Постанова

від 22.07.2024 по справі 620/13337/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/13337/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Штульман І.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку йому грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', за 2015-2018 роки;

- зобов`язання провести перерахунок та виплатити на його користь грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням січня 2008 року, як базового;

- визнання протиправним неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

- зобов`язання провести перерахунок та виплатити на його користь матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням січня 2008 року, як базового.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017-2018 роки. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки. Зобов`язано Центральну телерадіостудію Міністерства оборони України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Центральну телерадіостудію Міністерства оборони України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення. Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині, суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення виплачена відповідачем позивачу в 2016-2018 роках (а.с.38-39). Разом з тим, у 2015 році нарахування та виплата допомоги здійснювалось в/ч НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3), де позивач проходив службу, що підтверджується грошовим атестатом (а.с.31).

Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що щомісячна грошова винагорода виплачувалась військовослужбовцям відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595, до грудня 2016 року. До березня 2018 року грошова винагорода виплачувалась військовослужбовцям відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року №550. Вказана винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це слідуючим.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 проходив службу на посаді спеціального кореспондента відділу редакції збору та обробки інформації з регіонів ІНФОРМАЦІЯ_1, як такий, що прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 28 грудня 2018 року №236 позивача виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення (а.с.13-14).

Позивачу у період з 2015 по 2018 роки нараховано та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу на оздоровлення, однак без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

ІНФОРМАЦІЯ_4 16 серпня 2023 року листом №1350/552 відмовила позивачу у задоволенні його заяви, посилаючись на її необґрунтованість (а.с. 15-16).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до Розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Також, відповідно до Розділу ХХIV Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року в розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Вказаною Постановою №889 передбачено виплату зазначеним у ній категоріям військовослужбовців щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення даних осіб.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

З огляду на викладене, щомісячна додаткова грошова винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 14 липня 2020 року по справі №820/1784/17, від 16 жовтня 2020 року по справі №826/4043/16, від 29 грудня 2020 року по справі №240/1095/20, від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19, від 31 березня 2021 року по справі №620/2878/20 та від 28 травня 2021 року по справі №400/1955/20.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06 лютого 2019 року у вищезазначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року по справі №825/997/17.

Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, включається до складу сум грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується грошової допомоги для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Про необхідність врахування додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 до складу грошового забезпечення, з якого розраховується розмір грошової допомоги для оздоровлення, наголосив також і Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року по справі №820/3423/18.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер, а тому позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.

Щодо врахування індексації грошового забезпечення при розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, колегія суддів зазначає слідуюче.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII установлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас, в силу вимог статей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, згідно із пунктом 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Таким чином, спеціальним законом прямо передбачено правило безумовної індексації грошового забезпечення військовослужбовця, котре не поставлено у залежність від дії будь-яких факторів.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Оскільки відповідачем не доведено, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, та індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачу одноразово, підстави вважати вказані виплати одноразовими видами грошового забезпечення відсутні.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: Н.Є. Маринчак

Ю.К. Черпак