Рішення

від 16.07.2024 по справі 146/793/24

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/793/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ

"16" липня 2024 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ремізової Т.А.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Щетніцького В.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Щетніцького Володимира Степановича зацікавлена особа Томашпільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2024 року представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Щетніцький В.С. звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 який помер в н.п. Красногорівка Донецької області.

Дана заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 08:30 год під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області, внаслідок влучання двох протитанкових засобів противника у башту танка, відбулося загоряння в вередині бойового відсіку танка та детонація боєкомплекту машини, внаслідок чого був знищений танк Т - 72Б1, а чоловік заявниці молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , механік - водій 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону, отримав ушкодження несумісні з життям. По закінченню бою і подальшому провести огляд танка та встановити факт смерті ОСОБА_3 не було можливим в зв`язку з тим, що танк знаходився під вогневим ураженням.

Встановлення даного факту необхідно для державної реєстрації смерті чоловіка заявниці в органах державної реєстрації актів цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть, оскільки вона має право на пільги, встановлені законодавством.

17 травня ухвалою суду відкрито провадження по справі, постановлено її розгляд здійснювати в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 24.11.2023 залучено до участі у справі як заінтересовану особу Міністерство оборони України.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Щетніцький В.С. в судовому засіданні заяву підтримали та пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області загинув ОСОБА_3 Просять встановити факт його смерті. Встановлення факту смерті заявниці необхідно для отримання пільг передбачених державою.

Представник заінтересованої особи Томашпільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в судове засідання не з`явився, натомість направили до суду заяву, в якій просять розглянути справу у відсутність представника, при вирішенні даного питання покладаються на розсуд суду.

Заслухавши учасників справи та дослідивши її матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 заявниця ОСОБА_1 є дружиною, ОСОБА_3 .

На підтвердження вимог своєї заяви заявниця надала суду копію Акта службового розслідування, який затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 , в якому, зазначено, що механік - водій танка 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військвої частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 , таким що зник безвісти, під час виконання бойового завдання щодо захисту Батьківщини її незалежності та територіальної цілісності України

Також заявницею надано акт про настання смерті, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 08 год 30 хв молодший сержант ОСОБА_3 загинув за наступних обставин: О 08:30 год ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області, внаслідок влучаненя двох протитанкових засобів противника у башту танка, відбулося загорання всередині бойового відсіку танку та детонація боєкомплекту машини, внаслідок чого був знищений танк Т -72Б1, стройовий № 914, заводський номер НОМЕР_3 разом та механік - водій 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 отримав ушкодження несумісні з життям.

Отже, у згаданому Акті про настання смерті зазначено лише вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року N 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2І02-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133, від 18 квітня 2022 року № 259, від 18 травня 2022 року № 341, від 12 серпня 2022 року № 573, від 7 листопада 2022 року № 757, від 6 лютого 2023 року № 58, від 01 травня 2023 року № 254, від 26 липня 2023 року № 451, від 06 листопада 2023 № 734, та від 5 лютого 2024 року № 49/2024 з 14 лютого до 13 травня 2024 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи.

Згідно з положеннями частини 3 і 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пункт 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є:

- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми;

- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми;

- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

- рішення суду про оголошення особи померлою;

- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

- повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів;

- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У відповідності до приписів Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 №545, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1152/13026, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров`я видається лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о). Лікарське свідоцтво про смерть видається такими закладами охорони здоров`я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Цивільний процесуальний кодекс України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:

1. Встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

2. Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України).

3. Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України).

4. Визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Відповідно до вимог пункту 8 частини 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (ч.1 -2 ст. 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19 (провадження № 61-10316св20) та від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі п.8 ч 1 ст. 315 ЦПК можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Щодо оголошення особи померлою, то відповідно до ч.2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч.3 ст. 46 ЦК фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Частиною 4 ст. 46 ЦК України передбачено, що порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.

Відповідно до змісту ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч.1 ст. 306 ЦПК у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі ч.2 ст. 46 ЦК, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК Україниу).

У заяві та у судовому засіданні заявниця та її представник - адвокат Щетніцький В.С. просили суд встановити факт смерті чоловіка заявниці, з метою державної реєстрації смерті чоловіка заявниці, та з метою в майбутньому претендувати на пільги передбачені державою.

Як на правові підстави звернення до суду із заявою заявник ОСОБА_1 посилається на п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

При цьому суд звертає увагу, що будь-яких доказів про звернення до органів РАЦСу, заявниця не подала.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23).

З огляду на це підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_3 за п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 268, 293, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Щетніцького Володимира Степановича зацікавлена особа Томашпільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Повний текст рішення виготовлено 22 липня 2024 року.

Суддя: І. В. Скаковська