Ухвала

від 17.07.2024 по справі 924/1351/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"17" липня 2024 р. Справа № 924/1351/20 (924/214/22)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., розглянувши матеріали за заявою кредитора КП „Агрофірма „Проскурів, м. Хмельницький Полторацького А.Є. про роз`яснення ухвали суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності „Технопарк Проскурів, м. Хмельницький

до Колективного підприємства „Агрофірми „Проскурів м. Хмельницький

до Окремого структурного відділу „Лісомисливський відділ „Агрофірми „Проскурів, м.Хмельницький

про усунення перешкод у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю „Технопарк Проскурів приміщенням, що належне йому на праві власності та розташоване за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11, шляхом зобов`язання Колективного підприємства Агрофірма „Проскурів та Окремого структурного відділу „Лісомисливського відділу „Агрофірми „Проскурів звільнити частину нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11.

(в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів)

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Рудий А.М.

від відповідача 2: не з`явився

від заявника: Ярош В.Ю. - згідно ордера

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

встановив: рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023р. у справі №924/214/22 (в межах провадження у справі про банкрутство № 924/1351/20) позов ТОВ „Технопарк-Проскурів про усунення перешкод у користуванні частинами нежитлового приміщення було задоволено, зобов`язано Колективне підприємство Агрофірма „Проскурів та Окремий структурний відділ „Лісомисливського відділу „Агрофірми „Проскурів звільнити частину нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11.

21.06.2024 року на адресу суду від представника КП „Агрофірми „Проскурів м. Хмельницький надійшла скарга на дії державних виконавців.

Ухвалою суду від 27.06.2024р. відмовлено у задоволенні скарги представника Колективного підприємства „Агрофірми „Проскурів від 20.06.2024р. на дії і бездіяльність державних виконавців.

08.07.2024р. на адресу суду від кредитора КП „Агрофірма „Проскурів Полторацького А.Є. надійшла заява про роз`яснення ухвали від 27.06.2024р.

Ухвалою 08.07.2024р. заяву кредитора КП „Агрофірма „Проскурів Полторацького А.Є. про роз`яснення ухвали від 27.06.2024р. по справі № 924/1351/20 (924/214/22), призначено до розгляду в судовому засіданні на 15:30 год. 1707.2024р.

У поданій заяві про роз`яснення ухвали у даній справі, заявник ставить питання щодо роз`яснення мотивувальної частини ухвали, зокрема про те, що судом при постановлені вказаної ухвали не взято до уваги та не спростовано всі пункти скарги на дії державних виконавців.

Крім цього заявник, просить роз`яснити п.1. підпункт б) пункт 2 та пункти 3-5 заяви.

Представник заявника та відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги, викладені у заяві.

Розглядаючи заяву кредитора КП „Агрофірма „Проскурів ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали суду у справі № 924/1351/20(924/214/22) від 27.06.2024р., судом враховується таке.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023р. у справі №924/214/22 (в межах провадження у справі про банкрутство № 924/1351/20) позов ТОВ „Технопарк-Проскурів про усунення перешкод у користуванні частинами нежитлового приміщення було задоволено, зобов`язано Колективне підприємство Агрофірма „Проскурів та Окремий структурний відділ „Лісомисливського відділу „Агрофірми „Проскурів звільнити частину нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Північно західного апеляційного суду від 05.04.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22) залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2023р. касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі № 924/1351/20 (924/214/22) залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі № 924/1351/20 (924/214/22) залишено без змін.

21.06.2024 року на адресу суду від представника КП "Агрофірми "Проскурів" м. Хмельницький надійшла скарга на дії державних виконавців.

Ухвалою суду від 27.06.2024р. відмовлено у задоволенні скарги представника Колективного підприємства „Агрофірми „Проскурів від 20.06.2024р. на дії і бездіяльність державних виконавців.

З приводу доводів заявника, що виконавче провадження №72804835 відкрито з порушенням ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" судом враховується наступне.

Постановою Верховного Суду від 25.11.2021р у справі № 924/1351/20 у п. 1-8 було встановлено, що 19.12.2018р. КП "Агрофірма "Проскурів" було створено відокремлений підрозділ юридичної особи - окремий структурний підрозділ "Лісомисливський відділ "Агрофірми "Проскурів" (код ЄДРПОУ 42709988, Лісомисливський відділ), що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 236867878842 від 16.12.2021р.

Положення окремого структурного відділу "Лісомисливський відділ "Агрофірми "Проскурів" (далі - Положення) затверджено рішенням правління КП "Агрофірма "Проскурів" протоколом №1 від 14.12.2018р.

Відповідно до п. 1.3. Положення Лісомисливський відділ є окремим структурним підрозділом Агрофірми "Проскурів". Лісомисливський відділ є самостійним суб`єктом господарювання і здійснює свою діяльність по напрямках, що передбачені цим положенням та окремими рішеннями Правління Агрофірми "Проскурів" (п. 1.7. Положення).

Згідно з п. 1.8. Положення Лісомисливський відділ має самостійний баланс, поточні рахунки в банківських установах з правом проведення розрахунків з контрагентами. Має круглу печатку зі своїм повним найменуванням українською мовою, штампи, печатки для податкових накладних, фірмовий бланк, може мати товарний знак, який реєструється відповідно до законодавства України.

Пунктом 2.3. Положення передбачено, що директор вирішує усі питання діяльності Лісомисливського відділу, зокрема, п. п. 2.3.1. визначені повноваження: видавати накази, розпорядження і давати вказівки з усіх питань, в межах діяльності, укладати від імені Лісомисливського відділу угоди, в т. ч. господарські договори, крім угод про розпорядження основними засобами: (визначених Положенням (стандарту) бухгалтерського (обліку "Основні засоби"), будівель та споруд, засобів виробництва, що належить Лісомисливському відділу. Угоди про розпорядження основними засобамиможуть бути підписані директором тільки після попередньої письмової згоди Голови Правління Агрофірми "Проскурів" (п. 2.3.1.); розпоряджатись від імені Лісомисливського відділу майном та коштами, крім основних засобів (визначених Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку "Основні засоби"), будівель та споруд засобів виробництва, що належить Лісомисливському відділу (п. 2.3.2.).Згідно з п. 4.2. Положення відносини Лісомисливського відділу з іншими організаціями, підприємствами і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів. Лісомисливський відділ самостійно здійснює свою діяльність відповідно до напрямків, визначених цим Положенням. Результати діяльності Лісомисливського відділу відображаються в результатах діяльності Агрофірми Проскурів на основі окремого балансу (п. п. 5.1, 5.2. Положення).

Отже, виконання рішення від 28.08.2023р. у справі № 924/1351/20 (924/214/22) на підставі наказу про примусове виконання рішення від 28.08.2023 у справі № 924/1351/20 (924/214/22) є можливим, оскільки Окремий структурний відділ Лісомисливський відділ Агрофірми Проскурів, 29021, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257 (код ЄДРПОУ 42709988) є самостійним суб`єктом господарювання і здійснює свою діяльність по напрямках, що передбачені цим положенням та окремими рішеннями Правління Агрофірми Проскурів.

З приводу доводів заявника, що акти державних виконавців від 16.04.2024р. та 03.05.2024р. не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" судом враховується наступне.

16.04.2024у межах виконавчого провадження №72804835 складено акт державного виконавця в присутності представника стягувача Прокопчук Т.М., в якому встановлено: 03.05.2024 під час виконання рішення в частині звільнення частини нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) - 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк Проскурів", 29000, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11 (код ЄДРПОУ 43631478) встановлено, що рішення боржником не виконано.

22.04.2024р. у межах виконавчого провадження №72804835 прийнято вимогу виконавця до 03.05.2024 року 10:00 години виконати рішення суду про усунення перешкоди у користуванні приміщенням шляхом звільнення частини нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк Проскурів", 29000, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11 (код ЄДРПОУ 43631478).

03.05.2024р. у межах виконавчого провадження №72804835 складено акт державного виконавця в присутності представника стягувача Прокопчук Т.М., в якому встановлено: 03.05.2024р. під час виконання рішення в частині звільнення частини нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) - 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Проскурів", 29000, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11 (код ЄДРПОУ 43631478) встановлено, що рішення виконано стягувачем змінено замки. Такіж дії були виконанні в межах виконавчого провадждення №72804891.

Акти складені в межах виконавчих проваджень №72804835 та №72804891 є відмінними, оскільки встановлювали різні факти, які відбувалися на момент їх складення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих.

Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

З аналізу частини 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що участь понятих є обов`язкова коли виконавець вчиняє дії з вилучення готівки та майна, що належать боржнику від інших осіб, а також коли відсутній боржник або його представник і виконавець вчиняє дії з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Положення ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" не визначає обов`язкову участь боржника або його представника та понятих під час виконання рішення в частині зобов`язання усунення перешкод у користуванні приміщенням, що належить стягувачу на праві власності шляхом звільнення частини нежитлового приміщення боржником.

Участь боржника або його представника та понятих під час складання актів від 16.04.2024 та 03.05.2024 у межах виконавчих проваджень №72804835 та №72804891 не була потрібна, оскільки рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі № 924/1351/20 (924/214/22) містить вимогу зобов`язального характеру, що спростовує позицію скаржника у порушенні вимог частини 2 статті 22 Закону України Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 8 розд. І Інструкції з організації примусового виконання рішень, акт документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка від підпису відмовився проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Ч. 1 розд. VIII Інструкції встановлено, що виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розд. VII Закону.

Таким чином, необґрунтованим є твердження заявника про порушення вимог законодавства державними виконавцями.

З приводу доводів заявника, щодо стягнення виконавчого збору, судом враховується наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження N 14-579цс19) виходила з того, що частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Колегія суддів зауважила, що гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

За змістом ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України Про виконавче провадження, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 906/515/17 (провадження № 12- 246гс18), від 16 січня 2019 року у справі № 910/22695/13 (провадження № 12- 277гс18), від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 15 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).

В свою чергу, в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 (провадження № 14- 8цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц) "щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані".

Відповіно до частини третьої статті 40 №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VIII постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Таким чином, дії державних виконавців щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору в окреме провадження відповідають нормам Закону.

З приводу доводів заявника, щодо неправомірності дій державних виконавців судом враховується наступне.

28.08.2023р. Господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 924/1351/20 (924/214/22) про зобов`язання Окремий структурний відділ "Лісомисливський відділ "Агрофірми "Проскурів", 29021, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257 (код ЄДРПОУ 42709988) усунути перешкоди у користуванні приміщенням шляхом звільнення частини нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) - 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк- Проскурів", 29000, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11 (код ЄДРПОУ 43631478).

На підставі зазначеного наказу про примусове виконання рішення від 28.08.2023р. у справі № 924/1351/20 (924/214/22) відкрито 26.09.2023р. ВП №72804835.

28.08.2023р. Господарським судом Хмельницької області видано наказ про зобов`язання КП "Агрофірма "Проскурів", 29000, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257 (код ЄДРПОУ 03788891) усунути перешкоди у користуванні приміщенням шляхом звільнення частини нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) - 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк Проскурів", 29000, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11 (код ЄДРПОУ 43631478).

На підставі зазначеного наказу про примусове виконання рішення від 28.08.2023р. у справі № 924/1351/20 (924/214/22) відкрито 29.09.2023 ВП №72804891.

Згідно зі статтями 326, 327 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 цього Закону).

За змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

6) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

7)дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

8) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Перелік обов`язків виконавця, наведений у частині 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", який не містить обов`язку перевіряти правильність інформації, внесеної, зокрема, до наказу господарського суду. Виконавець при надходженні до нього виконавчого документу перевіряє лише наявність в ньому інформації, передбаченої частиною першою статті 4 Закону України Про виконавче провадження". Зазначення у постановах про відкриття виконачих проваджень №72804891 та №72804835 дослівних зобов`язань відповідає прийнятому рішенню Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі № 924/1351/20 (924/214/22) та виданим на підставі такого рішення наказів про його примусове виконання.

Таким чином, здійснення державними виконавцями виконавчих дій направлених на усунення перешкоди у користуванні приміщенням шляхом звільнення частини нежитлового приміщення, враховуючи, що виконавчі дій були направленні на виконання одного рішення суду, яке набрало законної сили не змінено та не скасовано, яке в свою чергу винесено за результатами розгляду позову, поданого ТОВ Технопарк-Проскурів, відповідає вимогам стетей 326, 327 ГПК України.

Згідно з частиною першою та другою статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Виходячи зі змісту наведеної норми, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Тлумачення приписів статті 245 ГПК України призводить до висновку, що роз`ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення, про що виноситься ухвала.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 911/2050/16, від 14.05.2019 у справі № 904/2529/18, від 14.05.2019 у справі № 904/2530/18, від 14.05.2019 у справі № 904/2526/18, від 14.05.2019 у справі № 904/2538/18, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17.

За приписи ст.245 Господарського процесуального кодексу не передбачають можливості надання судом юридичної консультації щодо роз`яснення мотивів прийняття рішення та правових наслідків відповідного судового рішення, що в контексті вказаної статті є підставою для відмови у роз`ясненні ухвали господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024р.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України"), одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З поданої заяви не вбачається, що в заявника виникають труднощі в розумінні резолютивної частини рішення, оскільки фактично його вимоги спрямовані не на усунення неточностей рішення суду або його незрозумілості шляхом роз`яснення, а фактично він просить роз`яснити мотиви прийняття рішення та порядок і спосіб виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 245 ГПК України про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

З огляду на вищенаведене, у задоволенні заяви кредитора КП „Агрофірма „Проскурів Полторацького А.Є. про роз`яснення рішення суду у справі № 924/1351/20(924/214/22) від 27.06.2024р. слід відмовити

Керуючись ст.ст. 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви кредитора КП „Агрофірма „Проскурів Полторацького А.Є. про роз`яснення ухвали суду у справі № 924/1351/20(924/214/22) від 27.06.2024р. відмовити.

Ухвала набирає законної сили 17.07.2024р. та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повний текст ухвали складено 22.07.2024р.

СуддяІ.В. Заярнюк

Віддрук. 6 прим: рекомендованим

1 - до справи;

2- ТОВ „Технопарк Проскурів 29008, м. Хмельницький, вул. В.Глушенкова,11 та на ел. представника kernytska55@gmail.com

3- КП „Агрофірма „Проскурів - 29000, м. Хмельницький, вул. Камя`янецька,257 та на ел. 2689813136@mail.gov.ua

4. - Окремий структурний відділ „Лісомисливський відділ „Агрофірми „Проскурів - 29008, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257

5 - Полторацькому А.Є. 31317, Хмельницький район, с. Грузевиця, вул. Лесі Українки, 39 та на ел. - 2607821090@mail.gov.ua

6 - Другий відділ ДВС у м. Хмельницькому 29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська,13/2 та info2@kmm.km.dvs.gov.ua та