Справа № 308/7384/24
2/308/1492/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Вовканич С.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» про припинення дії трудового договору, -
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Вовканич С.М. до ТОВ «МОЕКОТАКСІ» про припинення дії трудового договору.
Ухвалою суду від 26.04.2024 року відкрито провадження у вказаній справі, в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
23.05.2024року відпредставника відповідачаТОВ «МОЕКОТАКСІ» до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Представник вважає, що даний спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки між позивачем та відповідачем мають місце корпоративні правовідносини, спір між якими підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
03.06.2024 року, від представника позивача адвоката Вовканич С.М. надійшло заперечення на клопотання у якому останній зазначив, що директор товариства ОСОБА_1 не є учасником (засновником) ТОВ «Моекотаксі» не є суб`єктом, він виступає лише виконавчим органом юридичної особи. Водночас спори в корпоративних відносинах мають відбуватися лише між суб`єктами. З огляду на вищенаведене, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вовканич С.М. в підготовче судове засідання надав суду заяву у якій просив відмовити у задоволенні поданого відповідачем клопотання. Також просив розглянути таке у його відсутності.
Представник відповідачаТОВ «МОЕКОТАКСІ» у підготовче судове засідання надав заяву про розгляд заявленого ним клопотання у його відсутності. Клопотання підтримав в повному обсязі та просив таке задоволити.
Дослідивши подане представником відповідача клопотання, заперечення позивача та матеріали справи з приводу тих питань, що вирішуються судом в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ППВСУ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2021 року №3, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.11.2018 р. перебуває на посаді директора ТОВ «МОЕКОТАКСІ».
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Директор підприємства є виконавчим органом, що призначається засновниками. Питання обрання, звільнення та відкликання членів виконавчого органу належить до виключної компетенції Засновників.
Відповідно до частин першої, третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Вказане узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).
З огляду на викладене та зважаючи на те, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ТОВ «МОЕКОТАКСІ» є членом виконавчого органу підприємства, а тому на думку суду, між позивачем та відповідачем мають місце корпоративні правовідносини, спір між якими підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За результатами підготовчого засідання, у відповідності до ч.2 ст.200 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлене представником відповідача клопотання є підставним, а тому провадження у даній справі, на підставі п.1.ч.1 ст. 255 ЦПК України, підлягає закриттю, з одночасним роз`ясненням позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 200, 255,258-260,268,353 ЦПК України,-
У Х В А Л И В :
Клопотання представника ТОВ «МОЕКОТАКСІ» про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України задоволити.
Провадженняу справіза позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Вовканич С.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» про припинення дії трудового договору закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства).
Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Малюк В.М.
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 23.07.2024 |
Оприлюднено | 25.07.2024 |
Номер документу | 120554010 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Малюк В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні