Рішення

від 17.07.2024 по справі 910/2970/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2024Справа № 910/2970/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський Завод "Трібо" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості,

за участі представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Гутнік М.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський Завод "Трібо" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) 1 149 018,84 грн заборгованості за договором поставки від 31 березня 2023 року № 53-122-01-23-13176, з яких: 1 120 604,80 грн - основна заборгованість, 18 022,84 грн - інфляційні втрати, 10 391,20 грн - три проценти річних, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину. Крім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 17 235,28 грн судового збору, сплаченого за подання даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 березня 2024 року відкрито провадження в справі № 910/2970/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 квітня 2024 року.

1 квітня 2024 року на адресу суду від Компанії надійшов відзив на позовну заяву від 27 березня 2024 року № 22-5901/001-юр, в якому відповідач визнав позов у частині вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 1 120 604,80 грн. Також заперечував проти заявлених до стягнення позивачем компенсаційних виплат, з огляду на те, що до подання позову Товариство не заявляло жодних вимог до відповідача про необхідність сплати останнім трьох процентів річних та інфляційних втрат.

10 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про проведення засідання, призначеного на 18 квітня 2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за участю її представників: Гутнік Мар`яни Анатоліївни та Тарасюти Наталії Володимирівни. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2024 року вказану заяву Компанії задоволено.

15 квітня 2024 року на адресу суду від Товариства надійшла відповідь на відзив від 11 квітня 2024 року № 33/470, в якій позивач зазначив, що відповідач, визнаючи позов у частині основного боргу, автоматично визнав усі заявлені вимоги позивача вцілому, у тому числі щодо стягнення з останнього трьох процентів річних та інфляційних втрат. Товариство також зазначило, що можливість стягнення з боржника компенсаційних виплат жодним чином не залежить від пред`явлення таких вимог до боржника щодо подання позовної заяви. Разом із цим, з наданих позивачем до позовної заяви претензій вбачається, що під час намагання врегулювання спору в претензійному поярку позивач вимагав від Компанії сплатити також суми трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 18 квітня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви до 23 травня 2024 року.

19 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшли заперечення на відповідь на відзив від цієї ж дати, в яких відповідач вказав, що нормами чинного законодавства України передбачене право відповідача на визнання ним позову як в частині окремих позовних вимог, так і позову вцілому. У вказаних запереченнях відповідач просив суд повернути позивачу 50 % судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду з даним позовом у зв`язку з визнанням відповідачем позовних вимог у частині основного боргу до початку розгляду справи по суті.

У період з 1 травня 2024 року по 10 травня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

1 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про проведення засідання, призначеного на 23 травня 2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 травня 2024 року вказану заяву задоволено.

17 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від 16 травня 2024 року про проведення засідання, призначеного на 23 травня 2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 травня 2024 року цю заяву також задоволено.

У той же час, у призначене підготовче засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, будь-яких додаткових заяв чи клопотань на адресу суду не направляли. У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 травня 2024 року підготовче засідання у справі відкладено на 6 червня 2024 року.

29 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про проведення засідання, призначеного на 6 червня 2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку задоволено ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 травня 2024 року.

У підготовчому засіданні 6 червня 2024 року суд відповідно до частини 3 статті 185, статті 191 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) проголосив вступну та резолютивну частини рішення, яким прийнято визнання Компанією позовних вимог Товариства про стягнення 1 120 604,80 грн основного боргу, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 120 604 (один мільйон сто двадцять тисяч шістсот чотири) грн 80 коп. основного боргу.

Таким чином, невирішеними залишаються позовні вимоги Товариства про стягнення з Компанії 28 414,04 грн, з яких: 18 022,84 грн - інфляційні втрати, 10 391,20 грн - три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 червня 2024 року.

11 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про проведення засідання, призначеного на 20 червня 2024 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю її представників: Гутнік Мар`яни Анатоліївни та Тарасюти Наталії Володимирівни, - яку задоволено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 червня 2024 року.

13 червня 2024 року до суду надійшла заява позивача від 11 червня 2024 року № 33/742, у якій останній просив повернути йому з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні з даним позовом до суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 червня 2024 року вказану заяву Товариства задоволено.

У судовому засіданні 20 червня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 17 липня 2024 року.

У період з 26 червня 2024 року по 14 липня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

11 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про проведення засідання, призначеного на 17 липня 2024 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю її представників: Гутнік Мар`яни Анатоліївни та Тарасюти Наталії Володимирівни, яку ухвалою суду від 15 липня 2024 року задоволено.

У судовому засіданні 17 липня 2024 року представник відповідача у задоволенні позову в частині стягнення з нього компенсаційних виплат просив відмовити з підстав, викладених у його відзиві на позов та запереченнях.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у своїй заяві від 11 червня 2024 року № 33/742, останній підтримав позовні вимоги Товариства та просив суд проводити подальший розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2023 року між відповідачем та позивачем було укладено договір поставки № 53-122-01-23-13176, за умовами якого останній зобов`язався поставити і передати у власність замовника продукцію, а Компанія - оплатити її за кількістю та цінами, передбаченими в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За пунктом 2.2. зазначеного правочину загальна ціна договору (вартість продукції) становить 1 307 164,80 грн.

Оплата поставленої продукції здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 року "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію (пункт 6.1. цього договору).

Відповідно до пункту 12.1. договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк дії даної угоди - по 31 грудня 2023 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника - до спливу гарантійних строків.

31 березня 2023 року повноважними представниками сторін підписано та скріплено печатками цих підприємств специфікацію № 1 до даного договору, якою погоджено поставку товару на загальну суму 1 065 186,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідна продукція за договором була поставлена позивачем відповідно до видаткових накладних: від 25 травня 2023 року № 1013 на суму 1 290 604,80 грн та від 18 липня 2023 року № 1504 на суму 16 560,00 грн. Відповідачем було оформлено ярлики на придатну продукцію: від 2 червня 2023 року № 1-8-242, від 7 червня 2023 року № 1-8-243 та від 21 липня 2023 року № 1-8-405.

Також позивачем до позовної заяви надано докази реєстрації відповідних податкових накладних у ЄРПН.

Спір у справі виник з зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленої позивачем продукції.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало, що відповідач сплатив вартість поставленої продукції в розмірі 186 650,00 грн, решта заборгованості в розмірі 1 120 604,80 грн сплачена не була.

Товариство зверталося до відповідача з претензіями: від 3 жовтня 2023 року № 33/795, та від 8 лютого 2024 року № 33/193 - про сплату Компанією вищевказаної суми основного боргу та компенсаційних виплат. Однак, ці претензії залишені відповідачем без відповіді та виконання.

У той же час відповідач визнав суму основного боргу перед позивачем у розмірі 1 120 604,80 грн і таке визнання прийнято судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 17 липня 2024 року в даній справі.

У зв`язку з неналежним виконанням Компанією своїх зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції, останнім нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 18 022,84 грн інфляційних втрат та 10 391,20 грн трьох процентів річних, нарахований на вказану суму основного боргу за період з 15 листопада 2023 року по 6 березня 2024 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства щодо механізму нарахування.

При цьому, суд відхиляє аргументи відповідача про відсутність підстав для стягнення з останнього вищевказаних компенсаційних виплат з огляду на те, що до подання позову Товариство не заявляло жодних вимог до Компанії про необхідність сплати останньою трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки з наявних у матеріалах справи претензій Товариства до відповідача від 3 жовтня 2023 року № 33/795 та від 8 лютого 2024 року № 33/193 вбачається, що позивач вимагав від Компанії оплатити як суми основного боргу, так і заявлених до стягнення компенсаційних виплат.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Тобто, можливість стягнення з відповідача компенсаційних виплат чинне законодавство жодним чином не пов`язує з необхідністю попереднього звернення до боржника з попередженням про їх нарахування кредитором.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 022,84 грн інфляційних втрат та 10 391,20 грн трьох процентів річних є обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішенням суду від 6 червня 2024 року в даній справі прийнято визнання відповідачем позовних вимог Товариства про стягнення 1 120 604,80 грн основного боргу та стягнуто з Компанії на користь позивача зазначену суму, а також вирішено ухвалою суду від 17 червня 2024 року повернути Товариству з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 404,53 грн, з урахуванням висновку суду про задоволення позову в частині стягнення 18 022,84 грн інфляційних втрат та 10 391,20 грн трьох процентів річних, загальна сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, складає 8 830,75 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, місто Вараш; ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський Завод "Трібо" (09108, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, проспект Незалежності, будинок 95; ідентифікаційний код 35046274) 18 022 (вісімнадцять тисяч двадцять дві) грн 84 коп. інфляційних втрат, 10 391 (десять тисяч триста дев`яносто одну) грн 20 коп. трьох процентів річних та 8 830 (вісім тисяч вісімсот тридцять) грн 75 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко