Постанова

від 23.07.2024 по справі 13-9/322-07-8743

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 13-9/322-07-8743Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2024

за скаргою ОСОБА_1

на бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

по справі №13-9/322-07-8743

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Корінного Олександра Григоровича

про стягнення 55 977 грн.

суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М.

місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

повний текст ухвали складено та підписано:27 травня 2024 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2008 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.» було задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Корінного Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.» 55329,16 грн. боргу, 553,29 грн. держмита, 116,63 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 було задоволено частково; рішення господарського суду частково змінено; викладено п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: стягнути з Фізичної особи-підприємця Корінного Олександра Григоровича на користь ТОВ "Р.Е.Й.В." заборгованість в сумі 30770,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 64,80 грн. та держмито в сумі 307,70 грн.

17.09.2008 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 по справі № 13-9/322-07-8743 було видано відповідні накази.

02.05.2024 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вх.№2-746/24), в якій скаржник просить суд:

1. Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до Господарського суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна/нерухомого майна невизначеного майна, яке належить ОСОБА_1 згідно: постанови від 11.12.2008 року №АН-318840; постанови від 10.11.2010 року №В-10/1373; постанови від 14.03.2012 року №В-17/340/31683691;

2. Визнати незаконною бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна/нерухомого майна/невизначеного майна, яке належить ОСОБА_1 згідно: постанови від 11.12.2008 року №АН-318840 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року за №13-9/322-07-8743; постанови від 10.11.2010 року №В-10/1373 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року за №13-9/322-07-8743; постанови від 14.03.2012 року №В-17/340/31683691 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

3. Зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з майна/нерухомого майна/невизначеного майна, яке належить ОСОБА_1 , згідно: постанови від 11.12.2008 року №АН-318840 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року за №13-9/322-07-8743 (реєстраційний номер: 8300857); постанови від 10.11.2010 року №В-10/1373 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року за №13-9/322-07-8743 (реєстраційний номер: 10487189); постанови від 14.03.2012 року №В-17/340/31683691 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (реєстраційний номер: 12273785).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у задоволенні скарги ОСОБА_1 (вх.№ 2-746/24 від 02.05.2024) на бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по справі №13-9/322-07-8743 відмовлено.

Обґрунтування судового рішення.

Суд зазначив, що ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент винесення органом виконавчої служби постанови від 29.12.2011, передбачає зняття арешту, накладеного на майно боржника, скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, саме у випадку повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, однак, як встановлено судом, ВП 22534585 з примусового виконання наказу №13-9/522-0743 від 17.09.2008, було завершено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», та повернуто стягувачу, що у свою чергу, виключає обов`язок виконавчої служби зняття арешту, накладеного на майно боржника

Щодо ВП 47722651 з примусового рішення №2423 від 04.12.2013, суд зазначив, що ВП 47722651 з примусового рішення №2423 від 04.12.2013 не стосується господарської справи №13-9/322-07-8743.

Суд зауважив, що виконавче провадження було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, що згідно положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» є винятком, та в даному випадку не підлягають зняттю арешт, накладений на майно боржника, та скасуванню інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 по справі №13-9/322-07-8743 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Р.Е.Й.В. до відповідача: Фізичної особи - підприємця Корінного Олександра Григоровича про стягнення 55 977 грн. повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що наказ повторно не пред`являвся до виконання, строк його пред`явлення закінчився, питання про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання не вирішувалось, особа, яка є стягувачем не ініціювала продовження виконавчих дій, вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, вважаємо, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.

Скаржник зауважує, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №13-9/322-07-8743 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №13-9/322-07-8743 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 по справі №13-9/322-07-8743 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

10.06.2024 матеріали справи №13-9/322-07-8743 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 по справі №13-9/322-07-8743 - залишено без руху.

18.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків. До вказаної заяви було надано квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,24 грн.

Розпорядженням керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.06.2024, №158 по справі №13-9/322-07-8743, у зв`язку перебуванням судді члена-колегії Принцевської Н.М. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 по справі №13-9/322-07-8743 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Аленіна О.Ю., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 по справі №13-9/322-07-8743.

Призначено справу № 13-9/322-07-8743 до розгляду на 23.07.2024 о 14:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Таран С.В. з 08.07.2024 по 06.08.2024, розпорядженням керівника апарату суду № 262 від 18.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024, для розгляду справи №13-9/322-07-8743 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 прийняти справу № 13-9/322-07-8743 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.

Представники сторін в судове засідання 23.07.2024 не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Згідно із Інформаційної довідки №369647281 від 13.03.2024, на майно/нерухоме майно/невизначене майно, яке належить ОСОБА_1 було накладено арешт:

- постановою від 11.12.2008 року №АН-318840 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року за №13-9/322-0708743;

- постановою від 10.11.2010 року №В-10/1373 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року за №13-9/322-0708743;

- постановою від 14.03.2012 року №В-17/340/31683691 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Представник Скаржника звернувся до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою від 13.03.2024 за вих. №13-03/24 про скасування вищезазначених арештів.

Проте, згідно листа від 25.04.2024 за вих. №55034, Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив заявника, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ-виконавчі провадження що перебували на примусовому виконанні до 2016 року) відносно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження:

1. ВП 22534585 з примусового виконання наказу №13-9/522-0743 від 17.09.2008 Господарського суду Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Р.Е.Й.В.» грошових коштів у розмірі 31142,50 грн., 29.12.2011 виконавче провадження було повернуто на підставі п. 5 ч.1 ст. 47 3У «Про виконавче провадження».

2. ВП 47722651 з примусового рішення №2423 від 04.12.2013 УПФУ в Приморському р-ні м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь УПФУ в Приморському р-ні м. Одеси грошових коштів у розмірі 275,46 грн., 19.11.2015 виконавче провадження було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також у вказаному листі зазначено, що згідно з п. 2 частини XI наказу від 07.06.2017 №1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Таким чином паперові матеріали зазначених виконавчих проваджень в наступний час знищено, в зв`язку з чим неможливо переглянути паперові матеріали виконавчих проваджень та зробити відповідні копії.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 2-746/24 від 02.05.2024) на бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по справі №13-9/322-07-8743, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у її задоволенні та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинами 1, 2 ст. 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК України).

Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Щодо ВП 22534585 з примусового виконання наказу №13-9/522-0743 від 17.09.2008, суд зазначає таке:

За умовами п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент винесення органом виконавчої служби постанови від 29.12.2011, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент винесення органом виконавчої служби постанови від 29.12.2011, про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент винесення органом виконавчої служби постанови від 29.12.2011, про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент винесення органом виконавчої служби постанови від 29.12.2011, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент винесення органом виконавчої служби постанови від 29.12.2011, передбачає зняття арешту, накладеного на майно боржника, скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, саме у випадку повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, однак, як встановлено судом, ВП 22534585 з примусового виконання наказу №13-9/522-0743 від 17.09.2008, було завершено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», та повернуто стягувачу, що у свою чергу, виключає обов`язок виконавчої служби зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Щодо ВП 47722651 з примусового рішення №2423 від 04.12.2013.

Так, ВП 47722651 з примусового рішення №2423 від 04.12.2013 УПФУ в Приморському р-ні м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь УПФУ в Приморському р-ні м. Одеси грошових коштів у розмірі 275,46 грн., 19.11.2015 виконавче провадження було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Тобто, згідно наданої виконавчої службою інформації, ВП 47722651 стосувалось примусового рішення №2423 від 04.12.2013, а стягувачем грошових коштів у розмірі 275,46 грн., у даному провадженні є УПФУ в Приморському р-ні м. Одеси.

Між тим, в рамках господарської справи №13-9/322-07-8743 було видано наказ про стягнення з фізичної особи - підприємця Корінного Олександра Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." заборгованість в сумі 30770 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 64 грн. 80 коп. та держмито в сумі 307 грн. 70 коп.

Отже, як вірно зауважено місцевим господарським судом, що у даній справі стягувачем є ТОВ «Р.Е.Й.В.», а не УПФУ в Приморському р-ні м. Одеси, а сума стягнення складається із заборгованість в сумі 30770 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 64 грн. 80 коп. та держмито в сумі 307 грн. 70 коп., та є значно більшою за вказану у листі виконавчої служби.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Враховуючи викладене, ВП 47722651 з примусового рішення №2423 від 04.12.2013 не стосується господарської справи №13-9/322-07-8743.

Також необхідно зауважити, що положеннями п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент винесення органом виконавчої служби постанови від 19.11.2015, передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент винесення органом виконавчої служби постанови від 19.11.2015, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Водночас, виконавче провадження було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, що згідно положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» є винятком, та в даному випадку не підлягають зняттю арешт, накладений на майно боржника, та скасованню інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця щодо незняття арешту з коштів боржника здійснені у відповідності до норм Закону, в межах наданих повноважень, у спосіб та порядок передбачені Конституцією та законами України, а тому доводи скаржника, викладені в скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи скаржника, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано, як і не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали господарського суду за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі № 13-9/322-07-8743 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.07.2024.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

СуддяПринцевська Н.М.