Постанова

від 21.10.2010 по справі 2а-6766/10/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 жовтня 2010 року   16:04                                    Справа №  2а-6766/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання – Світлицькій О.О.

за участю:

представника позивача:   Берлінера А.В.

представника відповідача: Радової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю “ДАН”звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень –рішень від 15.01.2010 №0000032301/0 та №0000042301/0.

Ухвалою суду від 03.09.2010 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.108 КАС України для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, а тому ухвалою суду від 23.09.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6766/10/0870, закінчено підготовче провадження  та призначений судовий розгляд справи на 11.10.2010. У судовому засіданні оголошувалися перерви до 19.10.2010 та 21.10.2010.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 21.10.2010 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі. Зазначає, що підприємство за період, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною та мало позитивний фінансовий результат, тобто був отриманий прибуток. При розрахунку об'єкта оподаткування по податку на прибуток позивач не порушував п.1.32. ст.1, п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, не завищував валові витрати на суму витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності у розмірі 222256,00 грн. Висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97-ВР та заниження податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 44451,00 грн. також не відповідають дійсності. Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що фахівцями ДПІ було проведено планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАН” (код ЄДРПОУ 32463742) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 року. Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у зв’язку з чим були донараховані податкові зобов’язання. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено матеріалами справи підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень став акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 30.12.2009 № 159/23-5/32463742 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ДАН» (код ЄДРПОУ 32463742) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08р. по 30.09.09р., валютного та іншого 01.01.08р. по 30.09.09р».

Актом перевірки встановлено порушення підприємством вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.

ТОВ «ДАН» у перевіряємому періоді здійснювало реалізацію продукції власного виробництва (профіль CD, UD, CW) за ціною нижче собівартості її виробництва. Наказом  директора ТОВ «ДАН» Берлінер А.В. №3 від 05.01.2008р. затверджено облікову політику підприємства. Відповідно до пункту 12 наведеного наказу №3 зазначено, у випадку відпуску у виробництво запасів застосовувати метод оцінки середньозваженої собівартості – при відпустці виробничих запасів в виробництво. Відповідно до пункту 13 наказу № 3 встановлено перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції: матеріальна складова: сталь оцинкована, стрічки, скоби, пряжки, кутовики; інші витрати: амортизація загальновиробничих ОЗ, НМА та ін. необоротних активів; амортизація виробничих ОЗ, НМА та ін. необоротних активів; оренда обладнання; зарплата виробничого персоналу; зарплата загальновиробничого персоналу; зарплата на управління виробництвом; ін. загальновиробничі витрати.

На підприємстві затверджені директором ТОВ «ДАН» Берлінер А.В. та головним державним санітарним лікарем Запорізької області Севальневим А.І. від 20.04.2004р. технічні умови виробництва профілів гіпсокартонних систем, згідно яких регламентовані розрахункові величини ваги одиниці кожного виду профіля. До перевірки надано калькуляції виробництва профілів, які складені відповідно до вимог наказу №3 від 05.01.2008 р. та затверджених технічних умов.

При співставленні калькуляцій собівартості виробництва готової продукції та даних первинного обліку (видаткових накладних на реалізацію) встановлено, що ціна реалізації нижча за собівартість. В бухгалтерському обліку формування собівартості готової продукції відображається в кореспонденції рахунків:  Дт 23 «Виробництво продукції» Кт 201 «Сировина  та  матеріали», 203 «Паливо», 209 «Інші матеріали», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 84 «Інші операційні витрати"; Дт 26 «Готова продукція» Кт 23 «Виробництво продукції»; Дт 901 «Собівартість реалізованої продукції» Кт 26 «Готова продукція»; Дт 791 «Фінансовий результат від операційної діяльності» Кт 901 «Собівартість реалізованої продукції». В бухгалтерському обліку реалізація готової продукції відображається в кореспонденції рахунків: Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт 701 «Дохід від реалізації готової продукції»; Дт 701 «Дохід від реалізації готової продукції» Кт 791 «Фінансовий результат від операційної діяльності».

          В податковому обліку з податку на прибуток підприємства ТОВ «ДАН», валові витрати, що перевищують валові доходи по вищенаведеним операціям з реалізації продукції за ціною нижче собівартості, включені до складу валових витрат в декларації підприємства про податок на прибуток по рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)».

          Внаслідок реалізації готової продукції  (профіль CD, UD, CW) за ціною нижче їх собівартості підприємством занижено податкові зобов’ язання з податку на додану вартість у сумі 44451 грн., у тому числі: січень 2008 р.  – 13861 грн., лютий 2008 р. – 11383 грн., жовтень 2008 р. – 2740 грн., грудень 2008 р. – 16395 грн., лютий 2009 р. – 72 грн.

          Підприємством у періодах: січень 2008 р., лютий 2008 р., жовтень 2008 р., грудень  2008 р., лютий 2009 р. реалізовано готову продукцію за ціною, нижчою від їх собівартості, тобто витрати підприємства у зв’язку з виробництвом продукції не компенсовані покупцем.

В порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»,  підприємством занижені податкові зобов’язання на загальну суму 44451 грн., в тому числі за періоди: січень 2008 р.  – 13861 грн., лютий 2008 р. – 11383 грн., жовтень 2008 р. – 2740 грн., грудень 2008 р. – 16395 грн., лютий 2009 р. – 72 грн.

В ході перевірки встановлено, що підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 55564,00 грн., у зв‘язку із чим ДПІ винесено податкове повідомлення – рішення № 0000032301\0 на суму 83346 грн. у тому числі за основним платежем 55564 грн. та штрафні санкції у розмірі 27782 грн.

Крім того, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 44451 грн., у зв‘язку із чим винесено податкове повідомлення – рішення № 0000042301\0 на суму 66676,5 грн., у тому числі 44451грн. за основним платежем та 22225,5грн. за штрафними санкціями.

Позивач оскаржував спірні податкові повідомлення-рішення в апеляційному порядку. За результатами оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР  під валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 цього Закону під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються сплачені (нараховані) суми будь-яких витрат протягом звітного періоду у зв'язку з продажем послуг, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР установлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.199 № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо  після її закінчення.  Для  контролю  та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладеного вбачається, що оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій, здійснених за певний податковий (звітний) період, встановлений податковим законодавством.

Тобто, в даному випадку, мова йде про господарську діяльність - як сукупність господарських операцій за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход.

Законодавець при визначенні терміну “господарська діяльність” важливим вважає мету діяльності платника податку, яка повинна бути направлена на отримання доходу. Саме “направленість”  та саме “доходу”, а не прибутку.

При чому, одна господарська операція може бути не безпосередньо направлена на отримання доходу, а бути передумовою для останнього.

Крім того,  суд бере до уваги наступні положення законодавства України.

Згідно до ч. 2 ст. З Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, поняття господарської операції та господарської діяльності не є тотожними.

Як встановлено матеріалами справи підприємство за період, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною та мало позитивний фінансовий результат, тобто був отриманий прибуток.

В акті перевірки податкова інспекція, аналізуючи п.4.1. ст.4 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», робить висновок, що базою оподаткування податком на додану вартість є договірна вартість, яка визначається у зв'язку з компенсацією вартості товарів. Порушення відбулося внаслідок реалізації готової продукції за ціною нижче їх собівартості, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Такий висновок є помилковим, оскільки  у відповідності до п.4.1. ст.4  Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно зі ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. На продукцію виробництва ТОВ "ДАН" держава не встановлює ціни, а отже при продажі своєї продукції позивач самостійно встановлює ціну продажу, тим самим визначаючи договірну вартість продукції, що продається.

Згідно з п.1.18. Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”.

У відповідності з п.1.20.1 ст.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг)”.

Податковою перевіркою не визначений рівень звичайних цін на вироблювані позивачем товари, що продаються, відповідно не встановлений факт продажу позивачем товарів нижче за “звичайну ціну”.

Таким чином, посилання відповідача на продаж продукції за ціною нижче собівартості є недоречним, оскільки ані Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ані Закон України “Про податок на додану вартість” не містять вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості, тим більше, за окремими операціями. Є лише посилання на звичайні ціни, але вказаний термін не є тотожним терміну “собівартість продукції”.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2  ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих спірних рішень.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 97-98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 15.01.2010 №0000032301/0 та № 0000042301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН» (69013, м.Запоріжжя, пров. Архангельський, буд.20-А; код ЄДРПОУ 32463742) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 26.10.2010.