку здійснювати виплату новому кредитору як особі, що не включена до переліку акціонерів.

Довід апеляційної скарги про невідповідність оспорюваного договору факторингу положенням статті 513 Цивільного кодексу України не може бути підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, оскільки договір факторингу укладений в письмовій формі, що узгоджується з вимогами, які ставлять до правочинів даного виду.

Відносно підстави зустрічного позову про визнання недійсним договору згідно частини 5 статті 203 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалося вище, стаття 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Так пунктом 1.1 договору факторингу № 17-Ф від 22.12.2021 року встановлено, що за цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 39 794 000 грн в розпорядження Клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ «УКРНАФТА» щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансового- господарської діяльності ПАТ «УКРНАФТА», що мають бути виплачені згідно з Рішенням (Протокол № 31 від 18.05.2021 р.) Загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРНАФТА», які відбулися 18.05.2021 р., в розмірі 41 888 229,50 грн, а також всі інші права Клієнта, пов`язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.

В пункті 1.2 договору факторингу сторони обумовили, що право грошової вимоги передається в розмірі заборгованості Боржника перед Клієнтом з виплати частини чистого прибутку, а також інших зобов`язань Боржника, пов`язаних із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.

Пунктом 1.3 договору факторингу передбачено, що для підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Клієнт передає Фактору документацію в наступному порядку:

1.3.1. документація, що стосується виконання умов цього Договору передається протягом 1 (одного) робочого дня з моменту його підписання;

1.3.2. передача документації оформлюється Актом приймання-передачі, який підписується Сторонами та скріплюється печатками Сторін.

Пунктом 1.4 договору факторингу встановлено, що право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором відносно Боржника в зобов`язанні з виплати дивідендів. Разом з правом грошової вимоги до Фактора переходять всі інші пов`язані з цим права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи ті, що виникли до моменту їх переходу.

Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 39 794 000 грн у строк до 30 листопада 2022 р. (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього Договору.

Додатковими угодами № 1 від 28.11.2022 року та № 2 від 22.11.2023 року сторони продовжували строки оплати за договором, зокрема, внесли зміни до договору факторингу, виклавши пункт 2.1 договору в наступній редакції: « 2.1. Після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 39 794 000 грн у строк до 20.11.2024 р. (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього Договору. Грошові кошти можуть бути сплачені частинами.».

Акт приймання - передачі документації до договору факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 підписаний Компанією ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІРІТ ФІНАНС» 22.12.2021, з якого вбачається, що на виконання п.1.3 договору факторингу № 17 Ф від 22.12.2021 клієнт передав, а фактор прийняв наступну документацію:

1. Протокол № 31 від 18.05.2021 Загальних зборів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»;

2. Виписку Депозитарної установи з рахунку у цінних паперах ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, яка підтверджує право власності ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД на акції Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» та складена станом на дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів (копія наявна в матеріалах справи).

Отже обов`язок клієнта з передання фактору документації, що стосується виконання умов цього Договору, був виконаний 22.12.2021 року. Договір факторингу передбачає як умови відступлення прав вимоги, так і обов`язок фактора щодо оплати таких прав.

При цьому суд першої інстанції вірно виснував, що строки оплати встановлюються за домовленістю сторін та їх встановлення на майбутнє не суперечить вимогам чинного законодавства.

Саме лише визначення сторонами у Договорі факторингу умови про відстрочення моменту одержання клієнтом грошових коштів не свідчить про вчинення цього договору без наміру створення правових наслідків.

Посилання апелянта на необхідність перевірки дотримання відповідачем-2 за зустрічним позовом положень пункту 3.2.2 Договору факторингу колегією суддів відхиляються, оскільки в рамках вирішення цього спору підлягають з`ясуванню обставини недійсності правочину, що мали місце в момент його укладення. Тоді як, зазначена умова встановлює обов`язок клієнта надати інформацію про свій банківський рахунок вже після його укладення та безпосередньо для здійснення фактором дій з перерахування коштів у строк до 20.11.2024. Тобто відповідачем-2 за зустрічним позовом може бути виконана ця умова безпосередньо перед останнім днем строку сплати фактором кошті, що не є свідченням невідповідності правочину положенням частини 5 статті 203 ЦК України.

В свою чергу, як слушно зауважено відповідачем-1 за зустрічним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, обставини виконання/невиконання сторонами умов договору після його укладення можуть вказувати лише на дотримання ними його умов і бути підставою для виникнення спорів (в тому числі судових) між сторонами щодо належного виконання обумовлених договором зобов`язань.

Інші посилання та аргументи апелянта не приймаються судом в якості підстав та обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним правочинів.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, з врахуванням положень статей 203, 215, 515 ЦК України, не доведеності позивачем за зустрічним позовом наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, а також не підтвердженої достатньо обґрунтованими доводами порушення його прав та законних інтересів вчиненням оспорюваного правочину, колегія суддів визнає вірним висновок суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/2886/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 21.11.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова