Постанова

від 04.02.2025 по справі 160/13694/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/13694/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на окрему ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року (суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України

третя особа Міністерство оборони України

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити позивачеві з 24.02.2022 додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року в справі № 160/13694/22, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху щодо не нарахування та не виплати з 24.02.2022 по 02.09.2022 додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити з 24.02.2022 по 02.09.2022 ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць щомісячно.

На виконання постанови суду апеляційної інстанції відповідачем здійснено нарахування та виплату за період з 24.02.2022 по 02.09.2022, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з розміром отриманих виплат, звернувся до суду першої інстанції з заявою в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправним рішення відповідача при виконанні судового рішення в справі № 160/13694/22.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити окрему ухвалу, якою заяву задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що суд першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, а висновки суду, які слугували підставою для відмови в задоволенні заяви, є суперечливими.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до положень частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Також суд зауважив, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Позивач при зверненні до суду вважав, що ефективним способом захисту його порушених прав є визнання бездіяльності Відповідача протиправною та зобов`язання Відповідача вчинити певні дії, і його позов не містив ані вимог щодо нарахування та виплати конкретної суми додаткової винагороди, ані розрахунку суми такої виплати. Оскільки вимоги Позивача не підлягали вартісній оцінці, то позовна заява Позивача відноситься до позовних заяв немайнового характеру.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/13694/22 не був зазначений конкретний розмір додаткової винагороди, яку відповідач мав нарахувати та виплатити позивачеві.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем здійснено виплату у загальному розмірі 43 708,43 грн саме на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 160/13694/22, про що прямо зазначено у відповідних платіжних дорученнях, а тому підлягає перевірці у порядку статті 383 КАС України.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Водночас, за іншим висновком суду, винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України, а тому обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права (права на виконання судового рішення).

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про суперечливість висновків суду першої інстанції, адже, з одного боку, суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 заява підлягає розгляду в порядку статті 383 КАС України, а з іншого боку суд зазначив, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, оскільки вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Усуваючи таку юридичну невизначеність, створену для заявника судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному, зокрема, статтею 383 КАС України.

Буквальне тлумачення змісту цієї норми дає можливість дійти висновку, що підставою для звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС є незгода позивача з порядком виконання судового рішення, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/13694/22 підтверджено право ОСОБА_1 на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, яка установлена Постановою № 168, у період з 24.02.2022 по 02.09.2022.

Суд апеляційної інстанції підтверджує, що в справі № 160/13694/22 суд не вирішував питання щодо конкретного розміру належних до виплати сум ОСОБА_1 , проте саме незгода з порядком виконання судового рішення в частині правильного обрахунку належного розміру додаткової винагороди, нарахувати та виплатити яку зобов`язав суд, виходячи з розміру 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, є обставиною, яка надає право особі в порядку статті 383 КАС України звернутися до суду з заявою щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

За висновком суду апеляційної інстанції, введення законодавцем відповідної норми ст. 383 КАС України, до процесуального кодексу мало на меті уникнути зайвих та несприятливих для особи судових спорів, адже суд, підтвердивши порушення права особи в конкретній адміністративній справі, має здійснювати контроль щодо належного відновлення такого права.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд в межах поданої ОСОБА_1 заяви має перевірити правильність виконання судового рішення в справі № 160/13694/22.

З огляду на те, що заява в порядку статті 383 КАС України має розглядатися судом першої інстанції, враховуючи, що заява ОСОБА_1 не була розглянута по суті порушених в ній питань, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження належного розгляду.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 160/13694/22 скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України.

Постанова набирає законної сили з 04 лютого 2025 року та оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 04 лютого 2025 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров