Ухвала

від 23.07.2024 по справі 914/900/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.07.2024 Справа№914/900/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

заяви Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі №914/900/24

за позовом Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів

в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Український Доброволець», м. Львів

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки

Представники сторін не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Український Доброволець» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речового права та його припинення.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

22.07.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровано заяву Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова про забезпечення позову (вх.№2766/24).

У зв`язку з перебуванням судді Манюка П.Т. у відпустці, внаслідок повторного автоматизованого розподілу, заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Гоменюк З.П..

В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову прокурор повідомляє про те, що на підставі оскаржуваної ухвали Львівської міської ради 31013 від 17.06.2021 Львівська міська рада передала ОК ЖБК «Український Доброволець» в оренду земельну ділянку площею 0,2000 га на вул. Під Голоском (кадастровий номер 4610137500:05:004:0506) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - членів обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Український Доброволець».

Надалі прокурор повідомляє про те, що 10.09.2021 між Львівською міською радою та ОК «ЖБК «Український Доброволець» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:004:0506 терміном на 10 років.

Галицькою окружною прокуратурою м. Львова встановлено, що 28.05.2024 наказом Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №38 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, трансформаторною підстанцією та підземним паркінгом у м. Львові (4610137500:05:004:0489 та 4610137500:05:004:0506) (далі - Наказ №38) для учасників операції об`єднаних сил (учасники бойових дій та їх сімей) затверджено містобудівні умови та обмеження на оспорювану земельну ділянку.

У своїй заяві прокурор покликається на те, що згідно виданих містобудівних умов та обмежень наказом Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №38 від 28.05.2024 на земельній ділянці, що на вул. Під Голоско у м. Львові передбачено будівництво комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення. Відсоток забудови земельної ділянки - 40,00 %.

Враховуючи приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прокурор дійшов висновку, що видача містобудівних умов та обмежень є передумовою для отримання замовником дозволу та подальшим виконанням будівельних робіт по забудові земельної ділянки.

Також прокурор дійшов висновку про те, що наявність містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки кадастровий номер: 4610137500:05:004:0506, укладену угоду із підрядником ПП «Галпрофбуд» про співпрацю та гарантійного листа ПП «Галпрофбуд» щодо організації та фінансування будівництва свідчить не лише про намір реалізації мети спорудження багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, трансформаторною підстанцією та підземним паркінгом у м. Львові (4610137500:05:004:0489 та 4610137500:05:004:0506), а й на думку прокурора, безпосередньо, підтверджується конкретними поетапними діями, які спрямовані на забудову земельної ділянки.

Враховуючи мету, для якої надана земельна ділянка, в прокуратури зазначає про те, що у нього є обґрунтовані підстави припускати, що отримання відповідачем дозволу та подальше виконання підготовчих або будівельних робіт на спірній земельній ділянці по спорудженню комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоско у м. Львові може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Враховуючи вище наведені обставини, прокурор просить суд забезпечити позов, а саме: до закінчення розгляду даної справи, набрання остаточним судовим рішенням законної сили заборонити Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Український Доброволець» (ідентифікаційний код юридичної особи 43065899) виконувати підготовчі, будівельні роботи на земельні ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0506 площею 0,2000 га на вул. Під Голоско у м. Львові, у тому числі через залучені підрядні організації та заборонити виконавчому органу Львівської міської ради - Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, уповноваженому органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію, видачу дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0506 площею 0,2000 га на вул. Під Голоско у м. Львові.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд зазначає про відсутність підстав для забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; - забороною відповідачу вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; - зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; - зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; - арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; - іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/48318, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 10.09.2021 року, укладений між ЛМР та ОК «Житлово-будівельний кооператив «Український доброволець», скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:004:0506 площею 0,2000 га та зобов`язати ОК «Житлово-будівельний кооператив «Український доброволець» повернути власнику - ЛМР вище згадану земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи вчиняти певні дії (займатися певною діяльністю), тому суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України). Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки у справі 914/900/24 позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, то має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

Господарський суд вказує, що в даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовною вимогою немайнового характеру. Господарський суд вважає, що у цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на положення ст. ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Як встановлено судом, позовні вимоги направлені на припинення правовідносин між позивачем та відповідачем з метою повернення спірної земельної ділянки у власність позивача, шляхом визнання договору недійсним та як наслідок скасування державної реєстрації іншого права - права оренди земельної ділянки.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор вказує, що з урахуванням специфіки предмету позову, зважаючи на те, що відповідач може розпочати підготовчі та будівельні роботи на спірній земельній ділянці, без вжиття заходу забезпечення позову, буде неможлива та неефективна реалізація майбутнього рішення у справі ( у разі задоволення позовних вимог). За думкою прокурора, тільки вжиття заходів до забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави.

Надаючи оцінку запропонованим прокурором заходам забезпечення позову на предмет їх доцільності, адекватності та співмірності суд, перш за все, зауважує, що з огляду на предмет позову та мети його подання, прокурор не подано відповідних доказів, що у відповідач дійсно розпочав виконання підготовчих робіт та/або будівельних робіт на спірній земельній ділянці за спірним договором, а лише покликається на наявність Наказу №38 від 28.05.2024 року, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва. Так судом не вбачається з поданих прокурором матеріалів заяви про забезпечення позову, що після оприлюднення відповідного наказу (від 28.05.2024 року) відповідач звертався до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, уповноваженому органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію, видачу дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0506 та/або розпочав підготовку або будівельні роботи. Наявність Наказу №38 від 28.05.2024 року не дає суду підстав щодо належного обґрунтування доводів прокурора про застосування заходів забезпечення позову.

Таким чином, зважаючи на те, що прокурором не подано достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження того, що відповідач здійснює перешкоди, які у подальшому можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача(держави), за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову судом у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви за вх.№2766/24 від 22.07.2024 року.

У постанові Великої Палати від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Верховний Суд зазначив, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд критично оцінює твердження прокурора про відсутність необхідності заходів зустрічного забезпечення із посиланням на те, що заявлені заходи забезпечення ніяким чином не порушать права відповідача та не впливатимуть на його діяльність.

На підставі викладеного та враховуючи також складні умови ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану, суд робить висновок про те, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову не відповідають критеріям співмірності та збалансованості інтересів сторін, та є такими, що недоведені прокурором належними та допустимим доказами, які б свідчили про те, що відповідач від 28.05.2024 року (з моменту оприлюднення Наказу №38) здійснював на спірній ділянці підготовчу та/або будівельні роботи, а також з цього моменту звертався до відповідного державного органу за погодженням містобудівних умов, технічною документацією та іншими документами, які б свідчали про те, що відповідач дійсно здійснює певні дії, які на думку прокурора можуть у подальшому вплинути на виконання майбутнього рішення у справі №914/900/24 у разі задоволення заявлених прокурором позовних вимог.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Отже, самі лише твердження про ті чи інші обставини без належного підтвердження доказами не можуть достеменно свідчити про обставини, зазначені заявником

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, котрі в подальшому можуть унеможливити чи утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Крім того, суд зауважує, що застосування заходів забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі.

При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Окрім того, до заяви не надано жодних доказів на які посилається позивач у свої заяві.

За таких обставин, оскільки, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову та відомостей, потрібних для забезпечення позову, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову залишається за заявником.

При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова про забезпечення позову у справі №914/900/24 (вх.№2766/24 від 22.07.2024) відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гоменюк З.П.