Ухвала

від 24.07.2024 по справі 641/19457/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 641/19457/19

н/п 1-кп/953/420/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі - ОСОБА_4 ,

за участю прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в залі судового засідання клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню № 22016220000000056 від 18.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 306 КК України,-

встановив :

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акту (т. 2 а.с. 142-144), в якому просить повернути обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 306 КК України прокурору відділу 04/4 прокуратури Харківської області.

На обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_6 зазначає, зокрема, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 306 КК України підлягає поверненню у зв`язку з тим, що він не має обов`язкових відомостей, перед-бачених п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, правової кваліфікації злочину та посилання на реквізити закону, що встановлює відповідальність ОСОБА_7 , що порушує право обвинуваченого на захист та на справедливий суд. 19.03.2019 Комінтернівський районний суд м. Харкова за клопотанням сторони захисту своєю ухвалою повернув обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 прокурору Харківської області, вказуючи на відповідні підстави прийняття такого рішення, зокрема:

1. У порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які орган досудового розслідування і прокурор вважають встановленими, а містять посилання на висновки судово-хімічних експертиз за всіма епізодами кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, а також довідку підприємства ДЦ ДНЦЛЗ, що є неприпустимим.

2. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і з огляду на це суд дійшов до висновку, що в порушення цих вимог кримінального процесуального закону, орган досудового розслідування, формулюючи обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України, не встановив, та не вказував, за яких обставин, де і коли останній придбав психотропну речовину, яким способом він її перевіз до місця свого помешкання та у який спосіб він здійснив збут.

3. Суд також зазначив, що органом досудового розслідування та прокурором при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення допущено суперечливість у тому, що вилучена в ході досудового розслідування, за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 , речовина жовто-коричневого кольору у склад якої входить 5-Fluoro ADB ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), або метил-2-(1-(5-фторпенит)-1Н-індазол-3 карбоксаміно)-3,3-диметилбутаноат) та 5-Fluoro AB PINAKA, не включені до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджено Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 та не є забороненими, а лише мають схожу структурну формулу з речовиною АВ PINAKA, яка відповідно до зазначеного «Переліку» є особливо небезпечною психотропною речовиною обіг якої заборонено, а тому незрозуміло, збут якої саме небезпечної психотропної речовини інкримінують за вказаними епізодами ОСОБА_7 .

4. Суд зазначив, що висуваючи обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 306 КК України, орган досудового розслідування не встановив і зазначив де, коли, за яких обставин і з якою метою ОСОБА_7 відкрив у ПАТ «Приватбанк» рахунок № НОМЕР_1 , а також рахунок № НОМЕР_2 , які за версією прокурора використовував у подальшому для розміщення грошових сум отриманих від збуту психотропних речовин. Крім того, при формулюванні обвинувачення на думку суду, орган досудового розслідування припустився суперечливості, яка виразилося в тому, що номер банківської картки і номер рахунку є ідентичним на думку прокурора, проте це не відповідає дійсності.

5. За переконанням суду, вищевказані порушення призвели до пред`явлення неконкретного обвинувачення ОСОБА_7 , що тягне за собою порушення права на захист з огляду на практику Європейського Суду з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії», «Камінські проти Австрії», що може відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного від вважається офіційно письмово повідомлений про юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

6. Судом також зазначено, що у порушення п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України не вказано конкретне місце складання і затвердження обвинувального акту.

Захисник зазначає, що прокурором не усунуто недоліків і порушень закону, на які звертав увагу Комінтернівський суд м. Харкова, повертаючи обвинувальний акт. Обставини нібито вчиненого ОСОБА_7 злочину, які викладені в обвинувальному акті, є незрозумілими, посилання на правову кваліфікацію відсутні, в зв`язку з чим ОСОБА_7 позбавлений можливості будувати ефективний захист:

На сторінці 2 ненумерованого обвинувального акту (останній абзац) робиться твердження про те, що ОСОБА_7 «маючи умисел на незаконне придбання та подальше зберігання з метою збуту психотропної речовини, дотримуючись правил конспірації, та прихованості своїх дій, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, у невстановленому місті, та у невстановлений період часу, але не пізніше 12.05.2016 у особи, (осіб) особистість яких процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилося за можливе, придбав 2 невеликих пакунка обмотаних липкою стрічкою жовто-коричньового кольору а саме: 5-Fluoro ADB (5-Fluoro-MDMB-PINAKA), або метил-2-(1-(5-фторпенит)-1Н-індазол-3 карбоксаміно)-3,3-диметилбутаноат) та 5-Fluoro AB PINAKA та МАВ СМІNACA». В подальшому на сторінці 4 абзац 2 прокурор повідомляє, що зазначена речовину не включено до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджено постановою КМУ №770 від 06.05.2000, але з хімічної точки зору «має схожу структурну формулу» з іншою речовиною, яка є забороненою.

В зв`язку з наведеною формулою обвинувачення застосованою прокурором, твердженнями, які містяться в обвинувальному акті в ньому:

-відсутні посилання на норми закону, на підставі яких речовина, яка не входить до Переліку заборонених може створювати склад злочину за ст. 307 КК України з огляду на принципи законності і верховенства права встановленими ст. 8-9 КПК України;

-відсутня інформація про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення в частині придбання психотропних речовин, що не дає можливості будувати захист від неконкретного обвинувачення;

Таким чином прокурор, в самому обвинувальному акті вказує на те, що вилучена в ході слідства речовина (в продажу якої ОСОБА_7 обвинувачується) не є забороненою, але вона схожа на ту, що заборонена. Незрозумілість обвинувачення в цій частині полягає в суперечності, яку закладено в самому обвинувальному акті. Якщо цю речовину (що вилучена в ході слідства) не включено, як то пише прокурор до переліку небезпечних речовин, то цей факт виключає винність і карність дій особи, в даному випадку ОСОБА_7 , як підставу кримінальної відповідальності. Якщо ця речовина не входить до переліку, але схожа на ту, що входить, то постає питання наскільки схожа, і наскільки така схожість обґрунтовує можливість притягнення до кримінальної відповідальності, але пояснень цим протиріччям немає. Якщо вилучена речовина не входить до забороненого законом списку і схожість речовин згідно закону не є підставою до притягнення до кримінальної відповідальності, то на підставі яких фактів, якої невідомої стороні захисту і підозрюваному інформації, особа притягується до відповідальності? Невизначеність в цьому питанні, неясність і неконкретність обвинувального акту, непоінформованість в цих суттєвих частинах про причини притягнення до відповідальності при наявності фактів, які вказують на відсутність складу злочину, в цій суттєвій мотивувальній частині, унеможливлює побудову ефективного захисту, як забезпеченої законом гарантії справедливого суду.

В абзаці 3 на сторінці 2 (ненумерованого обвинувального акту), а також в абзацах 2 та 4 сторінки 3 обвинувального акту прокурор формулюючи обвинувачення використовує термін, (словосполучення) «психотропна речовина нового зразка», «збут психотропної речовини нового зразка», жодним чином не розкриваючи суті цього поняття, що це таке, з чим воно пов`язано, з якими фактами, або властивостями речовини і як це впливає на оцінку дій підозрюваного, ступінь його відповідальності, тощо. Що робить обвинувачення незрозумілим і унеможливлює побудову ефективного захисту.

Відповідно до обвинувального акту, як вже зазначено вище, прокурор обвинувачує ОСОБА_7 у придбанні і зберіганні (без необхідної конкретизації) речовини: «5-Fluoro ADB (5-Fluoro-MDMB-PINAKA), або метил-2-(1-(5-фторпенит)-1Н-індазол-3карбоксаміно)-3,3-диметилбутаноат) та 5-Fluoro AB PINAKA та МАВ СМІNACA» (верхній абзац сторінки 3 обвинувального акту прокурора. Якщо спроси-ти хімічну формулу до назви останньої фрази цієї сполуки то умовно її можна назвати 5-Fluoro AB PINAKA та МАВ СМІNACA.

В подальшому на сторінці 4 обвинувального акту в абзаці 2 прокурор, описуючи речовину, яку було вилучено за адресою провулок Металіста дім №12 (невідомо якого міста) вказана хімічна фор-мула вилученої речовини: «5-Fluoro ADB(5-Fluoro-MDMB-PINAKA), або метил-2-(1-(5-фторпенит)-1Н-індазол-3карбоксаміно)-3,3-диметилбутаноат) та 5-Fluoro AB PINAKA. Якщо спросити хімічну формулу до назви останньої фрази цієї сполуки то умовно її можна назвати 5-Fluoro AB PINAKA. Тобто, остання частина формули, а саме назва МАВ СМІNACA вже не зазначена в цій формулі на відміну від раніше згаданої, звідки можна зробити висновок про те що це інша речовина.

Проте, в подальшому в абзаці 3 сторінки 4 обвинувального акту, де прокурор описує вилучену речовину в ході контролю за вчиненням злочину за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 (невідомо якого міста) вилучена речовина знову має формулу:

«5-Fluoro ADB(5-Fluoro-MDMB-PINAKA), або метил-2-(1-(5-фторпенит)-1Н-індазол-3карбоксаміно)-3,3-диметилбутаноат) та 5-Fluoro AB PINAKA та МАВ СМІNACA». Тобто остання частина формули хімічної речовини знову має вигляд: 5-Fluoro AB PINAKA та МАВ СМІNACA.

Таким чином, прокурор, формулюючи обвинувачення, вказує, що ОСОБА_7 нібито придбав речовину 5-Fluoro AB PINAKA та МАВ СМІNACA, а збув в одному випадку таку ж саму речовину, а в іншому випадку іншу речовину 5-Fluoro AB PINAKA.

В контексті вищезазначеного слід звернути увагу, що прокурор на сторінках 3-7 обвину-вального акту описуючи 2 епізоду збуту психотропної речовини, яку нібито вчинив ОСОБА_7 (перший: Металіста дім №12 та Перекопський дім №1, та другий: Суздальські ряди 16) викладаючи резолютивну кваліфікацію дій ОСОБА_7 на сторінці 7 абзац 2 обвинувального акту зазначає, що ОСОБА_7 вчинив злочини за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто придбання, зберігання та збут небезпечної речовини не зазначаючи кваліфікуючу ознаку повторності. Це прямо вказує на те, що перший епізод збуту за двома адресами сам прокурор вважає таким, що не може бути збутом, тому що виявлена за ним речовина не внесена до Переліку заборонених а відтак її збут не є злочином.

Ця суперечність не дає можливості зрозуміти суть обвинувального акту, конкретні обставини тих дій, які покладено прокурором на ОСОБА_7 і не дає можливості відбудови ефективного захисту як запоруки справедливого суду.

Зазначає, що, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які орган досудового розслідування і прокурор вважають встановленими в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 306 КК України.

Орган досудового розслідування, прокурор посилаючись на факти нібито встановленої реалізації ОСОБА_7 психотропних речовин за трьома закупками в загальній сумі 570 гривень (400+170) (сторінка 3-6 обвинувального акту), вважає встановленим факти розміщення ОСОБА_7 грошових сум отриманих від «продажу наркотичних засобів, психотропних речовин» на загальну суму 317 269 гривень (сторінка 9 абзац 4 обвинувального акту) з трьох карт ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . А також з карти ОСОБА_11 978400 гривень, що в сумі дає 1295669 гривень.

Вказує, що подальший аналіз обвинувального акту в частині розрахунку сум грошей знятих з карток ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і за твердженням прокурора розміщених на карткових рахунках ОСОБА_7 показує дещо іншу суму, яка відображена на сторінках 9-10 обвинувального акту і яка суперечить сумі в 1295669 гривень.

Відповідно до цих розрахунків прокурора ОСОБА_7 зняв з банківських карток ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 грошей загальною сумою в 89200 гривень, та поклав на свої карткові рахунки 42750 гривень. За текстом обвинувального акту проміжок часу між зняттям грошей з банківських карток ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на яких за твердженням прокурора знаходилися гроші від продажу психотропних речовин, до зарахування грошей на картки ОСОБА_7 проходив час від кількох годин до кількох днів.

Співставляючи ці факти, а також суму на яку було здійснено контрольовані закупки в розмірі 570 гривень, сторона захисту приходить до висновку що сторона обвинувачення, прокурор жодним чином не навів фактів, не надав інформацію про факти на підставі яких було зроблено твердження, що суми 1295669 гривень, або сума 89200 гривень або сума 42750 гривень є грішми, які виручені від продажу психотропних речовин що робить висновки обвинувачення і твердження в обвинувальному акті незрозумілими.

Відповідно до вищевказаного, висновки прокурора в частині того, що 1295669 гривень, які знаходилися на карткових рахунках ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є грішми, які виручені від продажу психотропних речовин суперечать встановленій прокурором підтвердженій документами сумі в 570 гривень, яка була сплачена за психотропну речовину, а відтак це також суперечить висновку про те, що бодай якусь частину цих грошей ОСОБА_7 міг покласти на свій картковий рахунок.

Не відображення цих фактів, які б дали змогу оцінити, на підставі чого прокурор прийшов до висновку, що гроші зняті з одного карткового рахунку і гроші, які покладено на іншій картко-вий рахунок через декілька годин є одними і тими грошовими коштами, обмежує можливості побудови ефективного захисту тому що неможливо збагнути про що саме йдеться в обвинувальному акті прокурора, коли він робить такі суперечливі твердження.

Відносно ОСОБА_7 прокурором повинно бути детально поінформовано про склад кримінального правопорушення наявний за умови, що зазначені дії вчиняються з умислом (прямим чи непрямим) та без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними у прив`язці до кожного окремого факту і пункту обвинувачення.

За таких обставин обвинувальний акт, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді, є неконкретним, відсутність чіткого та конкретного формулювання обвинувачення із зазначенням необхідних відомостей, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України, порушує право обвинуваченого на захист та на мій погляд унеможливлює призначення судового розгляду, і є підставою для повернення прокурору обвинувального акту відповідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 підтримали заявлене клопотання, просили повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, підтримала подані заперечення прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_13 на клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту (т. 2 а.с. 164-166), згідно яких, в провадженні слідчих СВ УСБУ в Харківській області перебували матеріали кримінального провадження № 22016220000000056 від 18.02.2016 стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 306 КК України. За результатами досудового розслідування обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22016220000000056 від 18.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 306 КК України, в порядку ст. 283 КПК України направлено до Комінтернівського районного суду м. Харкова. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.03.2019, за результатами розгляду клопотання сторони захисту, обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 повернуто прокурору, для усунення недоліків. У подальшому, після усунення недоліків, 05.12.2019 прокурором у кримінальному провадженні вдруге складено обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні та в порядку ст. 283 КПК України направлено до Комінтернівського районного суду м. Харкова. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.01.2020, за результатами розгляду клопотання сторони захисту, обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 вдруге повернуто прокурору, для усунення недоліків. Разом з тим, за результатами розгляду 24.11.2020 Харківським апеляційним судом, апеляційної скарги прокурора, скасовано ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.01.2020 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Зі змісту ухвали Харківського апеляційного суду від 24.11.2020 вбачається, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в тому числі вимогам, передбачених п. 5 ч. 2 цієї статті - має чітко визначені частини, а саме стосовно формулювання обвинувачення (арк. 8, 9, 11), фактичних обставин злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, і які прокурор вважає встановленими (арк. 2-11), а також правову кваліфікацію цього злочину з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (арк. 8, 9, 11). В обвинувальному акті після зазначення відомостей про особу обвинуваченого, в ньому чітко зазначений виклад встановлених фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими (арк. 2-11). Також в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення допущено протиріччя, яке виразилося у тому, що номер рахунку у ПАТ «Приватбанк» зазначено і як номер власної банківської картки обвинуваченого, однак ці протиріччя не є визначальними, згідно з вимогами ст. 291 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор не позбавлений права змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного суду встановила безпідставність процесуального рішення суду першої інстанції, оскільки обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 не містить істотних недоліків, що можуть обумовлювати необхідність повернення обвинувального акту прокурору, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Таким чином, на теперішній час відсутні підстави щодо повернення обвинувального акту у вищезазначеному кримінальному провадженні № 22016220000000056 від 18.02.2016 прокурору, оскільки всі питання, викладені в клопотанні сторони захисту вже були предметом розгляду Харківського апеляційного суду та за результатами їх розгляду прийнято остаточне рішення.

Колегія суддів, вислухавши думки учасників процесу, дослідивши надані данні, встановила наступне.

16.12.2019 до Комінтернівського районного суду м. Харкова з прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 22016220000000056 від 18.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 306 КК України (т. 1 а.с. 1).

15.08.2022 відповідно до розпорядження Верховного Суду від 10.03.2022 №4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» до Ленінського районного суду м. Полтави з Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла вказана справа (т. 1 а.с. 177).

02.02.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_14 про зміну підсудності в порядку ст. 34 КПК України, в якому він просив вирішити питання про направлення кримінального провадження №22016220000000056 від 18.02.2016 за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 306 КК України стосовно ОСОБА_7 з Ленінського районного суду м. Полтави на розгляд за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова (т. 1 а.с. 205-208).

Ухвалою колегії суддів Верховного суду від 06.02.2023 клопотання прокурора ОСОБА_14 задоволено; кримінальне провадження, дані про яке внесено до ЄРДР за №22016220000000056 за обвинуваченням ОСОБА_7 направлено з Ленінського районного суду м. Полтави до Київського районного суду м. Харкова (т. 1 а.с. 223-225).

01.03.2023 до Київського районного суду м. Харкова з Ленінського районного суду м. Полтави надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 22016220000000056 від 18.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 306 КК України (т. 2 а.с. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК України, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 12), кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, визначених відповідно протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 (т. 2 а.с. 1) та протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.03.2023 (т. 2 а.с. 15).

З наданих в ході підготовчого судового засідання даних для розгляду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору встановлено наступне.

18.02.2016 слідчим відділом УСБУ в Харківській області до ЄРДР за №22016220000000056 внесені відомості за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.305 КК України (т. 2 а.с. 90).

18.01.2017 слідчим УСБУ в Харківській області до ЄРДР за №22017220000000016 внесені відомості за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України (т.2 а.с. 91).

Постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області від 18.01.2017 визначено підслідність кримінальних правопорушень за ч. 1 ст.307 і ч. 1 ст. 309 КК України у кримінальних провадженнях № 22017220000000016 від 18.01.2016 і № 22017220000000017 від 18.012017 за СВ УСБ України в Харківській області, та об`єднано матеріали досудових розслідувань №22016220000000056 від 18.02.2016, № 22017220000000016 від 18.01.2017 і № 22017220000000017 від 18.01.2017 в одне провадження, залишивши №22016220000000056 (т.2 а.с. 93-95).

18.01.2017 старшим слідчим в особливо важливих справах 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області у кримінальному провадженні №22016220000000056 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України (т.2 а.с. 96-99).

Постановою першого заступника прокурора Харківської області від 17.03.2017 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22016220000000056 від 18.02.2016 за підозрою ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, а також за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, продовжено до 4 (чотирьох) місяців до 17.05.2017 (т.2 а.с. 102-105).

Постановою заступника прокурора Харківської області від 13.05.2017 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22016220000000056 від 18.02.2016 за підозрою ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, а також за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, продовжено до 6 (шести) місяців до 17.07.2017 т.2 (а.с. 106-109).

20.06.2017 слідчим УСБУ в Харківській області до ЄРДР за №22017220000000159 внесені відомості з правовою кваліфікацію за ч.1 ст.306 КК України (т.2 а.с. 92).

Постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області від 21.06.2017 визначено підслідність у кримінальному провадженні №22017220000000159 від 20.06.2017, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 306 КК України, за СВ УСБ України в Харківській області, та об`єднано матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №22016220000000056 від 18.02.2016 та №22017220000000159 від 20.06.2017 в одне провадження, залишивши №22016220000000056 (т.2 а.с. 100-101).

28.08.2017 до Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22016220000000056 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 306 КК України (т.2 а.с. 116-121).

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.03.2019 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22016220000000056 від 18.02.2017 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 306 КК України, повернуто прокурору відділу 04/4 прокуратури Харківської області, для усунення недоліків та виконання вимог КПК України (т. 2 а.с. 117-118).

16.12.2019 до Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22016220000000056 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 306 КК України (т.1 а.с. 1-13).

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.01.2020 клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору задоволено; обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22016220000000056 від 18.02.2017 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 306 КК України, повернуто прокурору відділу 04/4 прокуратури Харківської області, для усунення недоліків та виконання вимог КПК України (т. 1 а.с. 52-56).

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 24.11.2020 апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 задоволено частково; ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.01.2020 про повернення прокурору обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 306 КК України скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 109-111).

Скасовуючи ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.01.2020, колегія суддів Харківського апеляційного суду зазначила, зокрема, що, переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах апеляційної скарги прокурора, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю її доводів щодо відповідності обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, в тому числі вимог передбачених п.5 ч.2 цієї статті. Зазначені обставини підтверджуються змістом обвинувального акту, який за своєю структурою має чітко визначені частини, а саме стосовно формулювання обвинувачення (арк.8,9,11), фактичних обставин злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, і які прокурор вважає встановленими (арк. 2-11), а також правову кваліфікацію цього злочину з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (арк. 8,9,11).

Натомість висновки суду першої інстанції, що зазначені у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, містять вказівки про відсутність викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень та твердження про те, що при формулюванні обвинувачення допущено протиріччя та неконкретність обвинувачення.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що після зазначення відомостей про особу обвинуваченого, в ньому чітко зазначений виклад встановлених фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими.

За таких обставин, немає підстав вважати правильним висновок суду першої інстанції про відсутність викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень у змісті обвинувального акту, які прокурор вважає встановленими.

Разом з цим, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції надано оцінку змісту обвинувачення, що, відповідно до ст.314 КПК України, не входить до компетенції суду під час проведення підготовчого судового засідання.

Процесуальна оцінка формулювання обвинувачення, згідно вимог чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст.373 КПК України, тобто за наслідками судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 318-380 КПК України.

Поряд з цим, колегія суддів Харківського апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення допущено протиріччя, яке виразилося у тому, що номер рахунку у ПАТ «Приватбанк» зазначено і як номер власної банківської картки ОСОБА_7 , однак ці протиріччя не є визначальними, згідно вимог ст. 291 КПК України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор не позбавлений права змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного суду дійшла висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Висновки суду щодо суті пред`явленого обвинувачення є передчасними, оскільки вони висловлені судом без дотримання процедури судового розгляду. Натомість зі змісту обвинувального акту об`єктивно вбачається наявність відокремленої структурної частини формулювання обвинувачення .

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного суду вбачає безпідставність процесуального рішення суду першої інстанції, оскільки обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 не містить істотних недоліків, що можуть обумовлювати необхідність повернення обвинувального акту прокурору, який відповідає вимогам норм ст.291 КПК України.

За таких обставин, висновки суду, що зазначені у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України є необґрунтованими, а постановлене рішення про повернення обвинувального акту прокурору - може негативно вплинути на розумність строків судового розгляду кримінального провадження, передбачених ст.7 п. п. 2, 21 та ст.ст.9, 28 КПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Харківського апеляційного суду дійшла висновку щодо обґрунтованості апеляційних доводів прокурора та слушності вимог в частині необхідності скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового судового розгляду.

Отже, колегія суддів Харківського апеляційного суду дійшла висновку, що зазначені істотні порушення є процесуально неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення законності, змагальності сторін, дотримання розумних строків та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов`язкова вимога у ст. 370 КПК України, а також ці вимоги містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних принципів, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів Харківського апеляційного суду дійшла висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412 та п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України.

Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування ухвали, колегія суддів Харківського апеляційного суду виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог ст. 370 КПК України та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 15, 21 ч.1 ст.7 КПК України верховенство права, законність, розумність строків, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов`язкові вимоги у ст. 370 КПК України. Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства.

З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, колегія судів Харківського апеляційного суду оскаржувану ухвалу скасувала і призначила новий розгляд в суді першої інстанції (т.1 а.с. 109-111)

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.

Положеннями ст.291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Так, відповідно до ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Як зазначив Верховний Суд у п.2 постанови від 24.11.2016 у справі № 5-328кс-16 в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінальних правопорушеннь з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення, а також обставин, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При цьому, визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.

Щодо посилань захисника про те, що в обвинувальному акті сформоване обвинувачення стосовно ОСОБА_7 є нечітким, неконкретизованим, не містить усіх об`єктивних ознак складу кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає, що ст. 291 КПК України не встановлює вимоги щодо змісту обвинувального акту в частині його смислової наповненості при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, прокурор, складаючи обвинувальний акт, на свій розсуд визначає обсяг інформації при описанні події кримінального правопорушення, яку вказує у ньому.

В подальшому обставини, викладені у обвинувальному акті, перевіряються судом, який і ухвалює остаточне рішення.

У свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі.

Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам ст.291 КПК України, та відсутності в ньому положень, усунення яких є неможливим в процесі судового розгляду.

Доводи захисника фактично зводяться до непогодження сторони захисту з висунутим обвинуваченням ОСОБА_7 , та не є підставами для повернення обвинувального акту у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.291 КПК України.

Згідно положень КПК України прокурор наділений повноваженнями змінювати обвинувачення в суді, висувати додаткове обвинувачення, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення (ч.2 ст.337, ст.ст.338-340 КПК України).

Сторона ж захисту під час судового розгляду зможе самостійно обстоювати правову позицію щодо невинуватості обвинуваченого та надати суду відповідні докази, як це передбачено правилами ст.22 КПК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав до задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору.

Керуючись ст. 109, 110, 291, 314, 372 КПК України, колегія суддів -

Ухвалила :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню № 22016220000000056 від 18.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2ст.309,ч.2ст.307,ч.1ст.306КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3