Ухвала

від 12.09.2024 по справі 910/2970/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/2970/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 16 серпня 2024 року № 22-15256/001-юр на дії державного виконавця у справі № 910/2970/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський Завод "Трібо" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача (стягувача): не з`явився;

відповідача (боржника): Гутнік М.А.;

органу ДВС: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський Завод "Трібо" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) 1 149 018,84 грн заборгованості за договором поставки від 31 березня 2023 року № 53-122-01-23-13176, з яких: 1 120 604,80 грн - основна заборгованість, 18 022,84 грн - інфляційні втрати, 10 391,20 грн - три проценти річних, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину. Крім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 17 235,28 грн судового збору, сплаченого за подання даного позову.

У підготовчому засіданні 6 червня 2024 року суд відповідно до частини 3 статті 185, статті 191 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) проголосив вступну та резолютивну частини рішення, яким прийнято визнання Компанією позовних вимог Товариства про стягнення 1 120 604,80 грн основного боргу, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 120 604,80 грн основного боргу. Повний текст вказаного рішення складено 12 червня 2024 року.

15 липня 2024 року Господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання вказаного рішення суду.

19 липня 2024 року на адресу суду надійшла заява Компанії від 12 липня 2024 року № 22-13248/001-юр про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 6 червня 2024 року в даній справі, яку ухвалою суду від 1 серпня 2024 року задоволено частково, розстрочено виконання рішення суду від 6 червня 2024 року строком на 4 місяці за наступним графіком: до 1 вересня 2024 року - 280 151,20 грн; до 1 жовтня 2024 року - 280 151,20 грн; до 1 листопада 2024 року - 280 151,20 грн; до 1 грудня 2024 року - 280 151,20 грн. В іншій частині в задоволенні заяви Компанії відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 липня 2024 року позов Товариства задоволено, стягнуто з Компанії в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь позивача 18 022,84 грн інфляційних втрат, 10 391,20 грн трьох процентів річних та 8 830,75 грн судового збору.

15 серпня 2024 року видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17 липня 2024 року.

У період з 19 серпня 2024 року по 3 вересня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

19 серпня 2024 року на адресу суду від Компанії надійшла скарга від 16 серпня 2024 року № 22-15256/001-юр на дії головного державного виконавця Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Манячук Олени Миколаївни (далі - Виконавець та орган ДВС відповідно). У вказаній скарзі заявник просив суд скасувати постанови Виконавця від 8 серпня 2024 року: про відкриття виконавчого провадження № 75735801; про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 75735801; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 75735801.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 вересня 2024 року вказану скаргу Компанії призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 вересня 2024 року.

5 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про проведення засідання, призначеного на 12 вересня 2024 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю її представників: Гутнік Мар`яни Анатоліївни та Тарасюти Наталії Володимирівни, яку задоволено ухвалою суду від 9 вересня 2024 року.

У судовому засіданні представник Компанії підтримав вимоги скарги, просив її задовольнити та скасувати вищевказані постанови Виконавця.

Стягувач та орган ДВС про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників в призначене судове засідання не забезпечили. Будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі заперечень на подану Компанією скаргу, вказані особи до суду не подали.

За приписами частин 1, 2 статті 342 ГПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали поданої Компанією скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як зазначалося судом, рішенням Господарського суду міста Києва 6 червня 2024 року прийнято визнання Компанією позовних вимог Товариства про стягнення 1 120 604,80 грн основного боргу та стягнуто з відповідача на користь позивача вказану суму основного боргу.

15 липня 2024 року видано наказ на примусове виконання вищезазначеного рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 серпня 2024 року, яка набрала законної сили, було розстрочено виконання вказаного рішення строком на 4 місяці за наступним графіком: до 1 вересня 2024 року - 280 151,20 грн; до 1 жовтня 2024 року - 280 151,20 грн; до 1 листопада 2024 року - 280 151,20 грн; до 1 грудня 2024 року - 280 151,20 грн. Вказаною ухвалою суду також було встановлено, що Компанія після ухвалення рішення частково сплатила наявну в неї основну заборгованість у загальному розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 16 липня 2024 року № 7324 на суму 50 000,00 грн та від 22 липня 2024 року № 7514 на суму 70 000,00 грн, копії яких містяться у матеріалах даної справи.

З інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за ідентифікатором: 4ЕГ0БА13БГ17 у виконавчому провадженні № 75735801, вбачається, що 7 серпня 2024 року на адресу органу ДВС надійшов наказ Господарського суду міста Києва від 15 липня 2024 року в справі № 910/2970/24.

8 серпня 2024 року (після прийняття судом та набрання законної сили ухвали Господарського суду міста Києва про розстрочення виконання рішення від 6 червня 2024 року) Виконавець на підставі зазначеного наказу винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 75735801 щодо стягнення з Компанії на користь Товариства усієї суми коштів основної заборгованості за рішенням суду. Вказана постанова Виконавця отримана боржником 9 серпня 2024 року. Також 8 вересня 2024 року Виконавець винесла постанови: про стягнення виконавчого збору (нарахованого на усю суму заборгованості) в сумі 112 060,48 грн та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн.

У зв`язку з цим Компанія звернулася до Виконавця з заявою від 12 серпня 2024 року № 22-15049/001-юр про повернення виконавчого документа стягувачу. Належні докази направлення вказаної заяви органу ДВС наявні в матеріалах даної справи. Однак, вимоги Компанії залишені органом ДВС без відповіді та задоволення.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за ідентифікатором: 4ЕГ0БА13БГ17, у виконавчому провадженні № 75735801, на час розгляду судом даної скарги Компанії ні Виконавцем, ні іншими посадовими особами органу ДВС, не було вжито жодних дій щодо повернення виконавчого документа стягувачу чи скасування спірних постанов.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

Частиною 2 статті 12 Закону встановлено, що у разі відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення, примусове його виконання розпочинається після закінчення строку, встановленого у судовому рішенні про відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Згідно з частиною 6 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), у разі пред`явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року в справі № 916/190/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що строк оплати боржником суми заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 6 червня 2024 року в даній справі, з урахуванням встановленої ухвалою суду від 1 серпня 2024 року розстрочки його виконання, на час винесення спірних постанов Виконавця не настав.

Відтак, у Виконавця були відсутні правові підстави для відкриття відповідного виконавчого провадження, а також стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, у зв`язку з чим оскаржувані Компанією постанови прийняті з порушенням приписів Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Водночас, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 910/7310/20, відповідно до якої остання відступила від висновків Верховного Суду про застосування частини другої статті 343 ГПК України, викладених у постановах: від 21 травня 2021 року в справі № 905/64/15, від 25 червня 2021 року в справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 25 червня 2021 року в справі № 25/7, від 30 червня 2021 року в справі № 905/2190/14, від 15 липня 2021 року в справі № 924/408/19, від 24 листопада 2021 року в справі № 908/3994/14, від 11 квітня 2022 року в справі № 916/3143/19 та від 4 серпня 2022 року в справі № 910/11419/20, а також висновків Верховного Суду про застосування аналогічних положень частини 2 статті 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23 лютого 2022 року в справі № 1005/7141/2012, - про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців.

На думку суду, у даній справі скасування постанов Виконавця від 8 серпня 2024 року: про відкриття виконавчого провадження № 75735801; про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 75735801; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 75735801, є ефективним способом захисту порушених прав Компанії, як боржника.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення поданої Компанією скарги.

Керуючись статями 234, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 16 серпня 2024 року № 22-15256/001-юр на дії державного виконавця у справі № 910/2970/24 задовольнити.

Скасувати постанови головного державного виконавця Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Манячук Олени Миколаївни від 8 серпня 2024 року щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 6 червня 2024 року в справі № 910/2970/24: про відкриття виконавчого провадження № 75735801; про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 75735801; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 75735801.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 17 вересня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко