Постанова

від 23.07.2024 по справі 120/8662/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8662/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

23 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Мирослава" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2022 року ФГ "Мирослава" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення №3320454/24895102 від 03.11.2021 р. ;

-зобов`язати зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №12 від 13.09.2021 р. датою її подання на реєстрацію;

-визнати протиправним та скасувати рішення №3526283//24895102 від 15.12.2021 р.;

-зобов`язати зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №14 від 04.10.2021 р. датою її подання на реєстрацію;

-визнати протиправним та скасувати рішення №7064686//24895102 від 15.07.2022 р.;

-зобов`язати зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №2 від 03.02.2022 р. датою її подання на реєстрацію;

-визнати протиправним та скасувати рішення №7256083//24895102 від 26.08.2022 р.;

-зобов`язати зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №1 від 02.02.2022 р. датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2022 (набрало законної сили 22.11.2022):

-визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7064686//24895102 від 15.07.2022 р.;

-зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 03.02.2022 р., датою її подання;

-визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7256083//24895102 від 26.08.2022 р;

-зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 02.02.2022 р., датою її подання.

23.02.2024 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вказаного судового рішення (подана в порядку, визначеному статтею 382 КАС України), шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 07.03.2024 зобов`язано ДПС України подати звіт про виконання судового рішення у справі №120/8622/22 протягом одного місяця з дня отримання судового рішення.

05.04.2024 відповідачем подано звіт про виконання судового рішення.

Розглянувши звіт, суд першої інстанції, ухвалою від 11.04.2024 відмовив у його прийнятті та зобов`язав ДПС України подати звіт про виконання судового рішення у справі №120/8622/22 протягом одного місяця з дня його отримання.

Не погодившись з судовим рішенням, ДПС України подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання ним рішення суду від 18.08.2022 у даній справі.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно дост.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ст.370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,-за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Ч.1 ст.255 КАС України врегульовано, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.

Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що положення КАС України не містять обмежень щодо застосування заходів судового контролю, а відтак встановлення такого контролю можливе як одночасно із задоволенням відповідного позову, так і шляхом постановлення окремої ухвали із вказаного питання.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою в ухвалі від 20червня 2018 року у справі № 800/592/17.

Зазначені вище правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Поряд з цим, ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Як зазначено позивачем у заяві від 23.02.2024 про встановлення судового контролю, відповідачем-ДПС України, не виконано рішення у справі № 120/8662/22. При цьому, звернув увагу, що в порядку примусового виконання судового рішення, на відповідача органом ДВС накладено штраф за його невиконання.

За результатами розгляду вказаної заяви, суд першої інстанції постановив ухвалу від 07.03.2024, в якій дійшов висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням ДПС України судового рішення у справі № 120/8622/22.

Вказана ухвала відповідачем не оскаржувалась.

05.04.2024 відповідачем подано звіт про виконання судового рішення, в якому зокрема зазначено, що підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що Єдиний реєстр податкових накладних (далі ЄРПН) реєстр відомостей податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Судові рішення з питань реєстрації або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН, які набрали законної сили, виконуються з дотриманням норм Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України та проводяться з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (зі змінами) (далі Порядок), постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (зі змінами), наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (зі змінами), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, у зв`язку із чим механізм виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу для його реалізації. Пунктом 13 Порядку встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Щодо дати 26.10.2023-це дата внесення відомостей щодо реєстрації податкових накладних № 2 від 03.02.2022, поданої на реєстрацію 03.06.2022 та № 1 від 02.02.2022, поданої на реєстрацію 15.07.2022, що відповідає приписам Порядку, а не являється датою реєстрації податкових накладних, як зазначив суд в ухвалі від 07.03.2024.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано відомостей, на підставі яких суд мав би можливість встановити чи дійсно відомості про реєстрацію податкових накладних внесені саме датами 03.06.2022 та 15.07.2022.

При цьому, суд погодився з доводами ДПС України в тій частині, що в квитанції про реєстрацію податкових накладних зазначаються лише дата їх формування.

Водночас п. 19, 20 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, внесення відомостей до Реєстру у разі зазначення такої дати в судовому рішенні має відбуватись саме такою датою.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зобов`язав ДПС України подати звіт про виконання судового рішення у справі №120/8622/22, шляхом надання інших доказів, окрім квитанції, зокрема відомостей/виписки з Єдиного державного реєстру податкових накладних, чи інших документів (пояснень), які б надали можливість визначити дату внесення відомостей про реєстрацію податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250,255, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 370, 382, 383 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.