Рішення
від 09.07.2024 по справі 380/2801/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року м. Львівсправа № 380/2801/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Дашинич О.Ю.

відповідача-1: представник Ігнатенко О.Ю.

відповідача-2: представник Горєлова І.М.

третьої особи: представник Іванус О.І.

прокурора Шимін Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Прикарпаттурист» до Івано-Франківської обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації), Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, прокурора Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Прикарпаттурист» (Позивач ПП «Прикарпаттурист») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) (Відповідач 1 Івано-Франківська ОВА), Міністерства культури та інформаційної політики України (Відповідач 2 МКІП), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (Третя особа), прокурора Львівської обласної прокуратури, в якому із урахуванням заяви від 07 квітня 2024 року про зміну предмета позову просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» у частині включення у додаток до вказаного рішення об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ), охоронний № 461-іф (110257);

- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 202 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток «Перелік об`єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в Івано-Франківській області за категорією місцевого значення» кінотеатру «Трембіта» в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи Гетьмана, 135;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.12.2023 ПП «Прикарпаттурист» набуло право власності на частку 1/2 адміністративного будинку по вул. Гетьмана Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську на підставі акту приймання-передачі від 13.12.2023.

Як вбачається з відповіді Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА від 10.01.2024 року №150-1/01-013/05 будівля за адресою вул. Гетьмана Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську є пам`яткою культурної спадщини місцевого значення, так як була включена до Переліку пам`яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 461-ІФ) відповідно до рішення облвиконкому №144 від 19.09.1989 року.

Листом від 25.01.2024 №1232/01-012/054 Управління культури національностей та релігій надало копію рішення виконавчого комітету №144 від 19.09.1989, а також повідомило, що облікова документація на пам`ятку культурної спадщини за адресою вул. Гетьмана Мазепи, 135 у м. Івано- Франківську (охоронний номер 461-ІФ) відсутня в Управлінні.

На адвокатський запит з проханням надати інформацію, чи зберігаються у Державному архіві Івано-Франківської області документи державного обліку пам`ятки культурної спадщини за адресою вул. Гетьмана Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську, Державний архів Івано-Франківської області листом від 23.01.2024 року №01/05-09 надав копію рішення виконавчого комітету №144 від 19.09.1989 без будь-яких інших документів.

Таким чином, первинні документи, на підставі яких приймалось рішення про включення будівлі но вул. Гетьмана Мазепи в м. Івано-Франківську до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення, та інші документи, на підставі яких визначалась історична, наукова, художня та культурна цінність зазначеного об`єкту нерухомого майна в Управлінні культури, національностей та релігій та державному архіві Івано-Франківської обласної державної адміністрації відсутні.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення в частині вищезазначеної будівлі було прийнято уповноваженим на те органом, при його винесенні було порушено вимоги ст. ст. 16, 17 Закону України «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», Положення про охорону та використання пам`яток історії та культури, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 року №865, та приписи Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури, затвердженої Наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203.

На час винесення оскаржуваного рішення законодавством було регламентовано чітку і послідовну процедуру включення об`єкту до державного переліку нерухомих пам`яток історії та культури, яка складається з таких обов`язкових етапів:

1) виявлення пам`ятки;

2) визначення її історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності;

3) фіксація та вивчення;

4) складання повного переліку державної облікової документації (в тому числі, облікових карток, паспортів, карток негативних та обмірних фондів, актів технічного стану пам`яток, інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`яток, карт-схем розташування пам`яток, історико-архітектурних опорних планів, планів зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках, тощо), виключно при складанні якої визначалась приналежність нерухомої пам`ятки історії та культури до відповідного виду та категорії;

5) включення об`єкту у відповідний державний перелік нерухомих пам`яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам`ятки.

При цьому лише одночасне дотримання всіх зазначених етапів у сукупності було єдиною та необхідною правовою підставою для взяття об`єкту на державний облік та включення його до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Позивач просить врахувати, що відповідно до позиції Верховного Суду у постанові №580/3881/20 від 23.11.2023 року дотримання процедури надання будівлі статусу об`єкта культурної спадщини має важливе значення для правильного вирішення спору по суті з огляду на висловлення Верховним Судом правових позицій, зокрема, у постановах від 02.05.2023 по справі №460/1864/20, від 08.05.2023 по справі №640/28045/20.

Однак, як вбачається із листа Управління культури, національностей та релігій Івано- Франківської обласної державної адміністрації від 25.01.2024 №1232/01-012/054, всупереч вказаним нормам чинного законодавства: первинні документи, на підставі яких приймалось рішення про включення будівлі по вул. Гетьмана Мазепи 135 в м. Івано-Франківську до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення, та інші документи, на підставі яких визначалась історична, наукова, художня та культурна цінність зазначеного об`єкту нерухомого майна відсутні; облікова документація на даний об`єкт культурної спадщини також відсутня.

Позивач уважає, що при дослідженні обставин, які слугували підставою включення до Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Івано-Франківської області будівлі по вул. Г. Мазепи 135 в м. Івано-Франківськ, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №144 від 19.09.1989 року, встановлено, що стосовно будівлі по вул. Г. Мазепи 135 в м. Івано-Франківськ не вчинялося жодних заходів, передбачених Законом УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» та Положенням про охорону та використання пам`яток історії та культури, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 року №865, і не складалося будь-яких документів згідно Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури якою було визначено порядок державного обліку пам`яток історії та культури і форми облікових документів № 203 від 13.05.1986 року. А саме, відносно будівлі по вул. Г. Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську у встановленому порядку не проводилося обстеження (дослідження) на предмет визначення її сторичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, з фіксацією цього та вивченням виявленого, також як і не складалося повного переліку державної облікової документації за якою б визначалась приналежність об`єкту до відповідного виду та категорії пам`ятки історії та культури (облікових карток, паспортів, карток негативних та обмірних фондів, актів технічного стану пам`яток, інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`яток, карт-схем розташування пам`яток, історико-архітектурних опорних планів, планів зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках, тощо).

Крім цього, позивач вказує, що для категорії об`єктів, вказаної у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено загальний порядок реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток

України і ця норма дає вказівку на те, що саме об`єкти, які включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону. Однак, будівля по вул. Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську не була включена до Переліку у спосіб визначений чинним на той час законодавством.

Також, інформація про внесення вказаної будівлі до Переліку об`єктів не згадувалася у жодному випадку внесення записів про реєстрацію прав приватної власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою із реєстру прав власності на нерухоме майно.

Щодо порушеного права, позивач зазначає, що наявність у будівлі статусу пам`ятки культурної спадщини виходячи із вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» накладає на власника значні обмеження в частині здійснення розпорядження та використання даної будівлі (необхідність отримання погоджень на відчуження, необхідність дотримання права привілейованої купівлі, необхідність укладення охоронного договору, необхідність отримання дозволу на ремонтні роботи тощо), а також підвищену відповідальність.

У заяві від 07 квітня 2024 року про зміну предмета позову, позивач зазначив, що так само, як похідна позовна вимога, визнанню протиправним та нечинним підлягає Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України №202 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток «Перелік об`єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в Івано-Франківській області за категорією місцевого значення» кінотеатру «Трембіта» в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135.

Позивач вказує, що єдиною підставою занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення кінотеатру «Трембіта» в м. Івано- Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135, є Рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 р. № 144. Отже, незаконність рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 р. №144, яким об`єкт було взято на облік до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» призводить до незаконності Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України №202 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток кінотеатру «Трембіта» в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135.

Окрім того, на думку позивача, існують інші підстави для визнання протиправним та нечинним Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України №202 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», оскільки Міністерство культури та інформаційної політики не вправі було приймати рішення про занесення об`єкту - кінотеатру «Трембіта» в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України без наявності облікової документації, яка обов`язково повинна була бути виготовлена у встановленому порядку до взяття такого об`єкту на державний облік.

Саме тому просить визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» у частині включення у додаток до вказаного рішення об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ), охоронний № 461-іф (110257) та наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 202 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток «Перелік об`єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в Івано-Франківській області за категорією місцевого значення» кінотеатру «Трембіта» в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи Гетьмана, 135.

У відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях позивач підтримав мотиви, наведені у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити повністю.

Позиція відповідача 1 викладена у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач на момент набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не міг не знати про його охоронний статус, оскільки співвласник вказаного об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 раніше зверталася з аналогічним позовом до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (справа № 300/964/23) та на ці обставини вже звертав увагу Івано-Франківський окружний адміністративний суд, отже позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Також відповідач 1 вказує, що позивачем невірно визначено суб`єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі, оскільки оскаржуване рішення було прийняте 19.09.1989 виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів, а обласні державні адміністрації не наділені повноваженнями про включення чи виключення об`єкта культурної спадщини із Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік та Державного реєстру нерухомих пам`яток України. З огляду на викладене Івано-Франківська обласна військова адміністрація не є належним відповідачем у даній справі.

Щодо спірних правовідносин, відповідач 1 вказав, що згідно повноважень, визначених Законом УРСР, виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради було прийнято оскаржуване рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 року №144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення». Тобто, повноваженнями на затвердження переліку пам`яток історії та культури місцевого значення на момент виникнення спірних правовідносин облвиконком Івано-Франківської обласної ради володів.

В свою чергу, за змістом пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 16.12.2004 об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» до вирішення питання про їх включення (не включення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Таким чином, будь-який об`єкт культурної спадщини, внесений до переліку пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» з прийняттям Закону України «Про охорону культурної спадщини» не втрачає свого спеціального статусу як пам`ятки. Відтак, об`єкт нерухомості - кінотеатр «Трембіта», що розташований за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ), охоронний номер 461-іф є пам`яткою архітектури місцевого значення.

Набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», який замінив Закон УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» в регулюванні питань, пов`язаних з пам`ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об`єктів культурної спадщини. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Також просить врахувати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/10888/18 у постанові від 18.01.2023 висловив позицію з приводу відсутності у суду спеціальних знань, а відтак, і повноважень для встановлення факту відповідності чи невідповідності житлового будинку критеріям, визначеним у «Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» № 1760 від 27.12.2001, у тому числі щодо його автентичності.

В свою чергу, Порядок визначення категорій пам`яток, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 452 від 22.05.2019, визначає перелік ознак, які повинні мати об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у тому числі зберегти свою автентичність. Попередню оцінку відповідності об`єкту культурної спадщини таким ознакам здійснює розробник облікової документації відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.

Згідно п. 1 розділу IX Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013, саме Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом: пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Відповідач 1 стверджує, що у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Також відповідач 1 вважає, що позивачем не обґрунтовано яким чином порушено його права чи інтереси оскаржуваним рішенням облвиконкому. Відповідач 1 зазначає, що оскаржуване рішення прийняте ще у 1989 році, тобто задовго до того як позивач став власником нерухомого майна по вул. Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську. А відтак, на момент його прийняття спірних правовідносин ще не існувало. Усі обмеження щодо порядку використання пам`яток культурної спадщини, про які вказує позивач (у тому числі щодо укладення охоронного договору, отримання необхідних дозволів для консервації, реставрації, реабілітації, ремонту, тощо), стосуються усіх пам`яток культурної спадщини та накладені Законом України «Про культурну спадщину», а не оскаржуваним рішенням та є обов`язком власника майна, яке є пам`яткою культурної спадщини. У зв`язку з викладеним, рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» жодним чином не порушує майнові права позивача. Звертає увагу, що позивач не виконав зобов`язання, передбаченого Законом та Порядком, не забезпечив укладання охоронного договору з відповідним органом охорони культурної спадщини в термін, передбачений Законом.

Відповідач 1 вказує, що посилання позивача на положення норм підзаконних нормативних актів, які діяли станом на 19.09.1989 щодо обліку пам`яток історії та культури жодним чином не підтверджує факту порушення процедури його прийняття та не спростовує архітектурної цінності кінотеатру «Трембіта», який розташований по вул. Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську. Позивачем не доведено порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, оскільки інформація про те, що первинні документи, на підставі яких приймалось рішення та облікова документація відсутні в Управлінні культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Державному архіві Івано-Франківської області не доводить факт, що ці документи були відсутні на момент прийняття вказаного рішення. Саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція відповідача 2 викладена у відзиві на позовну заяву, в якому вказано, що відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідач 2 стверджує, що позовні вимоги ПП «Прикарпаттурист» фактично зводяться до втручання у дискреційні повноваження МКІП.

Процедура обліку об`єктів культурної спадщини та занесення пам`яток культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України визначена Законом та Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060 (далі - Порядок).

При цьому, розділом IX Порядку визначено особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону, зокрема, у разі відсутності облікової документації, занесення до Реєстру здійснюється без облікової документації на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкту відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону.

Відповідно до пункту 3 розділу IX Порядку у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації. Положеннями пункту 4 розділу IX Порядку визначено, що рішення про занесення об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер. Передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Щодо спірного Наказу Міністерства № 202 від 15.03.2024 про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Івано-Франківській області, відповідно до додатка пам`ятка архітектури кінотеатр «Трембіта», 1950 року в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135, охоронний номер 1854-ІФ, відповідач 2 зазначив, що відповідно до статей 5, 14, 14-1, 24, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», розділу IX Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 р. № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 р. за № 528/23060 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 р. № 501), в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, на підставі подання Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 01.11.2023 № 6682/11353/6-23/01-042 та від 28.02.2024№ 1400/01-005/001, висновків (експертних висновків) Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.02.2024 № 12/15/48-24 та від 11.03.2024 №34/15/48-24, з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам`яті (лист від 02.01.2024 № 11/2.1-06-24), Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, МКІП затверджено Наказ № 202 від 15.03.2024 про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини у Івано-Франківській області, відповідно до додатка.

Відповідач 2 звертає увагу, що зі свого боку МКІП як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, приймаючи оскаржуваний Наказ діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, пам`ятка архітектури кінотеатр «Трембіта», 1950 року в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135, охоронний номер 1854-ІФ занесена до Держаного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення - згідно процедури. Позиція Міністерства також підтверджується судовою практикою, зокрема Постановою Верховного Суду від 24.10.2023 по справі № 826/15864/17 та постановою від 08 травня 2023 року у справі №640/28045/20.

Зважаючи на зміст сформованих позивачем позовних вимог та обґрунтування підстав поданого позову, на думку відповідача 2, наявні підстави для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову ПП «Прикарпаттурист» до Міністерства.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав по суті аналогічних заперечень відповідача 1, підтримала правову позицію відповідачів повністю, надала суду письмові пояснення, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція прокурора Львівської обласної прокуратури викладена у письмових поясненнях, в яких вказано, що на момент виникнення частини спірних правовідносин діяло законодавство Української УРСР, зокрема, Закон Української УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (далі - Закон № 3600-ІХ) та Інструкція Міністерства культури СРСР № 203 від 13.05.1986 про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури.

З відновленням незалежності України, для відродження і розвитку культури української нації, 19.02.1992 введено в дію Основи законодавства України про культуру та 12.07.2000 прийнято Закон України «Про охорону культурної спадщини».

З огляду на міжнародні зобов`язання, взяті на себе Україною, та положення ст. 54 Основного Закону України держава зобов`язалась забезпечувати збереження об`єктів, що становлять культурну цінність. Для реалізації основних положень вищевказаних нормативно-правових актів Міністерством культури України затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини № 158 від 11.03.2013, в який 27.06.2019 наказом № 501 було внесено зміни про зобов`язання органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій до 01 жовтня 2019 подати Міністерству культури України:

1) переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу;

2) копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності).

На виконання згаданого наказу № 501 від 27.06.2019, на підставі подання Івано- Франківської обласної військової адміністрації від 01.11.2023№ 6682/11353/6-23/01-042 та від 28.02.2024 № 1400/01-005/001, Міністерство культури та інформаційної політики України 15.03.2024 видало наказ № 202 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», відповідно до якого вирішило занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, згідно з переліком, відповідно до додатку. Кінотеатр «Трембіта» в цьому додатку вказано під порядковим номером 114, охоронним номером 1854-ІФ.

Прокурор зауважує, що чинне законодавство в сфері охорони культурної спадщини не передбачає необхідності доведення підстав прийняття рішень про взяття на державний облік пам`яток, що були прийняті відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», тобто до 12.07.2000.

Зокрема, розділом ІХ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини № 158 від 11.03.2013 передбачено особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини». А саме, що такі пам`ятки за категорією місцевого значення беруться під охорону виключно шляхом прийняття рішення Мінкультури про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 розділу ІХ Порядку № 158 Мінкультури приймає рішення про невключення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об`єкт не підлягає занесенню до Реєстру (повний перелік таких випадків визначений у вищевказаному пункті Порядку).

Крім того у п. 3 розділу ІХ Порядку № 158 чітко зазначено, що у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Тому помилковими є висновки позивача про незаконність оскаржуваного рішення з огляду на відсутність облікової документації на пам`ятку, оскільки вони не доводять його протиправності, не змінюють статусу об`єкта культурної спадщини та не виключає його з переліку пам`яток. Просить врахувати Постанову Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18.

Підсумовуючи вищенаведене, прокурор висновує, що діюче, на момент виникнення частини спірних правовідносин, законодавство в сфері охорони культурної спадщини дозволяло обліковувати та брати під охорону держави об`єкти культурної спадщини (пам`ятки), незалежно від того чи наявні чи ні на них облікові документи.

Оскільки законодавством визначено уповноважений орган, а саме Мінкультури, який ревізує рішення органів виконавчої влади щодо внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявленого об`єкта архітектури та вирішує чи відповідає цей об`єкт критеріям об`єкту культурної спадщини та чи може він бути внесений до Реєстру за відповідним критерієм, суд не вправі перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади, наукової установи та надавати оцінку відповідності приміщення кінотеатру критеріям для віднесення його до об`єктів культурної спадщини.

Саме тому просить суд врахувати письмові пояснення та відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «Прикарпаттурист» в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 09 лютого 2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 23 лютого 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19 березня 2024 року об 11:00 год.; залучено Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 15 березня 2024 року задоволено заяву представника відповідача від 12 березня 2024 року та клопотання представника третьої особи від 14 березня 2024 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року, яку занесено в протокол судового засідання, постановлено допустити вступ до участі у справі прокурора Львівської обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року, яку занесено в протокол судового засідання, постановлено прийняти до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову та залучити до участі у справі як відповідача Міністерство культури та інформаційної політики України.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року задоволено заяву представника Міністерства культури та інформаційної політики України від 25 квітня 2024 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання від 30.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представника позивача, представників відповідачів та третьої особи, прокурора, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів прийнято рішення № 144 від 19.09.1989 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення»: «Розглянувши представлені головним управління архітектури і містобудування облвиконкому матеріали про взяття на державний облік нововиявлених будинків і споруд, які мають історичну, архітектурно-художню і містобудівну цінність, виконком обласної Ради народних депутатів вирішив:

1.Затвердити перелік пам`яток архітектури місцевого значення згідно з додатком

2.Зобов`язати виконкоми місцевих Рад народних депутатів, на території яких знаходяться пам`ятки, забезпечити їх охорону, збереження та правильне використання у відповідності з діючим законодавством, надати користувачам пам`яток всебічну допомогу у вирішенні питань, пов`язаних з ремонтно реставраційними роботами.

Будинок кінотеатру «Трембіта» по вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (зараз вул. Мазепи, 135, згідно рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 16 жовтня 1990 року) включено до зазначеного переліку пам`яток архітектури місцевого значення під номером 49 згідно Додатку до рішення № 144 від 19.09.1989.

Згідно історичної довідки Зводу пам`яток історії та культури від 2016 року, кінотеатр «Трембіта» був побудований у 1950 році як головний павільйон обласної сільськогосподарської виставки по вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (на даний час - вул. Гетьмана Мазепи, 135). Будинок виконаний у гуцульському стилі, дерев`яний та має архітектурну цінність.

Відповідно до Подання Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 01.11.2023 Вих. №6682/11353/6-23/01-42 та Листа Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 28.02.2024№1400/01 - 005/001 надано вивірений Перелік пам`яток архітектури місцевого значення Івано-Франківської міської територіальної громади, які пропонуються занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як такі, що взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та на 01.12.2022 не включені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. В поданому Переліку зазначений об`єкт культурної спадщини кінотеатр «Трембіта», 1950 року в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135 (Рішення виконкому Івано- Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 № 144).

Відповідно до рекомендацій Українського інституту національної пам`яті (лист від 02.01.2024 № 11/2.1-06-24), пам`ятки культурної спадщини, зазначені в додатку до цього Висновку (п.114 Додатку об`єкт культурної спадщини кінотеатр «Трембіта», 1950 року в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135, охоронний номер 1854-ІФ (Рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 № 144), не підпадають під обмеження, передбачені частиною четвертою статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», і можуть бути занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до статей 5, 14, 14-1, 24, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», розділу IX Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 р. № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 р. за № 528/23060 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 р. № 501), в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, на підставі подання Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 01.11.2023 № 6682/11353/6-23/01-042 та від 28.02.2024№ 1400/01-005/001, висновків (експертних висновків) Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.02.2024 № 12/15/48-24 та від 11.03.2024 №34/15/48-24, з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам`яті (лист від 02.01.2024 № 11/2.1-06-24), Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, МКІП винесено Наказ № 202 від 15.03.2024 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», яким наказано:

1. Занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини у Івано-Франківській області, відповідно до додатка.

2. Межі і режими використання територій пам`яток, зазначених в додатку, не визначені в установленому порядку до 25 травня 2022 року, встановлюються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

3. Режими використання пам`яток, зазначених в додатку, не визначені в установленому порядку до 25 травня 2022 року, встановлюються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

4. Івано-Франківській обласній військовій адміністрації:

1) поінформувати власників об`єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

2) протягом 2024 року, але не пізніше 6 місяців після припинення/скасування воєнного стану в Україні, забезпечити приведення облікової документації на пам`ятки, занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у відповідність до цього наказу та формування облікових справ на пам`ятки культурної спадщини у паперовій та електронній формах;

3) забезпечити:

а) розробку та затвердження науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання території пам`яток;

б) розробку та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж територій пам`яток культурної спадщини, зазначених в додатку, межі яких не визначені у встановленому порядку до 25 травня 2022 року;

в) подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру.

Згідно додатку до Наказу Міністерства «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» № 202 від 15.03.2024, п. 114 Переліку об`єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в Івано-Франківській області за категорією місцевого значення, занесений: кінотеатр «Трембіта», 1950 року в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135, охоронний номер 1854-ІФ (Рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 № 144).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» у частині включення у додаток до вказаного рішення об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ), охоронний № 461-іф (110257) та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 202 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток «Перелік об`єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в Івано-Франківській області за категорією місцевого значення» кінотеатру «Трембіта» в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи Гетьмана, 135, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосував наступні норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Насамперед, під час розгляду та вирішення даної справи, суд враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у пункті 68 зазначеної постанови дійшла висновку про необхідність відступлення від раніше сформульованих Верховним Судом висновків у постановах від 20.05.2022 у справі № 160/9717/21 та від 15.11.2022 у справі № 580/2472/21; відповідно до нової правової позиції наказ органів місцевого самоврядування про занесення об`єкту до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та наказ Міністерства культури України про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України є індивідуальними актами.

Такий висновок, перш за все, стосується особливостей розгляду справ щодо оскарження нормативно-правового акта (розгляд справи у загальному позовному провадженні, обов`язкова публікація оголошення про розгляд справи щодо оскарження нормативно-правового акту, тощо), що не вимагається у випадку оскарження індивідуального акту.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 800/489/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення.

Щодо доводів відповідача 1 про відсутність у позивача права звертатися до суду з цим позовом, оскільки, на його думку, права останнього не є порушеними, суд зазначає наступне.

За визначеннями, наданими у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 8 червня 2000 року (далі Закон № 1805-III) культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини.

Об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

У зв`язку з наявністю у споруди статусу об`єкта культурної спадщини, у власника об`єкта культурної спадщини виникає ряд обов`язків: допуск уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов`язків до об`єктів культурної спадщини та на їхню територію (абзац 2 статті 9 Закону № 1805-III); доступ осіб до пам`яток з метою їх екскурсійного відвідування, якщо вони вважаються придатними для цього (стаття 12 Закону № 1805-III); укладення з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір (стаття 23 Закону № 1805-III), ін.

Судом встановлено, що 14.12.2023 ПП «Прикарпаттурист» набуло право власності на частку 1/2 адміністративного будинку по вул. Гетьмана Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську на підставі акту приймання-передачі від 13.12.2023.

Отже, таке рішення органу місцевого самоврядування породжує для позивача певні правові наслідки, впливає на його права й інтереси у зв`язку з виникненням нових обов`язків. Тому ПП «Прикарпаттурист» має бути забезпечено право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень.

Крім того, у постанові від 24 жовтня 2023 року у справі № 826/15864/17 Верховний Суд відмовив у задоволенні позову співвласників про визнання протиправними та скасування подібного наказу з підстав дотримання Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановленої Порядком № 158 та Порядком № 1760 процедури занесення будівлі до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва. Тобто, підтвердив наявність права на позов у матеріальному розумінні.

Зважаючи на це, суд вважає помилковим доводи відповідача 1, що у ПП «Прикарпаттурист» не виникнуло права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Щодо доводів стосовно неналежного відповідача 1 - Івано-Франківської обласної військової адміністрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 3-6 Закону №1805-ІІІ, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №1805-111 передбачено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Так, п. 4 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною пам`яток історії та культури.

Предметом розгляду у даній справі, є рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» у частині включення у додаток до вказаного рішення об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ), охоронний № 461-іф (110257).

Отже, аналіз наведених правових норм щодо повноважень органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері охорони культурної спадщини, дає підстави для висновку, що Івано-Франківська обласна військова адміністрація є належним відповідачем у даній справі.

Щодо доводів відповідача 1 про дотримання позивачем строку звернення до суду, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом, установленим статтею 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.12.2023 ПП «Прикарпаттурист» набуло право власності на частку 1/2 адміністративного будинку по вул. Гетьмана Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську на підставі акту приймання-передачі від 13.12.2023.

Листом від 25.01.2024 №1232/01-012/054 Управління культури національностей та релігій надало копію рішення виконавчого комітету №144 від 19.09.1989, а також повідомило, що облікова документація на пам`ятку культурної спадщини за адресою вул. Гетьмана Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську (охоронний номер 461-ІФ) відсутня в Управлінні.

Отже про наявність у придбаного майна статусу пам`ятки культурної спадщини місцевого значення позивач дізнався 10.01.2024, а спірне рішення виконавчого комітету №144 від 19.09.1989 отримав 25.01.2024. З даним адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду шляхом надіслання поштовим зв`язком позивач звернувся 30.01.2024, тобто у межах шестимісячного строку звернення.

Доводи відповідача 1, що позивач на момент набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не міг не знати про його охоронний статус, оскільки співвласник вказаного об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 раніше зверталася з аналогічним позовом до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (справа № 300/964/23), суд відхиляє, позаяк такі носять характер припущень, а звернення до суду іншого співвласника об`єкта нерухомого майна жодним чином не впливає на можливість та строк звернення до суду ПП «Прикарпаттурист».

Надаючи оцінку спірному рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» у частині включення у додаток до вказаного рішення об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ), охоронний № 461-іф (110257), суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує, що на час прийняття спірного рішення правовідносини у сфері охорони пам`яток історії та культури, у тому числі місцевого значення, регулювались Законом УРСР від 13 липня 1978 року №3600-IX «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (далі - Закон № 3600-IX).

Згідно ст. 8 Закону № 3600-IX виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 17 Закону № 3600-IX передбачалось, що з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення.

Віднесення пам`яток історії та культури до категорії пам`яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Внесення об`єктів у переліки пам`яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам`яток історії та культури.

Отже, затвердження переліків пам`яток історії та культури місцевого значення було віднесено законом до повноважень виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Згідно з частиною 2 ст. 16 Закону № 3600-IX, відповідно до Закону СРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» державний облік пам`яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

Відповідно до пункту 13 Положення про охорону та використання пам`яток історії та культури, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 №865, державний облік пам`яток історії та культури включає виявлення та обстеження пам`яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення, складання облікових документів, ведення державних переліків нерухомих пам`яток. Порядок державного обліку пам`яток історії та культури і форми облікових документів встановлюються Міністерством культури СРСР або Головним архівним управлінням при Раді Міністрів СРСР в залежності від виду пам`яток.

Пунктами 3.3, 9, 20 Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203, встановлено порядок, за яким об`єкт, що становить історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, визнається пам`яткою історії та культури шляхом включення його у відповідний державний перелік нерухомих пам`яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам`ятки. Приналежність нерухомої пам`ятки історії та культури до відповідного виду та категорії визначається при складанні документів державного обліку пам`яток та встановлюється при затвердженні відповідного державного переліку нерухомих пам`яток історії та культури. Державний облік пам`яток історії та культури включає: виявлення, дослідження пам`яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення, складання облікової документації, ведення державних переліків нерухомих пам`яток.

Згідно з пунктами 10, 15, 16 Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203, на кожну нерухому пам`ятку та щойно виявлений об`єкт, що становить історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використання, ступінь збереження пам`ятки або щойно виявленого об`єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис та ілюстративний матеріал (за формою, встановленою у додатку №3). На кожну нерухому пам`ятку складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних, що характеризують історію пам`ятки і її сучасний стан, місцезнаходження в навколишньому середовищі, оцінку історичного, наукового, художнього або іншого культурного значення, відомості про її територію, пов`язані з нею споруди, сади, парки, перебуваючі в ній твори мистецтва, предмети, що становлять культурну цінність, про зони охорони, а також про основні історико-архітектурні та бібліографічні матеріали. В паспорті зазначається категорія охорони та вид пам`ятки з посиланням на затверджуючий документ (за формою, встановленою у додатку №4). Документи державного обліку пам`яток історії та культури, в тому числі виключених з державних переліків пам`яток, підлягають обов`язковому постійному зберіганню у відповідних центрах наукової документації державних органів охорони пам`яток (додаток №1).

Додатком 1 до вказаної Інструкції встановлено перелік обов`язкової документації, що супроводжує державний облік пам`яток, яка складається в кількох екземплярах та підлягає зберіганню в державних органах охорони пам`яток історії та культури; у цьому переліку серед іншого зазначено: оригінал та копії державних переліків нерухомих пам`яток історії та культури місцевого значення, облікові картки пам`яток, паспорти пам`яток, картки негативних фондів, картки обмірних фондів, бібліографія, охоронно-орендні договори, охоронні договори та охоронні зобов`язання, акти технічного стану пам`яток, інвентарні описи цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`яток, карти-схеми розташування пам`яток, історико-архітектурні опорні плани, плани зон охорони, фотодокументація, обмірні креслення, графічні замальовки, акварелі, наукові звіти про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках.

Таким чином, на час винесення спірного рішення законодавством було регламентовано чітку і послідовну процедуру включення об`єкту до державного переліку нерухомих пам`яток історії та культури, яка складається з таких обов`язкових етапів: 1) виявлення пам`ятки; 2) визначення її історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності; 3) фіксація та вивчення; 4) складання повного переліку державної облікової документації (в тому числі, облікових карток, паспортів, карток негативних та обмірних фондів, актів технічного стану пам`яток, інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`яток, карт-схем розташування пам`яток, історико-архітектурних опорних планів, планів зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках, тощо), виключно при складанні якої визначалась приналежність нерухомої пам`ятки історії та культури до відповідного виду та категорії; 5) включення об`єкту у відповідний державний перелік нерухомих пам`яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам`ятки.

Аналіз наведених норм вказує, що станом на вересень 1989 року відповідно до Інструкції №203 встановлення приналежності нерухомого об`єкта до пам`ятки історії і культури відбувалось на підставі облікової документації при затвердженні відповідно державного списку пам`яток історії і культури.

Більше того, Додатком 1 до вказаної Інструкції встановлено імперативний обов`язок зберігання облікової документації в державних органах охорони пам`яток історії та культури.

Суд зазначає, що для внесення об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ) до Переліку пам`яток місцевого значення необхідно було скласти облікову картку, паспорт, картку негативних та обмірних фондів, акт технічного стану пам`ятки, інвентарний опис цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`ятки, карт-схем розташування пам`ятки, історико-архітектурного опорного плану, план зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукового звіту про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятці, які б, у свою чергу визначали цінність будинку як нерухомого пам`ятника історії і культури та його приналежність до відповідного виду, категорії.

При цьому, суд констатує, що лише одночасне дотримання всіх зазначених етапів у сукупності було єдиною та необхідною правовою підставою для взяття об`єкту на державний облік та включення його до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Натомість, судом встановлено відсутність будь-якої облікової документації на вказаний об`єкт нерухомості кінотеатру «Трембіта» та відсутність доказів станом на вересень 1989 року, які б підтверджували, що об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування АДРЕСА_1 ) представляє історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Так, як слідує з відповіді Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА від 10.01.2024 року №150-1/01-013/05 будівля за адресою АДРЕСА_1 є пам`яткою культурної спадщини місцевого значення, так як була включена до Переліку пам`яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 461-ІФ) відповідно до рішення облвиконкому №144 від 19.09.1989 року.

Листом від 25.01.2024 №1232/01-012/054 Управління культури національностей та релігій надало копію рішення виконавчого комітету №144 від 19.09.1989, а також повідомило, що облікова документація на пам`ятку культурної спадщини за адресою АДРЕСА_1 (охоронний номер 461-ІФ) відсутня в Управлінні.

На адвокатський запит з проханням надати інформацію чи зберігаються у Державному архіві Івано-Франківської області документи державного обліку пам`ятки культурної спадщини за адресою вул. Гетьмана Мазепи, 135 у м. Івано-Франківську, Державний архів Івано-Франківської області листом від 23.01.2024 року №01/05-09 надав копію рішення виконавчого комітету №144 від 19.09.1989 без будь-яких інших документів.

Наведені обставини щодо відсутності облікової документації на об`єкт нерухомості кінотеатру «Трембіта» підтверджені представником відповідача 1 та представником третьої особи під час розгляду справи.

Водночас, наведені відповідачем 1 позиції не спростовують встановленої законодавством необхідності складати облікову документацію, а тим більше її збереження, на об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Щодо історичної довідки Зводу пам`яток історії та культури, яка долучена до матеріалів справи, суд зазначає, що така була складена лише у 2016 році, тобто після прийняття спірного рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення». Більше того, оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватись на стадії вирішення питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, через що такі обставини та факти не підлягають і судовій перевірці при оскарженні рішення щодо включення об`єкту культурної спадини до Переліку.

Між тим, дотримання процедури надання будівлі статусу об`єкта культурної спадщини має важливе значення для правильного вирішення спору по суті з огляду на висловлення Верховним Судом правових позицій, зокрема, у постановах від 02.05.2023 по справі №460/1864/20, від 08.05.2023 по справі №640/28045/20. Їх суть зводиться до того, що оцінюючи правомірність рішення про включення об`єкта до Переліку суд має перевірити повноту та відповідність документів, передбачених чинним законодавством пунктом для ухвалення такого рішення.

У справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

По справі «Інтерсплав» проти України» від 09.01.2007 року Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що включення об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ) до Переліку пам`яток місцевого значення без дотримання відповідних процедур та без належної облікової документації свідчить про порушення державою самостійно запроваджених процедур, наслідком чого стало безпідставне втручання у вільне розпорядження належним позивачеві на праві власності майном.

Відтак, при винесенні оспорюваного рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» стосовно зазначеного об`єкту порушено вимоги ст. ст. 8, 16, 17 Закону України «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» та норми Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203.

Оскільки ані відповідачем 1, ані третьою особою не було надано належних доказів щодо дотримання приписів Інструкції №203, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» у частині включення до пункту 49 Додатку «Перелік пам`яток архітектури місцевого значення» об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ).

Щодо наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 202 від 15.03.2024 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток «Перелік об`єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в Івано-Франківській області за категорією місцевого значення» кінотеатру «Трембіта» в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи Гетьмана, 135, суд враховує наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Подання Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 01.11.2023 Вих. №6682/11353/6-23/01-42 та Листа Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 28.02.2024 №1400/01-005/001 надано вивірений Перелік пам`яток архітектури місцевого значення Івано-Франківської міської територіальної громади, які пропонуються занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як такі, що взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та на 01.12.2022 не включені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. В поданому Переліку зазначений об`єкт культурної спадщини кінотеатр «Трембіта», 1950 року в м. Івано-Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135 (Рішення виконкому Івано- Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 № 144).

Як наслідок, відповідачем 2 винесено спірний наказ № 202 від 15.03.2024.

Відповідно до статті 3 Закону № 1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 1) контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; 6) занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 13 Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Реєстру за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Пам`ятки місцевого значення заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання (частина перша статті 14 Закону № 1805-III).

Порядок виявлення об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Процедура обліку об`єктів культурної спадщини та занесення пам`яток культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України визначена Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060 (далі - Порядок).

Розділом IV Порядку урегульовано порядок занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, який визначає подання необхідних документів, перевірку поданих документів, оформлення протоколу Експертною комісією, тощо.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець визначив виключну компетенцію органів охорони культурної спадщини, а саме Міністерства культури та інформаційної політики України щодо питань надання об`єктам статусу пам`яток та внесення їх у Реєстр. При цьому, оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватись на стадії вирішення питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру саме компетентним органом, і така оцінка, аналіз необхідних документів та процедура внесення до Реєстру урегульована окремим нормативно-правовим актом, отже є заключним етапом у процедурі державної реєстрації об`єктів культурної спадщини.

А відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду у справі №460/1864/20 від 02.05.2023, взяття на облік культурної спадщини шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини це перший етап у процедурі державної реєстрації об`єктів культурної спадщини.

Водночас, позивач зазначає, що вимога про скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 202 від 15.03.2024 є похідною, і такий наказ підлягає скасуванню, оскільки єдиною підставою занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення кінотеатру «Трембіта» в м. Івано- Франківську, по вул. Мазепи Гетьмана, 135, є Рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.09.1989 № 144.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено частиною 1 статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову.

Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

В свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Із урахуванням наведених процесуальних норм, суд не погоджується з доводами позивача, що вимога про скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 202 від 15.03.2024 є похідною, а тому такий наказ підлягає скасуванню, і повторно наголошує, що оцінка, аналіз необхідних документів та процедура внесення до Реєстру урегульована окремим нормативно-правовим актом (Розділом IV Порядку від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501) і є заключним етапом у процедурі державної реєстрації об`єктів культурної спадщини відповідним компетентним органом, а саме відповідачем 2, отже є самостійним та окремим предметом оскарження в судовому порядку, що виключає кваліфікацію такої вимоги, як похідної.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові та процесуальні підстави для задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 202 від 15.03.2024 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток «Перелік об`єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в Івано-Франківській області за категорією місцевого значення» кінотеатру «Трембіта» в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи Гетьмана, 135.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо стягнення судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 14955494 від 30.01.2024, позивачем сплачено 3028,00 грн судового збору. Отже стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 Івано-Франківської обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) на користь ПП «Прикарпаттурист» слід 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Прикарпаттурист» (вул. Пасічна, 127/23, м. Львів, 79028) до Івано-Франківської обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004), Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004), прокурора Львівської обласної прокуратури (проспект Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року № 144 «Про затвердження переліку пам`яток архітектури місцевого значення» у частині включення до пункту 49 Додатку «Перелік пам`яток архітектури місцевого значення» об`єкту нерухомості кінотеатру «Трембіта», що розташований за адресою вул. Дзержинського, 135 у м. Івано-Франківську (адреса після перейменування вул. Гетьмана Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 20567921) на користь Приватного підприємства «Прикарпаттурист» (вул. Пасічна, 127/23, м. Львів, 79028, код ЄДРПОУ 45258625) 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 19 липня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна


Суд	Львівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	09.07.2024
Оприлюднено	25.07.2024
Номер документу	120545820
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту

Клименко Оксана Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.07.2024 по справі 380/2801/24ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/2801/24

Рішення від 09.07.2024

Рішення
від 09.07.2024 по справі 380/2801/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД