Постанова

від 03.10.2024 по справі 146/793/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/793/24

Провадження № 22-ц/801/2044/2024

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 рокуСправа № 146/793/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Томашпільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 146/793/24 за апеляційною скаргою адвоката Щетніцького Володимира Степановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 16 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Скаковської І. В. у залі суду, повний текст якого складено 22 липня 2024 року,

встановив:

Короткий зміст заяви

У травні 2024 року адвокат Щетніцький В. С. в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа - Томашпільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, звернувся в суд із заявою про встановлення факту смерті.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року приблизно о 08 год 30 хв під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області відбулося загорання танка Т - НОМЕР_1 та його знищення внаслідок детонації боєкомплекту, в результаті чого чоловік заявниці - військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав ушкодження несумісні з життям.

У зв`язку з перебуванням танка під вогневим ураженням, провести його огляд та встановити факт смерті ОСОБА_2 було неможливим.

Зазначає, що встановлення указаного факту необхідне ОСОБА_1 для проведення реєстрації державним органом України смерті її чоловіка, отримання свідоцтва про смерть та пільг, встановлених законом.

Посилаючись на вказані обставини адвокат Щетніцький В. С. в інтересах ОСОБА_1 у поданій заяві просив суд встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липівка Тульчинського району Вінницької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в населеному пункті Красногорівка Донецької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 16 липня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що:

встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

надані заявником докази достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , а дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього;

доказів звернення заявника до органів РАЦСу щодо реєстрації смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять;

за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду з заявою про оголошення особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У серпні 2024 року адвокат Щетніцький В. С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та надано зацікавленій особі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до розгляду на 03 жовтня 2024 року о 10 год 40 хв з повідомленням учасників справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року замінено суддю Медвецького С. К. та для розгляду справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Щетніцького В. С. про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи;

підставою для оголошення особи померлою є обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи;

суд не надав належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи, які достовірно свідчать про смерть ОСОБА_2 у певний час і за певних обставин, а не є обставиною, що дає підставу припускати смерть останнього.

Відзив на апеляційну скаргу від заінтересованої особи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Щетніцький В. С. підтримали апеляційну скаргу з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог частини другої статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

З акта службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 , слідує, що механік-водій танка 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти, під час виконання бойового завдання щодо захисту Батьківщини, її незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно акту про настання смерті, складеного командиром танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , начальником штабу - першим заступником командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , заступником командира 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року приблизно о 08 год 30 хв молодший сержант ОСОБА_2 загинув за таких обставин:

ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 08 год 30 хв під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області, внаслідок влучання двох протитанкових засобів противника у башту танка, відбулося загорання всередині бойового відсіку танку та детонація боєкомплекту машини, унаслідок чого був знищений танк НОМЕР_4 заводський номер НОМЕР_3 разом та механік-водій 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_2 отримав ушкодження несумісні з життям.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Указані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Пунктом 8 частини першої статті 315 ЦК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Частиною першою статті 306 ЦПК України встановлено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду з заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не з заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Указане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23).

Аналіз змісту заяви у справі, що переглядається в апеляційному порядку свідчить про те, що заявник фактично просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час: ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в населеному пункті Красногорівка Донецької області, з метою державної реєстрації смерті останнього та отримання пільг, передбачених законом.

Як на правові підстави звернення до суду з цією заявою адвокат Щетніцький В. С. в інтересах ОСОБА_1 посилається на пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільно стану факту смерті.

Як на фактичні підстави звернення до суду заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_2 загинув під час виконання бойових дій.

На підтвердження указаних доводів заявник надав суду копію акта службового розслідування, згідно якого механік-водій танка 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти, під час виконання бойового завдання щодо захисту Батьківщини, її незалежності та територіальної цілісності України, а також копію акта про настання смерті, у якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 08 год 30 хв під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області, внаслідок влучання протитанкових засобів противника був знищений танк НОМЕР_4 заводський номер НОМЕР_3 , внаслідок чого механік-водій 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_2 отримав ушкодження несумісні з життям.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що указані вище докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

Установивши, що заявником не надано достовірних доказів про смерть ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстав для задоволення заяви адвоката Щетніцького В. С. в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті чоловіка останньої за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України немає.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що для забезпечення правильного і швидкого вирішення справи суд з урахуванням конкретних її обставин повинен вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі.

Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосується вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Указане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку з суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі № 638/4/19 від 07 квітня 2020 року, провадження № 61-18132св19).

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.

Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, крім вищезазначеного, слід також ураховувати і взаємовідносини із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов`язки.

За загальним правилом цивільного процесуального законодавства України та положень статті 294 ЦПК України на заявника покладено обов`язок визначати заінтересованих осіб у справі.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі заявником.

Суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди заявника залучати інших заінтересованих осіб до участі у справі та зобов`язується вирішити справу за тією заявою, що пред`явлена, і стосовно тих осіб, які зазначені у ній.

Якщо заявник не заявляє клопотання про заміну/залучення заінтересованих осіб, суд повинен відмовляти у задоволенні поданої заяви про встановлення юридичного факту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 в силу служби мав юридичний зв`язок з військовою частиною НОМЕР_2 та з Міністерством оборони України, які не були залучені до участі у розгляді цієї заяви.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції та зауважує про те, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у ОСОБА_1 вірогідного припущення про смерть її чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 року під час виконання бойового завдання, заявник не позбавлена можливості звернутися до суду з заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України, указавши належне коло заінтересованих осіб.

Розглядаючи указану заяву, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у її задоволенні, проте не звернув увагу на коло заінтересованих осіб у цій справі, тому оскаржуване рішення у цій частині слід змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме у тому контексті, який, на думку заявника, підтверджує обґрунтованість заявленої вимоги, висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, тому судом до уваги не беруться.

Інших доводів, зокрема щодо встановлених судом фактичних обставин цієї справи по суті, апеляційна скарга не містить.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Щетніцького В. С. в інтересах ОСОБА_1 , проте не звернув увагу на коло заінтересованих осіб у цій справі, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заявник ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати (судовий збір) у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Щетніцького Володимира Степановича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 16 липня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У іншій частині рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 16 липня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді: С. Г. Копаничук

О. С. Панасюк