Постанова

від 03.12.2024 по справі 308/7384/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/7384/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовканич Сергій Михайлович на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2024 року про закриття провадження в справі, постановлену головуючим суддею Малюк В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» про припинення дії трудового договору

встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовканич С.М., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Моекотаксі» про припинення дії трудового договору.

Позов мотивує тим, що позивач з 28.11.2018 перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Моекотаксі» на посаді директора.

11.03.2024 позивач направив на адресу ТОВ «Моекотаксі» листа з вимогою звільнити його з посади директора на підставі ст. 38 КЗпП, тобто за власним бажанням. У зв`язку з тим, що поштові відправлення відповідачу доставлені не були, то позивач направив такі 29.03.2024 повторно.

15.04.2024 загальні збори учасників ТОВ «Моекотаксі» не відбулися у зв`язку з неявкою учасників. Цього ж дня позивачем у присутності двох свідків було складено акт про відсутність учасників товариства.

Оскільки, загальні збори учасників товариства не відбулися, позивач не має можливості звільнитись із займаної посади без рішення загальних зборів, а тому просить вирішити питання припинення трудових відносин в судовому порядку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2024 року провадження у справі закрито.

Суд мотивував свою ухвалу тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «МОЕКОТАКСІ», є членом виконавчого органу підприємства, а тому на думку суду, між позивачем та відповідачем мають місце корпоративні правовідносини, спір між якими підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовканич С.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Така є незаконною та необґрунтованою з причин неповного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення.

В своїх доводах посилається на те, що ОСОБА_1 не є учасником або засновником виконавчого органу ТОВ «Моекотаксі», тому відносини між ним та товариством врегульовуються в рамках цивільного, а не корпоративного права. В даному випадку у зв`язку з тим, що позивач не звільнений остаточно з посади, то не може реалізувати своє право на подальше працевлаштування.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ «Моекотаксі» від 27.11.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства.

Наказом №4-К від 27.11.2018 ОСОБА_1 приступив до виконання своїх трудових обов`язків.

Протоколом №6 загальних зборів учасників ТОВ «Моекотаксі» від 07.02.2024 вирішено тимчасово відсторонити ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків у зв`язку з проведенням щодо нього внутрішнього розслідування за фактом зловживання своїм службовим становищем.

11.03.2024 ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його з посади директора ТОВ «Моекотаксі» за власним бажанням.

15.04.2024 загальні збори учасників ТОВ «Моекотаксі» не відбулися у зв`язку з неявкою учасників. Цього ж дня позивачем у присутності двох свідків було складено акт про відсутність учасників товариства.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

З врахуванням того, що ОСОБА_1 перебуває на посаді директора ТОВ «Моекотаксі» і такий тимчасово відсторонений від посади, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження в справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вказане узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовканич Сергій Михайлович, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2024 року про закриття провадження в справі, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: