Рішення

від 24.07.2024 по справі 917/804/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2024 Справа № 917/804/24

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (36022, м. Полтава, вул. Панянка, 65Б, код ЄДРПОУ: 42223804)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Лубенський молочний завод» (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Індустріальна, 2, код ЄДРПОУ: 00446813)

про стягнення 128 277,33 грн.,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ»» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Лубенський молочний завод» про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21700018 від 01.01.2019р. у загальному розмірі 128 277,33 грн., з них: 40 949,45 грн. 3 % річних за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію; 87 327,88 грн. інфляційні нарахування за період з 16.09.2023 по 15.03.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію.

Суд ухвалою від 20.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

04.06.2024 відповідач надав суду відзив, за мотивами якого відповідач вказав, що затримка сплати боргу зумовлена лише тимчасовими форс-мажорними обставинами, зумовленими воєнним станом.

04.06.2024 позивач надав суду відповідь на відзив, за мотивами якої спростовує викладені у відзиві доводи відповідача.

05.06.24 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою у зв"язку несвоєчасною оплатою Відповідачем платежів за спожиту електричну енергію, Позивачем, відповідно до ч 2. ст. 625 ЦК України, здійснено донарахування:

- 4 945,39 грн 3% річних за період з 01.05.2024 по 22.05.2024 (включно),

- 5 659,54 грн. інфляційні нарахування за період з 16.03.2024 по 15.04.2024 (включно).

За даних обставин, позивач просить прийняти до розгляду та задовольнити заяву про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21700018 від 01.01.2019р. у загальному розмірі 138 882,26 грн., з них:

- 45 894,84 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 22.05.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію;

- 92 987,42 грн. інфляційні нарахування за період з 16.09.2023 по 15.04.2024 (включно).

19.06.24 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою у зв"язку несвоєчасною оплатою Відповідачем платежів за спожиту електричну енергію, Позивачем, відповідно до ч 2. ст. 625 ЦК України, здійснено донарахування інфляційних нарахувань за період з 16.04.2024 по 15.05.2024 (включно) у розмірі 17 012,59 грн.

За даних обставин, позивач просить прийняти до розгляду та задовольнити заяву про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21700018 від 01.01.2019р. у загальному розмірі 155 894,85 грн., з них:

- 45 894,84 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 22.05.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію;

- 110 000,01 грн. інфляційні нарахування за період з 16.09.2023 по 15.05.2024 (включно) за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за спожиту електричну енергію.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність прийняти заяви про збільшення позовних вимог, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку із цим має місце нова ціна позову в загальному розмірі 155 894,85 грн., з урахуванням якої здійснюється подальший розгляд спору.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/804/24.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

29.12.2018р. відповідачем підписано та подано позивачу заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2019р. із зазначеними товариством персоніфікованими даними .

З 01.01.2019р. позивач, згідно з виданою, на підставі постанови НКРЕКП № 575 від 26.06.2018, ліцензії, здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам.

З 01.01.2019р. ТОВ "Лубенський молочний завод" споживало електричну енергію, яка постачалася ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» до об`єктів Відповідача, згідно поданої заяви приєднання.

Таким чином, 01.01.2019р., відповідно до ст. ст. 633, 634 ЦК та п. 1.2.7, 1.2.15. ПРРЕЕ, ТОВ "Лубенський молочний завод", шляхом подання до ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» заяви-приєднання, споживання електричної енергії приєднався умов Договору про постачання електричної енергії споживачу за №21700018 (далі по тексту Договір).

Отже, з моменту акцептування Договору в установленому ПРРЕЕ порядку Відповідач та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» набули всіх прав та обов`язків за Договорами і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

За умовами Договору Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1. Договору).

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем при виконанні Договору про постачання електричної енергії споживачу за №21700018 були предметом дослідження при розгляді справи №917/1610/23.

Так, Господарським судом Полтавської області у рішенні від 15.04.2024р. по справі №917/1610/23, яке Постановою Східного апеляційного господарського суду, встановлено, що оплата проведена не була, відтак, згідно рішення позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» 2 742 444,14 грн. основного боргу, 13 692,17 грн річних, 5 677,13 грн. інфляційних, 41 427,20 грн. судового збору; в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу - закрите провадження у справі.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, наведені вище обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024р. по справі №917/1610/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Позивач вказує, що відповідно до норм ст. 625 ЦК України та умов Договору, у зв`язку з несвоєчасною оплатою Відповідачем платежів за електричну енергію рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №017/1610/23, яка Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 залишено без змін, стягнуто з ТОВ «Лубенський молочний завод» на користь ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» 2 742 444,14 грн за спожиту електричну енергію у червні серпні 2023, 3% річних за період з 01.09.2023 по 31.10.2023 у розмірі 13692,17 грн, інфляційні втрати за період з 16.08.2023 по 15.09.2023 у розмірі 5 677,13 грн

В межах даної справи з посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21700018 від 01.01.2019р. у загальному розмірі 155 894,85 грн., з них: 45 894,84 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 22.05.2024 (включно) та 110 000,01 грн. інфляційні нарахування за період з 16.09.2023 по 15.05.2024 (включно) (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 04.06.24).

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України судом приймаються як преюдиційні факти встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 15.01.2024 у справі №017/1610/23, а саме :

- факт підписання та подання позивачу заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2019р. із зазначеними товариством персоніфікованими даними.

- факт споживання відповідачем електричну енергію, яка подавалася до його об`єктів згідно поданої заяви-приєднання;

- розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 та постанові Верховного Суду від 17.02.2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14, постанові Великої Палати Верховного Суду 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до ч. 1 статті 530ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд враховує, що пунктом 5.6. Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до умов комерційної пропозиції, викладених в додатковій угоді №1 від 09.12.2022 до Договору оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових платежів. Платежі здійснюються на підставі отриманого у Постачальника рахунку, або самостійно розраховується Споживачем на умовах визначених даною комерційною пропозицією. Оплата здійснюється на рахунок із спеціальним режимом використання, який зазначений у Договорі та/або розрахункових документах Постачальника у наступних обсягах та строки:

до 14:00 години 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, 25 % від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 14:00 години 01 числа розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 14:00 години 09 числа розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 14:00 години 19 числа розрахункового періоду 25% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Датою здійснення оплати є дата надходження коштів на рахунок Постачальника.

Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла внаслідок різниці між здійсненою попередньою оплатою та фактичною вартістю спожитої електричної енергії, визначається після завершення розрахункового місяця. Сума переплати Споживача зараховується в якості оплати наступного розрахункового періоду, або за зверненням Споживача може бути повернута на його поточний рахунок. Сума недоплати підлягає безумовній оплаті Споживачем не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання рахунку.

За умовами п. 7.2. Договору ТОВ «Лубенський молочний завод» зобов`язалося забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач належним чином не виконав зобов`язання по Договору щодо своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії за період червень серпень 2023.

У відзиві на позов відповідач повідомляє, що виникнення боргу зумовлено форс-мажорними обставинами, зумовленими воєнним станом.

Вказані доводи прийняті до уваги судом, однак не є підставою для відмови в задоволенні позову. Так, частиною 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

При цьому, згідно з роз`ясненнями Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки у тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили.

Отже, стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, але й їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Натомість, відповідачем таких доказів до суду не надано.

Таким чином, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та відсутність вини є необґрунтованим.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 5.8. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21700018 від 01.01.2019р. у загальному розмірі 155 894,85 грн., з них: 45 894,84 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 22.05.2024 (включно) та 110 000,01 грн. інфляційні нарахування за період з 16.09.2023 по 15.05.2024 (включно) (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 04.06.24).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст.625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд встановив, що розмір позовних вимог не перевищує розрахований судом.

Перевірка правильності розрахунку річних та інфляційних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 45 894,84 грн 3% річних за період з 01.11.2023 по 22.05.2024 (включно) та 110 000,01 грн. інфляційних нарахувань за період з 09.2023 по 05.2024 (включно) підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Лубенський молочний завод» (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Індустріальна, 2, код ЄДРПОУ: 00446813) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (36022, м. Полтава, вул. Панянка, 65Б, код ЄДРПОУ: 42223804) 45 894,84 грн 3% річних, 110 000,01 грн. інфляційних нарахувань, а також 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.07.2024р.

Суддя Киричук О.А.